Рішення № 137751822, 24.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/769/26

№ 2/183/331/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кадіївської міської ради про:

- визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв. м, в тому числі житловою 28,6 кв. м,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14 вересня 2000 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 54,6 кв. м, в тому числі житловою 28,6 кв. м. Договір посвідчила приватний нотаріус Стахановського міського нотаріального округу Луганської області Середа О.О. 14 вересня 2000 року, зареєстровано в реєстрі № 3765.Право власності за позивачем на вищевказану квартиру було зареєстроване Стахановським міським бюро технічної інвентаризації, що підтверджується реєстраційним написом в договорі купівлі-продажу від 23 листопада 2000 року за № 147/9320.

07 квітня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Крупак О. Г. Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, розглянувши заяву від 19 лютого 2025 року за реєстраційним номером 65324519, рішенням №78235416 відмовив в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки держаний реєстратор не отримав необхідну інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та реєстрацію прав на об`єкт нерухомості до 01 січня 2013 року в зв`язку з їх перебуванням на тимчасово окупованій території, а також відомості про об`єкт відсутні в єдиних державних реєстрах, доступ до яких визначений Законом. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окуповані російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, місто Стаханов є тимчасово окупованою територією, починаючи з 07 квітня 2014 року, отже Стахановське міське бюро технічної інвентаризації залишилось на тимчасово окупованій території та не здійснює свою діяльність на підконтрольній Україні території з дати окупації, тому запитувана інформація щодо підтвердження набуття права власності у позивача відсутня.

Таким чином, ураховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач вимушена звернутися з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Постановленою суддею ухвалою від 05 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінал, або нотаріально засвідчену копію доказу, доданого у копії до позову, у виді договору купівлі-продажу.

12 березня 2026 року на виконання ухвали від 05 лютого 2026 року судом отримано нотаріально посвідчену копію доказу.

Постановленою судом ухвалою від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Ураховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, надані позивачем докази, в тому числі і на виконання ухвали суду, суд вважає за можливе провести розгляд справи за її відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

З дослідженої в судовому засіданні, посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Котовою Т. А. 03 березня 2026 року, копії, зареєстрованої в реєстрі за № 144, договору купівлі-продажу квартири, вчиненого 14 вересня 2000 року, встановлено, що ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру, яка складається з: 1 лоджія, 1 коридор, 2 коридор, 3 житлова 11,6 кв. м, 4 ванна, 5 туалет, 6 житлова 17,0 кв. м, 7 кухня, 8, 9 комора, житловою площею 28,6 кв. м, загальною площею 54,6 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_2 , згідно з довідкою-характеристикою Бюро технічної інвентаризації м. Стаханов за № 70/2090 від 12 вересня 2000 року. Договір посвідчено Середою О. О., приватним нотаріусом Стахановського міського нотаріального округу Луганської області, та зареєстровано в реєстрі за № 3765. Зворотна сторона договору містить реєстраційний напис на документі про право власності, печатку Бюро технічної інвентаризації м. Стаханов про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 з підписом посадової особи, запис відомостей в реєстрову книгу від 23 листопада 2000 року /а.с.25/.

З відмітки у копії паспорта громадянки України позивача, серії НОМЕР_1 вбачається, що з 05 грудня 2000 року місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.9-11/. З копії довідки від 09 червня 2016 року № 3250-4147 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце перебування позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.12/.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Крупки О. Г., Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 78235416 від 07 квітня 2025 року, при розгляді заяви від 19 лютого 2025 року за реєстраційним номером 65324519, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, відмовлено в проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови зазначено те, що згідно поданих заявником документів, право власності на об`єкт нерухомого майна, щодо якого подано заяву про реєстрацію прав, виникло в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, відповідно до пп.3 п.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором в результаті проведення реєстраційних дій не було отримано необхідну інформацію від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав на об`єкт нерухомості до 01 січня 2013 року в зв`язку з їх перебуванням не тимчасово окупованій території, а також необхідні відомості про об`єкт відсутності в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом /а.с.13 зворот/.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 12 травня 2016 року № 1351-VIII перейменовано місто Стаханов Луганської області на місто Кадіївка.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права н; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У позивача наявний документ, що засвідчує її право власності (договір купівлі-продажу квартири), однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести своє право.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія міста Кадіївка Луганської області тимчасово окупована з 07 квітня 2014 року, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 367. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 2000 році. Наданий позивачем доказ у виді договору купівлі-продажу квартири посвідчений органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2000 рік Стахановським БТІ з відповідними відмітками про реєстрацію права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації квартири. Крім того, після набуття у власність квартири позивач почала користуватися нею, про що свідчить її реєстрація у квартирі.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Кадіївка Луганської області) на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 54,6кв. м, житловою площею 28,6кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 26 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає (ВПО) за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач Кадіївська міська рада, код в ЄДРПОУ 25963320; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Кадіївка, вул. Кірова, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов