Рішення № 137748186, 26.06.2026, Вишгородський районний суд Київської області

26.06.2026 Справа № 363/1282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

26 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2166390 від 19.03.2020 року у розмірі 22 446 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.03.2020 року між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2166390, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 8 000 грн на умовах, визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та на умовах, передбачених договором. 21.04.2021 року ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № ККАУ-21042021, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2166390 від 19.03.2020 року. Заборгованість за кредитним договором у встановлений строк погашена не була, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 446 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 14 446 грн заборгованість за процентами.

Процесуальні дії та рішення у справі.

13 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано доказів від АТ «Універсал Банк».

16 квітня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшов запит про хід розгляду справи.

27 квітня 2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі, з огляду на таке. Відповідно до п. 1.3 Договору № 2166390 кредит надавався строком на 6 днів до 25.03.2020 року. Позивачем заявлено до стягнення 14 446,40 грн відсотків, нарахованих поза межами строку дії договору. Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу строку кредитування, визначеного договором. Таким чином, нарахування відсотків після 25.03.2020 року у розмірі 1,9 % на день є неправомірним. Крім того, позивачем не надано належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів, зокрема платіжного доручення або банківської виписки, що підтверджує отримання 8 000 грн. Надана «картка обліку» є внутрішнім документом позивача та не може вважатися належним доказом перерахування коштів відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У тексті позовної заяви позивач посилається на Договір відступлення права вимоги № ККАУ-21042021 від 21.04.2021 року. Водночас у переліку додатків (пункти 811) зазначено документи щодо договору № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року, що свідчить про неналежність та суперечливість доказів переходу права вимоги. Зазначає, що досудова вимога (п. 12 додатків) та позовна заява датовані одним днем 13.02.2026 року. Це свідчить про формальний характер досудового врегулювання спору та фактичну відсутність реальної можливості відповідача ознайомитися з претензіями та врегулювати спір у позасудовому порядку. Також позивач заявляє до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за договором № 0107 від 01.07.2025 року. З урахуванням типовості справи, відсутності реальних дій щодо мирного врегулювання спору та неспівмірності заявленої суми зі складністю справи, відповідач просить суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

01 травня на адресу суду надійшов лист від АТ «Універсал Банк» щодо надання витребуваної інформації.

21 травня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без їх участі.

01 червня 2026 року, 08 червня 2026 року на адресу суду надійшли витребувані матеріали від АТ «Універсал Банк».

Позиції учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення. Направив до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а також висловлено згоду на ухвалення заочного судового рішення, за наявності для того передбачених законодавством підстав.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позовну заяву не заперечував проти розгляду справи у його відсутніть.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 19 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2166390, який підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором М790408, отримання якого підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) становить 8 000 грн (п. 1.3 договору), строк кредиту 6 днів. Дата повернення кредиту визначається у Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору. Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах, визначених розділом 4 договору (п. 1.4 договору).

Пунктом 1.5 договору визначено, що тип процентної ставки є фіксованим.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, знижена процентна ставка у розмірі 1,81 % на день від суми кредиту застосовується у межах строку користування кредитом, визначеного п. 1.4 договору, за умови повного погашення заборгованості у цей строк або протягом трьох календарних днів після його закінчення.

Згідно з п. 1.5.2 договору, стандартна процентна ставка у розмірі 1,90 % на день застосовується у межах строку користування кредитом, визначеного п. 1.4 договору, у разі невиконання умов, передбачених п. 1.5.1 договору, а також у межах нового строку у разі продовження строку користування кредитом відповідно до пп. 4.14.6 договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 або іншу платіжну картку, реквізити якої надані споживачем в особистому кабінеті.

Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (метод «факт/факт») (п. 3.1 договору).

Згідно з пп. 4.14.5 договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, визначену п. 1.4 договору, за умови досягнення між сторонами домовленості у порядку, передбаченому зазначеними положеннями.

Споживач, у разі якщо заборгованість за кредитом становить не менше 400 грн (включно), має право ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 договору.

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, на яку товариство може надати відповідь протягом 24 годин з моменту вчинення відповідних дій.

Товариство має право, але не зобов`язане, протягом зазначеного строку акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення відповідного текстового повідомлення на номер мобільного телефону та/або електронну адресу, зазначені споживачем у договорі або особистому кабінеті.

У разі акцептування товариством пропозиції споживача новий строк кредиту обчислюється з наступного дня після вчинення споживачем відповідних дій, а нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

З листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 16.12.2025 вбачається, що відповідно до договору про переказ грошових коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017, укладеного між ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та ТОВ «Авентус Україна», 19.03.2020 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було перераховано 8 000 грн.

Факт відкриття банківського рахунку та отримання кредитних коштів підтверджується також листом АТ «Універсал Банк» від 18.05.2026 № БТ/Е-22748, згідно з яким на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), 19.03.2020 було зараховано 8 000 грн.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2166390 від 19.03.2020 становить 22 446 грн, з яких: 8 000 грн основний борг, 14 592 грн заборгованість за процентами.

11 вересня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-11092020, відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор сплатив первісному кредитору грошові кошти за відступлення права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру боржників, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2166390 від 19.03.2020 становить 22 446 грн.

13 лютого 2026 року позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 направлено досудову вимогу про сплату заборгованості.

Застосовані норма права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документу.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви і висновки суду.

Підписавши кредитний договір № 2166390 від 19.03.2020 шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 добровільно погодився з умовами договору, у тому числі зобов`язався сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Доводи відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів (платіжних доручень, банківських виписок) є безпідставними, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язку кредитодавця підтверджувати факт надання споживчого кредиту виключно первинними бухгалтерськими документами. Значення для правильного вирішення спору мають належні, допустимі та достатні докази, що дають змогу встановити факт укладення договору, отримання кредитних коштів та наявність невиконаного грошового зобов`язання.

З урахуванням положень Законів України «Про електронну комерцію» та «Про платіжні послуги», а також того, що позивач не є банківською установою, а є фінансовою установою, яка надає кредити без відкриття рахунків, належними та допустимими доказами у цій категорії справ є електронні документи, листи платіжних систем, довідки банків, а також розрахунок заборгованості. Обов`язок надання виключно первинних бухгалтерських документів законодавством не передбачений.

При цьому позичальник не позбавлений права надавати первинні документи на підтвердження погашення заборгованості у разі заперечення правильності розрахунку, поданого позивачем.

Водночас відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, не надав доказів неотримання кредитних коштів, а також не подав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача чи свідчили про відсутність заборгованості.

Крім того, факт зарахування кредитних коштів на банківську картку відповідача підтверджується листом АТ «Універсал Банк», який є належним та допустимим доказом.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів після спливу шестиденного строку кредитування.

Так, відповідно до пп. 1.3, 1.4 кредитного договору сума кредиту становить 8 000 грн, строк кредиту 6 днів, при цьому строк може бути продовжений у порядку, визначеному розділом 4 договору. Відповідно до п. 3.1 договору, сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Таким чином, умовами договору прямо передбачено порядок нарахування процентів після настання прострочення з визначенням граничного строку - не більше 90 календарних днів.

Згідно з п. 1.5.1 договору знижена процентна ставка 1,81 % на день застосовується лише за умови повного погашення заборгованості у межах первісного строку кредитування або протягом трьох календарних днів після його закінчення.

Натомість п. 1.5.2 договору передбачає застосування стандартної процентної ставки 1,90 % на день у разі невиконання умов п. 1.5.1, а також у межах нового строку кредитування у разі його продовження відповідно до розділу 4 договору.

Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 є безпідставним, оскільки наведена позиція не виключає можливості нарахування процентів у межах строків та умов, прямо передбачених договором. У спірному випадку сторони погодили конкретний порядок та граничний строк нарахування процентів, що виключає довільне тлумачення умов договору.

Доказів нарахування процентів поза межами 90-денного строку відповідачем не надано. Посилання відповідача на невідповідність номера договору відступлення права вимоги у тексті позову та в додатках саме по собі не свідчить про відсутність переходу права вимоги. До матеріалів справи долучено договір відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 та реєстр боржників, які підтверджують набуття позивачем права вимоги за кредитним договором відповідача. Технічні неточності у викладенні не впливають на допустимість і належність доказів та не спростовують факту правонаступництва. Щодо доводів відповідача про формальний характер досудового врегулювання спору суд зазначає, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкового досудового порядку для даної категорії спорів. Отже, одночасне формування досудової вимоги та подання позову не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, наведені відповідачем заперечення не спростовують належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача.

Оскільки кредитний договір є чинним і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, а відповідач не довів відсутність отримання кредитних коштів та користування ними, суд дійшов висновку про порушення ним умов договору.

Унаслідок невиконання зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 22 446 грн, з яких: 8 000 грн кредит, 14 446 грн проценти. Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 22 446 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором № 0107 від 01.07.2025, актом № 946 від 13.02.2026, детальним описом послуг, довіреністю від 14.07.2024 та ордером серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.

Водночас суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 8 000 грн є завищеною, оскільки не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності зі складністю справи.Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, однак представник позивача участі в судових засіданнях не брав. Обсяг наданих правничих послуг фактично обмежується складанням позовної заяви. З огляду на це, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути 3 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, пропорційно задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи. Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 258, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором за у розмірі 22 446 гривень , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд, або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.В. Олійник