Рішення № 137753336, 29.06.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/948/26

Провадження2/153/501/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. м.Ямпіль

у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №153/948/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за договором №528879-КС-002 про надання кредиту від 03.04.2025 у сумі 104237,69 грн., з яких: 38556,24 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 44753,33 грн. - сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 18928,12 грн.; 2000 грн. - сума прострочених платежів за комісією та понесені судові витрати у сумі 2662,40 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 03.04.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №559828-КС-001 про надання кредиту. 03.04.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №528879-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1829 на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, 03.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у прядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає кошти у розмірі 29000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 29000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Також 19.05.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №528879-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 10000 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №528879-КС-002 ОСОБА_1 здійснив часткову оплату на загальну суму 16922,23 грн. Станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за договором №528879-КС-002 про надання кредиту в розмірі 104237,69 грн., з яких: 38556,24 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 44753,33 грн. - сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 18928,12 грн.; 2000 грн. - сума прострочених платежів за комісією. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Оскільки відповідач не погашає боргові зобов`язання, тому позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Сторони у судове засідання не з`явилися, так як не викликалися, лише повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням вих.№R067187905793, яке повернулося із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.114-115), що відповідно постанови КЦС ВС від 10.05.2023 №755/17944/18 (61-185св23) вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.223, ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Заяви, клопотання: заява представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони, витребування доказів (а.с.9 зворотній бік позовної заяви).

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.88-90), витребування доказів (а.с.93-94), про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

Із копії договору №528879-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит, електронна форма), пропозиції укласти договорі (оферта) №528879-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма); прийняття пропозиції, додаткової угоди №1 від 19.05.2025, пропозиції укласти додаткову угоду, прийняття пропозиції щодо укладення додаткової угоди, паспортів споживчого кредиту, (а.с.13-45) судом встановлено, що 03.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.13 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 03.04.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №559828-КС-001 про надання кредиту. 03.04.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №528879-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1829 на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, 03.04.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у прядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає кошти у розмірі 29000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 29000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Також 19.05.2025 між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №528879-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідно до умов додаткової угоди ТОВ «БІЗПОЗИКА» надало ОСОБА_1 додатково кредит в сумі 10000 грн.

Із копій візуальних форм послідовності дій клієнта судом встановлено, що ТОВ «Бізнес позика» сформовано послідовність дій товариства та клієнта в ІТС (а.с.46-47).

Із копії анкети клієнта від 06.05.2026 судом встановлено, що ОСОБА_1 03.04.2025 ТОВ «Бізнес позика» надано кредит у сумі 29000 грн.(а.с.48).

Із копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.49) судом встановлено, що 03.04.2025 ТОВ «Бізнес позика» перераховано кошти (надано кредит) у сумі 29000 грн. ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_3 .

Із копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.50) судом встановлено, що 19.05.2025 ТОВ «Бізнес позика» перераховано кошти (надано кредит) у сумі 10000 грн. ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_4 , згідно додаткової угоди №1 від 19.05.2025.

Із копії довідки про стан заборгованості (а.с.51) судом встановлено, що станом на 20.05.2026 заборгованість за кредитним договором №528879-КС-002 від 03.04.2025 становить: 85309,57 грн., яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту - 38556,24 грн.; 44753,33 грн. - сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 18928,12 грн.; 2000 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитом у гривні (а.с.52-54) судом встановлено, що станом на 06.05.2026 заборгованість за кредитним договором №528879-КС-002 від 03.04.2025 становить: 104237,69 грн., з яких: 38556,24 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 44753,33 грн. - сума прострочених платежів по процентах; сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України - 18928,12 грн.; 2000 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Із витребуваної судом інформації з «Приватбанку» №81-15/9/9674-БТ від 08.06.2026 судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , з виписки за договором №б/н за період з 03.04.2025 по 03.11.2025, встановлено, що відповідачу зараховано переказ на карту у загальній сумі 39000 грн. (а.с.106-111).

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими позивач зобов`язався надати та надав грошові кошти (кредити) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредити та проценти за користування кредитами, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений договір про надання банківських послуг в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи зі змісту ст.22 ЗУ « Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, довідка про перерахування суми кредиту, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено про те, що тіло кредиту за договором від 03.04.2025 складає 29000 грн., а також підтвердження про перерахування кредиту у загальній сумі 39000 грн. (а.с.49-50).

Тобто, суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів у сумі 39000 грн.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Подібні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. А саме, суд має підстави стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту на загальну суму 104237,69 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №15478 від 20.05.2026, за правилами ст.141 ЦПК України підлягають відшкодуванню із відповідача у сумі 2662,40 грн., а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача понесених судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України і на підставі ст.ст.15, 16, 526, 527, 530, 533, 610, 612, 623, 625, 631, 1048-1050, 1051, 1052, 1054, 1055, 1056, 1056-1 ЦК України, ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (код ЄДРПОУ 41084239 адреса: 01133 м. Київ бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411) заборгованість за кредитним договором №528879-КС-002 від 03.04.2025 у сумі 104237,69 грн., а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2662,40 грн., а всього 106900 (сто шість тисяч девятсот) гривень 09 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т. В. Гаврилюк