Рішення № 137754918, 25.06.2026, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/180/26

Провадження №2/472/361/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Тустановського А.О.,

за участю секретаря - Маслюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2026 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заявлені вимоги мотивують тим, що 15 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна » та ОСОБА_1 укладено договір № 1279759 про надання коштів у позику за умовою споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач отримала кошти у розмірі 10000,00 грн та зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконала взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 32280,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 10000,00 грн, заборгованості за відсотками - 20840,00 грн та заборгованості за штрафом 1440,00 грн.

30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, згідно якого ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна », включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1279759 від 15.09.2019 року.

Зважаючи на викладене, оскільки відповідач добровільно не бажає повернути суму боргу за кредитом, позивач змушений звернутись до суду із заявленими вимогами.

Ухвалою суду від 04 березня 2025 року позовна заява ТОВФК «Кредит Капітал» прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ ФК «Кредит Капітал» в судове засідання не з`явився, але де суду надійшла заява про підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на його адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов. 12.05.2026 року до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи довідку про відсутність претензій та закриття провадження по справі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочнерішення).

25.06.2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 вересня 2019 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 договір № 1279759 про надання коштів у позику за умовами споживчого кредиту.

Відповідно до договору ТОВ «Авентус Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 10000,00 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів до 15 жовтня 2019 року.(а.с. 6-9)

Відповідно до п. 3, 3.1, 3.2,3.3,3.4 кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється за акційною процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів зазначеної у Графіку розрахунків (Додаток 1 до цього Договору). Дотримання Клієнтом терміну повного повернення Позики, зазначеного у Графіку платежів та недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 (трьох) календарних днів є умовами застосування акційної процентної ставки. У разі недотримання умов застосування акційної процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.

30 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, згідно якого ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна », включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1279759 від 15.09.2019 року.( а.с.19-23).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у товариства виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги фінансової установи.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Припис абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов`язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.

Д о аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач набула статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Авентус Україна». В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.

Матеріалами справи підтверджено перерахування та успішне зарахування кредиту у розмірі 10000,00 грн на банківську картку позичальника, що підтверджує повне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.( а.с. 10).

У той же час, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.10.2020 року виникла заборгованість у загальному розмірі 32280,00 грн, в тому числі: -заборгованість за тілом кредитом 10000,00 грн; -заборгованість за процентами 20840,00 грн, заборгованість за штрафом 1440,00 грн.

Відповідачу ОСОБА_1 було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за вих № 20043581 від 13.02.2026 року ( а.с. 25).

Вказані нарахування щодо кредиту та процентів повністю узгоджуються з умовами договору (в тому числі проценти за користування кредитом нараховані відповідно до узгоджених в договорі процентних ставок та в межах встановленого строку кредитування).

Тому вказана заборгованість підлягає стягненню в повному обсязі.

Що стосується нарахування позивачем суми заборгованості по штрафним санкціям (штрафу, пені) за договором № 1279759 від 15.09.2019року в розмірі 1440,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Пеня, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Також суд не бере до уваги довідку відповідача ОСОБА_1 про відсутність претензій банку від 04.05.2026 року, оскільки в ній зазначено інший договір, а саме: № 001/20/008388 від 22.01.2020 року, ніж той, що є предметом розгляду у даній справі. З огляду на це, вказана довідка не підтверджує обставин, на які посилається відповідач.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1279759 про надання коштів у позику за умовою споживчого кредиту № 1279759 від 15 вересня 2019 року у розмірі 30840 (тридцять тисяч вісімсот сорок)гривень 00 копійок, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 10000 (десять тисячі ) гривень 00 копійок та сума заборгованості за відсотками 20840 (двадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три ) гривні 63 (шістдесят три) копійки (30840,00 грн. (сума, задоволена судом) х 2662,40 грн. (сума судового збору за позовну заяву) : 32280 грн. (загальна сума позову).

Крім того, стороною позивача заявлено до відшкодування 8000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з копії договору про надання правничої допомоги, копії акту прийому-передачі наданих послуг /, детального опису наданих послуг позивачем сплачено за правничу допомогу адвоката кошти в сумі 8000 грн.

В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням того, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) заборгованість за договором № 1279759 про надання коштів у позику за умовами споживчого кредиту від 15 вересня 2019 року у розмірі 30840 ( тридцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок та сума заборгованості за відсотками 20840 ( двадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») судовий збір в розмірі 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три ) гривні 0 копійок та стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський