Рішення № 137751582, 19.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2271/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Дніпровської міської ради (м. Дніпро)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" (м. Дніпро)

про визнання правочину недійсним, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності

Представники:

від позивача: Кохляков В.С.;

від відповідача-1: Лисенко С.Ю.;

від відповідача-2: Удовицький Є.М.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс", в якій просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс";

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 тип об`єкта: будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року;

- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року.

Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачі є пов`язаними особами, які під час розгляду справи №904/2142/23 про стягнення з ТОВ "Конкурітто" безпідставно збережених коштів на користь Дніпровської міської ради вчинили правочин, предметом якого є відчуження нерухомого майна. Вчинення відповідачами оспорюваного правочину є формою зловживання правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання боржника і завдає шкоди Дніпровській міській раді. Такий правочин є сумнівним у частині його добросовісності. Метою вчинення оспорюваного правочину є уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення. Вчинення відповідачами оспорюваного правочину призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.06.2024.

30.05.2024 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 заяву Дніпровської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" за адресою Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 38Д. В іншій частині заяви відмовлено.

11.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про забезпечення позову від 03.06.2024 по справі №904/2271/24.

Також, 11.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У відзиві відповідач-2 зазначає в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України перелік питань до позивача та до відповідача-1.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Дніпровська міська рада не довела порушення своїх прав в результаті укладення відповідачами договору купівлі-продажу, оскільки на час укладення договору у позивача відсутні підтверджені грошові вимоги до ТОВ "Конкурітто". У ТОВ "Конкурітто" є інше майно, за рахунок якого Дніпровська міська рада може погасити борги (якщо такі наявні), ТОВ "Еріда Сервіс" сплатила ТОВ "Конкурітто" грошові кошти за придбане нерухоме майно.

13.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №904/2271/24 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №904/425/24.

Крім того, 13.06.2024 відповідач-1 подав до канцелярії суду клопотання, в якому просить продовжити йому строк на подачу відзиву до 21.06.2024 включно та відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про скасування заходів забезпечення позову. Задоволено клопотання відповідача-1 про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 29.05.2024 у справі №904/2271/24, на подання відзиву на позовну заяву. Продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 29.05.2024, на подання відповідачем-1 відзиву на позовну заяву до 21.06.2024 включно. Відкладено підготовче засідання на 23.07.2024.

21.06.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В наведеному відзиві відповідач-1 зазначає в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України перелік питань до позивача.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що хоч у Дніпровської міської ради є намір стягнути з відповідача-1 грошові кошти в судовому порядку, це не є свідченням, що у відповідача-1 існує таке зобов`язання і що такі грошові кошти будуть стягнуті. У разі ж стягнення грошових коштів в судовому порядку наведений намір не є свідченням того, що Дніпровська міська рада матиме труднощі з їх отриманням, оскільки відповідач-1 є платоспроможним підприємством (докази зворотнього відсутні). Додатково зазначає, що Дніпровською міською радою при зверненні з цим позовом до суду невірно обрано спосіб захисту порушених прав, оскільки втручання органу місцевого самоврядування (позивача) в право власників (відповідачів) на мирне володіння майном не ґрунтується на чинних нормах законодавства, не має на меті суспільний або публічний інтерес, а також не є пропорційним визначеним цілям. Зазначена обставина є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

24.06.2024 позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив відповідача-2, в якому надав відповіді на питання відповідача-2 та виклав заперечення проти задоволення клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, а також надав копію висновку судового експерта №17/03/2-23 за результатами проведення судової економічної експертизи від 17.04.2023.

В обґрунтування своїх пояснень на заперечення відповідача-2 зазначає, що для кваліфікації договору як фраудаторного, не є обов`язковим наявність рішення суду, яке набрало законної сили або виконавчого провадження про стягнення заборгованості, а достатнім є існування обставин, які дають боржнику зробити висновок про можливість звернення стягнення на його майно в майбутньому.

08.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

В обґрунтування своїх пояснень на заперечення відповідача-2 зазначає, що з відкритих офіційних джерел вбачається, що особа, яка була директором відповідача-2 у період з 19.07.2017 по 20.12.2020, одночасно була директором відповідача-1 у період з 06.06.2017 по 04.05.2023, що підтверджує взаємопов`язаність відповідачів. Також зазначає, що на момент розгляду цієї справи є рішення, яке вступило в законну силу і не виконане ТОВ "Конкурітто" (ані в добровільному, ані в примусовому порядку) про стягнення коштів у сумі 5607298,85грн та судового збору у розмірі 84109,48грн. Додатково зазначає, що відкрите виконавче провадження з 20.05.2024 і накладено арешт на всі рахунки ТОВ "Конкурітто". На рахунках відповідача-1 відсутні кошти і вже більше місяця на ці рахунки не поступають ніякі кошти для можливості почати виконувати рішення суду по справі 904/2142/23.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі №904/2271/24 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 13.08.2024.

31.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Заперечення відповідача-1 аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Також, 31.07.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Дніпровська міська рада не може оспорювати договір, в якому вона не є стороною, допоки не доведе наявність реального порушення її конкретних прав та інтересів оспорюваним правочином станом на дату його укладання. Додатково зазначає, що позивач посилається на судову справу №904/2142/23, тоді як в цій справі Верховний Суд скасував судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд.

01.08.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

13.08.2024 відповідач-1 подав до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у справі у справі №904/2271/24 до набрання законної сили судовим рішенням в справі №904/2142/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №904/2271/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/425/24. Задоволено клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №904/2271/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23. Зупинено провадження у справі №904/2271/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 у справі № 904/2271/24 залишено без змін.

20.03.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний Суд" від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі, в якій позивач повідомив, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №904/2142/23 апеляційну скаргу ТОВ "Конкурітто" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 без змін. Як доказ надав копію зазначеної постанови.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.04.2026.

15.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із зайнятістю представника відповідача-2 в обстеженні об`єкта нерухомості на виконання ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 та у зв`язку із необхідністю надання письмових пояснень у справі.

Також, 15.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання письмових пояснень у справі.

У судовому засіданні 15.04.2026 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із необхідністю надання письмових пояснень у справі та додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 відкладено підготовче засідання на 27.04.2026.

27.04.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Крім того, 27.04.2026 через систему "Електронний суд" до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2026 залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.05.2026.

19.05.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача-1 надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 відкладено розгляд справи по суті на 16.06.2026.

09.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23.

15.06.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Аналогічне клопотання надійшло 15.06.2026 до канцелярії суду.

У судовому засіданні 16.06.2026 представники відповідачів заперечували щодо відкладення розгляду справи та просили суд залишити позовну заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи на більш пізню дату у зв`язку з відпусткою представника позивача з 15.06.2026 по 26.06.2026. Відмовлено в задоволенні клопотань представників відповідачів-1, 2 про залишення позовної заяви без розгляду.

У судове засідання 16.06.2026 позивач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 відкладено розгляд справи по суті на 19.06.2026.

У судовому засіданні 19.06.2026 представник відповідача-1 підтримав подане клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23. Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, представник відповідача-2 вказав на необхідність вирішення клопотання на розсуд суду.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-1 зазначає, що розгляд справи №904/2142/23 матиме преюдиційне значення для розгляду справи №904/2271/24. Зазначає, що так як після закриття підготовчого провадження у справі №904/2271/24 - 11.05.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу у справі №904/2142/23 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Конкурітто" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23, наявні підстави для повернення до стадії підготовчого провадження у справі №904/2271/24 для вирішення питання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/2142/23.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 19.06.2026 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

28.04.2023 Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Конкурітто" і просила суд стягнути кошти у розмірі 6015059,96грн, набуті без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 31.08.2017 по 31.12.2022, площею 1,8168га, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38Д, кадастровий номер 1210100000:03:231:0134, комунальної форми власності, яка належить на праві власності Дніпровській міській раді.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2142/23.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у справі №904/2142/23 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" на користь Дніпровської міської ради кошти у розмірі 5607298,85грн, судовий збір у розмірі 84109,48грн. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.05.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Конкурітто" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у справі №904/2142/23 - залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2023 у справі № 904/2142/23 - залишено без змін.

Як зазначає позивач, ТОВ "Конкурітто" саме під час розгляду справи про стягнення коштів (справа №904/2142/23) для уникнення цивільно-правової відповідальності щодо сплати коштів позивачу і повернення земельної ділянки Дніпровській міській раді здійснило незаконне відчуження нерухомого майна 326996412101 на користь третьої особи - ТОВ "Еріда Сервіс", уклавши правочин за договором купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М. (а.с. 20-22 том 1).

Позивач зазначає, що вчинення відповідачами оспорюваного правочину є формою зловживання правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання ТОВ "Конкурітто" і завдає шкоди Дніпровській міській раді. Такий правочин є сумнівним у частині його добросовісності. Метою вчинення оспорюваного правочину є уникнення виконання зобов`язання зі сплати боргу та виведення майна з-під стягнення. Вчинення відповідачами оспорюваного правочину призвело до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.

Відповідачі проти зазначеного заперечують, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс", припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 тип об`єкта: будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року, скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та подальшого припинення права власності зі скасуванням державної реєстрації.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач не є стороною оспорюваного правочину.

При цьому, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України). У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах (частина перша статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що звертаючись із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, Дніпровська міська рада обґрунтовує необхідність судового захисту порушенням свого майнового інтересу, який полягає у забезпеченні реальної можливості виконання судового рішення про стягнення з відповідача-1 заборгованості за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Фактично позовні вимоги спрямовані на відновлення майнового стану відповідача-1, який існував до відчуження спірного нерухомого майна, шляхом повернення такого майна до його власності, що, на думку позивача, у подальшому забезпечить можливість звернення стягнення на відповідне майно при виконанні судового рішення про стягнення заборгованості.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту зумовлений не порушенням його речового права на спірне нерухоме майно, а прагненням створити передумови для належного виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача-1 шляхом повернення до складу його майна нерухомого об`єкта, який був відчужений на користь відповідача-2.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України)

Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 викладено правовий висновок про те, що порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

У постанові від 29.08.2023 у справі №910/5958/20 Верховний Суд зазначив, що крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду врахувала те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Посилаючись на практику Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначив, що у разі з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Як встановлено судом, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №904/2142/23 апеляційну скаргу ТОВ "Конкурітто" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 без змін.

Статтею 284 Господарського процесуального кодексу України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

З огляду на викладене, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №904/2142/23 з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Конкурітто" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 набрала законної сили - 19.02.2026.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 у справі №904/2142/23 набрало законної сили - 19.02.2026.

Встановлені судом обставини обізнаності з 03.05.2023 (дата відкриття провадження у справі №904/2142/23) Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" про наявність у Господарському суду Дніпропетровської області справи №904/2142/23, враховуючи, що станом на час розгляду цієї справи, рішення у справі №904/2142/23 набрало законної сили, очевидним є те, що вже на стадії її розгляду судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" усвідомлювало факт наявності заборгованості в сумі 6015059,96грн перед Дніпровською міською радою, при цьому здійснило дії по відчуженню майна.

Також, враховуючи те, що станом на час розгляду даної справи судом (станом на 19.06.2026) рішення суду у справі №904/2142/23 є невиконаним, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.06.2023 та здійснені розрахунки за ними мають ознаки фраудаторних, тобто направлених на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому.

Розглядаючи даний спір суд враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України. Так, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників правовідносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим, слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано, що частина 3 статті 13, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині 2 статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини 1 статті 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині 3 статті 13 Цивільного кодексу України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Цивільного кодексу України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Цивільного кодексу України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина 3 статті 13 та частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Таким чином, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, тобто кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 28.11.2019 у справі №910/8357/18, 20.05.2020 у справі №922/1903/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Також, суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 вказаного Кодексу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, 03.03.2020 у справі №904/7905/16, 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21.

До подібних правових висновків дійшла і палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), зазначивши, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); відчуження майна на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); відчуження майна на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже їх наявність свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (постанови Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, 14.07.2020 у справі №754/2450/18 та 07.06.2023 у справі №910/8861/21).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №747/306/19.

Враховуючи критерії для кваліфікації договору, як фраудаторного, суд встановив, що відчуження майна за оспорюваним правочином здійснене боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, відчуження майна відбулося на користь пов`язаної особи, а після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно на яке може бути здійснено звернення стягнення, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором в повному обсязі.

Вказані обставини відповідачами під час розгляду справи не спростовані.

У той же час, відповідно до висновків Верховного Суду, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору намагалася досягти правового результату, то цей правочин не може визнаватися фіктивним. Зокрема, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №904/4567/18, суд у застосуванні приписів статті 234 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.

Практичне правозастосування виходить з того, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №924/1014/18).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/11715/17, від 08.08.2018 у справі №920/1144/17, від 21.08.2018 у справі №910/11565/17 та від 26.02.2019 у справі №925/1453/16.

Що ж до фраудаторного правочину, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм зловживання правом.

Як було зазначено вище, фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини та правові позиції Верховного Суду, слід зазначити наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" було обізнане з 03.05.2023 (дата відкриття провадження у справі №904/2142/23) про наявність в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи №904/2142/23.

Станом на час розгляду цієї справи, рішення у суду справі №904/2142/23 набрало законної сили і очевидним є те, що вже на стадії її розгляду судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" усвідомлювало факт наявності заборгованості в сумі 6015059,96грн перед Дніпровською міською радою, при цьому здійснило дії по відчуженню майна.

Станом на час розгляду даної справи судом (станом на 19.06.2026) рішення суду у справі №904/2142/23 є невиконаним, а тому суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.06.2023 та здійснені розрахунки за ним мають ознаки фраудаторних, тобто направлених на ухилення від виконання рішення суду у майбутньому та порушує права позивача, у зв`язку з чим, підлягає визнанню недійсним як такий, що укладений на шкоду кредитору.

Наведеними обставинами спростовуються доводи відповідачів-1,2 в частині того, що оспорюваний правочин укладений між сторонами реально, не фіктивно, і сторони здійснили всі необхідні дії для передачі нерухомого майна та отримання за нього грошових коштів.

З урахуванням викладеного, заявлена позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

При цьому абзацом другим частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав виситься запис про скасування держаної реєстрації прав.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/589/19.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №28/29-б-43/212-2012)

З урахуванням зазначеного вище, приймаючи до уваги висновок суду про наявність підстав для визнання судом недійсним договору купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., судом задовольняються і похідні вимоги щодо припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 та скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України всі судові витрати покладаються відповідачів пропорційно до задоволених вимог щодо кожного.

За таких обставин стягненню на користь позивача підлягають 9084,00грн витрат по сплаті судового збору, з яких 1514,00грн підлягають стягненню з відповідача-1, а 7570,00грн з відповідача-2.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 328, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто", Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" про визнання правочину недійсним, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу №804 від 22.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нощенко Н.М., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс".

Припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" (ЄДРПОУ 40739277) на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 тип об`єкта: будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року.

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" (ЄДРПОУ 40739277) на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 326996412101 будівлі та споруди, загальна площа (кв.м): 180.2, опис: будівлі та споруди, які складаються з: будівля розподільчого пункту з трансформаторною підстанцією літ. А-1 загальною площею 106,9 кв.м, літ. а-ганок, літ. а'-козирок, літ. Б-1 - трансформаторна підстанція загальною площею 73,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38 Д, номер запису про права власності 50731748 від 22.06.2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкурітто" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38, ідентифікаційний код 34060020) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) 1514,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріда Сервіс" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ламана, буд. 17, офіс 4-14, ідентифікаційний код 40738277) на користь Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) 7570,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 26.06.2026.

Суддя В.О. Татарчук