Рішення № 137754862, 29.06.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

29.06.2026 Справа № 469/96/26

2/469/529/26 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Гапоненко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" через систему "Електронний суд" 02 лютого 2026 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 84900,00 грн. за кредитним договором № 464435-КС-004 від 14 лютого 2025 року, укладеним сторонами у електронній формі, посилаючись на те, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 84900,00 грн., з яких 30000,00 грн. - суми прострочених платежів за тілом кредиту, 33900,00 грн. - суми прострочених платежів за процентами, 15000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України та 6000,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

09 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі отримана позивачем та його представником 11 лютого 2026 року.

У відповіді на відзив представник позивача зазначав, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за кредитним договором, тому вказані обставини не підлягають доказуванню. Щодо стягнення процентів зазначав, що у разі отримання права на сплату процентів за користування кредитом за зниженою ставкою або втрати цієї можливості у зв`язку з несплатою за користування кредитом у встановлені строки позичальник погоджується з тим, що застосування зниженої та стандартної ставки в залежності від платіжної дисципліни позичальника є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов договору, оскільки умови про застосування різних процентних ставок за договором в залежності від дій позичальника чітко визначені домовленістю сторін та не вимагають підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів; стандартна процентна ставка застосовується у разі невиконання умов для отримання можливості сплати відсотків за кредитом за зниженою процентною ставкою, що не є збільшенням процентної ставки. Зазначає, що кредитодавець не обмежував жодним чином час на ознайомлення позичальника з умовами кредитного договору та Правилами; відповідач добровільно погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати; якби позичальника не влаштовували умови договору, він міг його не укладати; протягом строку дії кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання кредитного договору та/або визнання кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин; всі істотні умови кредитного договору встановлені саме у кредитному договорі, які позичальник уклав з позивачем шляхом обміну електронними повідомленнями та підписав договір за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", а не у будь-яких інших документах. Позивач не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойку (у формі пені чи штрафів), тому правові висновки, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не підлягають застосуванню у даній справі; позивач не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору та платежі відповідно до ст.625 ЦК України. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту зазначав, що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом; протягом строку кредитування, визначеного у договорі, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту (залишок заборгованості за тілом кредиту), наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування та дня повернення кредиту; якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у договорі. Для спростування позовних вимог відповідач мав би надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк відповідно до графіку платежів. Чинне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України; посилання відповідача на загальний принцип "розумності та добросовісності" не є правовою підставою для зменшення суми процентів. Зазначає, що позивач є небанківською установою, яка правомірно встановила у своїх кредитних договорах саме комісію за надання кредиту, а не комісію за обслуговування/користування кредитом, що передбачено Законом України "Про споживче кредитування"; розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується матеріалами справи, а відповідач не пояснив, чому цей розрахунок є необґрунтованим та не надав свій розрахунок заборгованості, який би узгоджувався з умовами договору та обставинами справи.

Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково в розмірі 45000,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 30000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 15000,00 грн. (не більше 50% розміру кредиту), посилаючись на те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором в частині визначення розміру заборгованості за процентами у сумі 33900,00 грн. не є співмірною сумі кредиту за договором в розмірі 30000,00 грн., є непропорційно великою сумою відсотків (113%), суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором; просила суд зменшити розмір процентів за вказаним договором до суми, яка не перевищує 50% розміру кредиту. Зазначала, що позивач, як фінансова установа, скористався необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукавши у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Вважала, що вимога про стягнення комісії за користування кредитом не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також сума комісії є встановленою саме за надання кредиту як фінансового інструменту та просила суд відмовити у стягнення на користь позивача заборгованості за комісією. Просила відмовити у стягненні заборгованості за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України на підставі п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Суд на підставі ч.13 ст.7, ч.5 ст.279 ЦПК України розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи суд встановив, що 14 лютого 2025 року ТОВ "Бізнес Позика" та відповідач уклали договір № 464435-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за яким відповідач отримав кредит у сумі 30000,00 грн. строком на 16 тижнів до 06 червня 2025 року зі сплатою кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3048 (а.с.18-27, 39 на зв.- 48).

Відповідно до п. 2.1 договору кредиту ТОВ "Бізнес Позика" надає позичальнику кошти у розмірі 30000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика".

Згідно з умовами договору кредиту, стандартна процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,0% в день (п.2.4 договору), знижена процентна ставка за кредитом становить 1,0 % в день, фіксована (п.10.2 договору); позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п.10.2 договору, починаючи з першого дня користування кредитом; позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентом, комісії та частини суми наданого кредиту в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п.4.2.2 та додатку №1 до договору; у разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором (п.4.2 договору); комісія за надання кредиту становить 6000,00 грн. (п.2.5 договору).

Такі ж умови надання кредиту зазначені у паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем 14 лютого 2025 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4773, яким відповідачу була надана інформація щодо основних умов кредиту, його суми, строку кредитування, суми комісії, загальних витрат за кредитом - 30681,84 грн., орієнтованої загальної вартості кредиту - 60681,84 грн., реальної річної процентної ставки та інших умов (а.с.15-17), а також у підписаному відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3048 прийнятті (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 464435-КС-004 (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.39).

Таким чином, відповідача до укладення кредитного договору було ознайомлено позивачем з умовами цього кредитного договору, що надало відповідачеві можливість їх оцінити та прийняти рішення про укладення чи неукладення договору на таких умовах.

На підтвердження укладення договору надана візуальна форма послідовності дій відповідача та позивача щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 464435-КС-004 від 14 лютого 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com (а.с.49).

Укладення кредитного договору та узгодження його істотних умов відповідач не оспорює.

Перерахування відповідачу вказаних кредитних коштів вдіповідачем не оспорюється та підтверджується повідомленням ТОВ "ПрофітГід", згідно з яким 14 лютого 2025 року на ім`я відповідача здійснено переказ грошових коштів на суму 30000,00 грн. на карту НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK, номер транзакції 43953-75023-09743 (а.с.50).

З повідомлення АТ "ПриватБанк" від 24 лютого 2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 14 лютого 2025 року зараховано 30000,00 грн. (а.с.117).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом за період з 14 лютого 2025 року по 06 червня 2025 року у боржника виникла заборгованість в сумі 84900,00 грн., з яких 30000,00 грн. - залишок заборгованості за кредитом, 33900,00 грн. - залишок заборгованості за відсотками, 6000,00 грн. - залишок заборгованості за комісією, 15000,00 грн. - залишок заборгованості за процентами за ст.625 ЦК України (а.с.11-13), що також підтверджено довідкою про стан заборгованості (а.с.14).

Станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним договором належним чином відповідачем не виконано.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані комісію за надання кредиту відповідно до п.2.5 кредитного договору і відсотки у повному розмірі та у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання є неприпустимою.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України)

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем .

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору № 464435-КС-004 про надання кредиту від 14 лютого 2025 року, укладеного між ТОВ "Бізнес Позика" та відповідачем, вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір про надання кредиту укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика", через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця -https://my.bizpozyka.com/.

Із наданої позивачем анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com/) вбачається, що заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України (а.с.36 на зв.).

З наданої позивачем візуальної форми послідовності дій відповідача вбачається, що відповідач через веб-сайт позивача https://my.tpozyka.com/ шляхом введення логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету, з використанням номеру телефону НОМЕР_4 та електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 ввійшов до особистого кабінету та з особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему подав заявку на отримання кредиту, ознайомився і підписав одноразовим ідентифікатором UA-4773 паспорт споживчого кредиту, ознайомився з офертою ТОВ та прийняв її умови, підписав договір одноразовим ідентифікатором UA-3048; без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика" подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (а.с.49).

Для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти.

Оскільки договір укладений на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором UA-3048, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт позикодавця такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Договір містить податковий номер відповідача, адресу, номер електронного платіжного засобу, номер телефону.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору № 464435-КС-004 про надання кредиту від 14 лютого 2025 року та отримання відповідачем коштів на загальну суму 30000,00 грн..

Судом встановлено, що позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені строки не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

Відповідно до умов укладеного договору (пункту 5.1 Правил надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес Позика", які є невід`ємною частиною кредитного договору), за користування кредитом позичальнику нараховуються, а позичальник повинен сплатит кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в договорі. Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом відповідно до умов договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до дня закінчення строку кредитування (включно).

Включення до тексту кредитного договору умов про сплату відповідачем процентів за користування кредитом, а також нарахування позивачем цих процентів та витребування їх від відповідача, є законним та обґрунтованим.

Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Порядок та умови надання кредиту, а також періодичність внесення платежів визначені в пункті 3 кредитного договору.

Пунктом 2 договору визначено розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту 30000,00 грн., строк надання кредиту 16 тижнів, процентна ставка: стандартна 1,0 %, в день, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - 1,0 % в день, фіксована; комісія за надання кредиту 6000,00 грн., дата повернення кредиту до 06 червня 2025 року.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, які нараховані у межах строку дії договору, який був установлений умовами договору та закінчувався 06 червня 2025 року, у зв`язку з його невиконанням належним чином, внаслідок чого проценти за відсотковою ставкою нараховані позивачем в межах строку договору (16 тижнів) з 14 лютого 2025 року по 06 червня 2025 року включно. Після 06 червня 2025 року проценти не нараховувалися, сума процентів не збільшувалась і залишалась незмінною у розмірі 33900,00 грн..

Таким чином, проценти за користування кредитом у загальній сумі 33900,00 грн. включають в себе нараховані за стандартною процентною ставкою 1,00%.

При цьому відповідачем оспорений розмір процентів.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит. Так, вказана норма передбачає, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Відповідно до умов кредитного договору, у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 1054 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Суд звертає увагу на те, що позичальник погодився з умовами кредитного договору та погодився його виконувати; протягом строку діх кредитного договору не звернувся із заявою про його розірвання та/або визнання його недісйним в цілому або його окремих частин. Усі істотні умови кредитного договору, зокрема, тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту , строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту чи якихось Тарифіх та умовах, а саме у кредитному договорі, який позичальник уклпав із позивачем шляхом обміну електронними повідомленнями, так підписа за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному ст..12 Закону України "Про електронну комерцію".

Крім того, позивач не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися).

Якби позичальник здійснював платежу у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Однак порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту.

Також суд зазначає, що чине національне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України. Посилання відповідача на загальний принцип "розумності та добросовісності" не є правовою підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору та норм ЦК України.

Щодо посилання відповідача на те, що встановлені у кредитному договорі процентні ставки є начебто пенею, суд зазначає, що встановлення за кредитним договором двох фіксованих процентних ставок, розмір яких протягом всього строку дії кредитного договору є незмінним, а саме зниженої процентної ставки (яка застосовується коли позичальник здійснює платежі відповідно до графіку платежів) та стандартної процентної ставки (яка застосовується коли позичальник не здійснює платежі відповідно дографіку платежів) жодним чином не означає, що стандартна процентна ставка є начебто пенею або що кредитодавець в односторонньому порядку вирішив змінити розмір процентної ставки за кредитним договором, оскільки дві фіксовані процентні ставки були встановлені у кредитному договорі від самого початку; позича не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми.

Заборгованість за тілом кредиту, процентами та комісією за вказаним вище договором розрахована позивачем відповідно до умов договору та в межах визначених строків кредитування, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте суд не в повній мірі погоджується з суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України у сумі 15000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки кредитний договір в даній справі був укладений 14 лютого 2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то вся нарахована за таким договором неустойка (штраф, пеня) та передбачені ст. 625 ЦК України нарахування не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України нараховані позивачем до строку сплати платежів за кредитним договором незаконно та після спливу строку кредитування не нараховувались.

Вказане є підставою для відмови у стягненні з відповідача 30000,00 грн. процентів за ст. 625 ЦК України.

З урахуванням вказаного вище, позивач має право на повернення фактично отриманих відповідачем за кредитним договором грошових коштів, а також процентів за користування ними в межах строків кредитування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №464435-КС-004 від 14 лютого 2025 року в сумі 69900,00 грн., з яких: 30000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 33900,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах та 6000,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 82,33%, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2191,95 грн. (2662,40 грн. х 82,33%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, заборгованість за кредитним договором № 464435-КС-004 від 14 лютого 2025 року у розмірі 69900,00 грн., з яких: 30000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 33900,00 грн. - суми прострочених платежів по процентах та 6000,00 грн. - суми прострочених платежів за комісією, та судовий збір в сумі 2191,95 грн., всього стягнути 72091 (сімдесят дві тисячі дев`яносто одну) гривнюь 95 копійок.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя