Вирок № 137752967, 29.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/27546/24

пр. № 1-кп/759/496/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024100000000199 від 02.05.2024, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сазоно Баланівка Богодухівського району Харківської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; адвоката, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, згідно зі свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3633, виданим 26.02.2009 Київською міською КДКА; такої, що судимості не має,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан, який у подальшому було продовжено.

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

ОСОБА_3 , будучи адвокатом та згідно із свідоцтвом про право па зайняття адвокатською діяльністю № 3633, виданим 26.02.2009 Київською міською КДКА, здійснюючи адвокатську діяльність, достовірно знаючи, що відповідно до ст. ст. 281-282, 284 КПК України питання, які виникають під час досудового розслідування кримінальних проваджень щодо розшуку, зняття з розшуку та закриття кримінального провадження вирішується слідчим/прокурором, тобто особами, які займають відповідальне становище, схилила ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до надання неправомірної вигоди за вчинення особою, яка займає відповідальне становище, дій, спрямованих на зняття з розшуку ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження відносно останнього, а також, не маючи на меті виконання взятих на себе зобов`язань, шляхом обману, здійснила закінчений замах на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 в умовах воєнного стану у великих розмірах, за наступних обставин.

21.03.2024 у вечірній час під час керування транспортним засобом у м. Києві ОСОБА_5 зупинили працівники Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції за порушення Правил дорожнього руху та під час перевірки документів, використовуючи Інформаційний портал Національної поліції України, повідомили останньому щодо його перебування в розшуку, після чого доставили до Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві з метою з`ясування всіх обставин.

Під час слідування до Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_5 зателефонував раніше знайомій ОСОБА_3 , знаючи про те, що остання здійснює адвокатську діяльність і може надати правову допомогу, повідомив про вказані обставини, на що ОСОБА_8 надіслала договір про надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 21.03.2024 з підписом та печаткою.

У подальшому, перебуваючи в Дніпровському управлінні поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, працівники поліції повідомили ОСОБА_5 про відсутність правових підстав для його затримання та відпустили.

Після чого у невстановлений час, але не пізніше 30.04.2024, у ОСОБА_3 , яка була обізнана про те, що ОСОБА_5 попередньо затримали працівники поліції за перебування в розшуку, виник умисел, направлений на підбурення ОСОБА_5 до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення дій щодо зняття з розшуку ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження, а також на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 шахрайським шляхом в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій умисел, у невстановлений час, але не пізніше 30.04.2024, ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_5 та під час розмови, ввівши останнього в оману, запевнила про можливість допомогти у вирішенні питання щодо зняття з розшуку ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження, при цьому наголосила на передачі грошових коштів у сумі 30000 (тридцять тисяч) доларів США для подальшої передачі через неї у якості неправомірної вигоди, чим створила у ОСОБА_5 переконаність у такій можливості. При цьому, ОСОБА_3 повідомила, що у разі ненадання такої неправомірної вигоди у ОСОБА_5 можуть виникнути великі проблеми у зв`язку з існуючим відносно нього кримінальним провадженням, разом з тим, виконувати зазначені умови ОСОБА_3 не мала на меті.

У подальшому, 20.05.2024 у вечірній час, з метою отримання правової допомоги ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про те, що він потрапив в дорожньо-транспортну пригоду в м. Ірпінь Київської області та пояснив обставини, після чого ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном, запитала ОСОБА_5 щодо надання їй грошових коштів для подальшої передачі нею у якості неправомірної вигоди за зняття з розшуку останнього та закриття кримінального провадження №12013170500000797. Одночасно ОСОБА_9 наголосила, що після вирішення всіх питань надасть ОСОБА_5 витяг з печаткою про відсутність розшуку та кримінальних проваджень.

Після цього, 22.05.2024 приблизно о 18 год. 00 хв. згідно з попередньою домовленістю, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_9 та, перебуваючи в транспортному засобі, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , запитав щодо можливості надати неправомірну вигоду в меншій сумі, однак ОСОБА_9 повідомила, що у ОСОБА_10 наявне рухоме та нерухоме майно, яке останній може продати, а також постійно наголошувала, що ОСОБА_5 перебуває в розшуку через особисті стосунки з поліцейськими м. Одеси, з якими в останнього можуть виникнути проблеми у разі ненадання неправомірної вигоди за вирішення вказаних питань.

06.06.2024 приблизно о 16 год. 13 хв. ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном, перебуваючи у транспортному засобі «Toyota Land Cruiser Prado» чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи на меті виконання взятих на себе зобов`язань, на території АЗС «Shell» за адресою: Кільцева дорога, 22 у Святошинському районі м. Києва, отримала від ОСОБА_5 , який був введений в оману, частину грошових коштів у якості неправомірної вигоди у сумі 12000 (дванадцять тисяч) доларів США (що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 481504 гривень) нібито для подальшої її передачі службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення дій на зняття з розшуку ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження №12013170500000797 відносно нього. Після чого, о 16 год. 15 хв. ОСОБА_3 була затримана працівниками правоохоронного органу, тим самим виконала усі дії, яка вважала необхідним для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснила закінчений замах на підбурення до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого службового становища, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України.

Крім того, ОСОБА_3 здійснила закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів

Обвинувачена ОСОБА_3 під час судового розгляду не визнала вини у вчиненні кримінальних правопорушень та дала показання про те, що вона здійснює адвокатську діяльність понад 16 років, за час професійної діяльності не допускала порушень законодавства. З ОСОБА_5 вона познайомилася приблизно у 2015 році. Познайомила обвинувачену та потерпілого ОСОБА_11 , з якою ОСОБА_5 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ОСОБА_11 , працюючи лікарем-кардіологом в Інституті кардіології ім. Стражеска, займалася лікуванням батьків ОСОБА_3 , в процесі чого ОСОБА_3 подружилася з ОСОБА_11 , а в подальшому - з ОСОБА_5 . Підтримуючи дружні відносини, обвинувачена неодноразово безкоштовно надавала правничу допомогу ОСОБА_5 . Серед іншого, ОСОБА_5 розповів їй про свої проблеми, пов`язані з наявністю кримінального провадження, ініційованого в м. Одесі внаслідок того, що ОСОБА_5 обманним шляхом отримав у банку кредит та не повернув його. 21.03.2024 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що його зупинили працівники поліції за порушення Правил дорожнього руху. В ході перевірки особи ОСОБА_5 було встановлено, що він перебуває у розшуку як особа, яка переховується від правоохоронних органів, просив у ОСОБА_3 правничої допомоги як адвоката. Обвинувачена прийняла це прохання про надання правничої допомоги та почала готувати пакет документів на підтвердження процесуальних повноважень захисника: договір, ордер та свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю. При цьому, оскільки не було часу для узгодження розміру гонорару, в договорі про надання правової допомоги було зазначено, що це питання вирішується окремо. 21.03.2024 у електронному кабінеті адвоката вона згенерувала та оформила 2 ордери на надання правничої допомоги ОСОБА_5 , в одному з яких зазначила, що правова допомога буде надаватися у органах поліції. Працівники поліції запропонували ОСОБА_5 поїхати до відділення поліції та розібратися у питанні його розшуку, в цей час ОСОБА_3 була на зв`язку з ОСОБА_5 і також виїхала до відділення поліції. По дорозі туди від ОСОБА_5 надійшов телефонний дзвінок і він повідомив обвинуваченій, що працівники поліції його відпустили, після чого ОСОБА_3 повернулася додому. Того ж дня вона з відділення «Нової пошти» надіслала ОСОБА_5 два підписаних нею примірника договору про надання правової допомоги, попросила їх підписати та один примірник тримати при собі як доказ наявності у нього адвоката, а другий примірник повернути за допомогою «Нової пошти» чи при особистій зустрічі. 22.03.2024 ОСОБА_3 прийшло повідомлення про те, що ОСОБА_5 отримав підписані нею договори про надання правової допомоги. 14.04.2024 ОСОБА_5 разом з ОСОБА_11 та дітьми приїхав додому до батьків і зустрівся там з ОСОБА_3 , щоб обговорити тактику захисту з метою зняття його з розшуку та закриття кримінальної справи, а також представництва ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 у низці цивільних справ. Через кілька днів померла мати обвинуваченої, лікуванням якої тривалий час займалася ОСОБА_11 . На думку обвинуваченої, причиною смерті матері стала лікарська помилка зі сторони ОСОБА_12 того часу дружні стосунки між обвинуваченою та сім`єю потерпілого припинилися і ОСОБА_3 вирішила, що ОСОБА_5 повинен сплачувати їй гонорар на загальних підставах. 18.04.2024 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та висловив співчуття у зв`язку зі смертю матері, в процесі розмови обвинувачена повідомила, що всі робочі питання будуть вирішені пізніше. 21.04.2024 ОСОБА_3 зателефонувала ОСОБА_5 та запитала, чи потрібна йому її допомога, що робитимуть з кримінальним провадженням та чи готовий він ініціювати цивільні провадження, подавши позовні заяви. ОСОБА_5 висловився про зацікавленість у отриманні правничої допомоги від обвинуваченої. У відповідь на це ОСОБА_3 повідомила, що вся її робота повинна бути оплачена, орієнтовна вартість послуг буде становити 5000 доларів США, а за представництво у цивільних справах - 8000 доларів США. ОСОБА_5 погодився з таким розміром гонорару та сказав, що йому потрібен час для збирання коштів. 23.04.2024 обвинувачена знову зателефонувала потерпілому та повідомила, що захист обвинуваченої у кримінальному провадженні, в рамках якого ОСОБА_5 підозрюється у вчинення тяжкого злочину, буде коштувати йому близько 10000 доларів США та що для захисту ОСОБА_5 . ОСОБА_3 планує залучити місцевого адвоката з м. Одеси. ОСОБА_5 погодився та повідомив, що якість люди висловили готовність надати йому кошти в борг. Також ОСОБА_3 нагадала потерпілому, що йому необхідно підписати договір про надання правової допомоги та передати їй підписаний примірник договору разом з гонораром чи частиною гонорару. Після цього ОСОБА_5 довго не телефонував, не передавав коштів, що ОСОБА_3 розцінила як небажання потерпілого співпрацювати з нею та сплачувати гонорар. 01.05.2024 обвинувачена зателефонувала потерпілому та повідомила, що якщо у нього змінилися плани, ОСОБА_3 готова припинити співпрацю та не бажає зустрічатися з ним та витрачати на нього свій час, якщо він не сплатить їй не кошти у сумі не менше 5000 доларів США. У разі закриття кримінального провадження він повинен буде сплатити їй ще гонорар успіху у розмірі 13000 США. ОСОБА_5 відповів, що хоче, щоб ОСОБА_13 допомогла у вирішенні його проблем та знайде гроші. Після цього обвинувачена та потерпілий перестали спілкуватися як друзі. 20.05.2024 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що він потрапив в ДТП в м. Ірпінь та попросив дозволу під`їхати до обвинуваченої з документами, щоб отримати консультацію. Обвинувачена повідомила, що отримати консультацію він може, а також спитала про подальшу співпрацю та гроші, на що потерпілий відповів, що кошти він збирає. 22.05.2024 в автомобілі обвинуваченої відбулася зустріч між нею та ОСОБА_5 , в ході якої ОСОБА_3 надала йому усну консультацію з приводу ДТП, що мала місце в м. Ірпінь, а ОСОБА_5 провокував її, надумуючи різні обставини. В ході цієї розмови ОСОБА_3 повідомила потерпілому про попередні домовленості щодо розміру гонорару та можливість повернення їй договорів у разі небажання подальшої співпраці. 06.06.2024 їй зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що зібрав кошти на частину гонорару, на що ОСОБА_3 висловила згоду зустрітися для отримання від нього коштів. Пізніше того ж дня потерпілий знову зателефонував обвинуваченій та повідомив, що готовий зустрітися для передачі грошей, які він зібрав. Домовилися зустрітися на АЗС «Shell», що на Окружній дорозі у м. Києві. На той час ОСОБА_3 розуміла, що клієнт ОСОБА_5 зібрав якусь частину коштів з раніше узгодженого розміру гонорару. На думку ОСОБА_13 , сума повинна була бути не менше 5000 доларів США. При зустрічі в автомобілі ОСОБА_5 поклав на перила між сидіннями згорток білого кольору, обмотаний скотчем. ОСОБА_3 вважала, що тоді ОСОБА_5 передав їй аванс з погодженої суми гонорару. Обвинувачена в той день поспішала і довіряла потерпілому, тому не просила розкрити згорток та не перераховувала кошти. Розписку про отримання коштів вона не видавала, оскільки у неї не було під рукою паперу, вона не знала суми отриманих коштів. Після цього вона була затримана співробітниками СБУ. Обвинувачена наголошувала, що вона не мала умислу отримувати від потерпілого неправомірної вигоди для передачі будь-якій службовій особі. Вона не знає нікого з працівників органу досудового розслідування, яким здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження, в рамках якого розшукувався ОСОБА_5 . Також висловила заперечення проти твердження, що вона підбурювала ОСОБА_5 на надання неправомірної вигоди будь-якій особі. За твердженням обвинуваченої, на всіх етапах обговорення з потерпілим передачі їй коштів мова йшла виключно про гонорар адвоката для неї та залученого адвоката з м. Одеси. При цьому вона не обманювала ОСОБА_5 та не вводила його в оману, а доводила до його відома свою тактику роботи адвоката. Просила суд визнати її невинуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та ухвалити виправдувальний вирок.

Разом з тим, відповідаючи на уточнюючі питання, обвинувачена зазначила, що в рамках кримінального провадження, де потерпілого було оголошена в розшук, вона йому надавала правову допомогу, яка виражалася лише в усних юридичних консультаціях. Іншу роботу як захисник вона не виконувала, оскільки ОСОБА_5 не підписав договір про надання правової допомоги. При цьому обвинувачена вказала, що за весь час взаємовідносин з ОСОБА_5 вона лише один раз розробляла договір про надання ОСОБА_5 правової допомоги. Цей договір був надісланий на адресу ОСОБА_5 21.03.2024. Разом з тим, додатки та доповнення до цього договору обвинувачена не розробляла, потерпілому не передавала. Укладення інших договорів про надання правової допомоги між ними ніколи не обговорювалося. До м. Одеси для вирішення питання щодо ОСОБА_5 ОСОБА_3 не їздила. Ні з ким з адвокатів в м. Одеса чи Одеській області щодо їх участі у захисті ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження обвинувачена не обговорювала у зв`язку з тим, що не отримувала від потерпілого коштів для їх залучення. Разом з тим, вона консультувалася з адвокатами з м. Києва, які співпрацюють з адвокатами з м. Одеси. Однак назвати цих адвокатів ОСОБА_3 під час допиту відмовилася. За твердженням обвинуваченої, вона в усній формі досягла з потерпілим домовленостей щодо порядку сплати їй гонорару та його розміру, у письмовій формі такі домовленості не оформлювалися, оскільки обвинувачена довіряла потерпілому, з яким раніше були дружні відносини. При цьому обвинувачена зазначила, що будь-яких інших грошових зобов`язань у ОСОБА_5 перед ОСОБА_3 не було, її вимога до ОСОБА_5 про передачу грошових коштів стосувалася виключно гонорару чи його частини.

Допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 дав суду показання, що 21.03.2024 його зупинили працівники за порушення вимог дорожнього знаку. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_5 в той час перебував у розшуку. У зв`язку з цим він поїхав разом з поліцейськими до приміщення Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, там повідомили, що ОСОБА_5 в розшуку з 2014 року у справі, яка розслідується в м. Одесі. Після цього ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_3 , яка здійснювала адвокатську діяльність, та повідомив про вказані обставини. ОСОБА_3 вислала ОСОБА_5 договір про надання правничої допомоги та сказала, що вона все вирішить. ОСОБА_5 почитав той договір, але не підписав, оскільки він був складений неграмотно, не було додатка про оплату послуг адвоката. Потім потерпілий та обвинувачена зустрілися, ОСОБА_3 сказала, що вона знайшла в Одесі адвоката, який вирішить всі питання, за що запросив 5000 доларів США. Спочатку ОСОБА_3 сказала, що ОСОБА_5 буде винен їй 5000 доларів США, потім з кожним разом сума збільшувалася і дійшла до 30000 доларів США, а згодом - до 50000 доларів США. Під час допиту потерпілий стверджував, що ОСОБА_3 залякувала його та вимагала сплати цих коштів, пояснюючи тим, що люди домовлялися, знімали ОСОБА_5 з розшуку. При цьому, за словами ОСОБА_3 , ці кошти призначалися не їй, а іншим особам, зокрема 5000 доларів США їй необхідно віддати адвокату в Одесі, а решту необхідно було терміново віддати слідчим в Одесі та знайомому їй генералу, який вирішував питання зняття потерпілого з розшуку. ОСОБА_13 говорила, що для передачі коштів є 3 місяці. Якщо цього не зробити, то можуть постраждати не лише ОСОБА_5 , а й члени його сім`ї. Зокрема, обвинувачена говорила, що можуть спалити чи в інший спосіб пошкодити житло ОСОБА_5 та його дачу. ОСОБА_5 повідомляв обвинуваченій, що у нього немає таких коштів, на що ОСОБА_3 відповідала ОСОБА_5 , що він може продати квартиру та автомобіль. За словами потерпілого, обвинувачена повідомляла, що мова йде про хабар, складати розписку про отримання коштів вона не буде, слідчий та генерал вимагають гроші, після отримання коштів від потерпілого вона сама передасть кошти в Одесу, а ОСОБА_5 отримає документи про те, що він знятий з розшуку, а кримінальне провадження закрите. Також обвинувачена говорила ОСОБА_5 , що вона сплатила 5000 доларів США своїх коштів адвокату з Одеси. Оскільки мова йшла про неправомірну вигоду, сума була непосильною для потерпілого, висловлювалися погрози на його адресу, ОСОБА_5 звернувся до Служби безпеки України, щоб припинити вимагання зі сторони ОСОБА_14 великої суми коштів. Там він розповів про свою ситуацію, працівник правоохоронного органу надрукував з його слів заяву, яку ОСОБА_5 підписав. Після цього розмови потерпілого з обвинуваченою фіксувалися за допомогою спеціальної апаратури, виданої працівниками правоохоронного органу. 06.06.2024 працівники правоохоронного органу дали ОСОБА_5 у присутності понятих пакет з грошовими коштами, перемотаний скотчем, та наділи спеціальну апаратуру, після чого ОСОБА_5 зателефонував до обвинуваченої та домовився зустрітися з нею на території заправки «Shell», щоб віддати 12000 доларів США. До місця зустрічі ОСОБА_5 під`їхав вантажним автомобілем, після чого пересів до автомобіля «Toyota Prado», на якому під`їхала ОСОБА_3 . В автомобілі ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 пакет, перемотаний скотчем, який обвинувачена поклала біля важеля управління коробкою передач. В тому пакеті частина купюр були справжніми, а інша частина - імітаційні папери, зовні схожі на грошові купюри. Потім до автомобіля підбігли оперативні працівники, ОСОБА_3 заблокувала можливість відкриття дверей автомобіля та за допомогою кофти почала витирати пакет, намагаючись стерти відбитки пальців, після чого кинула пакет під ноги. ОСОБА_3 хотіла завести автомобіль, але ОСОБА_5 не дав цього зробити, забравши ключі від транспортного засобу. Після цього ОСОБА_3 зателефонувала своєму чоловіку та повідомила, що на неї напали. Потім ОСОБА_5 натиснув на кнопку розблокування дверей автомобіля, ОСОБА_3 вийшла з автомобіля, до неї підійшли працівники правоохоронного органу, за нею з транспортного засобу вийшов ОСОБА_5 . В той день обвинувачену було затримано працівниками правоохоронного органу.

Під час допиту свідок ОСОБА_15 дала суду показання, що вона працює інспектором патрульної поліції УПП у м. Києві ДПП. 21.03.2024 під час несення служби на мосту Патона у м. Києва разом з напарником зупинили потерпілого ОСОБА_5 , який, керуючи транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку. Під час перевірки документів ОСОБА_5 було встановлено, що він перебував у розшуку, ініціатор якого перебував у м. Одеса. Зателефонувавши за номером телефона, вказаного ініціатором розшуку, інспектори патрульної поліції поспілкувалися зі слідчим та отримали від нього прохання доставити ОСОБА_5 до найближчого управління поліції. Коли інспектори патрульної поліції повідомили ОСОБА_5 про те, що він перебуває у розшуку, той відреагував спокійно, по реакції ОСОБА_5 було помітно, що він не розумів причин перебування у розшуку. ОСОБА_5 погодився проїхати з працівниками патрульної поліції, його було доставлено до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та передано слідчому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дала показання, що з 2018 року до 25.05.2024 вона обіймала посаду слідчого СВ відділу поліції № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області. З 2021 року по травень 2024 року у її провадженні перебувало кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України. Це кримінальне провадження у 2013 році було зупинене у зв`язку з розшуком підозрюваного ОСОБА_5 . З ОСОБА_5 свідок ніколи не зустрічалася та не спілкувалася, його захисники до свідка також не зверталися. Інформація про затримання ОСОБА_5 у м. Києві до ОСОБА_16 не надходила. Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 свідком будь-які процесуальні рішення не приймалися, слідчі дії не здійснювалися. Від прокурора, який здійснював процесуальне керівництво, начальника слідчого відділу чи його заступників, а також інших осіб не надходило будь-яких вказівок під час виконання свідком повноважень слідчого у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_17 під час допиту в судовому засіданні дала показання, що вона в якості понятого була залучена до проведення слідчих дій та бачила, як працівники правоохоронних органів автомобілем перекрили дорогу іншому автомобілю, в якому сиділа жінка. Коли працівники поліції почали стукати у вікно та просити відкрити двері чи вікно - жінка відмовлялася це зробити. Працівники правоохоронного органу потрапили до автомобіля через багажне відділення та провели обшук транспортного засобу, який фіксувався за допомогою відеокамер. Потім запросили понятих, зокрема ОСОБА_17 , щоб засвідчити наявність коштів, та показали конверт з грошовими коштами у доларах США, які в подальшому розклали на сидінні автомобіля. Потім ОСОБА_3 стало погано, почали під`їжджати медичні працівники для надання медичної допомоги, а також адвокати.

Під час допиту свідок ОСОБА_18 дала суду показання, що вона була присутня як понятий під час обшуку автомобіля, в результаті якого в транспортному засобі були знайдені грошові кошти. Після обшуку вона підписала відповідний протокол.

В ході судового провадження судом створено всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що зокрема підтверджується тим, що усі докази були досліджені судом безпосередньо в присутності учасників процесу, а також тим, що кожен з учасників процесу мав можливість скористатись правом на подачу доказів суду, висловитись щодо допустимості та належності кожного доказу окремо та заявити відповідні клопотання суду.

Безпосередньо дослідивши докази, подані під час судового розгляду як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачену, потерпілого та свідків, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що незважаючи на невизнання ОСОБА_3 своєї вини, її винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, окрім показань потерпілого та свідків, підтверджується сукупністю інших досліджених судом належних та допустимих доказів, а саме:

-протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 56-68), здійсненої на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 13.05.2024 (т. 2 а.с. 108-111), який мітить фактичні дані про те, що 20.05.2024 о 17 год. 53 хв. до ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_5 та між ними відбулася розмова тривалістю 18 хв. 39 сек. Зміст цієї розмови містить відомості про те, що обвинувачена наполягала на передачі їй раніше обумовленої суми коштів, а ОСОБА_5 відповідав, що така сума для нього є непосильною, однак кошти він збирає. Так, за запитання ОСОБА_5 : «А еще скажи по той сумме, её там никак нельзя уменьшить? Ну всё-таки сумма неподъемная. Там ОСОБА_19 вроде бы и созрела на продажу, но это надо ехать в Кривой Рог, продавать всё это, это не за месяц решится», ОСОБА_3 відповіла: «Ну да. Ну у нас же договорённость была 3 месяца. Как бы озвучили сумму. Я тогда единственное что как бы согласовала с тобой, потом с ней, что 3 месяца и мне за это время и пойдут все ваши движения. Сумму озвучили и вперед ещё сняли вот этот розыск и я даже не знаю, надо тогда понять, что собирается по реестрам какая сумма, я не могу сейчас говорить ни о чём, потому что, ну ты сам прекрасно понимаешь, что вообще ну на берегу были договорённости и если, ну надо было сделать так: или сказать нет, на берегу, вы знаете нет, ну нет потому что у нас свои обязательства, тогда бы пошёл план А, а если говоришь да, то уже менять договорённости, тем более после того как всё сделали, я даже не знаю как. Ну по практике это может выглядеть что схитрили и теперь хотят кинуть, и я не могу пока тебе ничего сказать, потому что тут тебе обещают, и кто знает даст тебе он или не даст, а уже месяц прошёл, проанализировать уже месяц прошёл, Кривой Рог, вы еще ничего там не делали». На запитання ОСОБА_5 : «Ну слушай, а с этим твоим чиновником можно как-то договориться?», - ОСОБА_3 відповіла: «Да не он решение принимает, ОСОБА_20 . Ты не понимаешь, что это человек такого уровня, что он нашёл того, кто туда пришёл и с кем разговаривать. Со мной бы там никто не разговаривал. Вот эти мои коллеги, адвокаты просто кинули бы и всё. Ну, понимаешь в чём нюанс? Нельзя разговаривать. Тебе сказали килограмм конфет, ты принёс 100 грамм и говоришь пойди разговаривать. Ну как я пойду разговаривать? Ну как на меня будут смотреть? Ну ты не понимаешь этого. Если бы ты сказал, что то-то сделано, вот так, я прихожу и говорю: что делать - это еще как-то, и то я не знаю какая ситуация. А как сейчас идти? С чем? Я била себя в грудь, клялась как за себя, что вообще, как мне поверьте этим людям. Я же тебе проговаривала, ОСОБА_20 ». Також обвинувачена пояснювала потерпілому: «Я тебе отослала свой договор, кстати ты мне не подписал его, не прислал второй договор. Договор должен быть один у тебя, один у меня. Если какая-то у тебя ситуация, чтобы я могла в это вникать. Потом у тебя есть, если тебе начнут морочить голову, что-то тебе рассказывать, у тебя есть чётко информация по какой ты говоришь. Когда ты закрываешь вопрос, то выдаётся вытяг со всей информацией, с печатью, что по тебе нет никаких, что ты снят с розыска и всё остальное, но это делается в конце. Ты говоришь про конец, а сделал всего один шаг. Это неправильно». Під час розмови з ОСОБА_5 ОСОБА_3 також зауважила: «Есть два пути: если ты не выполняешь свои обязательства, то значит ты кидаешь людей. И я ничего не могу сделать. Я сразу отхожу в сторону. Почему я отхожу в сторону - потому что не поверит никто, что такое может сделать простой человек. Вопросы могут начаться у меня. Ну зачем мне это? Если я буду нормально общаться дальше, скажут это она надоумила чтобы человек так поступил. Ну это не игрушки. Это серьёзные вещи. У меня такое впечатление, что ты не до конца понимаешь, Серёжь, серьёзность, честно»;

-протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 71-88), здійсненої на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 13.05.2024 (т. 2 а.с. 108-111), який містить фактичні дані про те, що 22.05.2024 обвинувачена ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 зустрілися в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», державний номерний знак НОМЕР_1 , між ними відбулася наступна розмова (слова обвинуваченої позначені О, а слова потерпілого - П):

П: По нашим делам хотел узнать. Там сумму можно как-то сместить до 30? Ты понимаешь, 50 мы не поднимем.

О: ОСОБА_34, я тебе сейчас объясню.

П: Подожди. Я тебе никогда не говорил да, что 50 это да. Я тебе говорил, что для нас реально - это 20.

О: Ты 20 взял откуда? Давай я тебе расскажу не как твой друг, а давай я тебе расскажу, как это выглядит. Ты 20 взял откуда? Ты просто решил сам, что так у тебя было, там у тебя то сюда. Ты не берешь 20 с чем-то лет ты был в розыске. Я не знаю, что ты им сделал. Но с тобой счёты там личные. Я не знаю, что ты им сделал. Но с тобой счёты там личные. Я не знаю, что ты сделал.

П: Я никому ничего не делал. Я ушёл в одних трусах.

Оставил всё. О : Я тебе еще раз говорю. Я не знаю, что ты кому сделал. Там личные счёты. Потому что как только тебя остановили, сразу они созвонились и сразу начались какие-то движения. Я через кого только не пробовала. Через адвокатов, мне рассказывали. Ничего. И когда называли сумму, чётко было сказано, минимально от этой суммы. Нужно было. Вот как нужно было поступать. Нужно было сказать мне спасибо, что ты нашла человека, спасибо, но мы не можем. Надо было так делать. Это было бы правильно. Дослушай. Я бы поехала и сказала, но вот такая ситуация, но нет, мы же не знали, что будет, но нет. Всё. И тогда бы действия, которые были после этого - это бы были другие действия. Если ты думаешь, что я туда приезжаю, это я как с мужем разговариваю. Нет. Совсем по-другому. Чтоб ты понимал. Когда я приехала туда в первый раз знаешь, что мне человек сказал? Зачем он тебе нужен. А я говорю: та это мой кум. Ну я просила жестко, и я перед этим просто. Я брала и ОСОБА_35, и ОСОБА_22 со своими. Нигде никто. Адвокаты одесские мне сказали: наши услуги 5. Я тебе тоже это говорила, и они не давали гарантии. Не будет розыск снят, ничего. То есть и начнем работать.

П: Не, ну я знал. 5 пусть одесские, 5 твои и десятка там генералу этому.

О: Моих пять нет. Моих здесь нет ничего.

П: Ну тебе как бы тоже нужно.

О: Нет. Я не возьму. У меня есть понятия мои. Для меня деньги не первичны. Просто. Если... чтоб ты сейчас тоже понимал. Во-первых, я сейчас точно не поеду, потому что человек мне точно сказал: есть три месяца и после трёх месяцев я еду. Или я говорю, что нет, и тогда ты должен понимать какие могут быть последствия. Но я не могу тебе сказать. А самое ключевое, что не я помогаю, это не мой уровень, а человек больше палец не поднимет. Bcе. И то есть всё рухнет.

П: Ты хочешь сказать там человек действующий или недействующий? Уволится или уйдёт, и оно зависнет.

О: ОСОБА_23 , ты не думал, почему я так легко приехала с Харькова и со мной всё хорошо. Когда я влезла туда и бандиты мне прострелили колесо. Ты не думал об этом? ОСОБА_24 помогла с депутатами? Они мне там проблемы создали, но ОСОБА_25 вины нет. Потому что к вот этому человеку позвонили и он мне сказал, собирайся, дай сохранить бандитам свое лицо в Харькове. Потому что ты приехала, если ты дальше будешь идти в помещение и забирать бизнес, хоть и законно, ты не сохранишь их лицо. У тебя будут проблемы. Он сказал, вот это вы решили по квартире. Так я потратила там день. Мы потратили там двадцатку на троих. Он мне: с этой квартиры вытянете, поделите. Мой тебе совет - уезжай, дай сохранить бандитам лицо. И я его услышала и благодаря этому я жива, здорова, со мной всё хорошо, ОСОБА_20. Это никто бы мне не помог. Это я всё равно перестраховалась, ехала с охраной, меня везли. Я тебе просто говорю: если бы не этот человек, мы знакомы очень давно, и мы обращаемся по таким крайностям, когда ничего уже нельзя. Обращаемся к нему. Всё время помогал.

П: Но 50 тысяч долларов - это неподъемная цена. Это трёхкомнатная квартира в Киеве. Ну ты понимаешь, даже если мы продадим квартиру в Кривом Роге , нам этих денег не хватит чтобы рассчитаться.

О: Правильный разговор нужно было строить тогда. Я тебя ни к чему не принуждала. Я чётко тебе сказала: или так, или так. Что мне сказали обычные люди, включая ОСОБА_35, который работал всё время ты знаешь где. Он мне говорит, что это будет выглядеть, что он хитрый, решил их кинуть. Потому что они уже сделали шаги, которые делаются уже после того, как закрывается вопрос полностью. Ты этого не понимаешь. Я не знаю почему ты себе что-то придумал. Никого не интересует, что ты считаешь.

П: Да такую сумму. Десятку за убийство дают. Отпускают.

О: Ты можешь принять любое решение. Я твоё решение озвучу, но ты должен понимать. После того, как твоё решение будет озвучено, я тебе помочь ничем не смогу. Потому что к тому человеку я не обращусь больше. Вот это нужно просто понимать и что будет я тоже не могу тебе сказать. Я не знаю. Но то, что ничего не будет - так не будет. Просто это тоже нужно понимать. Почему на берегу мы это не обсудили? Да, была сказана большая сумма, мы будет стараться, ты мне сам это говорил.

П: Нет. Я говорил, что 20 дам и это самое, а 50 нам не поднять. У меня нет этих денег. ОСОБА_36 я и так принуждаю эту квартиру продать, чтоб рассчитаться, но этих денег не хватает. Там 20, да тут 15 что мы отдали, получается 35 тысяч долларов. А еще 15 где брать? Это что нам здесь квартиру продать? И идти.

О: Я не понимаю, честно.

П: И я не понимаю. Я расклада не понимаю, кому сколько как идёт?

О: А я не задаю такие вопросы.

П: То была математика 18. А почему стала 50?

О: Нет математики 18. Математика 18 была между мной и тобой. Разговоры, ОСОБА_23. У меня горе в семье. У вас два пути: вы говорите мне «у нас не получается», ОСОБА_34, это нормально, правильно было сказать это вначале. Всё, и тогда мне сказал ОСОБА_22 , он бы по-другому разговаривал. Я говорю: я не знаю. Я не понимаю. Я в этом не участвую. Я этим не занимаюсь. Я пошла помочь. Я потратила время, средства. Ни копейки, потому что для меня это принципиально. Веришь, не веришь - это твоё. Перед Богом. И я сказала, что здесь нас могут кинуть. Ехать туда, мы можем не выехать вдвоём. Я тоже тебе это говорила. Это единственный был шанс, которому человеку сказали вот так. Он меня не принуждал. Он мне сказал: это стоит вот так. И это не значит, что это надо было делать. Надо было сказать нет. Тогда розыск не был бы снят. Телефон. Я отключила телефон.

П: Так он работает.

О: Я отключила телефон специально.

П: Так я не включал его.

О: Смотри это бы было правильно. Сейчас, как это выглядит сейчас. Вы не сделали никаких шагов, кроме того, что ты мне привёз. Я добавила с ОСОБА_28 , мы согласовали свои 5. Вот так. И у нас есть три месяца. За эти три месяца правильно, чтобы выйти из этой ситуации по-человечески. Потому что он меня знает, не я научила вот так кидать и всё. Они меня не знают. И они решат, что это я тебя научила так поступить. И я тогда не смогу с вами общаться, потому что, если вы кинули меня, ну типа. То значит я не должна с вами общаться. А если я вас научила так, то я с вами вместе, то значит кому надо создавать проблемы? Надо создать проблему мне. Потому что без меня, вы вообще, как бы. Ну просто вы. ОСОБА_23 , как я могу лезть к таким людям на рожон? ОСОБА_23 , нет. Я просто могу приехать сказать, ну вот так: я извиняюсь, что я дура, что я влезла, ну вот так. Ну, ОСОБА_23 , не от меня зависит. Ты сказал, что это был я, ОСОБА_28 , кто-то. Да вообще речь не шла. Это не наш уровень. И сколько времени всего, я не знаю. Не задаются вопросы. Четко говорится, вот так или нет. Надо было говорить да или нет. Говорим нет, если бы сказали нет, я не знаю, какие бы были действия. Я не хочу рассказывать какие, потому что я не знаю. Кто ходил, что. Я не знаю. Но я однозначно знаю, что такое не прощают. На сколько это у людей я тоже не знаю.

П: Понимаешь каждая какая-то работа она стоит каких-то денег.

О: Мы с тобой можем диктовать? Ну ты понимаешь?

П: Нет, ну не может быть долго 18, а отдать 50.

О: 18 не было, 18 - это наши с тобой разговоры. Нет, ОСОБА_20 не лепи.

П: Кого не лепи?

О: Вот это наш с тобой последний разговор. 18 было когда ты мне рассказывал, что у тебя было 25. И кто-то за тебя что-то послал. Ни одного документа нет. Не важно. При чем здесь это?

П: 5000 долларов платила фирма.

О: Мы просто оговаривали сумму.

П: Там было 23.

О: Мы это обсуждали, мы просто оговаривали сумму. Вопрос был не в той сумме. Вопрос был в том, что у тебя статья. Санкция статьи 10 лет. Тебя принимают и ты садишься на 10 лет. С тем что скрывался. Я тебя не пугаю. Просто тебе рассказываю. С тем что скрывался, это максимально. Тем более у вас там личное. Я не знаю что у вас там. Это максимально. Это Одесса. Это 10 лет. И вопрос за это решался. Не за банк. Банк без полиции ничего не решит. То есть решают они и закрывают вопрос по банку.

П: Да у меня с полицией никогда никах не было. Никогда ни с кем не связывался. Здесь банк написал письмо, когда проплатила нафтогруп 5000 долларов. Они написали в полицию письмо, что просим прекратить дело, что мы договорились и там реструктуризацию делают, и всё прочее.

О: Дело прекратили?

П: Я ж работал, меня никто не трогал.

О: Дело прекратили? Почему тебя не трогали?

П: Я же официально работал, начисляли пенсионные.

О: Почему тебя не трогали?

П: Ну почему?

О: Ну, потому что не было электронных баз. И я это рассказывала ОСОБА_37. Boпpoс времени. В электронной базе. И полицейские у нас 10 лет назад не стояли с планшетами и не видели всю историю. А сейчас они видят. И если бы тебя не сняли с розыска, тебя бы забрали, при вот этом твоём ДТП. Потому-то ты в розыске был. Тебя забрали бы.

П: Меня и тогда отпустили.

О: Тебя отпустили, потому что месяц тебе дали времени. Почему не выходил следователь оттуда? Почему не выходил? ОСОБА_23 , я не буду в это вникать. Я устала. Что хотите, то и делайте. Вот честно. Как хотите. Я сделаю еще шаг. Ваше решение, приду, скажу. Больше я не буду делать ничего. Потому что не от меня зависит. А я чувствую себя виноватой что я сюда влезла.

П: Ну ты ж понимала, что 50 тысяч долларов мы нигде не найдём.

О: Я тебе их озвучила. При чём здесь. Почему ты не сказал нет.

П: Я тебе сразу говорил. Что мы не найдём. Даже если мы продадим этот самый.

О: Давай делаем так. Сегодня нет. Я приезжаю с Харькова. Набираю и говорю вы извините, но у меня ЧП, можно я подъеду. Приду и скажу: но вот так. Мне сказали одно, сказали другое. Он не будет разбираться. Если ты думаешь, что он будет разбираться. Это другой человек, он снимает трубку и говорит «разбирайтесь сами». И кладет трубку. Будет вот так. Я просто знаю, как будет. Это твоё решение. Ты взрослый человек. Ты не женщина. Ты не маленький. Ты соображаешь. Зачем было в это влазить? Зачем ты втянул в это меня? Зачем, ОСОБА_23 , объясни? Мы добавили свои деньги. Я вообще не понимаю, зачем вы меня в это всё втянули. Я месяц занималась. У меня мама умерла. Я палец не могла уколоть, посмотреть кровь идёт как. Я занималась тобой. ОСОБА_23, я что вообще не понимаю ничего? Я положила месяц, рыла, старалась, там кинут, там обманут, там вот это, там вот это. И 18-20 это мы разговаривали. А адвокат мне, которого мне дали, он мне говорил: но если там вот так, вот 20, то это плюс его работа, и плюс им. И там бы та же сума вышла. Но только бы гарантий не было никаких. А как я могла идти куда-то без гарантий. Как бы я вам в глаза смотрела? Ну а теперь получается.

П: Ну так, а сейчас какие гарантии?

О: ОСОБА_23 , давайте вы сами будете решать свой вопрос, давай? Гарантия то, что ты снят с розыска и ты спокойно себе ездишь везде. Это первое. Второе.

П: Завтра он уйдёт на пенсию.

О: Та кто уйдёт?

П: Hу генерал твой. А потом другого поставят и поставят на розыск.

О: Короче вы очень умные. Решайте вопросы свои сами. Всё, честно, я не хочу, ОСОБА_20. Просто не втягивайте меня туда, где я костьми ложусь, прихожу, всё обсуждаю. Ни одного решения не принимаю. Пришла, всё сказала: вот так, вот так, вот так. Просили меня. ОСОБА_19 «он не может работать». Да я умоляла, чтобы сняли с розыска. Зачем я это сделала? Я себя подставила. Мне ваши деньги вообще не нужны. Ни тысяча, ни две мне не нужны. Я зарабатываю по-другому. У меня свои деньги, свои клиенты. Это все оговаривалось. Я говорила: я не могу с Одессой, там все сложно. В Киеве дешевле и легче, чем там. Ты мне теперь ходишь, рассказываешь. Когда ты сел в лодку вот так, если ты выходишь на средине воды озера, ты сам решаешь выплывешь ты, или нет. Если ты в неё сел, ты в ней доплываешь. Если нет, повторюсь, меня раздражает - ты делаешь из меня дуру.

П: Та я не делаю из тебя дуру. Я хочу понять почему такая сумма?

О: Я не задаю такие вопросы.

П: И откуда она сложена.

О: Мне сказали, решение он набрал при мне. И сказали: решение от этой суммы. Фраза. Я слышала от. Я показала, что для вас это вот. И он мне сказал: вы обязаны, я звонил, я потратил время. И он мне сказал: вот такие условия. Проблем будет ноль. Если нет, пусть разбираются сами. Я приехала и тебе это озвучила. Потому что могли втянуть адвокаты, я не друзья с ними, могли втянуть, рассказать, обещать, там такие цены. Я не знаю с чего они складываются. Но это 100 процентов, что вопрос будет закрыт. Вне зависимости кто вернётся, кто уйдёт и что будет. По окончанию закрытия вопроса берём довидку, где будет указано, что с розыска снят. Там еще что-то.

П: Там должно, что выконавче провадження закрыто.

О: Есть какая-то довидка, которая даётся, когда закрыто уголовное производство. Смотри.

П: Там номер должен быть, виконавче провадження закрыто, номер такой. С розыска снят.

О: Я не знаю, как сейчас эта довидка выглядит, но по закрытию вопроса, есть определённый документ, который даётся тебе вперёд. Сняли тебя с розыска.

П: Но как они задним числом могли снять с розыска? Я вот этого понять не могу.

О: А зачем мне в это вникать? Ты не о том думаешь. Тебе нужно думать, где искать деньги или не делать ничего. Смотри, у тебя два пути: не делать ничего - это тоже твой выбор. Это твоя ответственность. Я большего сделать не могу. Я самостоятельно ноль по тому городу. Моё влияние там нулевое. Просто нулевое. Я там никто. Если вы там себе придумали, тот, я себе закладываю 5. Так мне вообще не о чем с тобой говорить. Не о чем с тобой говорить, если ты считаешь, что я себе заложила. Бог вам судья, если вы так себе считаете. Живите, как хотите. Я не хочу.

П: Это реальные вещи, но сумма нереальная.

О: Это нереальные вещи, я с тем, кем работаю, дружу, я деньги никогда не беру ни за что. Ни за консультацию, ни за выезд. Это моя жизненная позиция. Я к людям обращаюсь, они помогают мне. Мне есть с кого брать деньги. Если вы так думаете, пожалуйста, ОСОБА_23, какое решение примете, такое решение передам. Всё. Большего я сделать не могу. Может быть, как вариант, когда будет всё собрано, я говорила, вы машину продали вот эту большую?

П: Да.

-постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 119-122), на підставі якої була проведена негласна слідча (розшукова) дія - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, що полягав в імітації передачі частини грошових коштів з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила, а також у штучному створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, для перевірки спрямованості намірів ОСОБА_3 вчиняти злочин, спостереження за її поведінкою, встановлення інших причетних до злочину осіб, припинення злочинної діяльності та отримання доказів протиправної діяльності із застосуванням аудіо-, відео контролю особи, та використанням усіх попередньо отриманих заздалегідь ідентифікованих справжніх грошових коштів у сумі 4000 доларів США та попередньо виготовлених несправжніх імітаційних засобів, зовні схожих на грошові одиниці офіційної валюти США на загальну суму 8000 доларів США, до проведення контролю за вчиненням злочину було залучено ОСОБА_5 ;

-протоколом огляду та вручення грошових коштів від 06.06.2024 (т. 2 а.с. 133-145) та протоколом про хід та результати проведення контролю за вчиненням злочину від 10.06.2024 (т. 2 а.с. 158-160), які містять відомості про те, що 06.06.2024 у присутності ОСОБА_5 було оглянуто грошові кошти у сумі 4000 доларів США - 40 купюр номіналом по 100 доларів США з наступними номерами: DK 20930306 A, KB 93654294 С, FB 24137263 A, FL 31283418 С, FL 22637933 A, FL 45452956 С, FH 43179069 A, FL 20129108 В, FK 78114148 А, СВ 70456185 F, AB 04565877 D, FE 25194720 A, AB 33358266 G, FH 13310079 A, AB 04735211 E, AB 13293310 A, FF 16509158 B, FK 33441924 B, AF 70763525 B, AB 86540772 A, BB 36108986 В, BE 52882313 A, FH 41486699 A, AB 57189431 A, FL 69021392 С, BB 09726935 В, АН 33316194 A, KB 02052680 G, HG 77989297 В, KB 43991971 J, KK 33543971 В, HB 39933614 R, HB 39933616 R, HD 58952640 A, HL 64043561 D, HL 12146179 G, HB 26042705 Q, HB 04282397 I, HF 63264723 С, KB 72378531 I, ксерокопії яких виготовлені на ксероксі на 10 аркушах (додаток № 1 до протоколу), а також оглянуто імітаційні засоби номіналом 100 доларів США в кількості 80 одиниць у сумі 8 000 доларів США, які не являються платіжним засобом, на кожній купюрі яких зазначений серійний номер НН 44509509 А, та виготовлено їх фотокопію на 1 аркуші (додаток № 2 до протоколу). Після проведення огляду вказані грошові кошти та імітаційні засоби скріплено резинкою жовтого кольору та поміщено у конверт білого кольору, обмотаний прозорим скотчем, та передано ОСОБА_5 для подальшого проведення заходів із документування протиправної діяльності ОСОБА_3 ;

-протоколами про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 12.06.2024 та відеозаписом з прихованої камери (файл під назвою «2024_06_06__15_46_ch1») (т. 2 а.с. 147-152, 161), протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження від 12.06.2024 (т. 2 а.с. 153-157), здійснених на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 13.05.2024 (т. 2 а.с. 108-111), які містять фактичні дані про те, що 06.06.2024 о 16 год. 12 хв. обвинувачена ОСОБА_3 зустрілася з потерпілим ОСОБА_5 в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», номерний знак НОМЕР_1 , на території АЗС «Shell», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 22. При цьому ОСОБА_3 займала місце водія, а ОСОБА_5 сів на переднє пасажирське сидіння. Під час зупинки транспортного засобу в ході розмови ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 про те, що він взяв кошти в борг і о 16 год. 14 хв. передав обвинуваченій конверт білого кольору, який ОСОБА_31 прийняла лівою рукою та поклала між собою та ОСОБА_5 в район розміщення підлокітника та ручки перемикання передач автомобіля, на запитання потерпілого обвинувачена відповіла, що зміст конверту вона перевіряти не буде, після чого ОСОБА_3 почала наголошувати, що вона багато зробила для ОСОБА_5 безкорисно на умовах взаємозаліку з ОСОБА_38. О 16 год. 15 хв. ОСОБА_3 почала рухатися транспортним засобом, після чого до керованого нею автомобіля підбіг чоловік, який, перебуваючи зовні транспортного засобу, після невдалої спроби відкрити водійські двері, почав стукати у вікно водійських дверей, вимагаючи їх відкриття. Побачивши цього чоловіка, ОСОБА_3 нижньою частиною своєї футболки взяла конверт, який вона перед цим прийняла від ОСОБА_5 , почала витирати його, а потім кинула;

-протоколом обшуку від 06.06.2024 та відеозаписом його проведення (файли під назвою «00000», «00001», «00002») (т. 2 а.с. 200-205), що здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.06.2026 (т. 2 а.с. 219-222), які підтверджують, що під час обшуку автомобіля «Toyota Prado», номерний знак НОМЕР_1 , на підлозі зі сторони переднього пасажирського сидіння, неподалік ручки перемикання передач було виявлено та вилучено паперовий згорток, склеєний клейкою стрічкою (скотчем), всередині якого були скріплені резинкою жовтого кольору 40 купюр номіналом по 100 доларів США з наступними номерами: DK 20930306 A, KB 93654294 С, FB 24137263 A, FL 31283418 С, FL 22637933 A, FL 45452956 С, FH 43179069 A, FL 20129108 В, FK 78114148 А, СВ 70456185 F, AB 04565877 D, FE 25194720 A, AB 33358266 G, FH 13310079 A, AB 04735211 E, AB 13293310 A, FF 16509158 B, FK 33441924 B, AF 70763525 B, AB 86540772 A, BB 36108986 В, BE 52882313 A, FH 41486699 A, AB 57189431 A, FL 69021392 С, BB 09726935 В, АН 33316194 A, KB 02052680 G, HG 77989297 В, KB 43991971 J, KK 33543971 В, HB 39933614 R, HB 39933616 R, HD 58952640 A, HL 64043561 D, HL 12146179 G, HB 26042705 Q, HB 04282397 I, HF 63264723 С, KB 72378531 I, та імітаційні засоби в кількості 80 одиниць, кожен з яких зовні схожий на грошову купюру номіналом 100 доларів США з серійним номером НН 44509509 А. На місці проведення обшуку ОСОБА_3 відмовилася повідомити про походження цього паперового згортка з грошовими коштами;

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т. 3 а.с. 74), постановами про призначення групи прокурорів (т. 3 а.с. 75-78), постановою про доручення слідчому здійснювати досудове розслідування (т. 3 а.с. 79-81), згідно з якими слідчими СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП В Одеській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України, відомості про яке були внесені Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.03.2013 за № 12013170500000797.

Щодо доведеності винуватості за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України

Дослідивши в судовому засіданні та проаналізувавши зміст задокументованих розмов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 56-68) та протокол про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 71-88), є належними, допустимими та достовірними доказами того, що 20.05.2024, 22.05.2024 обвинувачена ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 обговорювали питання передачі ОСОБА_5 50000 доларів США ОСОБА_3 задля вирішення питання про зняття ОСОБА_5 з розшуку та закриття кримінального провадження, досудове слідство якого здійснювалося органом досудового розслідування, розташованого у м. Одесі. При цьому ОСОБА_3 запевняла ОСОБА_5 , що вона раніше домовилася зі знайомим їй дуже впливовим чоловіком про те, що отримані від потерпілого кошти вона передасть тому чоловіку задля прийняття уповноваженими особами рішень про зняття з розшуку потерпілого та закриття кримінального провадження. Також обвинувачена стверджувала, що той впливовий чоловік вже домігся прийняття рішення про зняття потерпілого з розшуку, у зв`язку з чим ОСОБА_5 необхідно передати обвинуваченій раніше обумовлену суму коштів, яка не може бути меншою 50000 доларів США. Під час розмови з ОСОБА_5 ОСОБА_3 наголошувала, що всі отримані кошти вона передасть іншій особі, для себе вона нічого не залишатиме. Якщо ж ОСОБА_5 не надасть ОСОБА_3 зазначених коштів, то його можуть притягнути до кримінальної відповідальності.

Таким чином, дані протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 56-68) та протоколу про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 71-88), в яких детально наведено зміст розмов ОСОБА_3 з ОСОБА_5 , узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_5 , даними в судовому засіданні, і у своїй сукупності є переконливими доказами умисних дій обвинуваченої, направлених на отримання від ОСОБА_5 коштів у розмірі 50000 доларів США, які вона обіцяла передати іншій уповноваженій особі задля прийняття процесуальних рішень про зняття з розшуку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 .

Даючи оцінку змісту показань, даних обвинуваченою ОСОБА_3 під час судового розгляду, суд констатує, що вона не заперечувала того, що висловлювала ОСОБА_5 вимогу передати їй кошти, однак пояснювала це бажанням отримати гонорар адвоката чи його частину. Оцінивши шляхом співставлення сукупності доказів, отриманих із різних процесуальних джерел, суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вона висловлювалася про передачу ОСОБА_5 гонорару чи його частини, тобто винагороди адвоката, а не неправомірної вигоди, та визнає такі показання недостовірними, оскільки вони зумовлені бажанням ОСОБА_3 уникнути відповідальності та спростовуються сукупністю інших належних та допустимих доказів - показаннями потерпілого ОСОБА_5 , протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 56-68), протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 71-88). Фактичні дані, які містять вказані джерела доказів, узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують дані обвинувального акту про те, що ОСОБА_3 , спілкуючись з ОСОБА_5 , неодноразово спонукала його передати кошти задля вирішення питання про зняття ОСОБА_5 з розшуку та закриття кримінального провадження, досудове розслідування якого здійснювалося у м. Одеса, запевняючи у своїй ролі посередника та обіцяючи передати всі отримані від ОСОБА_5 кошти третій особі, наголошуючи на тому, що вона вже домовилася з цією особою, яка має можливості добитися прийняття таких рішень. Разом з тим, ОСОБА_3 запевняла ОСОБА_5 , що якщо ця уповноважена особа не отримає від неї коштів, то ОСОБА_5 ждуть неприємності - його можуть засудити за вчинення тяжкого злочину. Таким чином, стороною обвинувачення доведено, що обвинувачена спонукала потерпілого передати їй кошти, які є неправомірною вигодою, її дії були спрямовані на збудження у ОСОБА_5 бажання та зміцнення рішучості й наміру передати саме неправомірної вигоди, а не гонорару адвоката.

Крім того, під час судового розгляду на підставі досліджених доказів було встановлено, що договір про надання правової допомоги від 21.03.2024 (т. 3 а.с. 1), на який ОСОБА_3 посилалася як на підставу сплати гонорару, не був підписаний ОСОБА_5 та не містить положень про суму гонорару та порядок його сплати. Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги, судом констатується безпідставність тверджень обвинуваченої про досягнення домовленостей між адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо сплати гонорару за договором про надання правової допомоги від 21.03.2024, та їх спростування матеріалами справи.

Водночас, протоколами про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 12.06.2024 та відеозаписом (файл під назвою «2024_06_06__15_46_ch1») (т. 2 а.с. 147-152, 161), протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуального спостереження від 12.06.2024 (т. 2 а.с. 153-157) підтверджується, що 06.06.2024 обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи наодинці з ОСОБА_5 у салоні автомобіля спочатку отримала від нього паперовий згорток з грошовими коштами, а після того, як побачила, що незнайомий їй працівник правоохоронного органу почав стукати у вікно, вимагаючи відкрити двері транспортного засобу, схватила отриманий паперовий згорток, та почала за допомогою свого одягу витирати відбитки пальців на ньому. Така поведінка обвинуваченої в день її затриманняпрацівниками правоохоронного органу свідчить про те, що на той час ОСОБА_3 усвідомлювала незаконний характер своїх дій та намагалася вжити заходів щодо знищення слідів їх вчинення.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнів сумнівом.

Як визначив Європейський суд з прав людини (справа Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04), суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумними сумнівом» і «така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Оцінивши досліджені докази, отримані із різних процесуальних джерел, перевіривши показання обвинуваченої, потерпілого та фактичні обставини даного кримінального провадження, суд дійшов висновку, що під час досудового розслідування поза розумним сумнівом не встановлено конкретну службову особу, яка займала особливо відповідальне становище та якій адресувалася неправомірна вигода, до передачі якої ОСОБА_3 спонукала ОСОБА_5 .

Однак, поза розумним сумнівом доведено, що спонукаючи ОСОБА_5 до надання неправомірної вимоги, обвинувачена ОСОБА_3 обіцяла передати отримані кошти іншій особі та пояснювала, що передача коштів є необхідною умовою для прийняття уповноваженою особою процесуальних рішень про зняття ОСОБА_5 з розшуку та закриття кримінального провадження № 12013170500000797, яке розслідувалося слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, дізнавач, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відтак, відповідно до чинного кримінального процесуального Закону, лише слідчий та прокурор на стадії досудового розслідування наділені повноваженням прийняти процесуальне рішення про оголошення особи в розшук та закриття кримінального провадження. Разом з тим, слідчий та прокурор, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України являються службовими особами, які займають відповідальне становище.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що 30.04.2024 ОСОБА_5 звернувся із заявою (т. 2 а.с. 7-8), де вказав, що адвокат ОСОБА_3 вимагає кошти, які вона має передати невідомому чоловіку за закриття кримінального провадженні щодо ОСОБА_5 , судом відхиляються доводи захисника, викладені у його клопотанні про визнання доказів недопустимими (т. 5 а.с. 32-38), яке мотивоване тим, що на час внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 3 ст. 369 КК України у правоохоронних органів нібито не було даних, що адвокат ОСОБА_3 вимагала від ОСОБА_5 неправомірну вигоду саме для подальшої передачі службовій особі, яка займає відповідальне становище, та штучно завищили кваліфікацію кримінального правопорушення.

ККС ВС у постанові від 22.09.2021 у справі №166/396/20 (провадження № 51-2638 км 20), здійснюючи аналіз закону про кримінальну відповідальність при кваліфікації дії засудженого, які підпадають під ознаки як ч. 1 ст. 369-2 КК, так і ч. 3 ст. 369 КК, прийшов до висновку, що при кваліфікації діяння за ст. 369 КК обов`язковою умовою є пропозиція чи обіцянка службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії виключно з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Оскільки передача неправомірної вигоди за обставинами даного кримінального провадженні обумовлювалася можливостями прийняття уповноваженою особою процесуальних рішень про оголошення ОСОБА_5 в розшук чи зняття його з розшуку та закриття кримінального провадження №12013170500000797 на стадії досудового розслідування, тобто прийняття рішень особою, яка має процесуальні повноваження слідчого або прокурора, та яка в силу займаної посади є службовою особою, яка займає відповідальне становище, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, суд приходить до висновку про вірну кваліфікацію дій обвинуваченої саме за цією нормою закону України про кримінальну відповідальність.

Такий підхід до кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_3 відповідає правовій позиції, висловленій ККС ВС в постанові від 07.07.2021 у справі №752/4292/16-к (провадження 51-5794км19), відповідно до якої кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв`язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.

Згідно з ч. 4 ст. 27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.

Схиляння до вчинення кримінального правопорушення передбачає збудження бажання (переконання у бажанні, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити кримінальне правопорушення. Як вбачається зі змісту ч. 4 ст. 27 КК, законом встановлено різні способи схиляння іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, схиляння шляхом умовляння, під яким розуміється систематичне або настійливе одноразове прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК).

Таким чином, є правильною кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 27 КК України, оскільки на підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що обвинувачена бажала отримати від ОСОБА_5 кошти та спонукала його до передачі коштів, розповідаючи про досягнуті домовленості з іншою особою та обіцяючи передати отримані кошти цій особі в якості неправомірної вигоди задля прийняття процесуальних рішень в інтересах ОСОБА_5 .

З досліджених доказів вбачається, що відразу після отримання грошових коштів ОСОБА_3 вони у неї були вилучені, крім того, частина коштів була імітаційною, отже обвинувачена не мала реальної можливості ними розпорядитися. Таким чином, ОСОБА_3 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, у зв`язку з чим її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 КК України як закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення.

Щодо доведеності винуватості за ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачена мала реальний намір передавати кошти, які бажала отримати від ОСОБА_5 . Як зазначила сама ОСОБА_3 під час допиту в судовому засіданні, вона не мала умислу на передачу кому-небуть коштів, отриманих від ОСОБА_5 , вона не знає нікого з працівників органу досудового розслідування, яким здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12013170500000797, в рамках якого розшукувався ОСОБА_5 .

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено вчинення ОСОБА_3 шахрайських дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 шляхом обману, який полягав в повідомленні неправдивих відомостей про те, що отримані від потерпілого кошти в якості неправомірної вигоди будуть передані уповноваженій особі задля прийняття процесуальних рішень в інтересах ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження № 12013170500000797.

Відповідно до положень ст. 33 КК України, сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено.

Сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною. Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно; г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України. Реальна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше злочинів.

При сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (ч. 2 ст. 33 КК України.

Суспільна небезпека дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , полягає в тому, що вона, усвідомлюючи протиправність своїх дій, підбурюючи ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, спонукала передати кошти їй як посереднику між ОСОБА_5 та цією службовою особою, тобто ОСОБА_3 вчиняла дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 . Разом з тим, обвинувачена повідомляла ОСОБА_5 неправдиві відомостей про те, що отримані від нього кошти в якості неправомірної вигоди в подальшому будуть передані уповноваженій особі задля прийняття процесуальних рішень в інтересах ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_3 вчиняла дії, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману, за що передбачена відповідальність відповідною частиною ст. 190 КК України.

Оцінюючи спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , зміст якого відображений у протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 18.06.2024 (т. 2 а.с. 56-68) та протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 04.06.2024 (т. 2 а.с. 71-88), суд дійшов висновку, що цими доказами підтверджується те, що ОСОБА_3 спонукала ОСОБА_5 передати їй кошти у розмірі 50000 доларів США. Однак, ОСОБА_3 обвинувачується у здійсненні закінченого замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди та заволодіння шляхом шахрайства коштами у розмірі 12000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2024 еквівалентно 481504,8 гривень. Враховуючи, що ця сума є меншою за 50 000 доларів США, беручи до уваги межі судового розгляду, визначені ст. 337 КПК України, суд дійшов висновку, що за обставинами даної справи такі розбіжності не впливають на кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченої, оскільки неправомірна вигода в розмірі 12 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 06.06.2024 еквівалентно 481 504,8 гривень, в 318 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в світлі положень п. 2 примітки до ст. 185 КК України вважається у великих розмірах.

Таким чином, дії обвинуваченої, направлені на заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах, вчинені в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України.

Як зазначалося судом раніше, з досліджених доказів вбачається, що відразу після отримання грошових коштів ОСОБА_3 вони у неї були вилучені, частина коштів була імітаційною, відтак обвинувачена не мала реальної можливості ними розпорядитися. Таким чином, ОСОБА_3 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, у зв`язку з чим її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 КК України як закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

З огляду на зазначене, дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України, що узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідно до яких дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабара.

Вказана позиція також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 26.03.2015 у справі №5-3кс15, згідно з яким, якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною статті 190 КК. Однак якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу хабара, тобто ще за частиною четвертою статті 27, частиною другою статті 15 і відповідною частиною статті 369 КК.

Аналогічного правового висновку дійшов також ККС ВС у постановах від 13.11.2019 у справі № 727/5252/15-к (провадження № 51-864км18), від 11.03.2020 у справі № 583/3508/18 (провадження № 51-6015км19), від 08.07.2020 у справі № 718/1433/17 (провадження № 51-53км20).

Під час судового розгляду сторона захисту наполягала на тому, що між потерпілим ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3 склалися фактичні відносини адвокат-клієнт, які не знайшли свого належного документального оформлення, що може бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, однак виключає кримінальну відповідальність обвинуваченої ОСОБА_3 , яка має статус адвоката. На думку захисника та обвинуваченої, сторона обвинувачення скористалася тим, що потерпілий ОСОБА_5 не підписав договір від 21.03.2024 про надання правничої (правової) допомоги, надісланий йому адвокатом. Під час судових засідань сторона захисту наполягала на тому, що між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_3 склалися сталі відносини, характерні для адвоката та клієнта, які унеможливлюють притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, оскільки вона бажала отримати кошти від свого клієнта, які є гонораром адвоката. Така позиція знайшла своє відображення в обширній промові захисника в судових дебатах та клопотанні про визнання доказів недопустимими (т. 5 а.с. 127-134), яке мотивоване тим, що сторона обвинувачення надала суду, і судом досліджувалися спілкування обвинуваченої ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_5 не в повному обсязі. За твердженням сторони захисту, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відбувалися телефонні розмови, які повинні були зафіксовані особами, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії, але документи, які відображають зміст цих розмов, прокурору не передавалися та судом не досліджувалися. За твердженням сторони захисту, під час цих розмов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обговорювали передачу обвинуваченій саме гонорару чи його частини. За твердженням сторони захисту, розмова, яка відбулася між обвинуваченою та потерпілим 21.05.2024, стосувалася саме цих питань.

Під час судового розгляду було встановлено, що після того, як прокурор отримав дозвіл слідчого судді Київського апеляційного суду та доручив проведення негласних слідчих (розшукових) дій, між обвинуваченою та потерпілим дійсно відбулися декілька телефонних розмов, зміст яких не досліджувався судом, оскільки особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії, не передали прокурору їх результати в порядку, встановленому ч. 3 ст. 252 КПК України.

Суду достеменно невідомо, чи документувалися особами, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії, інші розмови, окрім тих, що були передані прокурору та досліджувалися судом. Разом з тим, суд виходить з того, що навіть якщо допустити, що між адвокатом ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 існували правовідносини адвокат-клієнт та велися розмови про здійснення обвинуваченою законних повноважень адвоката та отримання гонорару за це, які повинні бути задокументовані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на чому наполягала сторона захисту, таке спілкування щодо отримання адвокатом коштів у законних спосіб не може бути підставою для уникнення обвинуваченою відповідальності за протиправні дії, які містять склад кримінального правопорушення, що вчинялися з метою незаконного заволодіння коштами.

Суд наголошує, що під час ухвалення даного вироку не ставиться під сумнів законне право адвоката ОСОБА_3 на отримання гонорару, як передбаченої ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» форми винагороди адвоката за реалізацію законних повноважень зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Однак, наявність у особи статусу адвоката не є обставиною, яка перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності винної особи за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Під час судового розгляду на підставі досліджених доказів встановлено, що 20.05.2024 та 22.05.2024 дії ОСОБА_3 при спілкуванні з ОСОБА_5 були направлені на отримання від нього коштів, які, за словами обвинуваченої, в подальшому необхідно було передати іншій особі задля прийняття процесуальних рішень про зняття з розшуку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , що не входить до повноважень будь-якого адвоката та не може розцінюватися як надання адвокатом правової (правничої) допомоги. Тобто, вчиняючи інкриміновані їй дії, адвокат ОСОБА_3 діяла поза межами повноважень, якими наділені адвокати, та намагалася заволодіти коштами, які вона в якості неправомірної вигоди обіцяла віддати іншій особі, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що дії обвинуваченої були спрямовані на отримання від ОСОБА_5 гонорару. Відтак, є безпідставними та надуманими твердження сторони захисту про те, що у даній справі вирішується питання про притягнення адвоката до кримінальної відповідальності за намагання отримати гонорар.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_5 не може вважатися належним потерпілим, оскільки йому не завдано шкоди, спростовуються встановленим під час судового розгляду обставинами, які свідчать, що дії обвинуваченої були спрямовані на протиправне отримання від ОСОБА_5 коштів. Разом з тим, посилання захисника на відсутність у матеріалах справи постанови про визнання ОСОБА_5 потерпілим судом не беруться до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи відповідної заяви потерпілого (т. 3 а.с. 91) та положень ч. 2 ст. 55 КПК України, відповідно до якої права та обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Аргументи захисника, викладені у його клопотаннях (т. 5 а.с. 5-8, 39-44, 50-52) про визнання недопустимими доказів, отриманих за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, судом відхиляються, оскільки відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносилися особою, уповноваженою на це відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії проводилися на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 13.05.2024 (т. 2 а.с. 108-111) працівниками підрозділу, яким прокурор, реалізовуючи свої повноваження, передбачені ч. 2 ст. 36 КПК України, доручив проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 2 а.с. 54-55). При цьому використовувалися грошові кошти та імітаційні засоби, які були отримані у фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України (т. 2 а.с. 132) і в подальшому вручені ОСОБА_32 (т. 2 а.с. 133-134). Доводи, які би свідчили про істотне порушення кримінального процесуального законодавства під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, захисником не наведені. Разом з тим, слід зауважити, що суд оцінює докази на предмет їх допустимості у разі здійснення прокурором слідчих (розшукових) дій поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК, враховуючи обсяг і характер вчинених прокурором дій, прийнятих ним рішень, тривалість такого порушення тощо. Порушення строку передачі матеріалів досудового розслідування відповідному органу поза межами строку, визначеного ч. 7 ст. 214 КПК, не тягне автоматичного визнання зібраних прокурором доказів недопустимими, про що зазначено Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 27.10.2025 у справі № 487/2438/17 (провадження № 51-4146кмо24).

Отже, допитавши обвинувачену, потерпілого та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 доведена в обсязі пред`явленого їй обвинувачення, оскільки сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів підтверджується вчинення ОСОБА_3 закінченого замаху на підбурення до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданого службового становища, тобто вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України.

Крім того, сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів підтверджується вчинення ОСОБА_3 закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Призначення покарання

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 369 КК України, відносяться до тяжких злочинів, бере до уваги дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується дільничним офіцером поліції за місцем проживання, судимості не має, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Так, обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Обставинами, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , є: вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Беручи до уваги наведене, враховуючи ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка не усвідомила суспільно-небезпечного характеру своїх дій, не провила жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, враховуючи характер та ступінь участі обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальні правопорушення не були доведені до кінця, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 основного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України, у виді позбавлення волі на строк, визначений санкціями ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 369 КК України, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Разом з тим, враховуючи, що обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності та вчинила незакінчений злочин, суд вважає за можливе не призначати їй за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, з огляду на те, що в силу приписів примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України, відноситься до корупційних кримінальних правопорушень, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 75 КК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.09.2021 у справі № 234/1940/20 (провадження № 51-1866км21). Таким чином, призначене судом покарання ОСОБА_3 повинна відбувати.

При призначенні покарання суд не застосовує положення ч. 2 ст. 55 КК України у зв`язку з тим, що обвинуваченій ОСОБА_3 інкриміновані дії, які не пов`язані з повноваженнями адвоката.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта у розмірі 2 271 гривень 84 копійок підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави (висновок експерта від 26.06.2024 № СЕ-19/111-24/36502-Д).

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України. Зокрема: грошові кошти та імітаційні засоби, які були отримані у фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України, а в подальшому використовувалися під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій - підлягають поверненню до відповідного підрозділу Служби безпеки України. У зв`язку з зазначеним арешт, накладений на це майно, підлягає скасуванню відповідно до положень ч. 4 ст. 174 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не подавався.

Підстави для зміни запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченої, яка належним чином виконувала процесуальні обов`язки під час судового провадження у першій інстанції, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України, і призначити їй покарання:

за ч. 2 ст. 15 та ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;

за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 та ч. 3 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання її у порядку виконання даного вироку.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 06 червня 2024 року по 10 червня 2024 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили залишити без змін - застава у розмірі 1 202 116 (один мільйон двісті дві тисячі сто шістнадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки на залучення експерта.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11.06.2024 на наступне майно: паперовий згорток склеєний лейкою стрічкою, в якому знаходились грошові кошти; грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 40 (сорок) купюр з серійними номерами: AF70763525B, FK33441924B, FF16509158B, AB13293310A, AB04735211E, FH13310079A, HB04282397I, FK78114148A, HB26042705Q, HL12146179G, HL64043561D, HD58952640A, KB43991971J, HG77989297B, KB02052680G, AH33316194A, BB09726935B, FL69021392C, AB57189431A, FH41486699A, BE52882313A, BB36108986B, AB86540772A, KB72378531I, HF63264723C, AB33358266G, FE25194720A, AB04565877D, HB39933616R, FL20129108B, FH43179069A, FL45452956C, FL22637933A, CB70456185F, HB39933614R, KK33543971B, FL31283418C, FB24137263A, DK20930306A, KB93654294C; імітаційні засоби, ззовні схожі на купюри 100 (сто) доларів США з серійним номером HH44509509A кожна в кількості 80 (вісімдесят) купюр.

Речові докази: грошові кошти номіналом 100 (сто) доларів США в кількості 40 (сорок) купюр з серійними номерами: AF70763525B, FK33441924B, FF16509158B, AB13293310A, AB04735211E, FH13310079A, HB04282397I, FK78114148A, HB26042705Q, HL12146179G, HL64043561D, HD58952640A, KB43991971J, HG77989297B, KB02052680G, AH33316194A, BB09726935B, FL69021392C, AB57189431A, FH41486699A, BE52882313A, BB36108986B, AB86540772A, KB72378531I, HF63264723C, AB33358266G, FE25194720A, AB04565877D, HB39933616R, FL20129108B, FH43179069A, FL45452956C, FL22637933A, CB70456185F, HB39933614R, KK33543971B, FL31283418C, FB24137263A, DK20930306A, KB93654294C; імітаційні засоби, ззовні схожі на купюри 100 (сто) доларів США з серійним номером HH44509509A кожна в кількості 80 (вісімдесят) купюр, які були отримані у фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України для використання під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, передані на відповідальне зберігання слідчому відділу розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого управління ГУ НП у м. Києві (квитанція № 65) - повернути до відповідного підрозділу Служби безпеки України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_33