Ухвала суду № 137751704, 25.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"25" червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2836/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С., розглянувши заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-1241/26 від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі №916/2836/24

за позовом: Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691) та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18, код ЄДРПОУ 24760454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АРС (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, буд. 44, офіс 28, код ЄДРПОУ 24541812)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Комунальне підприємство Одеської міської ради УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ (65058, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 10а, код ЄДРПОУ 41033818)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, припинення володіння правом приватної власності, дострокове розірвання договору суборенди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку, дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди, зобов`язання повернути берегозахисну споруду, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АРС, в якому просить суд:

- зобов`язати ТОВ АРС за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) шляхом знесення об?єктів самочинного будівництва - нежилих будівель пляжного комплексу, загальною площею 150,9 кв.м, а саме: бару літ. А, загальною площею 44 кв.м, кафе літ. Б, загальною площею 106,9 кв.м, що зареєстровані за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 76А та незавершеного будівництвом об?єкту - приміщення охорони літ. В, орієнтовною площею 153 кв.м, що будується на вказаній земельній ділянці;

- припинити володіння ТОВ АРС правом приватної власності на нежилі будівлі пляжного комплексу, площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А, (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179);

- достроково розірвати договір суборенди земельної ділянки, загальною площею 4484 кв.м, за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) від 25.11.2002, укладений між Комунальним підприємством Узбережжя Одеси та ТОВ АРС;

- зобов?язати ТОВ АРС повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Комунальному підприємству Узбережжя Одеси земельну ділянку, загальною площею 4484 кв.м, за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) та підписати акт приймання-передачі;

- достроково розірвати договір оренди берегозахисної споруди №5 від 25.01.2002, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ АРС щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га;

- зобов?язати ТОВ АРС повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, шляхом підписання акту приймання-передачі берегозахисної споруди.

Разом з позовною заявою до суду від Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про забезпечення позову за вх.№2-1052/24, в якій прокурор просив суд: заборонити ТОВ АРС, за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 4484 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану); накласти арешт на нежилі будівлі пляжного комплексу площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179); заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежилих будівель пляжного комплексу, площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2024 заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-1052/24 від 24.06.2024 задоволено повністю; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю АРС, за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 4484 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану); накладено арешт на нежилі будівлі пляжного комплексу площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179); заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежилих будівель пляжного комплексу, площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2836/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання; залучено Комунальне підприємство Одеської міської ради УЗБЕРЕЖЖЯ ОДЕСИ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів.

У підготовчому засіданні 05.06.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 25.06.2026 о 14:00.

23.06.2026 за вх.№2-1241/26 до суду від прокурора надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд: заборонити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АРС», іншим суб`єктам господарювання (в тому числі суборендаторам, але не виключно) та фізичним особам, що можуть діяти за їх замовленням, встановлювати (розміщувати) будь-які конструкції, споруди та їх елементи (настили, пандуси, апарелі, рампи тощо), в тому числі збірно-розбірні, на ділянці штучного піщаного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, орендарем якої є ТОВ «АРС» за договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 № 5/32-юр. В обґрунтування поданої заяви прокурор вказав, зокрема, про те, що:

- позовними вимогами за даним позовом є, зокрема, дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 № 5/32-юр та зобов`язання ТОВ «АРС» повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, шляхом підписання акту приймання-передачі берегозахисної споруди; дані позовні вимоги обґрунтовані суттєвими та тривалими порушеннями відповідачем вимог закону та умов договору оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 №5/32-юр, а саме: неодноразовим порушенням п.п. 4.3, 9.6 договору оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 №5/32-юр, п.п. 3.2, 3.6, 4.10, 6.1 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.07 №1133-V (втратили чинність згідно з рішенням міської ради від 19.11.2025 № 3795-VIII);

- відповідачем проводиться діяльність з надання платних послуг відпочиваючим у 2025 року без погодження робочого проєкту, всупереч вимогам Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 №1133-V; у наявних в матеріалах справи приписах Управлінням зазначалося, що за невиконання чи ігнорування припису несе відповідальність орендар - директор ТОВ АРС» Ганджумянц О.І.; вищевказане у сукупності свідчить про невиконання приписів Управління від 09.06.2025, від 19.06.2025, від 23.06.2025, від 01.07.2025 та порушення п.4.11 договору оренди від 25.01.2002 №5/32-юр, яким передбачено, що орендар зобов`язується безперечно виконувати приписи орендодавця щодо технічного використання штучних пляжів, у т.ч. прилежних споруд;

- в межах проведення обстежень берегозахисних споруд під час підготовки до готовності пляжних зон в м. Одеса в умовах правового режиму воєнного стану 27.04.2026 було зафіксовано фактичне самовільне, без отримання відповідного письмового дозволу орендодавця проведення робіт на орендованій Товариством з обмеженою відповідальністю «АРС» берегозахисній споруді у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу між траверсами №8 та №9 другої черги протизсувних споруд в районі 12-ої станції Великого Фонтану, а саме: улаштування металевого каркасу споруди у піщаний матеріал пляжу у кількості 41 одиниця вмонтованих (заглиблених, занурених) металевих конструкцій, що підтверджуються відповідною фотофіксацією; за результатами обстеження берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу між траверсами №8 та №9 другої черги протизсувних споруд, в районі пляжу «Курортний», був складений припис від 27.04.2026 №270426/1 та направлений на адресу орендаря берегозахисної споруди - ТОВ «АРС» з вимогою припинити будівельні роботи та надати до Управління проєктну документацію;

- відповідно до акту обстеження від 11.05.2026 берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу між траверсами №8 та №9 другої черги протизсувних споруд, в районі пляжу «Курортний», що використовує орендар, ТОВ «АРС» згідно з договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 №5/32-юр, та ФОП Самошкіним С.О. згідно з договором суборенди берегозахисних споруд від 08.05.2025 продовжуються роботи з облаштування металевого каркасу під встановлення настилу;

- систематичне встановлення відповідачем, ТОВ «АРС», конструкцій у вигляді металевих каркасів під настил всупереч законним приписам Управління утруднить виконання рішення суду про зобов`язання ТОВ «АРС» повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га у разі задоволення позову прокурора; у зв`язку із вищевикладеним виникла потреба у вжитті заходів забезпечення позову;

- невжиття запропонованого заходу забезпечення позову може призвести до зміни фактичного стану спірного об`єкта шляхом розміщення на ньому нових конструкцій, споруд та їх елементів, що, у свою чергу, ускладнить або зробить неможливим ефективне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог; крім того, встановлення нових об`єктів на спірній території може зумовити необхідність вчинення додаткових дій щодо їх демонтажу та звільнення берегозахисної споруди, що істотно ускладнить відновлення становища, яке існувало до порушення прав та інтересів територіальної громади міста Одеси, водночас такий захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є тимчасовим, не вирішує спір по суті та спрямований виключно на збереження існуючого стану спірного майна до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. До поданої заяви прокурором додані, зокрема, наступні документи: листи та приписи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради; акти обстеження та фотофіксація.

25.06.2026 за вх.№22081/26 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову. У поданих запереченнях відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви прокурора та вказав, зокрема, наступне:

- підстав для вжиття нових заходів забезпечення позову з огляду на вже діючу ухвалу суду від 27.06.2024 не існує, а сама заява прокурора від 22.06.2026 є повторною та надмірною;

- прокурором не наведено жодних нових, раніше невідомих суду обставин, які б свідчили про те, що без вжиття саме зараз, тобто у червні 2026 року, додаткових заходів забезпечення позову, виконання рішення суду було б істотно ускладнено або унеможливлено; усі обставини, на які посилається прокурор у заяві від 22.06.2026 (встановлення металевих конструкцій, проведення робіт без дозвільної документації), були повідомлені суду ще у 2024-2025 роках, що й стало підставою для ухвали про забезпечення позову від 27.06.2024;

- дійсною метою є не захист інтересів держави чи територіальної громади, а протиправне перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ «АРС»; заява подана 22.06.2026 - в розпал курортного сезону, коли ТОВ «АРС», діючи як орендар берегозахисної споруди на підставі договору оренди №5/32-юр від 25.01.2002, здійснює господарську діяльність, пов`язану з надання пляжних послуг населенню;

- запропонована прокурором заборона поширюється не лише на ТОВ «АРС», але й на «інших суб`єктів господарювання»; такий безмежно широкий суб`єктний обсяг заборони фактично унеможливлює будь-яку господарську діяльність на спірній ділянці, включаючи законні та погоджені з орендодавцем роботи (наприклад, облаштування рятувального посту, встановлення засобів оповіщення, поточний технічний ремонт); це свідчить про те, що реальна мета заяви - повна блокада будь-якої господарської активності на об`єкті, а не захист майна від конкретних неправомірних дій;

- запропонована прокурором заборона поширюється, зокрема, на встановлення пандусів, апарелів, рамп та інших елементів інфраструктури, деякі з яких є обов`язковими; між тим, відповідно до вимог законодавства про безбар`єрність (Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров`я», Постанова КМУ №1227 від 24.09.2008) забезпечення доступності пляжів для маломобільних груп населення є не правом, а обов`язком орендаря та публічним інтересом; заборона встановлення пандусів та рамп фактично порушила б права осіб з інвалідністю на доступ до відпочинку.

Розглянувши заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-1241/26 від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі №916/2836/24, господарський суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За ч.1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з ч.1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

У пункті 8.8 постанови від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

У постанові Верховного Суду від 21.02.2021 у справі №910/18193/21 міститься висновок, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2024 у справі №754/5683/22 зауважено, що ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами; наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №921/290/23, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22.

Також слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку з застосуванням відповідних заходів. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №910/19506/20).

Суд зазначає, що під час розгляду заяви про забезпечення позову питання обґрунтованості та підставності самого позову судом не вирішуються, адже дані обставини є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Надаючи оцінку запропонованим прокурором заходам забезпечення позову, господарський суд враховує наступне.

Господарський суд вказує, що у даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради з позовними вимогами немайнового характеру, а саме:

1.зобов`язати ТОВ АРС за власний рахунок усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) шляхом знесення об?єктів самочинного будівництва - нежилих будівель пляжного комплексу, загальною площею 150,9 кв.м, а саме: бару літ. А, загальною площею 44 кв.м, кафе літ. Б, загальною площею 106,9 кв.м, що зареєстровані за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 76А та незавершеного будівництвом об?єкту - приміщення охорони літ. В, орієнтовною площею 153 кв.м, що будується на вказаній земельній ділянці;

2.припинити володіння ТОВ АРС правом приватної власності на нежилі будівлі пляжного комплексу, площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А, (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179);

3.достроково розірвати договір суборенди земельної ділянки, загальною площею 4484 кв.м, за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) від 25.11.2002, укладений між Комунальним підприємством Узбережжя Одеси та ТОВ АРС;

4.зобов?язати ТОВ АРС повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Комунальному підприємству Узбережжя Одеси земельну ділянку, загальною площею 4484 кв.м, за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану) та підписати акт приймання-передачі;

5.достроково розірвати договір оренди берегозахисної споруди №5 від 25.01.2002, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ АРС щодо берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га;

6.зобов?язати ТОВ АРС повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, шляхом підписання акту приймання-передачі берегозахисної споруди.

При цьому ухвалою суду від 27.06.2024 були вжиті заходи забезпечення позову за заявою прокурора, а саме: заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю АРС, за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці загальною площею 4484 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря (район пляжу на 12 ст. Великого Фонтану); накладено арешт на нежилі будівлі пляжного комплексу площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179); заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежилих будівель пляжного комплексу, площею 224,4 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 76А (реєстраційний номер майна: 5798377, номер запису: 3359 в книзі: 31 неж-179). Тобто, вжиті заходи забезпечення позову відповідно до ухвали суду від 27.06.2024 фактично стосувались перших чотирьох позовних вимог прокурора.

Наразі прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд: заборонити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АРС», іншим суб`єктам господарювання (в тому числі суборендаторам, але не виключно) та фізичним особам, що можуть діяти за їх замовленням, встановлювати (розміщувати) будь-які конструкції, споруди та їх елементи (настили, пандуси, апарелі, рампи тощо), в тому числі збірно-розбірні, на ділянці штучного піщаного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, орендарем якої є ТОВ «АРС» за договором оренди берегозахисних споруд від 25.01.2002 №5/32-юр. Таким чином, вказані заходи забезпечення позову стосуються решти позовних вимог (4 та 5 позовні вимоги). Вказане підтверджує і сам прокурор у поданій заяві, зазначаючи, що: «позовними вимогами за даним позовом є, зокрема, достроково розірвати договір оренди берегозахисної споруди від 25.01.2002 №5/32-юр та зобов`язати ТОВ «АРС» повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу в районі 12-ї станції Великого Фонтану між траверсами №8 та №9 другої черги ПЗС, загальною площею 0,6407 га, шляхом підписання акту приймання-передачі берегозахисної споруди».

Враховуючи заявлення прокурором у даній справі позовних вимог немайнового характеру, щодо яких прокурор просить застосувати заходи забезпечення, то, як було вказано судом, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, та положень ч.1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Господарський суд вказує, що у п.п. 1.1, 4.4 договору оренди берегозахисної споруди №5 від 25.01.2002, який прокурор просить суд розірвати з підстав порушення відповідачем його умов (п.п. 4.3, 9.6), зазначено, що: орендар приймає у тимчасове платне використання комплекс берегозахисних споруд у вигляді штучного пляжу площею 0,6407 га з метою надання послуг відпочиваючим; в разі припинення договору оренди, орендар зобов`язується повернути орендодавцю орендовані споруди в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Схожі за змістом висновки щодо застосування положень статей 204, 629 ЦК України, від яких Об`єднана палата не вбачає підстав відступати, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц.

Надаючи оцінку запропонованим прокурором заходам забезпечення позову, господарський суд вказує, що обґрунтовуючи необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову, прокурор вказує на порушення умов договору та систематичне встановлення конструкцій у вигляді металевих каркасів під настил всупереч законним приписам Управління, разом з тим господарський суд на даний час не розглядає заявлених позовних вимог по суті, а перевіривши запропоновані прокурором заходи забезпечення позову на предмет їх доцільності, адекватності та співмірності звертає увагу, що обставина порушення відповідачем умов договору, яка матиме наслідком його дострокове розірвання та повернення об`єкта оренди, буде встановлюватись судом при розгляді справи по суті, натомість в рамках заяви про забезпечення позову прокурором не обґрунтовано належними доказами необхідності вжиття заходів забезпечення позову, про які просить прокурор.

При цьому господарський суд звертає увагу, що запропоновані заходи на думку суду становлять втручання в господарську діяльність відповідача, що з урахуванням презумпції правомірності правочину до вирішення питання щодо можливого припинення правовідносин за договором та до перевірки доводів прокурора про порушення відповідачем його умов - не є виправданим та не відповідає співмірності заходів забезпечення позову заявленим у справі позовним вимогам, оскільки фактично йдеться про унеможливлення та/або створення перешкод у виконанні обов?язків сторін за договором та відповідного досягнення мети господарського договору - до його перевірки судом на дотримання норм закону (при винесенні рішення по суті).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку з застосуванням відповідних заходів.

Окрім того, прокурором не доведено належними та допустимими доказами обставин, за яких невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, окрім того не доведене обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, виходячи з заявлених у даній справі позовних вимог (за вимогами немайнового характеру). При цьому, посилаючись на систематичне встановлення відповідачем конструкцій у вигляді металевих каркасів як на підставу, що утруднить виконання можливого рішення суду про зобов`язання повернути берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного пляжу, прокурор не врахував, що самим договором передбачено, що в разі припинення договору оренди, орендар зобов`язується повернути орендодавцю орендовані споруди в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, тобто у випадку задоволення позову на орендаря в будь-якому разі буде покладено обов`язок привести об`єкт оренди у належний стан (у випадку задоволення судом позовних вимог прокурора).

Натомість в даному випадку на думку господарського суду запровадження судом заходів забезпечення позову, про які просить прокурор, фактично може призвести до часткового блокування господарської діяльності відповідача за спірним договором та/або інших осіб в рамках договірних відносин, оскільки метою договору передбачено надання послуг відпочиваючим, що свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову, можливе втручання судом в господарську діяльність відповідача/третіх осіб, та відповідне порушення балансу інтересів учасників.

За ч.11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладені висновки суду, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-1241/26 від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі №916/2836/24.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси за вх.№2-1241/26 від 23.06.2026 про забезпечення позову у справі №916/2836/24 - відмовити.

2.Судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову покласти на заявника.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено 25.06.2026.

Суддя Ю.С. Бездоля