Ухвала суду № 137753808, 02.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 02.06.2026

Справа № 317/4628/24

Провадження № 1-в/334/60/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника заявника адвоката ОСОБА_4 , заявника ОСОБА_5 , представника Дніпровського районного відділу Філії державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами

ВСТАНОВИВ :

Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Клопотання мотивовано наступним: 01 травня 2025 року вироком Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

За ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, в період якого зобов`язати його повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтись на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Згідно ухвали Запорізького апеляційного суду вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 01.05.2025 року, було залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 15.09.2025 року.

З 23.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області. 01.05.2025 року прийнято до виконання та заведено дві особові справи: 86/ЗВП/2025 як особа, яка звільнена від відбування покарання з випробуванням та 09/ЗЗПД/2025 як особи засудженої до покарання у виді позбавлення прав обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. ОСОБА_5 під особистий підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, на вимогу органу пробації своєчасно та в повному обсязі надав усі необхідні документи, які пов`язані з виконанням додаткового покарання.

В період відбування додаткового покарання засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони. Обов`язки передбачені ст. 34 КВК України виконує в повному обсязі. До адміністративної відповідальності не притягувався, нових кримінальних правопорушень не вчиняв. Згідно інформації Управління патрульної поліції в Запорізькій області за порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 не притягувався. За місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно характеристики від БФ «Парасолька», ОСОБА_5 протягом тривалого часу співпрацював з благодійною організацією БФ «ПАРАСОЛЬКА» як волонтер надаючи суттєву допомогу у забезпеченні гуманітарних потреб населення, яке постраждалих внаслідок воєнних дій, а також ВПО, останній зарекомендував себе як відповідальна, дисциплінована та надійна людина.

Відповідно до листа підтвердження яке надало ТОВ «ВЕН.ТЕК», останні повідомляють про зацікавленість у кандидатурі ОСОБА_5 на посаду водія, обов`язковою умовою працевлаштування є наявність водійського освідчення, зазначена робота є високо оплачена.

ОСОБА_5 постійної роботи не має, постійно підробляє, щоб виконати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, а також закриття мінімальних потреб сім`ї.

Щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., ОСОБА_5 кожного місяця на користь потерпілої сплачує кошти, починаючи з 14.08.2024 року і до теперішнього часу, виконавчі проваджена щодо примусового стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 відсутні, згідно з реєстром ВП.

Додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом позбавляє ОСОБА_5 можливості знайти більш оплачувану роботу, яка б надала можливість поліпшити його фінансовий стан з метою утримування сім`ї, жити повноцінним життям та повністю сплатити моральну шкоду потерпілій.

Засуджений ОСОБА_5 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник Дніпровського районного відділу Філії державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області не заперечував щодо задоволення клопотання та підтвердив обставини, викладені у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував та пояснював що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 є тяжким злочином, тому звільнення від додаткового покарання є недоречним.

Заслухавши учасників провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Вирішуючи питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно з вимогами ч.1 та п.1 ч.2 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема пунктом 2 частини першої статті 537 цього Кодексу

Згідно ч.2 ст.50 КК України кримінальне покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно п.2ч.3ст.81КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі.

Таким чином, підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання складається з двох обов`язкових елементів:

- доведення засудженим свого виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці (ч.2 ст.81 КК)

- фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч.3 ст.81 КК).

Доведення засудженим свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів.

Положеннями ч.1 ст.6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Положення про те, що засуджений став на шлях виправлення, означає, що його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків в період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м`якого виду покарання.

Сумлінна поведінка характеризується дотриманням режиму відбування покарання; виконанням покладених на засудженого законних обов`язків; виконанням законних вимог представників адміністрації органу, що виконує покарання; підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного навчання; придбанням спеціальності; поведінкою у побуті; стримуванням від порушень режиму відбування покарання, від порушень правил внутрішнього розпорядку, від уживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор; неухильним додержанням загальноприйнятих норм і правил поведінки; активною участю у суспільному житті і сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання; прагненням своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин тощо.

В судовому засіданні встановлено, що 01 травня 2025 року вироком Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

За ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки, в період якого зобов`язати його повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтись на реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Згідно ухвали Запорізького апеляційного суду вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 01.05.2025 року, було залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 15.09.2025 року.

З 23.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області. 01.05.2025 року прийнято до виконання та заведено дві особові справи: 86/ЗВП/2025 як особа, яка звільнена від відбування покарання з випробуванням та 09/ЗЗПД/2025 як особи засудженої до покарання у виді позбавлення прав обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. ОСОБА_5 під особистий підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, на вимогу органу пробації своєчасно та в повному обсязі надав усі необхідні документи, які пов`язані з виконанням додаткового покарання.

В період відбування додаткового покарання засуджений ОСОБА_5 зарекомендував себе з позитивної сторони. Обов`язки передбачені ст. 34 КВК України виконує в повному обсязі. До адміністративної відповідальності не притягувався, нових кримінальних правопорушень не вчиняв. Згідно інформації Управління патрульної поліції в Запорізькій області за порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 не притягувався. За місцем проживання характеризується позитивно.

Згідно характеристики від БФ «Парасолька», ОСОБА_5 протягом тривалого часу співпрацював з благодійною організацією БФ «ПАРАСОЛЬКА» як волонтер надаючи суттєву допомогу у забезпеченні гуманітарних потреб населення, яке постраждалих внаслідок воєнних дій, а також ВПО, останній зарекомендував себе як відповідальна, дисциплінована та надійна людина.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яку визнано винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Примус, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незважаючи на великі потенційні можливості, примус є не головним, а крайнім засобом боротьби зі злочинністю. Сила примусу, що міститься в санкції кримінально-правової норми Особливої частини КК України, має бути необхідною і достатньою для реалізації завдань, визначених у ст. 1 КК України.

Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронної системи не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правова байдужість у суспільстві.

З наведеного вище вбачається, що є неприпустимим створення відчуття безкарності, яке може утворитися, як у засудженого, щодо якого застосовано покарання за вчинення тяжкого злочину, так і у стороннього спостерігача.

Також не слід залишати поза увагою такий елемент верховенства права як справедливість. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п`яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років. Позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким»№2 від 26 квітня 2002 року згідно з ч.1ст.81 КК України особу може бути умовно-достроково звільнено (повністю або частково) від відбування і додаткового покарання. При цьому слід мати на увазі, що таким додатковим покаранням, від якого можна звільнити достроково (тобто до закінчення строку), є лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Згідно з п. 10 вищевказаної Постанови коли питання про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання виникло після повного відбуття засудженим основного покарання, суд може повністю або частково звільнити його від додаткового покарання після фактичного відбуття встановленої законом частини останнього та за наявності інших зазначених у законі умов.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення ТОВ «ВЕН.ТЕК», останні повідомляють про зацікавленість у кандидатурі ОСОБА_5 на посаду водія, обов`язковою умовою працевлаштування є наявність водійського освідчення, зазначена робота є високо оплачена.

ОСОБА_5 постійної роботи не має, постійно підробляє, щоб виконати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, а також закриття мінімальних потреб сім`ї.

Відповідно до положень п. п. 1 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин.

Встановлено, що засуджений відбув більше половини строку призначеного додаткового покарання. За час відбування додаткового покарання ОСОБА_5 до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, правила відбування додаткового покарання не порушував, позитивно характеризується за місцем проживання, вважаю за можливе звільнити його повністю від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Отже, встановлені дані свідчать про те, що засуджений став на шлях виправлення і до нього можливо застосувати інститут умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання.

Посилання прокурора не спростовувалися матеріалами справи та поясненнями представника ОСОБА_5 , представника органу пробації та письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Доводи прокурора про неможливість застосувати інститут умовно-дострокового звільнення від відбування додаткового покарання у зв`язку з тяжкістю кримінального правопорушення, суд оцінив критично зазначивши, що склад кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, за своїм характером є злочином через необережність. Отже, згідно з нормами Кримінального кодексу України, тяжкість злочину в даному випадку не створює перешкод для умовно дострокового звільнення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.81 Кримінального кодексу України, ст. ст. 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умовно-достроково від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один ) рік, призначеного згідно з вироком Запорізького районного суду Запорізької області, яким ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік повністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали, а для осіб, які не викликались в судове засідання - з дня отримання ними копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 08 червня 2026 року о 16 годині 00 хвилин в залі суду Дніпровського районного суду м. Запоріжжя.

Суддя: ОСОБА_1