Рішення № 137753881, 29.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3906/25

Провадження №: 2/336/205/2026

29.06.26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 червня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мельнікової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову зазначено, що з відповідачкою ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 перебував в шлюбі з 24 вересня 2010 року. Під час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає та проживає разом з відповідачем. Спільне життя з ОСОБА_4 не склалося та 18.02.2026 рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя шлюб між сторонами було розірвано.

Після розлучення позивач брав активну участь у вихованні та утриманні доньки, забирав та відводив до дитячого садка , додаткові курси англійської мови, тощо.

З 2018 році за згодою ОСОБА_2 , їх спільна донька ОСОБА_3 постійно мешкає разом з позивачем та перебуває на його утриманні.

Відповідачка фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки, не відвідує її, вкрай рідко в телефонному режимі цікавиться її життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не приймає жодної участі у матеріальному забезпеченні. Станом на день звернення з даною заявою до суду місце фактичного перебування відповідачки позивачу не відомо.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 04.04.2025 року № 301р «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 ,2012 року народження» визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, той факт. що відповідачка самоусунулась від виконання батьківських обов`язків та не піклується про доньку, позивач вимушений був звернутися до суду з вище вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрите провадження по справі, постановлено проводити розгляд за правилам загального позовного провадження.

09.06.2025 на адресу суду надійшов висновок органу опіку та піклування щодо розв`язання спору.

Ухвалою суду від 05.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону відповідачкою.

Відзив від відповідачки на позов до суду не надійшов.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовну заяву, прохала суд задовольнити її у повному обсязі. Додала, що позивачу необхідне рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задля отримання пільг від країни, в якій наразі перебуває позивач та його сім`я.

Позивач, який надавав пояснення в режимі ВКЗ, клопотав про задоволення позову у повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Додав, що наразі він перебуває у Болгарії та проживає однією сім`єю разом з новою дружиною та трьома дітьми: ОСОБА_3 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2020 р.н., ОСОБА_6 , 2014 р.н. Йому необхідне рішення суду по вказаній справі задля виплат від держави.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлялася про слухання справи у судовому порядку.

Представник органу опіки та піклування Ващук Н.Г. в судовому засіданні підтримала висновок про доцільність встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_5 її батьком ОСОБА_1 .

Представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району письмових пояснень до суду не направляв.

Свідок ОСОБА_7 , яка є дружиною позивача, суду пояснила, що з позивачем перебуває у шлюбі з 2017 року. Дитина ОСОБА_8 , 2012 року народження, з 6 років мешкає з батьком, який повністю забезпечує всі необхідні потреби дитини, піклується про її здоров`я, забезпечує її матеріально. Донька мешкає разом з ними та ще двома їх спільними дітьми. Відповідачка не піклується про доньку, не телефонує їй, не допомагає матеріально, не цікавиться її станом здоров`я. Їх сім`я наразі мешкає у Болгарії.

Неповнолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду пояснив, що вона навчається у 7 класі. Її матір дуже давно поїхала на заробітки за кордон, її повністю забезпечує батько, який купує їй речі, допомагає з навчанням, вільний час вони проводять разом. З матір`ю ОСОБА_8 спілкується рідко, декілька разів на тиждень по телефону матір дзвонить їй та питає про її самопочуття, її заняття, навчання тощо. Матір знаходиться у Молдовії. Мама ОСОБА_10 , нова дружина батька, допомагає їй з навчанням та у повсякденному житті. У липні 2025 року вона з батьком виїхала у Болгарію, де наразі мешкає разом з батьком, мамою ОСОБА_10 та двома рідними братами.

Свідок ОСОБА_11 , яка є матір`ю позивача, суду пояснила, що наразі вона мешкає у Болгарії. Її син вдруге одружився з ОСОБА_12 , вони родиною також мешкають у Болгарії. Відповідачку останній раз бачила дуже давно, матір не спілкується з ОСОБА_8 . Її син самостійно виховує доньку, повністю забезпечує дитину всім необхідним. Відповідачка жодної участі не приймає. Аріна рідко спілкується з відповідачкою по телефону, подарунки, гроші тощо відповідачка дитині не надсилає.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, заслухавши представника позивача, позивача, свідків, думку дитину, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до рішення Комунарського районного м.Запоріжжя суду від 18.02.2016 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 16)

Під час шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. (а.с. 14)

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16.01.2020 було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Щербиною В.С. (а.с. 11-12) Наразі вказаний договір є недійсним.

Відповідно до посвідчення позивач ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей. (а.с. 19)

Згідно довідки неповнолітня ОСОБА_9 проходила курси з англійської мови в міжнародній школі. Приводив, забирав та вносив оплату за курси батько. (а.с. 20)

Відповідно до довідки від 15.06.2019 неповнолітня ОСОБА_9 займалась сучасними танцями. Приводив, забирав та вносив оплату за курси батько ОСОБА_1 (а.с. 21)

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» від 10.07.2019 дитина ОСОБА_9 відвідувала вказану установу у супроводі бабусі ОСОБА_11 або матері ОСОБА_13 . (а.с. 22)

Рішенням голови районної адміністрації ЗМР по Комунарському району від 04.04.2025 №301р визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , 2012 року народження з батьком ОСОБА_1 . (а.с.23)

Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає медичну допомогу від 18.03.2018 законним представником дитини ОСОБА_5 є ОСОБА_14 (а.с. 24)

Відповідно до висновку районна адміністрація ЗМР по Комунарському району від 05.05.2025 вважає доцільним встановити факт самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_5 її батьком ОСОБА_1 (а.с. 44)

Відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дитини, мотивуючи свою вимогу тим, що після розірвання шлюбу відповідачка участі у вихованні дитини не приймає. Підставою звернення до суду з даним позовом зазначив можливість для надання пільг від держави Болгарії, у якій наразі перебуває його сім`я.

Питання сімейних відносин, спорів про виконання батьками обов`язків щодо виховання та утримання дітей регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

У п. 87 Постанови Велика палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На підставі наведеного, оцінивши доводи і докази суд дійшов висновку, що обставини, які склалися між батьками дитини не є виключними (непереборними/ винятковими/неординарними/особливими), мати має і можливість, і обов`язок піклуватися про свою дитину, що спростовує самостійність виховання і утримання дитини батьком.

Перебування матері закордоном не свідчить про її відмову від доньки чи неможливість її піклування про неї. Доводи позивача, що на сьогодні він самостійно виховую доньку та повністю її забезпечує, а відповідачка не може забрати дитину до себе, не можуть розглядатися на довгострокову перспективу, бо така можливість може з`явитися згодом. Також не виключається повернення матері до дитини в разі зміни обставин/виникнення необхідності її безпосереднього постійного піклування про дитину з інших причин.

Приймаючи рішення у даній справі, суд ураховує, що встановлення факту самостійного виховання дитини є важливим юридичним процесом, що захищає як інтереси самої дитини, так і батьків. А тому важливим є дослідження усіх доказів на підтвердження даного факту.

Свідки та малолітня дитина у судовому засіданні підтвердили той факт, що відповідачка ОСОБА_2 декілька разів на тиждень телефонує доньці, підтримує з нею зв`язок, цікавиться її життям тощо.

Суд підкреслює, що посилання позивача на той факт, що він або його дружина ОСОБА_15 відвідують у школі батьківські збори, цікавляться у класного керівника навчанням Аріни, в той час як відповідачка цього не робить, обумовлене об`єктивними причинами, а саме віддаленістю місця проживання відповідачки ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Запорізької міської ради по Комунарському району про доцільність встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини ОСОБА_5 її батьком ОСОБА_1 з огляду те, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, даний висновок є недостатньо обґрунтованим. Із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином встановлення вказаного факту утримання батьком дитини сприятиме захисту прав та інтереси дитини та оцінено такий в сукупності з іншими доказами у справі.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Як було зазначено судом раніше, факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Позивач звернувся до суду з вимогою про встановлення вказаної обставини.

Як було з`ясовано в судовому засіданні позивач не звертався до суду з приводу позбавлення відповідачки батьківських прав або стягнення з неї аліментів на утримання дитини, що свідчить про те, що між позивачем та відповідачкою фактично відсутній спір і доказів у підтвердження наявності спору між сторонами суду не надано.

Враховуючи вище викладене, дослідивши письмові докази, які надані позивачем до позовної заяви, суд, за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження одноосібного вихованням ОСОБА_1 своєї рідної доньки ОСОБА_5

Враховуючи, що в судовому засіданні судом встановлено відсутність спору між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини та факт одноосібного виховання позивачем доньки ОСОБА_5 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 141, 76-82, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (останнє відоме): АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:

Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд.34, код ЄДРПОУ 37573885.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову:

Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32, код ЄДРПОУ 37573541.

Суддя: Наталія Звєздова