Рішення № 137750051, 26.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Київ 320/37297/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва письмову заяву уповноваженого представника Дмитрієнко Мілади Дмитрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Дмитрієнко Мілади Дмитрівни звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, у якому просить суд:

-Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2025 року за № 8278/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 221 394 гривень 39 копійок;

-Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області: від 05.03.2025 року за № 828/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 1020 гривень 39 копійок;

-Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2025 року за № 8279/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 2 656 732 гривні 30 копійок;

-Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2025 року за № 8280/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 340 гривень 00 копійок.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено питання про її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 постановлено письмове клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду задовольнити. Підготовче засідання, що призначене на 09 год. 30 хв. 18.08.2025 року у справі № 320/37297/25 постановлено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Довідкою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 встановлено, що судове засідання, яке призначене на 24.02.2026 було знято з розгляду, через перебування головуючого судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене на 18.09.2025.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 оголошено перерву в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 постановлено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 ухвалено задовольнити частково.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2025 року за № 8278/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 221 394 гривень 39 копійок.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області: від 05.03.2025 року за № 828/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 1020 гривень 39 копійок.

Визнано протиправним та скасувано податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2025 року за № 8279/10-36-24-05/3704900543 на загальну суму 2 656 732 гривні 30 копійок.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 518,00 грн (одинадцять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А; ЄДРПОУ 44096797).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суть заяви, що вирішується.

22.05.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла письмова заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі. В обґрунтуванні вказано, що при ухваленні рішення у справі № 320/37297/25 судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з розглядом цієї справи позивачем ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги від 15.05.2025 № 15/05/2025 та банківською квитанцією від 16.05.2025 про оплату відповідних послуг. На думку позивача, зазначені витрати є документально підтвердженими, фактично понесеними та безпосередньо пов`язаними з розглядом цієї адміністративної справи, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 10.06.2026 визначено головуючого суддю Вісьтак М.Я.

Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов`язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 7 статті 139 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 4 статті 143 КАС України).

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 КАС України).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина 1 статті 30 Закону України № 5076-VI від 05.07.2012 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина 2 статті 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина 3 статті 30 Закону № 5076-VI).

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Ключовим питанням у справі є наявність чи відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI (висновок Верховного Суду у справі № 826/14340/18 (постанова від 19.09.2023).

Суд бере до уваги, що позивач та його представник визначили вартість послуг щодо ініціювання та супроводу судової справи № 320/4238/26 у розмірі 6000, 00 грн, який не залежить від фактичного обсягу підготовлених процесуальних документів, кількості та тривалості судових засідань.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що з аналізу статті 30 Закону № 5076-VI слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Верховний Суд у справі № 912/2620/21 (постанова від 24.01.2023) дійшов висновку, що ненадання детального опису робіт (наданих послуг) у разі, якщо умовами договору про надання професійної правничої допомоги передбачено фіксовану оплату, не є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Отже, якщо сторони погодили гонорар за послуги адвоката у фіксованому розмірі, надання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги є необов`язковим.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 910/13078/23 (додаткова постанова від 26.02.2025).

Верховний Суд у справі № 200/9888/19-а (постанова від 13.05.2021) виснував, що з запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.

Відтак, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 140/2165/19, від 17.10.2024 у справі № 580/7963/21, від 19.03.2025 у справі № 320/39247/23.

Ця ж позиція була викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

З огляду на наведене вище, суд звертає увагу, що відповідач не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а також не вказав жодних аргументів про зменшення розміру витрат у поданому відзиві.

Суд також бере до уваги, що у справі № 826/6958/17 (постанова від 18.05.2022) Верховний Суд наголосив, що при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 280/5922/21, від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22 та від 24.01.2025 у справі № 280/2190/21.

Таким чином, оскільки відповідачем не подано жодних клопотань щодо підставності стягнення витрат на правничу допомогу, або ж зменшення розміру таких витрат суд позбавлений можливості надати оцінку таким запереченням, у випадку їх наявності.

Верховний Суд у справі № 805/5029/18-а (постанова від 27.06.2024) вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано всі необхідні документи, а саме: копію договору про надання правової допомоги від 15 травня 2025 року № 15/05/2025; копію банківської квитанції від 16.05.2025 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання Позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат.

Верховний Суд у справі № 380/28411/23 (постанова від 05.12.2024) вказав, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у справі № 640/3098/20 (постанова від 28.04.2021), метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд у справі № 200/1647/20-а (постанова від 24.02.2022) акцентував на можливості подання стороною, яка обґрунтовує неспівмірність витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних адвокатом робіт, власного розрахунку суми витрат, які, на думку цієї сторони, є належними до відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 922/1964/21 (постанова від 16.11.2022) зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У цьому контексті суд наголошує, що заявник надав суду акт приймання-передачі наданих послуг із переліком останніх, наданих у рамках правничої допомоги по справі №320/46763/25.

Таким чином, відповідач мав можливість довести неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, використовуючи будь-який з критеріїв, вказаних у частині 5 статті 134 КАС України (складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтересом до справи), проте жодних доводів не суду на надав.

З огляду на наведене вище, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

1.Заяву уповноваженого представника Дмитрієнко Мілади Дмитрівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Ухвалити додаткове судове рішення у справі №320/37297/25, яким стягнути з Головного управління ДПС у Київській області ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44096797 адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5, корпус А на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 гривень (двадцять тисяч гривень, нуль копійок).

3. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.