Рішення № 137751936, 29.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/1354/26

Провадження № 2/345/1483/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й.Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

26.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.11.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачем цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано пропозицію про укладення кредитного договору, заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та отримано на свій рахунок різними траншами грошові кошти в загальній сумі 22 000,0 грн. Під час ідентифікації позичальника останній пройшов однозначне встановлення особи. Грошові кошти за договором № 117622580 від 16.11.2021 надано строком на 30 календарних днів. Дата повернення позики з процентами 16.12.2021 із можливістю продовження (пролонгації) умов кредитування в межах дисконтного періоду. Згідно з умовами договору за користування коштами позичальник сплачує проценти, які встановлені у фіксованих ставках залежно від тривалості дисконтного періоду та можливого продовження користування грошовими коштами позичальником після завершення цього періоду. Комісій та інших платежів позичальнику, як плату за надання позикодавцем супутніх послуг, істотні умови договору не передбачають. Договір передбачає сплату позичальником пені за прострочення виконання своїх грошових зобов`язань. Крім того, умовами договору передбачена «автоматична пролонгація» строку позики за наявності певних умов (відкладальних обставин). Відповідач у справі отримав кошти, але належним чином не виконав своїх зобов`язань, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 26 198,50 грн, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідач не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити, провівши судовий розгляд без участі свого представника.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання Товариства та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо емітованої на ім`я відповідач платіжної картки, зарахування в період з 16.11.2021 до 05.12.2021 кредитних коштів різними траншами, наявності в клієнта банку фінансового номера телефону та його номера.

У відзиві на позовну заяву від 11.03.2026 відповідач зазначає, що єдиним належним і допустимим доказом, який підтверджує факт перерахування їй кредитних коштів, може бути виписка про рух коштів за рахунком в банку, однак такого документа в матеріалах справи немає. Відповідачка, посилаючись на значну частини практики Верховного Суду, наголошує, що відступлення прав вимоги первісного кредитора до неї здійснено на підставі договору, який укладено з ТОВ «Таліон плюс» 28.11.2018, хоча кредитний договір у цій справі укладено в електронній формі 16.11.2021. Ні первісний, ні новий кредитор не повідомляли позичальника про відступлення прав вимоги, тому й Товариство не вправі вимагати стягнення кредитної заборгованості як неналежний позивач. Відповідачка не зазначає строку кредитування (дії кредитного договору), проте, на її думку, нарахування процентів поза межами цих строків є протиправним. Додатково звертає увагу на суду, що заявлений Товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним. Просить відмовити у задоволенні позову.

Разом з відзивом 11.03.2026 відповідач подала клопотання про витребування від Товариства доказів, а саме детального розрахунку сум наданих кредитних коштів із зазначенням точних сум внесених позичальником грошових коштів в рахунок погашення взятих на себе грошових зобов`язань, періоду та сум нарахованих процентів за користування кредитом.

У відповіді на відзив від 20.03.2026 Товариство пояснює, що до матеріалів справи надано копію квитанції про перерахування кредитних коштів позичальнику. Дійсно 28.11.2018 між первісним кредитором і ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019. Однак згодом між вказаними юридичними особами укладалися неодноразово додаткову угоди, за умовами яких строк дії факторингового договору продовжувався до 31.12.2024. Згідно з п.2.1. договору факторингу на користь фактора відступлено права вимоги, зазначені у реєстрах цих прав. При цьому під правом вимоги сторони передбачили всі права первісного кредитора (клієнта) за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Реєстр прав вимоги не є разовим документом. Навпаки, це документ, який означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Права вимоги переходять від клієнта до фактора саме в день підписання між сторонами реєстру прав вимоги, форма якого визначена в додатку до відповідного договору факторингу (п.1.2,4.1.) Наданий до матеріалів справи витяг із реєстру містить суму відступленої вимоги до позичальника ОСОБА_1 , ім`я та ідентифікуючі ознаки боржника, дату переходу прав вимоги та підписи уповноважених представників господарюючих суб`єктів.

Ухвалою суду від 23.04.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено оскільки в матеріалах справи наявні детальні відомості Товариства із розрахунками сум заборгованості позичальника. Крім того, 11.03.2026 на адресу суду надійшла витребувана від банку-емітента детальна письмова інформація, з якою відповідач має можливість ознайомитися та висловити своїх аргументи в контексті обставин цієї справи.

Суд неодноразово відкладав розгляд справи з метою забезпечення права відповідача на участь в розгляді справи.

16.06.2026 ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила здійснити розгляд справи без її участі. Просить зменшити зайво нараховані їй проценти за кредитним договором, а також зменшити заявлені до відшкодування Товариством витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі первісний кредитор) укладено договір кредитної лінії №117622680 від 16.11.2021 з використанням отриманого відповідачем у цій справі одноразового електронного ідентифікатора MNV2ТN67 згідно з порядком, що детально описаний у Розділі 3 Правил надання грошових коштів у позику (далі - Правила) первісного кредитора. Укладення договору між сторонами підтверджується довідкою первісного кредитора щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі позикодавця, Алгоритмом дій позичальника в ІТС первісного кредитора з метою акцепту оферти на укладення електронного договору позики, заявкою позичальника із зазначенням детальних персональних відомостей про себе, номера маски банківської картки для зарахування позикових коштів, а також письмовою інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» від 11.03.2026 №20.1.0.0.0/7-260306/82703-БТ, відповідно до якої в період часу з 17.11.2021 о 30.11.2021 ОСОБА_1 отримано 9-ть траншів кредитних коштів у загальній сумі 22 000,00 грн на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с.44-46).

Істотні умови договору: за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»; сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.1.1.-1.2.); кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 300,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 16.12.2021 (п.1.3.); позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання (п.1.4.); кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 16.12.2021 (п.1.7.); сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за чітко визначеною формулою:

Z = 30 - (Х Y), де:

Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період;

Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду;

Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).

При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів. (п.1.8.).

Відповідно до п.1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти наступному порядку:

- виключно на період строку, визначеного в п. 1.7. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,40 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

- за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 0,99 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами;

- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а в разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.12. договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути

основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час (п.11.1. договору).

Однак положення кредитного договору передбачають такі додаткові положення:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.13. Проценти в розмірі, визначеному п. 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

Крім того суд зазначає, що відповідно до п.4.4. договору, у випадку надходження від позичальника платежу протягом пільгового періоду, а саме протягом трьох календарних днів після спливу дисконтного періоду, кредитодавець приймає виконання такого зобов`язання як належне виконання. Відповідно до чого, протягом пільгового періоду нарахування процентів та неустойки в обліку кредитодавця призупиняється. У випадку, коли протягом пільгового періоду позичальник не повернене суму кредиту, а також повністю не оплатить суму нарахованих процентів, неустойки чи інших нарахувань передбачених договором, на 4-й день після терміну платежу кредитодавець здійснює донарахування зобов`язань позичальника за пільговий період та здійснює перерахування зобов`язань позичальника, пов`язаних з настанням відкладальних обставини передбачених кредитним договором.

Відповідно до 5.2. договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.7 договору (до 16.12.2021, тобто закінчення дисконтного періоду); строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.5.3. договору).

Таким чином, суду належить в тому числі з урахуванням доводів відповідача щодо правильності нарахування процентів за умовами кредитного договору від 16.11.2021 перевірити, чи продовжувався за ініціативою позичальника строк дії дисконтного періоду та коли він закінчився, яка правова природа нарахованих позичальнику процентів після закінчення дисконтного періоду, а також чіткість викладених умов договору з даного приводу.

Статтями 598-599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що в останній день дисконтного періоду 16.12.2021 позичальником ОСОБА_1 сплачено 1 639,00 грн, з яких 0,40 грн первісним кредитором зараховано в рахунок повернення основної суми (тіла) кредиту.

З урахуванням проведеного судом перерахунку сум нарахованих процентів за дисконтною процентною ставкою, за час дії дисконтного періоду позичальник мав сплатити 1 630,00 грн процентів (1,20+2,40+3,80+3,80+4,2+10,60+10,60+15,2+29,80+

+52,40+(88,00х17).

Товариство зазначає, що дисконтний період за ініціативою самого позичальника згідно з визначеною у п.1.8. договору формулою було продовжено на 30 днів, тобто до 15.01.2022 включно ( 30 (16 (X)-16 (Y))= 30).

Однак факт сплати позичальником в останній день дисконтного періоду усіх нарахованих процентів є недостатнім для того, щоб дійти однозначного висновку про продовження цим позичальником дисконтного періоду, адже іншою одночасною умовою для цього є активація позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування функції продовження строку дисконтного періоду.

Будь-яких доказів з приводу наявності відповідної активації позичальником функції продовження дисконтного періоду Товариством не надано.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів ч.1 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі Закон № 1734) споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено лише обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

В останній день дисконтного періоду позичальником ОСОБА_1 сплачено на користь первісного кредитора 1 639,00 грн, відтак сума переплати в розмірі 9,00 грн підлягала зарахуванню в рахунок повернення основної суми (тіла) кредиту.

Ухвалюючи рішення в цій справі, суд керується тим, що поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-ХІІ нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої Товариством заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування (дисконтним періодом).

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа №1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Буквальне тлумачення п.5.3. кредитного договору не дозволяє суду зрозуміти, з якого часу нараховані позичальнику проценти вважаються процентами за ч.2 ст. 625 ЦК України з наступного дня після закінчення строку дії договору (тривалість якого співпадає з тривалістю дисконтного періоду) чи починаючи з 91-го дня після закінчення дисконтного періоду. При цьому відповідний пункт договору не містить сполучників «і/або». Навпаки одне з правил викладено у відповідному пункті договору саме в дужках. Водночас, на переконання суду, тлумачення відповідних умов кредитного договору необхідно здійснювати також у взаємозв`язку з іншими його положеннями, зокрема п. 4.4. договору, який по суті вказує, що на 4-й день після закінчення дисконтного періоду матиме місце неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань з повернення основної суми (тіла) кредиту та нарахованих процентів.

До того ж суд враховує, що п.4.4. розміщений у Розділі 4 договору «Відповідальність сторін».

Отож нараховані за умовами кредитного договору проценти після закінчення дисконтного періоду є мірою відповідальності позичальника за неналежне виконання умов договору про повернення кредиту (нараховані позичальнику ОСОБА_1 проценти сплачені повністю), тобто платою за неправомірну поведінку отримувача кредитних коштів (наявність прострочення).

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до приписів п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону № 1734 у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498 (24.12.2023), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом № 3498, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

З урахуванням викладених мотивів суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованих первісним та зміненим кредитором ТОВ «Таліон плюс» процентів за період з 17.12.2021 до 12.06.2022 немає, а сплачені позичальником після закінчення дисконтного періоду грошові кошти в загальній сумі 11 575,00 грн та надмірно сплачена сума процентів в розмірі 9,00 грн підлягають зарахуванню в рахунок часткового погашення боргу за основною сумою (тілом) кредиту, розмір якого становитиме 10 416,00 грн.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемність) або він не визнаний судом недійсним.

Надані Товариством письмові докази чітко та послідовно підтверджують, що на підставі укладених договорів факторингу з реєстрами боржників Товариством як новим кредитором придбано за плату право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . Зазначені обставини підтверджуються належними, достовірними і достатніми у своїй сукупності доказами з даного приводу, більш детальну правову оцінку яких немає потреби надавати.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь Товариства необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 058,30 грн, що становить 39,75% від ціни заявленого позову.

Частиною 2 вказаної ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. представником позивача надано суду окрім договору про надання професійної правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткову угоду від 01.09.2025 № 25770938782, акт без номера прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги 20/08/25-01 від 20.08.2025, в яких деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

Зважаючи на ухвалення судом у цій справі рішення про часткове задоволення позову, з ОСОБА_1 на користь Товариства підлягають до стягнення пропорційно до розміру задоволених вимог витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 2 782,50 грн.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення належить до основних засад цивільного судочинства (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою, та підлягають розподілу (п.1 ч.3 ст.133, п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Однак розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.4-6 ст.137 цього ж Кодексу).

Проте суд враховує, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка сформульована у постанові від 16.11.2022 (справа №922/1964/21), вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу навіть з власної ініціативи суд вправі зменшити розмір таких витрат.

Попри те, що вказана правова позиція суду касаційної інстанції стосується особливостей застосування положень ч.5 ст. 129 ГПК України, аналогічна за змістом норма міститься у ч.3 ст.141 ЦПК України, на чому окремо наголошується у відповідній постанові цього суду.

Зміст відповідної правової позиції зводиться до того, що на відміну від загальних правил розподілу судових витрат, які діють залежно від результатів судового розгляду, за клопотанням сторони чи з ініціативи суду, враховуючи критерії, закріплені у ч.3 ст.141 ЦПК України, суд може у буквальному розумінні відступити від загального правила та зменшити чи взагалі не стягувати витрати на професійну правничу допомогу (п.112-114).

За своїм змістом правила ч.3 ст. 141 ЦПК України є відступом від загального правила. Крім того, на предмет відповідності критеріям, які вказані у цій частині статті Кодексу, суд має оцінювати поведінку, дії чи бездіяльність обох сторін (п.115 згаданої вище постанови касаційного суду).

Суд додатково зазначає, що для приватного права є притаманною така властивість як розумність, яка характерна для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту і тлумачення не лише норм матеріального, але й процесуального права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц та від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 від 05.09.2022 та інші).

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь Товариства необхідно стягнути 2 500,00 грн заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.263-265,268,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001) 10 416,00 грн (десять тисяч чотириста шістнадцять гривень 00 копійок) боргу за неповернутою основною сумою (тілом) кредиту відповідно до кредитного договору № 117622580 від 16.11.2021.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 1 058,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.06.2026.

Суддя