Рішення № 137754363, 15.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1262/26

Провадження № 2/496/2384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря - Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: індекс 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3, до

відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив про розгляд справи у його відсутність,

відповідачка - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

1. 12.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»(далі - позивач та/або ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідачка та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості за Договором кредиту № 6555316 у розмірі 8074,00 гривні, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу - 2000,00 гривень, суми заборгованості за процентами - 1729,00 гривень, суми заборгованості за комісією - 345,00 гривень, суми заборгованості за пенею/неустойкою - 4000,00 гривень та понесені позивачем судові витрати, що складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 08.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) та відповідачкою було укладено Договір про надання коштів у кредит № 6555316, відповідно до умов якого останній було надано кредит у розмірі 2000,00 гривень строком на 360 днів (з 08.08.2025 року по 02.08.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 345,00 гривень. Первісний кредитор на виконання Кредитного договору № 6555316 від 08.08.2025 року, виконав свої зобов`язання, а саме передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2000,00 гривень на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 . 16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладений Договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого позивачу відступлене право грошової вимоги до відповідачки за Договором кредиту № 6555316 від 08.08.2025 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 23/12/25-01 від 23.12.2025 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 8074,00 гривень, з яких: 2000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1729,00 гривень - заборгованість за процентами; 345,00 гривень - заборгованість за комісією; 4000,00 гривень - заборгованість за пенею/неустойкою. У зв`язку з вищевикладеним у позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

3. Від відповідачки до суду відзив на позов не надходив.

4. 08.06.2026 року від відповідачки на адресу суду, через канцелярію суду, надійшла заява, якою вона повідомила, що є військовослужбовцем з 2017 року, а тому позовні вимоги визнає лише частково, а саме в частині тіла кредиту. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею просила відмовити. (а.с. 24)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. В прохальній частині позовної заяви представником позивача викладене клопотання про витребування доказів. (зворотній а.с. 3)

6. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. Окрім того надав відповідне клопотання. (зворотній а.с. 3, а.с. 19)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026 року цивільна справа № 496/1262/26 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 9)

8. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

9. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 26.02.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 12-13)

10. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

11. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

12. Судом встановлено, що 08.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з метою отримання фінансових послуг, в зв`язку з чим був укладений Договір кредитної лінії (Надійний) № 6555316, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит розмірі 2000,00 гривень, строком на 360 календарних днів, з кінцевою датою повернення кредиту - 02.08.2026 року з фіксованою процентною ставкою 0,95% в день. Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 345,00 гривень. (ЕС)

13. Відповідно до довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 6555316 від 08.08.2025 року ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор - 750383; час відправки ідентифікатора позичальнику - 08.08.2025 20:04:29; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - denzidhalsman@gmail.com. (ЕС)

14. З копії довідки № КД-000020302, виданої 31.12.2025 року ТОВ «Європейська платіжна система» вбачається завершення наступної платіжної операції: дата - 08.08.2025; номер платежу - b96bc6ba-be3e-4203-b250-09ceed7e2097, сума 2000,00 грн., отримувач Завізіон Діана - ЕПЗ номер

НОМЕР_2. (ЕС) 15 . З копії платіжної інструкції № b96bc6ba-be3e-4203-b250-09ceed7e2097 від 08.08.2025 року, вбачається, що первісний кредитор свої зобов`язання за Договором позики виконав в повному обсязі. (ЕС)

16. Листом від 22.04.2026 року АТ «Універсал Банк» повідомило суду, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . (а.с. 22)

17. З виписки по картці № НОМЕР_4 за період 08.08.2025 року по 11.08.2025 року вбачається, що 08.08.2025 року на картку надійшли грошові кошти в розмірі 2000,00 гривень. (а.с. 23)

18. З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається що розмір заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6555316 від 08.08.2025 року станом 23.12.2025 року складає 8074,00 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2000,00 гривень, заборгованості по процентам в розмірі 1729,00 гривень, заборгованості по неустойці в розмірі 4000,00 гривень та заборгованості за комісією в розмірі 345,00 гривень. (ЕС)

19. 16.09.2025 року між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (Фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) укладено Договір факторингу № 16/09/25, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. (ЕС)

20. ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року виконало в повному обсязі, що підтверджується копією платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579937984.1 від 24.12.2025 року. (ЕС)

21. Згідно з копією Реєстру прав вимоги № 23/12/25-01 від 23.12.2025 року (ЕС) до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 8074,00 гривні.

22. 18.10.2017 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім`я ОСОБА_1 виданий Військовий квиток серії НОМЕР_5 , з якого вбачається, що остання 28.09.2017 року прийнята на військову службу за контрактом у Збройні Сили України. (а.с. 29-34)

23. 30.04.2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім`я ОСОБА_1 видане Посвідчення серії НОМЕР_6 . (а.с. 28)

24. Відповідно до копії витягу із наказу командира берегової ударної групи (по стройовій службі) № 62 від 03.03.2026 року, ОСОБА_1 є начальником відділення засекреченого зв`язку інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_7 . (а.с. 25)

25. З копії довідки № 452, виданої 27.05.2026 року в/ч НОМЕР_7 , сержант, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом, у в/ч НОМЕР_7 . (а.с. 27)

V. Оцінка Суду.

26. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

27. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

29. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

30. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

31. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

32. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

33. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

34. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

35. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

36. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

37. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

38. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

39. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

41. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

42. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

43. Відповідно до правової позиції КГС ВС викладеної у постанові від 03.06.2020 року у справі № 916/1410/19, щодо розмежування правочину з відступлення права вимоги (цесія) та договору факторингу, під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України). Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, а договору факторингу - отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

44. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

45. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

46. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

47. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

48. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

49. Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

50. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

51. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

52. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

53. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

54. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

55. Судом, з матеріалів справи, достеменно встановлено, що відповідачка з 18.10.2017 року, а також на момент виникнення предмету спору, є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі за контрактом під час мобілізації на особливий період.

56. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

57. Відповідно до пп. 3 п. 4 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено п. 15, згідно з яким військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

58. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Аналогічний висновок викладений в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24)

59. За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даного висновку щодо застосування відповідних норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 року по справі № 642/548/21.

60. Позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за процентами в розмірі 1729,00 гривень.

61. Суд визнає в цій частині позовні вимоги необґрунтованими, оскільки ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що (1) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або (2) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також (3) іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

62. Ця норма є самостійною і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18), від 18.01.2023 року у справі № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22), від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18 (провадження № 61-10659св20).

63. Зокрема, військовослужбовці, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружини (чоловіки) отримують відповідну пільгу автоматично.

64. Натомість для інших військовослужбовців (тобто ті, хто служить за контрактом або є кадровими військовими, а не мобілізованими), на відміну від мобілізованих, факт служби сам по собі не дає права на списання відсотків. Потрібна додаткові умови. Зокрема, відповідна пільга діє під час дії особливого періоду, якщо військовослужбовець відповідає хоча б одній із наступних умов: брав або бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і (1) брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, (2) у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, (3) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України,

65. При цьому, Суд бере до уваги, що законодавець використовує конструкцію «брали або беруть», що означає, що право на пільгу має військовослужбовець, що продовжує службу (і його дружина/чоловік), який зараз бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, так військовослужбовець (і його дружина/чоловік), який брав участь у відповідних заходах раніше. Пільга діє весь час, поки триває особливий період, за умови, що військовослужбовець зберігає свій статус.

65. В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року та триває донині.

66. Загальновідомим фактом є те, що 24.02.2022 року Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований.

67. Крім того, Президент України у п. 1 Указу від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію.

68. У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18), від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24), викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

69. Як зазначалося вище, з матеріалів справи Судом встановлено, що відповідачка є військовослужбовцем у Збройних Силах України за контрактом. З копії посвідчення серії НОМЕР_6 вбачається, що відповідачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а саме п. 19 ст. 16.

70. Згідно з п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

71. За таких обставин суд погоджується з правовою позицією відповідачки та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідачки, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2000,00 гривень. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами задоволенню не підлягають.

72. Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступного висновку.

73. 10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

74. Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

75. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

76. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

77. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

78. На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

79. Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

80. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

81. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

82. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

83. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

84. Так, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

85. Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 року у справі № 607/1662/21 звертає увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.

86. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 13.02.2019 року у справі № 130/1001/17, від 18.01.2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29.09.2021 року у справі № 166/1222/20, провадження № 61-9003св21, від 17.01.2024 року у справі № 932/9029/23.

87. Крім того, комісія за надання кредиту, що передбачена в Договорі кредитної лінії (Надійний) № 6555316 від 08.08.2025 року, який підписаний сторонами та є чинним, визначена одноразовою конкретною грошовою сумою у розмірі 345,00 гривень, а не щомісячними платежами, тому, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем одноразової комісії за надання кредиту, а також подальше стягнення нарахованої, але не сплаченої комісії є цілком обґрунтованими та такими, що відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

88. Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному осязі.

89. Щодо позовної вимоги про стягнення пені, штрафу, суд зазначає наступне.

90. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, тобто станом на 02.06.2025 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

91. Враховуючи вищевказане, у задоволенні стягнення з відповідачки на користь позивача пені (штрафу) в розмірі 4000,00 гривень слід відмовити.

92. У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

93. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорі факторингу № 16/09/25 від 16.09.2025 року, не звільняє позивача від доказування наявності у відповідачки заборгованості та її розміру. Відповідачка не є стороною Договору факторингу, тобто визначений у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу розмір заборгованості із нею не узгоджувався, її обґрунтованість нею не перевірялося.

94. У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

95. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

96. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

97. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

98. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

99. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

100. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

101. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

102. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

103. Оскільки розмір заборгованості за використаними коштами отриманими в кредит підтверджено не в повній мірі, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

104. Також, відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

105. Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

106. Правила ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

107. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

108. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

109. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

110. Представник позивача надав копію Договору № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року (ЕС), копію Витягу з Акту № 6-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, від 08.01.2026 року, копію Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (ЕС), та копію платіжної інструкції № 579938010.1 від 16.01.2026 року (ЕС).

111. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

112. Як вбачається з наданої копії Витягу з Акту № 6-ДІЛ від 08.01.2026 року, позивачу надано правничої допомоги на 4500,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 2345,00 гривень. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1306,80 грн (2345,00 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100% : 8074,00 грн (заявлені позовні вимоги) = 29,04 % (процент задоволених позовних вимог); 4500,00 грн (загальні судові витрати) х 29,04% : 100% = 1306,80 грн).

113. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 579940305.1 від 05.02.2026 року (зворотній а.с. 4), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2622,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 773,26 гривні (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 2345,00 грн. ? 2662,40 грн. ? 8074,00 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, юридична адреса: індекс 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3, р/р IBAN НОМЕР_8 в АТ «ОТП БАНК», МФО банку 300528, заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) № 6555316 від 08.08.2025 року у розмірі 2345,00 гривень, витрати на правничу допомогу в розмірі 1306,80 гривень та суму сплаченого судового збору у розмірі 773,26 гривні, всього 4425,06 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, після припинення або скасування в Україні воєнного, надзвичайного стану та спливу тридцятиденного строку з дня його припинення (скасування), нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

9. Повний текст рішення складено 15.06.2026 року.

Суддя О.П. Портна