Ухвала суду № 137748489, 25.06.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1306/24

Провадження № 2-др/697/11/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Шакало Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єрмака Олега Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 697/1306/24 за позовною заявою адвоката Бовшика Миколи Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 697/1306/24 за позовною заявою адвоката Бовшика Миколи Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства.

20.03.2026 представник позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 адвокат Бовшик М.Ю. через систему «Електронний суд» подав до суду заяву про залишення позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства без розгляду у зв`язку з неможливістю надати копії документів, що підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.04.2026 позовну заяву адвоката Бовшика М.Ю. в інтересах ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства залишено без розгляду за заявою представника позивача.

06.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єрмака О.В. до суду надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначив, що на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України, має право просити суд стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, виходячи з наступного.

Так підставою залишення судом позовної заяви без розгляду та повернення його позивачу став той факт, що сторона позивача не змогла надати суду копії документів, що підтверджують родинний зв`язок між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто неспроможність позивача підтвердити ті обставини на які він посилається. Також позивач неодноразово подавав клопотання про призначення експертизи при цьому не впевнившись в тому, чи є на території України відповідні установи та затверджені методичні рекомендації щодо проведення даних експертиз, у зв`язку з чим дві державні експертні установи не змогли провести дані експертизи, оскільки не мали затверджених методологій, що в свою чергу призвело до затягування процесуального часу та подовжило термін розгляду справи, що вважає зловживанням зі сторони позивача.

Також вважає, що у даній справі дії позивача були неправильними, виходячи з наступного.

Зі змісту позовних вимог неможливо зрозуміти, чому позивач обрав відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, позивач просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язати Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни про народження ОСОБА_3 , зазначивши батьком дитини ОСОБА_7 .

Відповідно до обраної позивачем конструкції вбачається, що безпосередні вимоги спрямовані до Канівського відділу реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області, оскільки безпосередня матеріальна вимога звертається до зобов`язання органу реєстрації вчинити певні дії.

Вимога про встановлення факту батьківства сама по собі заявляється одним з батьків безпосередньо до іншого, який не визнає себе батьком (матір`ю) дитини, такі відносини не допускають правонаступництва чи залучення спадкоємців, тому вимога про встановлення батьківства у випадку смерті того з батьків, хто заперечує своє батьківство, невід`ємно пов`язана з вимогою, яка захищає/відновлює право дитини, яке порушується у зв`язку з невизнанням батьківства, або прийнятим рішенням органу реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно, враховуючи обраний Позивачем спосіб захисту, позовні вимоги мають бути пред`явлені до Канівського відділу реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області, як органу реєстрації, який не визнає права позивача на внесення відповідних змін до актового запису про народження, оскільки відповідачі як фізичні особи не можуть нести зобов`язання за вчинення чи не вчинення дій органом реєстрації актів цивільного стану, не є батьками дитини, щодо відомостей про народження якої виник спір.

Зі змісту позовних вимог, обґрунтування позову не є зрозумілим, чому саме відповідачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , відсутні докази того, що їхні дії у будь-який спосіб порушують права позивача або особи, в інтересах якої подано позов.

До матеріалів справи не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт існування спадкового спору, а також, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_7 .

Вказана обставина є достатньою та самостійною для того щоб стверджувати що позов подано не до тих відповідачів.

З огляду на зазначені обставини, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Єрмак О.В. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесені нею у зв`язку з розглядом справи № 697/1306/24 у Канівському міськрайонному суді Черкаської області у розмірі 25 000 грн. (т.2 а.с.126-133).

11.05.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Бовшика М.Ю. надійшли письмові заперечення щодо заяви про стягнення понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх заперечень, представник позивача зазначає, що 20.03.2026 ним, як представником позивача ОСОБА_2 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подано до суду заяву про залишення позовної заяви до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства без розгляду.

Заява мотивована це тим, що під час підготовчого засідання судом витребовувалася інформація від МОЗ України щодо можливості проведення відповідної експертиз у справі і згідно роз`яснень МОЗ України, як спеціалістів в даній галузі, було проінформовано учасників справи, щодо можливості проведення генетичної експертизи з неповнорідними суб`єктами і щодо можливого результату.

Врахувавши вказану інформацію, сторона позивача вимушена була звертатися до органів ДРАЦСГ щодо отримання інформації родичів першого ступеня спорідненості щодо ОСОБА_5 .

На адвокатський запит було проінформовано, що дана інформація може бути надана лише за ухвалою суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не була одружена з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не спілкувалася з його родичами першої ступені спорідненості, на дату подачі заяви про встановлення факту батьківства не могла знати про існування родичів першого ступеня спорідненості, і в попередніх заявах, які подавалися в порядку окремого провадження де були залучені заінтересованими особами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які не повідомляли про існування родичів першого ступеня спорідненості.

Мета встановлення батьківства була отримання спадщини і про існування спадкоємців було встановлено і залучено відповідачами, які заперечували факт батьківства, лише з метою не ділитися спадщиною, тому ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були залучені у справу, як відповідачі, що не визнавали факт батьківства для ОСОБА_3 .

Про те, що крім ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 живих родичів першої ступені спорідненості дізналися вже лише після постановлення ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Тому з метою уникнення затягування розгляду справи прийнято рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_2 , діючої в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Канівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства без розгляду, а згодом, з`ясувавши родичів першого ступеня спорідненості та їх анкетні дані, які не можуть бути в загальному доступі, ОСОБА_3 буде знову звертатися до суду з аналогічними вимогами із залученням у справу учасником справи вже родича першого ступеня спорідненості по відношенню до померлого батька ОСОБА_5 .

З огляду на вказані обставини, представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Єрмака О.В. про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених нею у зв`язку з розглядом справи № 697/1306/24 (т.2 а.с.147-149).

У судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Єрмак О.В. не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, подану заяву підтримує та просить її задовольнити.

У судове засідання представник позивача адвокат Бовшик М.Ю. також не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Згідно з частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши викладені в письмових заявах позиції представників сторін, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Тобто, відповідач має право стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, якщо позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Так, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

При застосуванні ч. 5 ст. 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), у разі залишення позовної заяви без розгляду, можливе лише у випадку доведення стороною та встановлення судом необґрунтованості дій позивача.

Відтак, відповідно до приписів ч. 5 ст. 142 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов;

- чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору;

- чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів позивача;

- чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близька за змістом позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18, від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 12.11.2022 у справі № 359/9512/17, від 28.08.2025 у справі № 357/5156/23, від 23.12.2025 у справі № 750/14656/24.

Суд враховує, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду (викладених у вищевказаних постановах) очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Разом з тим, суд акцентує, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача» (така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17).

Суд виходить з того, що сам по собі факт подання заяви про залишення позову без розгляду не підтверджує ані відсутність спору позивача з відповідачами, ані відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідачів та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

Судом не встановлено того, що позивач від моменту звернення до суду з позовною заявою до залишення позову без розгляду діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами, протидіяв вирішенню спору чи мав на меті ущемлення прав та інтересів відповідачів.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні спору чи процесуального питання. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законний та обґрунтований висновок у справі неможливо.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 81 ЦПК України).

Також безпідставними є аргументи представника відповідача про необхідність стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката з метою понесення ним фінансових наслідків у зв`язку з необґрунтованими діями позивача, подання ним необґрунтованого позову.

Суд зазначає, що можливість відшкодування витрат на професійну правничу допомогу закріплено в ЦПК України не з метою покарання учасників справи, а саме з метою компенсації понесених судових витрат у випадках та порядку встановлених ЦПК України.

З огляду на вищевикладене, оскільки представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Єрмаком О.В. не доведено необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання представником позивача заяви про залишення позовних вимог без розгляду не є необґрунтованими діями (при цьому закон не зобов`язує позивача обґрунтовувати мотиви подання такої заяви), суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ч. 5 ст. 142 ЦПК України та задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єрмака О.В. про компенсацію здійснених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, а тому у задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 142, 258, 259-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Єрмака Олега Віталійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 697/1306/24 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Б . К . Скирда