Ухвала суду № 137753913, 29.06.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/196/26

Провадження № 1-кс/439/215/26

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

25 червня 2026 року м. Броди

Слідчий суддя Бродівського районного суду Львівської області

ОСОБА_1 ,

із участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши в режимі відеоконференції клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007677 від 18.12.2024 відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Висоцько Бродівського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не судимого, солдата військової служби за призовом під час мобілізації,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

заступник начальника СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області з клопотанням погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 в якому просить суд продовжити строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строків досудового розслідування, тобто до 26.07.2026 з утриманням його в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави.

Необхідність задоволення даного клопотання прокурор мотивує тим, що 11.07.2023 на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_4 призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.01.2024 №15-РС вбачається, що солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу з механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05.30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Законами та триває до теперішнього часу, тобто тривав у період часу, який інкримінується винній особі.

Однак, в порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів солдат ОСОБА_4 вчинив ухилення від військової служби за наступних обставин.

Так, з 12.03.2024 стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який знаходився в АДРЕСА_2 , з якого 12.07.2024 був виписаний.

Однак, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13.07.2024 не з`явився вчасно без поважних причин з вказаного медичного підрозділу на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 та перебував поза межами місця служби тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, до моменту супроводу 26.01.2026 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. Майдан Свободи, 10, де фактично припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення, чим останній вчинив не з`явлення ОСОБА_4 вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Слідчий мотивує, що метою продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного: ОСОБА_4 є необхідність запобігання ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, здійснити вплив на свідків, продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий стверджує, що є обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший, більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе перешкодити ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а тому підозрюваному необхідно визначити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Окрім цього, 14.05.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/196/26) строк досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 с. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62024080100007677 від 18.12.2024 продовжено на п`ять місяців, тобто до 26.06.2026. Також, 24.03.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/196/26) підозрюваного ОСОБА_4 , котрий утримується у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» (м.Львів, вул. Городоцька, 20) направлено до Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України (м.Львів, вул.Кульпарківська, 95) для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи строком не більше 2 місяців, однак станом на даний час висновок зазначеної експертизи щодо підозрюваного ОСОБА_9 ще не отримано, і тому завершити досудове розслідування до закінчення строку тримання під вартою, тобто до 26 червня 2026 року неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності проведення низки додаткових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на збір доказів з метою повного, всебічного і неупередженого з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме: отримати висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи, виконання якої доручено експертам Львівської філії судових експертиз ДУ «Інституту судової психіатрії МОЗ України», виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, у проведенні яких виникне необхідність.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, в обґрунтування пояснив, що ОСОБА_4 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Крім того, обвинувачений може тиснути та впливати на свідків. Підґрунтям такого ризику є те, що останній, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань, в тому числі з мотивів помсти їм за надані в ході досудового розслідування показання, чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи його нехтування положеннями чинного законодавства, а саме порушенням вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1,2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, шляхом уникнення від явок до суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки. Відтак у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням ОСОБА_4 під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв`язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків. Окрім цього, прокурор зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Захисник та підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили. Захисник зазначив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а наведені слідчим ризики суттєво зменшилися. Окрім того, підозрюваний понад два місяці перебуває під вартою без отримання остаточного висновку судово-психіатричної експертизи, що призводить до невиправданого затягування обмеження його волі. Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з перебуванням у слідчому ізоляторі, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем його фактичного проживання.

Дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши докази у їх сукупності, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

Нормативними вимогами частини 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У свою чергу вимогами пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Імперативними положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Нормою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дія встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється.

Відповідно до статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

-наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

-наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

-недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 12.03.2024 стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в лазареті медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який знаходився в АДРЕСА_2 , з якого 12.07.2024 був виписаний. Однак, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , в порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13.07.2024 не з`явився вчасно без поважних причин з вказаного медичного підрозділу на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 та перебував поза межами місця служби тривалістю понад три доби, проводячи час на власний розсуд, до моменту супроводу 26.01.2026 службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 до відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, що знаходиться за адресою: Львівська область, Золочівський район, м. Броди, вул. майдан Свободи, 10, де фактично припинив вчиняти вказане кримінальне правопорушення, чим останній вчинив нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

26.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

28.01.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/196/26) підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.03.2026 включно, з утримання в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення розміру застави.

20.03.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/196/26) підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів, тобто до 18 травня 2026 року.

14.05.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області (справа №439/196/26) підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено на 60 днів, тобто до 26 червня 2026 року.

Окрім того, 24.03.2026 ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області підозрюваного ОСОБА_4 , котрий утримується у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» (м. Львів, вул. Городоцька, 20) направлено до Львівської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України ( м. Львів, вул. Кульпарківська, 95) для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи строком не більше 2 місяців.

Також, ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 23.06.2026 року продовжити строк досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 62024080100007677 від 18.12.2024 на шість місяців, тобто до 26.07.2026 включно.

Доказами, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення є наступні докази у кримінальному провадженні: матеріали службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , за фактом ухилення від військової служби ОСОБА_4 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом затримання від 26.01.2026.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також іншими матеріалами кримінального провадження окремо та у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального Кодексу України про що свідчать зібрані докази за результатами досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно зі ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно містити докази того, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові.

Матеріалами провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду від 24.03.2026 року підозрюваного направлено для проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи. На момент розгляду даного клопотання висновок експертизи досі не отримано, а процесуальні дії з підозрюваним через його перебування в експертній установі та СІЗО тривалий час не проводяться. Оцінюючи тривалість тримання особи під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ (зокрема, рішення у справі «Харченко проти України»), відповідно до якої тримання під вартою не може продовжуватися суто з формальних підстав або через затримки у проведенні експертиз органами державної влади.

Попри вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України щодо застосування виключно тримання під вартою до військовослужбовців у період воєнного стану за ст. 407 КК України, слідчий суддя зважає на конституційні засади правосуддя та практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Автоматичне або безальтернативне продовження найсуворішого запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи та поведінки особи суперечить ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, другий сенат Конституційного Суду України 24 червня 2026 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026, яким визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці.

У Рішенні наголошено, що безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним з Конституцією України.

Суд виснував, зокрема, що встановлення законодавцем до військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні низки злочинів, виключно найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою порушує вимоги частин першої, другої статті 29 Основного Закону України, оскільки не забезпечує вимоги наявності вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду. Це, на переконання суду, спотворює саму суть правосуддя.

Також судом констатовано, що оспорюваний припис КПК не відповідає вимогам статей 6, 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 28, частині другій статті 64, частині другій статті 124 Конституції України.

А тому, враховуючи, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а триваюче неотримання висновку експертизи не може ставитися в провину підозрюваному, слідчий суддя вважає, що заявлені в клопотанні ризики переховування та перешкоджання кримінальному провадженню можуть бути дієво нівельовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Такий захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та контроль за його переміщенням без подальшого ізолювання від суспільства в умовах СІЗО.

Враховуючи наведене, слідчий суддя керуючись статтями 177, 181-182, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100007677 відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту заборонивши ОСОБА_4 залишати житло приміщення будинку та прибудинкову територію цілодобово, за адресою: АДРЕСА_1 .

Строк дії ухвали слідчого судді визначити тривалістю 60 (шістдесят діб), тобто до 23 серпня 2026 року.

Покласти на ОСОБА_4 , обов`язки: за першим викликом прибувати до суду, слідчого, прокурора; здати на зберігання у відповідний орган міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; заборонити залишати своє житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 , окрім, як для отримання медичної допомоги, медичного обстеження, виклику до суду, прокурора, слідчого на час який є співрозмірним для вчинення підозрюваним певної дії; не відлучатися за територію АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду; не спілкуватись зі свідками вказаного досудового кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло до нього, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання процесуальних обов`язків, які покладаються на нього під час застосування неізоляційного запобіжного заходу, може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Виконання ухвали покласти на ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на керівника ВП № 1 Золочівського РВП ГУНП у Львівській області.

Копії ухвали вручити підозрюваному, прокурору.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 29.06.2026 року.

Суддя ОСОБА_1