Ухвала суду № 137751091, 04.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/635/26

ун. № 759/5427/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Святошинського районного суду м. Києва у складі: головуючого Судді Журибеда О.М.,

з секретарем Шило М.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Києві клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває вищевказана цивільна справа.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.03.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року у справі зупинено провадження до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.08.2025 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.06.2025 року в задоволенні клопотання про відновлення провадження у справі, подане адвокатом Пікалов Владиславом Сергійовичем, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя - відмовлено.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2025 року здійснено перехід до розгляду справи за загальними правилами позовної провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.04.2026 року в задоволенні клопотання про прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» про поділ майна подружжя у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя- відмовлено02.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 , повтороно подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідачем ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України і проходження військової служби.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 заперечуав проти задоволення вкащаного клопотання.

Предсатвник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

З технічних причин пприєднати представника відповідача за допомогою програмного забезпечення ВКЗ не виявилось можливим.

Суд, вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи та надане клопотання, доходить до такого висновку.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 NN 8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Так, Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який Указами Президента України було неодноразово продовжено та який діє по даний час.

Згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на військовослужбовців, тобто осіб, які проходять військову службу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про Збройні сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 3 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Збройні сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пунктом 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Сторона у справі може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.02.2023 у справі №380/7845/21).

Також, в ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22) вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції із клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв`язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Оскільки, позивачем надані докази його перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».

Отже, для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах цивільної справи мають бути докази перебування сторони, у складі Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, а також того, що такі підрозділи переведені на воєнний стан, зокрема, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду про зупинення провадження від 14.12.2022 по справі 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 по справі 461/5209/19, від 29 серпня 2022 року в справі №461/5209/19 та у вказаних справах Верховний Суд зупиняв провадження, оскільки сторонами були надані докази перебування у складі Збройних сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

До повторного клопотання сторони відповідача до матеріалів справи було долучено довідку від 05.05.2026 року №2979/кп, про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контракт у військовій частині НОМЕР_1 .

Також надано лист Вч НОМЕР_1 від 01.10.2025 року №6458/КП у відповідно сті до якого, підполковник ОСОБА_1 з 11.04.2025 року прибув для подальшого проходження військової служби до вч НОМЕР_1 , яка безпосередньо перебуває в зоні ведення бойових дій на лінії бойового з противником та безпосередню бере участь у здійсненні заходів з національної оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районі ведення бойових дій на території України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що повідомлялось раніше представників із наданням відповідних довідок про цчасть у бойових діях.

Як зазначилось вище, постановою Київського апеляційного суду від 21.08.2025 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.05.2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова обгрунтована тим, що згідно довідки МОУ від 28.04.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у вч НОМЕР_1 . Апеляційний суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів про переведення вч НОМЕР_1 , в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , на воєенний стан або залучення до проведення антитерористичної операції, що виключає можливість відповідачу прибувати в судові засіданні.

Отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що військова частина у складі ЗСУ, в яких проходить службу відповідач, переведена на воєнний стан і бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України.

Також, апеляційним судом скасовано ухвалу суду прершої інстанції про зупинення провадження у справі.

Окрім того, слід зазначити, що відсутні передбачені законом підстави щодо неможливості розгляду зазначеної справи на період знаходження відповідача на військовій службі, виходячи із заявлених підстав зупинення провадження, а також враховуючи, що відповідач не позбавлений можливості здійснити реалізацію наданих йому ЦПК України прав, зокрема, шляхом листування, приймати участь у розгляді справи через представника тощо.

Окрім того, як встановлено судом, 29.04.2026 року відповідачем подано до ОСОБА_3 позов про поділ спільного майна подружжя та визнання кредитних коштів спільним борговим зобов;язанням колишнього подружжя.

Крім того з огляду на характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову зупинення провадження у цій справі призводить до зменшення розумного строку розгляду справи та має ознаки надмірного формалізму.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року в справі Шишков проти Росії).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Згідно ст. 58 ЦПК України, сторона, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість клопотання не надано. Посилання на неможливість розгляду справи без участі відповідача суперечить інституту цивільного судочинства та призведе до тривалості строків судового провадження, оскільки при розгляді справи судом дотримуються права всіх учасників щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи викладені в клопотанні не підтверджені належними доказами, які б могли бути визнані судом поважними.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 254,197-200 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про поділ спільного майна подружжя- відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Журибеда