Рішення № 137749952, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа №160/20960/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради звернувся з позовом до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, в якому з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 26508546), яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768;

- зобов`язати Релігійну громаду «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі (код ЄДРПОУ 26508546) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 42401150) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначив, що відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план. Визначення меж, режимів використання, режимів регулювання забудови історичних ареалів м. Дніпра», затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 02.09.2020 № 84/60 «Про затвердження проекту внесення змін до генерального плану розвитку м. Дніпра» (зі змінами), будівля за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 60, є пам`яткою архітектури, історії національного значення. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32519674 від 28.12.2010 власником вказаної пам`ятки є Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі.

Прокурор зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Водночас, в порушення вищенаведених вимог закону, відповідачем з моменту набуття права власності на пам`ятку культури національного значення й дотепер охоронний договір не укладено.

Наведено зумовило звернення керівника керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області до суду з цим позовом.

Вищезазначена позовна заява не відповідала вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 (суддя Неклеса О.М.) остання була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання ухвали суду в.о. керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області виправлено відповідні недоліки згідно заяви від 31.07.2025 (вх. №62870/25).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 (суддя Неклеса О.М.) відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (суддя Неклеса О.М.) закрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2026 року скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року про закриття провадження у справі за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м.Дніпрі про зобов`язання вчинити певні дії.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У зв`язку з цим проведено автоматизований розподіл справи №160/20960/25, за результатами якого головуючим суддею визначено Сластьон А.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 № 929 «Про внесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» затверджено перелік об`єктів культурної спадщини національного значення, які вносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до якого внесено пам`ятку архітектури, історії - Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики) за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна (раніше просп. Калініна), 66, з охоронним номером №040024-Н.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32519674 від 28.12.2010 власником вказаної пам`ятки є Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі.

З інформації, наданої Міністерством культури та стратегічних комунікацій України встановлено, що охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський к органної та камерної музики) не укладений. Будь-які звернення до Міністерства щодо порушення пам`ятко-охоронного законодавства власником пам`ятки не надходило, у зв`язку з чим Міністерством не здійснювалися відповідні заходи контролю.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, у відповідь на запит окружної прокуратури міста Дніпра повідомлено, що охоронний договір Релігійною громадою «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі на об`єкт культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 не укладено.

При цьому, Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради зазначено, що 08.03.2023 настоятелю релігійної громади «Свято Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі надано на підпис Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)», який повернуто без підпису.

Отже, власник пам`ятки в особі Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної Церкви в м. Дніпрі, всупереч вимогам ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», не виконує обов`язок щодо укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66.

Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради складено акт візуального обстеження пам`ятки архітектури національного значення за видом архітектура - «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» від 27.01.2023 та акт технічного стану об`єкта культурної спадщини від 28.02.2023, з яких вбачається, що пам`ятка архітектури, історії національного значення «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» знаходиться в незадовільному та частково аварійному стані. Спостерігаються тріщини по фасадах та інтер`єрах будівлі, значне відшарування опорядження та штукатурного стану, випадання цегли з карнизу, значна руйнація ліпного декору. Віконні прорізи також перебувають у незадовільному стані з випаданням окремих елементів засклення. Внутрішні інженерні мережі мають частково аварійний стан, що призводить до затоплення підвальної частини та фундаментів.

Враховуючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронного договору на об`єкт культурної спадщини, прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах держави.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями ч. 3, 5 ст. 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.99 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація поняття «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/11).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.85, яка ратифікована Законом України від 20.09.2006 №165-V, кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Відповідно до ст. 10 Конвенції кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської території, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт.

При цьому, згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21.

Так, у пунктах 117130 вказаної постанови зазначено, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь. Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Отже, з метою захисту суспільного інтересу, який полягає у збереженні об`єктів культурної спадщини на виконання абзацу 2 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава запровадила механізм їх захисту, у тому числі через обов`язок власника укласти з уповноваженим державним органом охоронний договір.

У вказаних правовідносинах порушені інтереси держави, оскільки не вжиті передбачені законом заходи для збереження об`єкта культурної спадщини.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №553/3280/16-а).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (постанова Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №926/1111/15).

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Позиція щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку бездіяльності уповноважених на здійснення функцій держави органів закріплена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №1805-III передбачено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №1805-III, до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Отже, на думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Згідно зі ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-III.

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини; виявлення об`єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини; щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить зокрема укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Ч. 1 ст. 13 Закону №1805-III врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

За змістом п. «а» ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки національного значення постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання.

Статтею 23 Закону №1805-II передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Тобто, саме такий договір є першочерговим документом, що встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам`ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет пам`ятка архітектури, правовий режим якої відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону №1805-III. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 23 Закону №1805-III).

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини (далі - Порядок №1768).

Пунктами 1, 2 Порядку №1768 визначено, що охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини (далі - пам`ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам`ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам`ятки.

Згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, охоронний договір, що укладений на підставі ст. 23 Закону № 1805-III, є адміністративним договором.

Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі №826/25854/15.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до якого внесено пам`ятку архітектури, історії - Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики) за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна (раніше просп. Калініна), 66, з охоронним номером №040024-Н.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32519674 від 28.12.2010 власником вказаної пам`ятки є Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі.

Власником вказаної пам`ятки є Релігійна громада «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі.

Наказом управління культури, туризму, національностей і релігій облдержадміністрації № 59 від 31.10.2024 «Про делегування повноважень» повноваження по укладенню охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини делеговано виконавчим органам міських рад, до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», Положення про управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради №102/35 від 10.09.2018 (зі змінами від 22.04.2020) - Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради є виконавчим органом Дніпровської міської ради.

Незважаючи на тривалий строк перебування об`єкта у власності позивача, охоронний договір на пам`ятку укладено не було.

Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин суд визнає доведеним факт порушення відповідачем вимог ст. 23 Закону №1805-III.

Враховуючи обставини бездіяльності з боку відповідача та наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, суд приходить до переконання про те, що пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині виконання вимог Основного Закону зі збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Відтак, за наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи прокурора є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Мамона Олексія Євгеновича (Ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса: 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 24А) в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (Ідентифікаційний код: 43220275, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Франка Івана, буд. 19), Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради (Ідентифікаційний код: 42401150, місцезнаходження: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75) до Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі (Ідентифікаційний код: 26508546, місцезнаходження: 49018, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мукачівська, буд. 70) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі, яка полягає у неукладенні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква «Дніпропетровський будинок органної та камерної музики» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Зобов`язати Релігійну громаду «Свято-Миколаївський храм» парафії Дніпропетровської Єпархії Української Православної Церкви в м. Дніпрі протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури, історії національного значення з охоронним номером №040024-Н «Брянська (Миколаївська) церква (Дніпропетровський будинок органної та камерної музики)» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, 66 на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон