Рішення № 137750767, 08.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2485/26

Провадження №: 2/336/2539/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участі секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та позицій учасників судового провадження

Позивач АТ «ТАСКОМБАНК» звернувся до суду з позовною заявою з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3994821-104 про комплексне банківське обслуговування в рамках кредитного продукту «Зручна готівка максимум» від 04.04.2024р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було підписано Заяву-договір про надання споживчого кредиту №3994821-104 на обумовлених сторонами умовах. У зв`язку з невиконанням договірних умов з боку відповідача щодо повернення кредитних коштів та нарахованих обов`язкових платежів у виді процентів та комісії, позивач просив суд стягнути на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 39271,48 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами та комісій, а також стягнути судовий збір.

Відповідачем до суду відзив на позовну заяву не подано, клопотань не заявлено.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.04.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання, причин свого неприбуття суд не повідомляв, будь-яких заяв чи то клопотань не направляв.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Встановлені судом фактичні обставини по справі

04.04.2024р. ОСОБА_1 як позичальник підписав заяву-договір про надання споживчого кредиту №3994821-104, відповідно до якої просив АТ «ТАКСОМБАНК» надати споживчий кредит на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (п.1.1 Заяви-договору).

Сторонами було визначено наступні договірні умови: тип та мета кредиту: кредит на власні потреби; загальна сума кредиту: 16035,00; комісія за надання кредиту: комісія за надання кредиту є фіксованою (незмінною), нараховується банком і сплачується позичальником одноразово, під час виконання кредиту, у розмірі 6,9% від суми кредиту, зазначеної пп.1.2.4 Заяви договору (база розрахунку комісії) і складає суму 1035,00 грн; сума кредиту без комісії за надання кредиту: 15000,00 грн; строк кредиту: 24 місяці; проценти за користування кредитом:0,01% річних; тип процентної ставки за користування кредитом та порядок нарахування процентів: процента ставка фіксована та застосовується на весь строк кредиту. Розмір фіксованої ставки, встановлені цією Заявою-договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника; загальні витрати за кредитом: 1035,00 (комісія за надання кредиту) +26554,08 грн (комісія за обслуговування кредиту)+ 1,70 грн (проценти за користування кредитом) = 27590,78 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; комісія з обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), база розрахунку, порядок обчислення та сплати): комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): - нараховується Банком щомісячно, в перший робочий день розрахункового періоду; - розраховується за відповідний розрахунковий період у розмірі 6,9% щомісячно від наданої Банком суми кредиту (база розрахунку комісії), - складає суму 1106,42 грн. (п.1.2.1, п.1.2.2, п.1.2.3, п.1.2.4, п.1.2.6, п.1.2.9, п.1.2.9.1, п.1.2.12, п.1.4 Заяви-договору).

Також сторонами обумовлено, що Банк на умовах цієї Заяви-договору зобов`язується надати споживчий кредит, а позичальник (споживач) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі на умовах, встановлених Заявою-договором (п.1.11 Заяви-договору).

Як свідчать матеріали справи, сторонами також було підписано Додаток №1 до Заяви-договору про надання споживчого кредиту (Графік платежів з обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки), Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна готівка максимум». Зазначені документи з боку позичальника підписані власноруч.

Матеріалами справи підтверджено, відповідно позичальником (відповідачем) не спростовано обставини перерахування (видачі) кредитних грошових коштів.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 зазначеного Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При укладення договору, сторонами було обумовлено процентна ставка за користування кредитними грошовими коштами 0,01% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При вирішенні зазначеного спору, суд враховує договірні умови, якими сторони узгодили надання грошових коштів у користування, зокрема про розмір кредиту, процента ставка за користування коштами та строк повернення.

Отже позовні вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості та нараховані проценти за користування кредитом підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії слід зазначити наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті ЗУ «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає зазначений Закон України «Про споживче кредитування».

Так, умовами кредитного договору позичальнику встановлено плату за надання та обслуговування кредиту (п.1.2.3, п.1.4 Заяви-Договору), розмір якої визначений як 6,9% від суми кредиту одноразово та щомісячно від суми кредиту.

Відповідно, надані позивачем письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі під вказаним обслуговуванням кредиту або кредитної заборгованості.

Суд приходить до висновку про те, що застосованими є нормативні приписи, відповідно до яких нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням наведеного особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17, пр.№ 61-18730св20.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у чч.3,4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

З огляду на викладене, послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно.

З урахуванням зазначеного, в частині стягнення заборгованості за комісією слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у пропорційному розмірі, визначеному відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» суму заборгованості за договором про споживчий кредит №3994821-104 від 04.04.2024р. за тілом кредиту у розмірі 16035,00 гривень та заборгованість за процентами у розмірі 1,66 гривень, а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1092,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ЄДРПОУ:09806443, адреса місцезнаходження: 01032 м.Київ вул.С.Петлюри,30;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (ВПО): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2026р.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

08.06.26