Ухвала суду № 137753574, 26.06.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

26 червня 2026 рокуСправа № 331/5442/26

Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Гасанбеков С.С., розглянувши матеріали

заяви:товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя»до:ОСОБА_1 про:видачу судового наказу,

та перевіривши дотримання заявником вимог ст.ст. 162, 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України),

встановив:

25.06.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла вищезазначена заява, в якій заявник просить:

- видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «МДЛ Запоріжжя» код ЄДРПОУ 41279924, на банківські реквізити: IBAN рахунок НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком на загальну суму 5501,30 грн., а також судового збору в розмірі 266,24 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для видачі судового наказу, суддя виходить з такого.

У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника (ч. 5 ст. 165 ЦПК України).

Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 7 ст. 165 ЦПК України).

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст. 165 ЦПК України).

Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 25.06.2026 №2937874, не знайдено інформації щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Водночас судом зроблено запит з метою перевірки реєстрації боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, та отримано відповідь від 25.06.2026 № 2937993, в якій зазначено, що особу ідентифіковано, але на момент надходження запиту РНОКПП закрито/серія (за наявності) та номер паспорта знято з обліку, у зв`язку з наявністю повідомлення від ВРАЦС про громадян, які померли.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу за наявності обставин, передбачених частиною першою статті 186 цього Кодексу (п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).

За правилом п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.01.2025 у справі № 296/12456/23 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 124629926), та зазначає таке.

Приписи закону: «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України); «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, провадження № 14-477цс19; від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, провадження № 11-36апп1; від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, провадження № 14-39цс20).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За визначенням частини першої статті 24 ЦК України, фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин.

Здатність фізичної особи бути учасником правовідносин передбачає наявність у неї правосуб`єктності, обов`язковим елементом якої є правоздатність фізичної особи, тобто здатність мати цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 25 ЦК України). Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження (ч. 2 ст. 25 ЦК України) та припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

З огляду на викладене, на момент подання заяви про видачу судового наказу ОСОБА_1 була такою, яка втратила цивільну правоздатність, а відповідно і здатність бути учасником цивільних правовідносин, у зв`язку з чим вона не підпадає під визначення фізичної особи та не може бути боржником (відповідачем) у будь-якій цивільній справі. Зазначення в заяві про видачу судового наказу в якості боржника померлої особи суперечить вимогам ч. 2 ст. 48, п. 2 ч. 2 ст. 163 ЦПК України.

Нормами ЦПК України не передбачено відкриття провадження у справі позовного провадження за заявою до відповідача, який помер до дня пред`явлення позову.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 489/4072/16-ц (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР: 71807555).

Вищезазначені висновки Верховного Суду є застосовними і до справ наказного провадження, адже, відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦПК України, особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відтак наявна обставина, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 165 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 165 167, 260, 261, 263, 272 ЦПК України, суддя

ухвалив:

1.Відмовити у видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» до ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 165 ЦПК України та роз`яснити заявнику, що розгляд цієї справи не відноситься до юрисдикції будь-якого суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26 червня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков