Рішення № 137747897, 26.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5706/26

провадження № 2/753/8561/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов зазначений позов.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2024-100003246 від 06.02.2024 у розмірі 5940,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2940,00 грн - заборгованість за процентами.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06.02.2024-100003246, за яким відповідач отримав 3000,00 грн строком на 42 дні. Кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти відповідачу. Відповідач свої зобов`язання з повернення коштів та сплати процентів не виконував належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Ухвалою від 25.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Копія ухвали про відкриття провадження направлялася Відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Конверт з рекомендованим поштовим відправленням повернувся до суду 09.04.2026 з відміткою «адресат відсутній».

Суд вжив усіх передбачених законом заходів для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Оскільки Відповідач відзив на позов не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

06.02.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 06.02.2024-100003246 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Цей договір підписано електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора E753 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами цього договору, сторони погодили, зокрема, розмір кредиту - 3000,00 грн; строк - 42 дні, тобто до 18.03.2024.

Договором передбачено ставку «Економ» у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду, і ставку «Стандарт» у розмірі 2.5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».

Позивач 06.02.2024 виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 06.02.2024 у сумі 3 000,00 грн.

Відповідач порушив умови договору та не повернув кредитні кошти у встановлений строк. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, відповідач не здійснював жодних оплат в рахунок погашення заборгованості.

Позивач просить стягнути 5940,00 грн, з яких 3000,00 грн тіла кредиту та 2940,00 грн процентів, нарахованих за період з 06.02.2024 по 18.03.2024 (42 дні).

Щодо розміру процентної ставки, суд зазначає таке.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю доповнити частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).

Отже, за загальним правилом норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.

Також цим же Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.

У цій справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин.

Для нових договорів діє норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови кредитного договору № 06.02.2024-100003246 передбачають ставку у розмірі 2% та 2.5% (що перевищує 1%). Отже, умова договору про застосування ставки 2% та 2.5% в день є нікчемною в частині, що перевищує 1% в день.

Суд здійснив власний розрахунок та визначив розмір процентів, що підлягають стягненню за період з 06.02.2024 по 18.03.2024 (42 дні) за ставкою, обмеженою законом, тобто 1% в день. Щоденна сума процентів становить 30,00 грн (3000,00 грн * 1%). Загальна сума процентів за 42 дні дорівнює 1260,00 грн (30,00 грн * 42 дні). У цій частині вимоги є обґрунтованими.

Вимога позивача про стягнення решти процентів у сумі 1680,00 грн (2940,00 грн - 1260,00 грн), нарахованих за ставкою, що перевищує законодавчо встановлений ліміт, є безпідставною, тому Суд відмовляє у задоволенні позову в частині цих вимог.

Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 3000,00 грн. Тому за висновком суду позов підлягає частковому задоволенню в сумі 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 1260,00 грн заборгованості за процентами.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості, а також доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з розрахунку, наведеного судом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1909,39 грн, розрахований пропорційно розмір задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.02.2024-100003246 від 06.02.2024 року в розмірі 4 260,00 грн, судовий збір у розмірі 1 909,39 грн, разом - 6 169,39 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133, літера А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова