Ухвала суду № 137754222, 29.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/687/26

Провадження № 2/491/698/26

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 червня 2026 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахарова Ольга Ігорівна звернулася до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредитної лінії № 236749668 від 30 листопада 2021 року.

У відповідності до глави 2 розділу ІІІ ЦПК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Статтею 1312 Конституції України визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно із частинами першою та третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частини перша, третя статті 58 ЦПК України).

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2023 року у справі № 740/2873/22 (провадження №61-8685св23)).

У пунктах 18, 25 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) вказано, що «починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва. Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 у справі №910/16580/23 конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08 червня 2022 у справі № 303/4297/20, дійшовши висновку про те, що крім керівника і члена виконавчого органу, особами, через яких можливе самопредставництво, можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). Якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 62 ЦПК України).

На підтвердження повноважень представника щодо звернення до суду від ТОВ «ФК «ЕЙС» надано копію довіреності № б/н від 31 березня 2026 року та довіреність у порядку передоручення від 15 квітня 2026 року, згідно яких Товариство в особі директора Міщенко А.І. уповноважило Сахарову О.І. представляти інтереси Товариства, зокрема, в місцевих судах загальної юрисдикції.

За змістом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «ФК «ЕЙС» єдиним представником цього товариства є його керівник Міщенко А.І. з поміткою (відповідно до статуту).

Оскільки статут ТОВ «ФК «ЕЙС» до матеріалів позовної заяви не долучено, а зміст наданого витягу не дозволяє ідентифікувати обсяг повноважень директора, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність обмежень директора на одноособове звернення до суду чи надання права передоручення.

До заяви не додано документ, який би засвідчував можливість підписанта діяти у суді від імені особи, яка подає позовну заяву, за правилами його самопредставництва за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом), чи як представника.

З матеріалів справи не вбачається, що Сахарова О.І. є працівником ТОВ «ФК «ЕЙС» з відповідними повноваженнями на звернення до суду, оскільки такі повноваження діяти від імені Товариства у порядку самопредставництва можуть випливати виключно із закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Сахарова О.І. діє як адвокат або має право діяти у порядку самопредставництва в інтересах ТОВ «ФК «ЕЙС» по даній справі, тому відсутні підстави вважати, що позовна заява підписана особою, яка має права її підписувати.

Щодо доданої до позовної заяви копії довіреності № б/н від 11 серпня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС», в особі директора Полякова О.В. на представництво інтересів Товариства адвокатом Соломко О.В., суд зазначає, що дана довіреність правового значення не має, оскільки з позовною заявою до суду звернулась саме Сахарова О.І.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, заява повертається позивачу.

За викладених обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Вказане не перешкоджає повторному зверненню до суду із такою позовною заявою, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Оскільки позовна заява підлягає поверненню, суд вважає додатково звернуту увагу позивача на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», при подачі позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень. Отже, ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана юридичною особою, у 2026 році повинна складати не менше 3 328,00 гривень.

Водночас відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Таким чином ставка судового збору при зверненні до суду із позовною заявою майнового характеру, яка подана юридичною особою, в електронній формі у 2026 році повинна складати: 3 328,00 гривень х 0,8 = 2 662,40 гривні.

Враховуючи подання позовної заяви в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС та ціну позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 гривні.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина перша статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» при подачі позовної заяви до суду було долучено ксерокопією платіжної інструкції в національній валюті від 22 квітня 2026 року за № 45969. Водночас з платіжної інструкції вбачається, що сума судового збору сплачена до Пересипського районного суду міста Одеси.

Судом встановлено, що платіжна інструкція від 22 квітня 2026 року за № 45969 містилася в матеріалах цивільної справи № 523/8399/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка 17 червня 2026 року надійшла з Пересипського районного суду міста Одеси на адресу Ананьївського районного суду Одеської областіза підсудністю.

17 червня 2026 року, встановивши, що позовну заяву подано з порушенням порядку, встановленого Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, суд постановив ухвалу про повернення позовної заяви позивачу.

У зв`язку з наведеним, оскільки позивачем була заново подана позовна заява з відповідним пакетом документів до Ананьївського районного суду Одеської області, платіжна інструкція від 22 квітня 2026 року за № 45969 не може бути прийнята судом.

При зверненні з позовом до Ананьївського районного суду Одеської області судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК в Одеській області/м. Ананьїв/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA258999980313141206000015634, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Разом з тим, суд роз`яснює, що позивача не позбавлено права повернення суми судового збору на підставі відповідної заяви у порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача на необхідність належного оформлення реквізитів платіжного документа при сплаті судового збору.

Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 10 розділу І Інструкції ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо особливостей заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI, VII цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

Згідно пункту 16 додатку «Указівки щодо особливостей заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі» до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг реквізит «Призначення платежу» у платіжних інструкціях заповнюється з урахуванням вимог, установлених у розділі ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг. У платіжній інструкції на сплату (стягнення) платежів до бюджету цей реквізит заповнюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок його заповнення в разі сплати (стягнення) платежів до бюджету або повернення платежів з бюджету.

Згідно з пунктом 37 розділу ІІ Інструкції передбачено, що одним із обов`язкових реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу».

Положеннями пункту 41 Інструкції визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17 вересня 2012 року № 01-06/1260/2012 «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору», платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі № 914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі № 905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі №907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 910/4557/18.

Як уже зазначалось, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено платіжну інструкцію переказу коштів № 45969 від 22 квітня 2026 року, яка не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. В графі призначення платежу зазначено: 101 42986956; Судовий збір, за позовом ТОВ ФК ЕЙС, Пересипський районний суд міста Одеса; 25771243943, в той час, як вірним призначенням платежу є «101 42986956; Судовий збір, за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , Ананьївський районний суд Одеської області.

Отже, долучена до матеріалів позовної заяви копія платіжної інструкції № 43337 від 17 червня 2026 року не містить відомості про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір, тому вказана копія платіжної інструкції не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_1 .

Таким чином, при повторному зверненню із позовною заявою позивачем також має бути враховано наведене щодо судового збору та надано суду оригінал або копію платіжного документу про сплату судового збору на рахунок Ананьївського районного суду Одеської області у відповідному розмірі із зазначенням у платіжному документі відомостей про сплату судового збору із призначенням платежу: «за подачу позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості» та коду виду сплати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 60, 175, 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - повернути позивачу.

Роз`яснити, що у відповідності до положень частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно частини шостої статті 185, пункту 6 частини першої статті 353, частини першої статті 354 ЦПК України може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 15 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Копію цієї ухвали суду надіслати позивачу в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачу не повертаються, оскільки заява подана в електронній формі.

Суддя О.О. Желясков

Ухвала суду набрала законної сили "_____"_____20____ року.

Оригінал ухвали суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/687/26 Ананьївського районного суду Одеської області.