Ухвала суду № 137751191, 19.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8946/26

4-с/212/23/26

У Х В А Л А

19 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі головуючого судді Феняка О.Р., за участю секретаря судового засідання Луценко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та зобов`язання скасувати арешт майна,

встановив:

09 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Олександра Корсака заступника начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту накладеного на майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 216336 на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 932858 від 23.06.2005 Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції; зобов`язати державного виконавця Олександра Корсака заступника начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 216336 на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА 932858 від 23.06.2005, об`єкт обтяження квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування скарги зазначено, що ОСОБА_1 в травні 2026 року звернулася до державного нотаріуса Другої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Тімошиної О.В. для продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою було виявлено арешт, накладений на вказану квартиру. 28.05.2026 заявниця звернулася до Покровського відділу державної виконавчої служби у м.Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області щодо скасування заходів примусового виконання у вигляді арешту, у відповідь на яке отримала лист №2810-34/167821 від 02.06.2026 в якому виконавча служба повідомила, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковується запис про обтяження №2163366, об`єкт обтяження: квартира за адресою АДРЕСА_1 , надати більш детальну інформацію щодо виконавчих проваджень та матеріалів виконавчих проваджень не має можливості оскільки термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. 03.06.2026 заявниця отримала з з Криворізької філії державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію Постанови про арешт майна боржниката оголошення заборони на його відчуження серії АА 932858, видана Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області 23.06.2005, винесеної державним виконавцем Мартиненко О.В. Таким чином в документах органу державної виконавчої служби містяться суперечливі відомості щодо особи боржника, а саме різні дати народження, у Постанові державного виконавця відсутній реєстраційний номер облікової картки платника, відсутні паспортні дані особи, відсутні належні ідентифікуючі ознаки боржника, загалом відсутні відомості, які б беззаперечно підтверджували, що боржником є саме заявниця, яка є власником квартири. На сьогоднішній день виконавчий лист на виконанні не перебуває.

В судовому засіданні скаржниця підтримала вимоги, заявлені в поданій скарзі з зазначених в ній підстав та просила скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

23 червня 2005 року державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції при примусовому виконанні виконавчого листа 1-549 виданого 21.12.2004 Жовтневим судом винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом №2810-34/167821 від 02.06.2026 заступник начальника Покровського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області на звернення ОСОБА_1 повідомив, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відносно ОСОБА_1 , 10.05.1956 року, обліковується наступний запис проо обтяження (№2163366) об`єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Надати більш детальну інформацію не є можливим.

Згідно інформаційної довідки 478801794 від 02.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек; Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна 07.07.2005 Другою криворізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА №932858 від 23.06.2005 винесеного Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, зареєстровано арешт нерухомого майна за № 2163366 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 від 01.03.1995, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської Ради народних депутатів, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявників до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону безумовним наслідком закінчення виконавчого провадження є зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, а виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, зняття арешту з майна боржника передбачено як наслідок закінчення виконавчого провадження.

Також згідно із пунктом 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, (далі Інструкція) постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо, зокрема: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена; після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

У справі, яка переглядається, спір виник з приводу відмови посадових осіб Покровського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) у знятті арешту з майна ОСОБА_1 після закриття виконавчого провадження, за яким цей арешт було накладено, та за відсутності відкритого виконавчого провадження.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас суд вважає неможливим збереження арешту майна особи, що був накладений більше 20 років тому, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, боржником у яких є ОСОБА_1 .

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (Постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, провадження № 61-3814св22) .

Крім того суд враховує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

За таких обставин суд вважає доцільним зняти накладений на майно (квартиру) боржника ОСОБА_5 арешт у зв`язку з відсутністю щодо неї відкритого виконавчого провадження АА 932858.

На підставі викладеного, та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Олександра Корсака заступника начальника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання скасування арешту майна, задовольнити частково.

Зобов`язати Покровський ВДВС у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ( ЄДРПОУ 34545918) скасувати (зняти) арешт з нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 2163366, зареєстрований 07.07.2005 Другою криворізькою державною нотаріальною конторою на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АА №932858 від 23.06.2005 винесеної Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської на об`єкт обтяження квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 23.06.2026

Суддя О. Р. Феняк