Рішення № 137754235, 29.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/349/26

Провадження № 2/491/494/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Ананьїв Подільського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулось до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 липня 2024 року сторони уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1427-9172, відповідно до якого відповідачу надано кредит в розмірі 16 500,00 гривень, строк кредитування - 300 днів на умовах строковості та платності: базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту, знижена % ставка 1,20% в день, стандартна % ставка 1,50% в день, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, визначені даним договором.

Посилаючись на те, що кредитор виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов договору, а відповідач в свою чергу взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору не виконав, тобто не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 18 березня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 92 532,00 гривні, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 16 500,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 73 557,00 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 2 475,00 гривень.

Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 10 032,00 гривні за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 82 500,00 гривень. Враховуючи вищезазначене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 16 500,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 66 000,00 гривень, що разом становить 82 500,00 гривень, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України (а.с.75).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.69).

Відповідачу ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем його проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.76). Документи відповідач отримав 22 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотне) (а.с.78).

Представник відповідача - адвокат Підодвірний Т.І. надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого вказав, що сторона відповідача вважає позовну заяву необґрунтованою, виходячи із такого. Так, у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору, акцепт оферти на укладення кредитного договору, відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 30 липня 2024 року № 1427-9172 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. А тому, якщо позивач вважає, що відповідач отримував одноразовий ідентифікатор, використовував його для укладення кредитного договору, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад інформацією від мобільного оператора про належність номера телефону саме відповідачу, підтвердження направлення смс-повідомлення на цей номер, докази, що саме відповідач реєструвався в ЕС «кредиторів» позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації. В той же час, позивач не надає жодного доказу, який би дозволив достовірно з`ясувати обставини нібито укладення кредитного договору. Також, позивач, у своїй позовній заяві стверджує про нібито перерахування відповідачу певної суми коштів, але таке твердження не підкріплено жодним належним та допустимим доказом.

Незважаючи на недоведеність позовних вимог позивачем, представник відповідача додатково звернув увагу суду на те, що в силу приписів частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», пункти які враховують стандартну денну процентну ставку з перевищенням 1% в день є нікчемними. Тож, навіть якщо уявити, що між «первісним кредитором» та відповідачем, нібито, було укладено кредитний договір від 30 липня 2024 року №1427-9172, то нарахування відсотків за таким договором, не відповідає вимогам чинного законодавства. На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Сторона позивача своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судове засідання для її розгляду у відповідності до норм ЦПК України не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 липня 2024 року між позивачем та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1427-9172.

Пунктом 3 вказаного договору сторонами було узгоджено, що вказаний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладання цього договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надав кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом оформлення заявки на вебсайті кредитодавця, заповнивши інформацію щодо особистих даних вручну або передавши такі дані кредитодавцю через Систему BankID НБУ. До укладення цього договору між сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу.

Пунктом 3.10 вказаного договору сторони погодили, що укладаючи цей договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням частини дванадцятій статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що цей договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи цей договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та Правил.

Як вбачається зі змісту договору про відкриття кредитної лінії № 1427-9172, він разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Таким чином, у відповідності до норм частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про відкриття кредитної лінії № 1427-9172 від 30 липня 2024 року був укладений між сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно пункту 4.1 кредитного договору, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту складає 16 500 гривень, дата надання/видачі Кредиту 30 липня 2024 року.

Пунктом 4.2 договору сторонами визначено, що кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у пункті 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього договору та надіслання позичальнику примірнику (оригіналу) договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні кредиту.

Факт видачі відповідачу кредиту за договором № 1427-9172 від 30 липня 2024 року та перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 16 500 гривень підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів - ID операції: 2496127398, дата та час операції: 2024.07.30 12:20.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 16 500,00 гривень; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20% в день; стандартна % ставка - 1,50% в день.

Таким чином, судом встановлено, що 30 липня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 дійшли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та уклали електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1427-9172.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Положенням частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та кредитором такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету договір між сторонами не був би укладеним, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

З урахуванням викладеного, твердження представника відповідача, що кредитний договір № 1427-9172 від 30 липня 2024 року не був укладений, суд не вважає слушним.

Оцінюючи заперечення представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів існування будь-яких його правовідносин з АТ КБ «ПриватБанк» та здійснення зарахування коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить ОСОБА_1 , суд бере до уваги що надання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» послуг з кредитування фізичних осіб, шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту, не суперечить нормам чинного законодавства України.

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону, проте має право здійснювати послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Крім того, при отриманні заявки на кредитування первісним кредитором було проведено верифікацію вказаної відповідачем, як позичальником, банківської карти.

Також, суд бере до уваги, що будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені у кредитному договорі в сумі 16 500,00 гривень надійшли в розпорядження відповідача на належну йому банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку, ОСОБА_1 не надав.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить до висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Договір про відкриття кредитної лінії від 30 липня 2024 року № 1427-9172з додатковими умовами укладений між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договорів як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Позивач на підтвердження наявної суми заборгованості ОСОБА_1 надав розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 18 березня 2026 року щодо видачі кредиту від 30 липня 2024 року № 1427-9172, на який посилався як на обґрунтований розрахунок боргу. Зазначений розрахунок містить таблиці надходження коштів (а.с.42-49).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 18 березня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 92 532,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 16 500,00 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 73 557,00 гривень, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 2 475,00 гривень.

З вказаного розрахунку вбачається, що з 30 липня 2024 року по 12 серпня 2024 року заборгованість по відсоткам розраховувалася виходячи з процентної ставки 1,20%, а з 21 серпня 2024 року по 25 травня 2025 року, виходячи з процентної ставки 1,50%. Проценти за кредитом нараховувались у межах погодженого сторонами строку кредитування - 300 календарних днів.

Відповідно до пункту 4.9 договору про відкриття кредитної лінії № 1427-9172 сторонами погоджено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (до 25 травня 2025 року). Строк дії договору є рівним строку кредитування. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування (а.с.14).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте суд не погоджується з розрахунком заборгованості за відсотками за договором про відкриття кредитної лінії № 1427-9172, оскільки не в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі Закон № 3498-ІХ) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю 8 доповнено частиною п`ятою наступного змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.».

Також Законом № 3498-ІХ розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 наступного змісту «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.».

З урахуванням наведеного, з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, а в період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року - 1,5%. Відповідно, з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем укладено 30 липня 2024 року строком на 300 днів - до 25 травня 2025 року, то в даному випадку підлягав застосуванню пункт 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, максимальний розмір денної процентної ставки в період з 30 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року не міг перевищувати 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - 1%.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем денна процентна ставка розрахована відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а саме: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де: ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (пункт 4.15 договору). Тому, в період з 21 серпня 2024 року, у відповідності до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Відтак, умова договору про відкриття кредитної лінії від 30 липня 2024 року № 1427-9172 про стягнення денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % суперечить зазначеним вище нормам закону, тому розмір відсотків підлягає перерахуванню, а саме: за період з 21 серпня 2024 року до 25 травня 2025 року (278 календарних днів за розміром денних відсотків 1), що становить 278 х 165,00 гривень = 45 870,00 гривень.

Тому судом встановлено підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за договором про відкриття кредитної лінії від 30 липня 2024 року № 1427-9172у розмірі 50 622,00 гривні (за період з 30 липня по 12 серпня 2024 року: 2 772,00 гривень (14 днів х 198,00 гривень (1,2%)) + за період з 13 по 20 серпня 2024 року: 1 980,00 гривень (8 днів х 247,50 гривень (1,5%)) + за період з 21 серпня 2024 року по 25 травня 2025 року: 45 870,00 гривень (278 днів х 165,00 гривень (1,00%)).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 67 122,00 гривні, з яких: 16 500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 50 622,00 гривні - заборгованість за відсотками.

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 81,36%, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 166,13 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407), заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1427-9172 від 30 липня 2024 рокув розмірі 67 122 (шістдесят сім тисяч сто двадцять дві) гривні 00 коп., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 16 500,00 гривень, суми простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 50 622,00 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 13 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38548598; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407 відповідач:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 29 червня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ___20____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/349/26 Ананьївського районного суду Одеської області.