Рішення № 137751511, 25.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 рокуСправа №160/6632/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати йому щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року, одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2025 роки, грошової компенсації за невикористані 10 діб щорічної відпустки - відповідно до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 року у розмірі 2102 грн, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн, з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №2710-ІХ на 01.01.2023 року у розмірі 2 684 грн, з 18.06.2025 року по 31.12.2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 року у розмірі 3 028 грн, з 01.01.2026 року по 15.01.2026 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4695-ІХ на 01.01.2026 року у розмірі 3 328 грн;

- зобов`язати відповідача провести йому перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2025 роки, перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані 10 діб щорічної відпустки - відповідно до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 294-ІХ на 01.01.2020 року у року розмірі 2 102 грн, з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1082-ІХ на 01.01.2021 року у розмірі 2 270 грн, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 1928-ІХ на 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 року у розмірі 2 684 грн, з 18.06.2025 року по 31.12.2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 4059-ІХ на 01.01.2025 року у розмірі 3 028 грн, з 01.01.2026 року по 15.01.2026 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №4695-ІХ на 01.01.2026 року у розмірі 3 328 грн з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн щомісяця;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в органах Державної кримінальної виконавчої служби України з 03.07.2007 року та був звільнений з 15.01.2026 року з посади чергового помічника начальника Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)". Під час проходження служби, відповідачем не було проведено нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення з врахуванням показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 2020, 2021, 2022, 2023, 2025 роки на підставі постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 та не проведено перерахунок та виплату додаткової винагороди з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, що передбачена постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року у розмірі 30 000 грн щомісяця. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Також цією ухвалою витребувано від відповідача картки особового рахунку позивача за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року; довідку про нараховане та виплачене йому рошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (з урахуванням всіх складових, зокрема надбавок, додаткових виплат, тощо); інформацію та належним чином завірені копії документів щодо розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із зазначенням розміру прожиткового мінімуму, який був використаний для нарахування та виплати.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно із примітками до тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Дії відповідача при обчисленні та виплаті позивачу щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року, виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виплаті допомоги для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, здійснювались згідно із чинним законодавством та є правомірними.

Щодо нарахування та виплатити позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум відповідач зазначає наступне. Так, виплата додаткової винагороди здійснювалась, враховуючи лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року № 38144/16.3.2/32-22 та відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23.05.2022 року № 3.3-1385/Е за період з 11.03.2022 року по 25.04.2022 року, та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби (перебування на місці несення служби) у годинах. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Разом з відзивом відповідачем долучено особові картки щодо позивача за 2020 та 2021 роки, архівні відомості за 2022 та 2023 роки, довідку про нараховане грошове забезпечення за період з січня 2020 року по грудень 2023 року.

27.05.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від відповідача про долучення до матеріалів справи особової карти позивача за 2015 рік.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач з 03.07.2007 року по 15.01.2026 року безперервно служив у Державній установі "Дніпровська виправна колонія (№89)".

Згідно із наказом Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" від 07.01.2026 року № 06/ОС-26 наказано звільнити зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-001238), чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, з 15.01.2026 року.

02.03.2026 року позивач звернувся до відповідача, зокрема щодо грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 року по 15.01.2026 року, перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2025 роки, перерахунок та виплату компенсації за невикористані 10 діб щорічної відпустки.

Довідкою Головного бухгалтера відділу ФЗ та БО лейтенанта внутрішньої служби зазначено, що посадовий оклад майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року (1 762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт за 27 розрядом тарифної сітки. Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу затверджено наказом Міністерства юстиції України 13.03.2018 року № 685/5.

Іншою довідкою Головного бухгалтера відділу ФЗ та БО лейтенанта внутрішньої служби зазначено, що згідно із наказом від 07.01.2026 року №06/ОС-26 про звільнення зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки, з 15.01.2026 року нарахована одноразова грошова допомога при звільнені зі служби у розмірі 25% за вислугу років 18 років 06 місяців 12 днів. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виходячи з вищевикладеного сума одноразової грошової допомоги при звільнені складає 117 208,13 грн. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок додатково виділеного фінансування Міністерством юстиції України у наступному місяці після звільнення на підставі наданої інформації "про стан виплати грошової допомоги при звільнені та компенсації за невикористані дні щорічних відпусток особам рядового і начальницького складу" станом на відповідний місяць.

Довідкою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови №168 зазначено, зокрема що у 2022 році було виділено додаткове фінансування на виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу державних установ за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Додаткову винагороду отримав:

- період 11.03 - 31.03.2022 року за фактично відпрацьований час 110 годин в сумі 4508,90 грн виплачено у травні 2022 р.;

- період 01.04 - 25.04.2022 року за фактично відпрацьований час 108 годин в сумі 4427,76 грн виплачено у травні 2022 р.;

- період 26.04 - 30.04.2022 року фактично відпрацьований час 0 годин;

- період 01.05 - 31.05.2022 року за фактично відпрацьований час 82 годин в сумі 3 307,06 грн виплачено у серпні 2022 р.

Довідкою Головного бухгалтера відділу ФЗ та БО лейтенанта внутрішньої служби зазначено, що за час проходження служби майору внутрішньої служби ОСОБА_1 , черговому помічнику начальника установи відділу нагляду і безпеки Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" виплачена допомога для оздоровлення, а саме: квітень 2020 року - 14 934,70 грн, березень 2021 року - 17 226,45 грн, березень 2022 року - 18 643,91 грн, лютий 2023 року - 21 073,67 грн, лютий 2024 року - 23103,75 грн, березень 2025 року - 26 050,83 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачувалась: листопад 2021 року - 1 340 грн, грудень 2024 року - 1 340 грн, листопад 2025 року - 6 840 грн, грудень 2025 року - 21 180 грн.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 р. № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до частини другої та п`ятої статті 23 Закону № 2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

КМУ прийнято постанову від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктами 2 і 3 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 2 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно із додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно із додатком 14.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 р. КМУ прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова №103), якою внесено зміни до постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14" (п.6 постанови № 103).

Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018 р.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до п.4 постанови №704.

Тобто, з 29.01.2020 р. була відновлена дія п.4 постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не на 01.01.2018 р.

Так, 12.05.2023 р. КМУ прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704" (далі - постанова № 481), п.2 якої внесено зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності постановою № 481 від 20.05.2023 р. КМУ замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01 календарного року" запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.

Таким чином, з 20.05.2023 р. розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1 762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01 календарного року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обчислення та виплата позивачу у заниженому розмірі з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року всіх виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу відповідачем у спірний період, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, станом на 20.05.2023 р. п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був керуватись цією нормою.

Викладення пункту 4 постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 р. до 15.01.2026 року, виходячи з такого.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р., окремі положення п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 було визнано протиправними та нечинними.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 р.

У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно із положенням ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, визнання у судовому порядку п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 р. до 15.01.2026 р., оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 р. у справі № 280/8605/24, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України).

З огляду на наведене, постанова КМУ від 12.05.2023 р. № 481 є нечинною лише з 18.06.2025 р.

Відтак, з 18.06.2025 р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 320/29450/24 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати він мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою № 704 відповідно до вимог ст.9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 р. - 1 762 грн.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 встановлено у сумі 1 762,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 встановлено у сумі 2 102 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 встановлено в сумі 2 270 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481 грн.

Станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2 684 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік").

Станом на 01 січня 2024 року встановлений в розмірі 3 028 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік").

Станом на 01 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік").

Станом на 01 січня 2026 року встановлений в розмірі 3 328 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік").

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою № 704 відповідно до вимог ст.9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 18.06.2025 р. по 15.01.2026 р. включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Також позивач просить перерахувати та виплатити допомогу для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2025 роки.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Згідно із п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.7 Розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно із п.6 Розділу XXXI (Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Яка видно з матеріалів справи, в періоди з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача неправомірно обчислені із застосуванням заниженої розрахункової величини, їхній перерахунок тягне за собою збільшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, розмір яких визначається саме з урахуванням цих окладів.

Позивач разом з позовною заявою та відповідач до відзиву на позовну заяву надав до суду довідки грошового забезпечення за 2019 - 2025 роки.

Відповідачем до відзиву долучено особові картки щодо позивача за 2020 та 2021 роки, архівні відомості за 2022 та 2023 роки, довідку про нараховане грошове забезпечення за період з січня 2020 року по грудень 2023 року.

За результатом дослідження зазначених документів судом встановлено наступне.

Згідно із довідкою грошового забезпечення військовослужбовця з 28.09.2018 по 11.11.2025 грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога виплачена у наступних розмірах:

- 2020 р. - грошова допомога на оздоровлення - 14 937,70 грн;

- 2021 р. - грошова допомога на оздоровлення - 17 226,45 грн, соціально-побутова допомога - 1 340 грн;

- 2022 р. - грошова допомога на оздоровлення - 18 643,91 грн;

- 2023 р. - грошова допомога на оздоровлення - 21 073,67 грн;

- 2024 р. - грошова допомога на оздоровлення - 23 103,75 грн, соціально-побутова допомога - 1 340 грн;

- 2025 р. - грошова допомога на оздоровлення - 26 050,83 грн, соціально-побутова допомога - в листопаді 6 840 грн та в грудні 21 180 грн.

З огляду на дати виплати зазначених допомог, суд вважає, що позивач має право на перерахунок виплачених за період з 01.01.2019 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 11.11.2025 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Проте, заявлені позовні вимоги здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористані 10 діб щорічної відпустки не підлягають задоволенню, оскільки жодних доказів виплати йому такої допомоги за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року матеріали справи не містять.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Окрім того, цим Указом Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168.

Відповідно до пункту 1 постанови №168 (у редакції станом на 28.02.2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 зазначеної постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Відповідно до постанови КМУ від 07.03.2022 року №217 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - постанова №217) внесено зміни до пункту 1 постанови №168, виключивши в абзаці першому слова "(крім військовослужбовців строкової служби)".

Згідно із пунктом 2 постанови №217 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року №350 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168" (далі - постанова №350) до постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів "та поліцейським" доповнено словами "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка". Зміни набули чинності 24.03.2022 року.

Згідно із пунктом 2 постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 року №754 "Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168" (далі - постанова №754) до постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" замінено словами "які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)"; після слова "щомісячно" доповнено словами "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)". Зазначені зміни набули чинності 08.07.2022 року.

Згідно із пунктом 2 постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 року.

Розпорядження КМУ № 213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження КМУ № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією "Дніпропетровська область".

Отже, виходячи зі змін внесених до постанови № 168 постановою № 793 від 07.07.2022 року, в період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Дніпропетровської області, у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.

З наведеного вбачається, що КМУ розповсюджено дію на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які саме несуть службу.

При цьому, необхідно відокремлювати "несення служби" від "проходження служби", оскільки вказані поняття за своїм змістом не є тотожними, в той час як постанова № 168 оперує поняттям саме "несення служби".

Так, частиною 2 статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" встановлено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Поняття "несення служби" визначає суспільні відносини, які виникають під час безпосереднього виконання обов`язків особами рядового і начальницького складу, в тому числі у період визначеного часу або у межах правового режиму. До таких обов`язків відносять, зокрема, несення служби у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несення служби у нічний час; гарнізонної та вартової служби, тощо.

Також, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 08.07.2022 р. №147 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 р. №75", до таких територій Дніпропетровська область не входила.

ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89)", що знаходиться за адресою: вул.Данила Галицького, буд.1А, м.Дніпро, Дніпропетровська область, не відноситься до територій, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Таким чином, з моменту прийняття постанови №754, яка застосовується з 01.06.2022 року, позивач втратив право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168.

Так, постановою КМУ від 07.07.2022 року №793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" (далі - постанова №793) до постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Згідно із пунктом 2 постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2023 року прийнятої у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених постановою №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30 000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом "пропорційність" із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2024 року прийнятої у справі №280/5806/22 залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн., оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а саме за фактичну кількість годин несення служби.

Довідкою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови №168 зазначено, зокрема що у 2022 році було виділено додаткове фінансування на виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу державних установ за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідно до вимог постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Додаткову винагороду отримав:

- період 11.03 - 31.03.2022 року за фактично відпрацьований час 110 годин в сумі 4 508,90 грн, виплачено у травні 2022 р.;

- період 01.04 - 25.04.2022 року за фактично відпрацьований час 108 годин в сумі 4 427,76 грн, виплачено у травні 2022 р.;

- період 26.04 - 30.04.2022 року фактично відпрацьований час 0 годин;

- період 01.05 - 31.05.2022 року за фактично відпрацьований час 82 годин в сумі 3 307,06 грн, виплачено у серпні 2022 р.

Зазначено, що виплата додаткової винагороди здійснювалась, враховуючи лист Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року № 38144/16.3.2/32-22 та відповідно до листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23.05.2022 року № 3.3-1385/Е за період з 11.03.2022 року по 25.04.2022 року, та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби (перебування на місці несення служби) у годинах.

Враховуючи лист Міністерства юстиції України від 11.08.2022 року № 67463/16.3.2/32-22, керуючись наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 (зі змінами), враховуючи рекомендації листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 15.08.2022 року № 3.3-2025/Е за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року та виходячи з розрахунку фактичного часу несення служби (перебування на місці несення служби) у годинах за цей період.

Так, позивач не заперечує факт виплати додаткової винагороди відповідачем за період 11.03 - 31.03.2022 року за фактично відпрацьований час 110 годин в сумі 4 508,90 грн, виплачено у травні 2022 р.; за період 01.04 - 25.04.2022 року за фактично відпрацьований час 108 годин в сумі 4 427,76 грн, виплачено у травні 2022 р.; за період 26.04 - 30.04.2022 року фактично відпрацьований час 0 години; за період 01.05 - 31.05.2022 року за фактично відпрацьований час 82 годин в сумі 3 307,06 грн, виплачено у серпні 2022 р.

Отже, виплату додаткової винагороди передбаченої постановою № 168 у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року позивачу було нараховано і виплачено в належному розмірі.

Таким чином суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн щомісяця та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 у розмірі 30 000 грн щомісяця, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, з урахуванням виплачених сум.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію, в тому числі виплаченої за цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного стр..

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року, відповідно до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року у розмірі 2 684 грн, з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 року у розмірі 3 028 грн, з 01.01.2026 року по 15.01.2026 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" на 01.01.2026 року у розмірі 3 328 грн.

Зобов`язати Державну установу "Дніпровська виправна колонія (№89)" провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 15.01.2026 року відповідно до положень постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 року по 31.12.2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року у розмірі 2 481 грн, з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року у розмірі 2 684 грн, з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025 року у розмірі 3 028 грн, з 01.01.2026 року по 15.01.2026 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" на 01.01.2026 року у розмірі 3 328 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма