Рішення № 137748204, 25.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6771/26

Провадження №2/524/5964/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026

Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) 19077,03 грн заборгованості за кредитним договором № 416053493 від 09 червня 2024 року, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 червня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 416053493 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого останній отримав 5000,00 грн на його банківську карту.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн, а остання свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 22342,03 грн, з яких: 6531,40 грн заборгованість за основним боргом, 12545,63 грн за нарахованими та несплаченими відсотками, 3265,00 грн за штрафними санкціями.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» отримав право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 416053493.

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 416053493.

Ухвалою від 03 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився; про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином; звернувся до суду з заявою, у якій просив проводити розгляд справи без його участі, позов визнав частково, а також не погодився з розміром правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Суд установив, що 09 червня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 416053493 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора GFMJ. За умовами цього договору товариство надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 11800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у договорі. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 5000,00 грн 09 червня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у сумі 2100 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет. У разі якщо строк дисконтного періоду закінчився, позичальник має можливість повернутися в дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після поновлення дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його пролонгації дисконтного періоду, описані в пункті 3.2. договору.

Згідно з пунктом 8.3 договору на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п`ятсот сорок сім цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21 серпня 2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем.

Відповідно до платіжного доручення від 09 червня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у рахунок виконання зобов`язання перерахувало на картку відповідача № 5355-28XX-XXXX-4347 5000,00 грн, призначення платежу «переказ коштів згідно з договором № 416053493 від 09 червня 2024 року».

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 416053493 заборгованість ОСОБА_1 складає 22342,03 грн, з яких: 6531,40 грн заборгованість за основним боргом, 12545,63 грн за нарахованими та несплаченими відсотками, 3265,00 грн за штрафними санкціями. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивач не заявляє.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди до договору, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» отримав право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 416053493.

30 вересня 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» та позивач уклали договір факторингу № 30/0925-01, за умовами якого останнє отримало право вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 416053493.

Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про підтвердження факту укладення кредитного договору № 939563661 між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів, та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув права вимоги за цим кредитним договором за договором факторингу. Наведені обставини відповідачем не заперечуються.

Водночас суд не може погодитися з заявленим розміром заборгованості, виходячи з наступного.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон № 3498-IX установив певний порядок його застосування і поступове зменшення максимальної денної процентної ставки за користування кредитом. Така дія закону у часі передбачає його безумовне застосування (з моменту набрання ним чинності) незалежно від умов, встановлених у договорах, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності змін до законодавства, у тому числі й тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання чинності цими змінами. Це обґрунтовується тим, що умови договору в будь-якому разі не можуть суперечити вимогам закону. Відповідно, для усіх діючих договорів про споживче кредитування максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: у період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (включно) 2,5%; у період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) 1,5%; у період після 21 серпня 2024 року 1%.

Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд вважає, що застосування позивачем 1,5% денної процентної ставки у період із 21 серпня 2024 року по 05 листопада 2024 року, не відповідає ні вимогам договору № 416053493, ні вимогам закону, а тому під час розрахунку заборгованості відповідача за вказаний період застосуванню підлягає максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з розміру максимально встановленої ставки у відповідний період, а саме з 21 серпня 2024 року по 05 листопада 2024 року включно (77 календарних днів) за ставкою 1%, що становить 5028,87 грн.

Ураховуючи наведене, суд убачає наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 16563,75 грн, з яких: 6531,40 грн заборгованість за основним боргом, 10032,35 грн за нарахованими та несплаченими відсотками.

Окрім того, ТОВ «Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, на підтвердження яких позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року; додаткової угоди № 25771382407, акта приймання-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази. Водночас, суд вважає за необхідне врахувати доводи відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат.

Так, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, зокрема, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Ураховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер. Ураховуючи характер діяльності ТОВ «Юніт Капітал», яка стосується надання фінансових послуг та грошового посередництва, позовна заява до ОСОБА_1 не є унікальною за своєю суттю. За таких обставин, суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правничу допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «Юніт Капітал», з 7000,00 грн до 3000,00 грн.

За правилами частин першої, частини статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 16563 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят три) грн 75 коп. заборгованості за договором № 416053493 від 09 червня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 76 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: б. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук