Ухвала суду № 137747993, 22.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20103/23

Провадження № 1-кп/761/2580/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження № 120 211 000 000 000 08 щодо обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сковородівка Урицького району Орловської області Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.2 ст. 114-1, ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ст.111 КК України (в редакції Закону №1689-VII від 07.10.2014), ч.1 ст.263 КК України.

В судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою посилаючись на наявність ризиків визначених ч.1 ст.177 КПК, вказуючи, що на даний час ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого продовжують існувати, оскільки останній може ухилитися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора та продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вказуючи, що такий запобіжний захід є невиправданим, з огляду на тривалий термін перебування обвинуваченого в умовах несвободи, зазначав, що обвинувачений є раніше не судимою особою, позитивно характеризується має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, що свідчить на відсутність ризиків визначених ч.1 ст.177 КПК, у зв`язку з чим просив змінити щодо обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, також звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу з огляду на зміну прокурором відносно нього обвинувачення, що свідчить про відсутність підстав для продовження його перебування в умовах несвободи.

Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши наявні матеріали судової справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, вирішення якого відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень Глави 18 КПК, яка визначає порядок вирішення наведеного вище питання, під час вирішення зазначеного вище питання на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Водночас Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, враховуючи, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення є такими, що відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, та усвідомлення ним цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , судвраховує дані про його особу, який одружений, є раніше не судимий, при цьому обвинувачується у вчиненні злочинів один з яких відноситься до особливо тяжких проти національної безпеки України, за який передбачено покарання на строк до п`ятнадцяти років, а тому ризик щодо переховування від суду з метою уникнення покарання є цілком ймовірним.

Судом також береться до уваги, що згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

При цьому судом береться до уваги, що судовий розгляд даного кримінального провадження перебуває на стадії допиту свідків, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику як незаконний вплив на свідків, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває.

Вищевикладене, у сукупності на переконання суду свідчить, що обвинувачений може вчинити дії з метою переховування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах тримання під вартою - відсутні.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що ризики визначені ст.177 КПК України, на які посилався прокурор а також доведеність тієї обставини, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зміни обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу, а тому є доцільним продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У відповідності до ч.4 ст.183 КПК України при визначенні розміру застави судом враховане наступне.

Так, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України є частиною національного законодавства.

При визначенні розміру застави суддя враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, майновий та сімейний стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, а тому вважає за доцільним зменшити раніше визначений розмір застави та визначити її в розмірі, що становить 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, і таким, що не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України та вимогам ст.ст. 178, 182,183 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з огляду на зміну прокурором обвинувачення висунутого останньому то вказане не свідчить, що на даний час відпали ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, а суду не надано будь-яких фактичних підтвердження вказаного.

При цьому, відповідно до зміненого обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду тяжких злочинів, а тому ризик неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 323,140, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 20.08.2026.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 2 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6 656 000 (шість мільйонів шістсот п`ятдесят шість тисяч) грн.

Застава вноситься обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ р/р UA128201720355259002001012089. Призначення платежу: застава за (П.І.Б) згідно ухвали суду (назва суду) від (дата) по справі №, внесені (П.І.Б особи, що вносить заставу).

Документ, що підтверджує внесення застави, надається до суду, а також адміністрації СІЗО.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у випадку внесення застави обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)

для виїзду за кордон чи інший документ, що надає право виїзду за межі України;

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошений 24.06.2026 о 16 год. 35 хв.

Суддя: