Рішення № 137746616, 26.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23404/25

Провадження № 2/344/2618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 21 жовтня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено кредитний договір № 157647 на суму 24 706,00 гривень. На виконання умов кредитного договору 21.10.2024 Кредитодавець ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-6596 відповідача.

06.02.2025 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали Договір факторингу №06022025.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 06.02.2025 до Договору факторингу та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 1 від 06.02.2025 до Договору факторингу до Позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 25 113,22 гривень, яка складається з: 24 706,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 6,22 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401,00 гривень - заборгованість по комісії; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Враховуючи наведене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024 у розмірі 25113,22 гривень, яка складається з 24706,00 гривень заборгованості за тілом, 6,22 гривень заборгованості за відсотками та 401,00 гривень заборгованості за комісією, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень (а.с. 1-9).

13 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надала до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що дійсно 21 жовтня 2024 року відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 157647 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» на індивідуальних умовах кредитування позичальника. Згідно умов пункту 2.2.1 Договору про споживчий кредит № 157647 від 21.10.2024, сума (загальний розмір) кредиту становить 24706,00 гривень (двадцять чотири тисячі сімсот шість гривень нуль копійок) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 20995,67 гривень для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №148389 від 31.07.2024, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4,43 гривень на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 3705,90 гривень шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини. Отже, відповідно до матеріалів справи, на рахунок Відповідача первісний кредитор перерахував суму 4,43 гривень. Що саме сума 24 706,00 гривень, яка складається із суми 20 995,67 гривень була перерахована для закриття Договору про споживчий кредит № 148389 від 31.07.2024, згідно Договору про споживчий кредит від 21.10.2024 № 157647, та суми у розмірі 3705,90 гривень шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, позивачем підтверджуючих документів не було надано до позовної заяви.

Відповідачу (позичальнику) не було надіслано підтверджуючих Документів від первинного кредитора, що по Договору про споживчий кредит від 31.07.2024 №148389, було перерахована сума 20 995,67 гривень та надіслано/отримано інформаційної Довідки, що по Договору № 148389 всі зобов`язання виконані та про відсутність претензій первинного Кредитора.

Відповідачу не зрозуміла позиція позивача, щодо нарахування суми 6,22 гривень заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом та суми 401,00 гривень - заборгованості по комісії, на яких підставах утворилися зазначені суми.

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідач вважає, що дана сума є не співрозмірною з наданням цієї послуги.

Отже, виходячи із вищевикладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню оскільки позивач не довів обставини, на які посилається, відповідно до норм процесуального права

Також відповідач додатково повідомляє, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з 15.06.2023, а її чоловік ОСОБА_2 проходить військову службу з 25.02.2022. Крім того, чоловік відповідача, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, має посвідчення учасника бойових дій. Згідно довідки від 02.09.2025 № 7/4267, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 11.08.2025 по даний час, був виключений з військової частини НОМЕР_4 , 10.08.2025. Довідку про проходження служби за січень місяць 2026 року відповідач не має можливості надати, оскільки її чоловік перебуває в зоні бойових дій та виконує бойові (спеціальні) завдання.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості (а.с. 88-91).

15 січня 2026 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якій повідомляє заперечує проти пояснень відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо підтвердження суми заборгованості відповідно до кредитного договору №157647 від 21.10.2024 позивач зазначає, що 21.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_3 укладено Договір споживчого кредиту № 157647. Відповідно до умов Договору (пункт 2.2.1 Договору) Сторони погодили, що частина суми кредитних коштів зараховується як погашення суми боргу існуючого кредитного зобов`язання між сторонами (взаємозалік). Зазначене зумовлено тим, що на момент укладення Договору у Позичальника існувала непогашена заборгованість за попереднім кредитним договором №157647 від 21.10.2024. Таким чином, частина грошових зобов`язань Кредитодавця за Новим договором, за погодженням Сторін, виконані шляхом проведення погашення існуючого, на день підписання Договору, кредитних зобов`язань Позичальника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс». Враховуючи умови кредитного договору, дані кошти фактично не перераховувались відповідачу, а тому твердження відповідача про необхідність надання доказів їх перерахування відповідачу є безпідставними.

Відповідно до копії Довідки № 3879/30-10, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" в особі директора Македонського Олександра Євгеновича за допомогою сервісу «Вчасно», первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. Дана довідка повідомляє про успішність наступної операцій, згідно договору № 157647 від 21.10.2024, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім".

У матеріалах справи міститься підтвердження факту акцепту індивідуальної частини договору Позичальником, тобто наявне волевиявлення сторін щодо укладення договору. По-друге, умови договору прямо передбачають, що сума кредиту (24706,00 гривень) надається Позичальнику в різних формах, а саме: 20 995.67 гривень шляхом перерахування на погашення попереднього кредиту; 3 705.90 гривень на сплату комісії; 4,43 грн безпосередньо на рахунок Позичальника. Разом із тим, позивачем неодноразово зазначено, що вся сума кредитних коштів, з яких лише залишок у розмірі 4,43 гривень зарахований на рахунок відповідача, а решта суми пішла на погашення заборгованості за попереднім кредитом.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу позивач вважає, що обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Щодо тверджень відповідача, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 15.06.2023 року, позивач звертає увагу, що загальна сума заборгованості відповідача складається з: 24 706,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 6,22 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Таким чином, твердження відповідача щодо звільнення її від сплати відсотків є безпідставними, оскільки первісний кредитор нараховував відсотки відповідно до умов договору, не перевищуючи 1 % на день.

Враховуючи вищесказане, позивач просить прийняти та врахувати відповідь на відзив та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024 розмірі 25 113,22 гривень, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень (а.с. 104-107).

30 березня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 надано до суду додаткові пояснення, в яких просить суд врахувати при винесенні рішення те, що її чоловік, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, який з честю проходить службу в лавах Збройних Сил України. Він безпосередньо задіяний у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, самовіддано боронячи суверенітет та територіальну цілісність нашої держави. Повідомляє, що на момент оформлення кредиту 21.10.2024 чоловік відповідача, ОСОБА_2 , перебувавши безпосередньо в зоні бойових дій, виконуючи бойові та спеціальні завдання із захисту Батьківщини, 15.09.2024 внаслідок ворожої атаки (скиду вибухового пристрою з дрона), отримав важке поранення: вибухову травму, опіки II-III ступеня обох кистей рук, а також опіки голови та обличчя I-II ступеня. Кредитні кошти були залучені відповідачем через гостру фінансову потребу - за договором про споживчий кредит №148389 від 31.07.2024. У період виконання зобов`язань по Договору про споживчий кредит № 157647 від 21.10.2024, усі ресурси родини були зосереджені на лікуванні чоловіка та складній реабілітації. Значні непередбачувані витрати спричинили критичне фінансове навантаження, що, на жаль, призвело до тимчасових труднощів із вчасним і повним виконанням кредитних зобов`язань. Процес лікування тривав чотири місяці до повного одужання. Наведені обставини відповідач просить врахувати при розгляді справи (а.с. 132-133).

01 квітня 2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. Позивач зазначає, що провівши аналіз нарахованих відсотків за кредитним договором, позивач має намір зменшити розмір позовних вимог до 24 706,00 гривень. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024 у розмірі 24 706,00 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 гривень (а.с. 148-150).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 грудня 2025 року дану цивільну справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 76-77).

Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 78-79).

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про витребування доказів задоволено у повному обсязі (а.с. 115-117).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте до суду надана заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечує (а.с. 84).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, але до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги просить залишити без задоволення (а.с. 103, 125).

Учасники справи у судове засідання, призначене на 22 червня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

06 лютого 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», Фактором, укладено Договір факторингу №06022025, відповідно до умов якого Фактору відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024 у розмірі 25113,22 гривень, що складається з 24706,00 гривень заборгованості за тілом, 6,22 гривень заборгованості за відсотками та 401,00 гривень заборгованості за комісією (а.с.10-14, 20, 46-47, 64-66).

Згідно довідки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» на платіжну картку ОСОБА_1 № 5168-74ХХ-ХХХХ-6596 зараховано 4,43 гривень (а.с. 21-22).

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» затверджено ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», наказ № 25-од від 26.06.2024 (а.с. 23-33).

21 жовтня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено договір про споживчий кредит №157647, відповідно до умов пункту 2.2 якого сума (загальний розмір) кредиту становить 24706,00 гривень (двадцять чотири тисячі сімсот шість гривень нуль копійок) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 20995,67 гривень для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №148389 від 31.07.2024, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4,43 гривень на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 3705,90 гривень шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини (а.с. 34-45).

З довідки про проведення взаємозаліку вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» підтверджує факт проведення взаємозаліку зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитного договору, укладеному з ОСОБА_1 (а.с. 46-47).

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 43541163 (а.с. 49-51).

Відповідно до виписки з особового рахунку та картки обліку виконання за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024 заборгованість становить 25 113,22 гривень, яка складається з: 24 706,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 6,22 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 401,00 гривень - заборгованість по комісії; 0,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 60-62).

Згідно платіжної інструкції № 250 від 07.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» перерахувало ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» оплату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу № 06022025 від 06 лютого 2025 року (а.с. 63).

Згідно довідки від 02.09.2025 № 7/4267, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 11 серпня 2025 року по даний час (а.с. 92-93).

У військовому квитку від 17.10.2019 зазначено, що ОСОБА_2 проходить військову службу з 25.02.2022 (а.с. 94-97).

Згідно Довідки від 08.03.2024 № 1472/4/542, ОСОБА_2 з 19 січня по 31 січня 2024 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, має посвідчення учасника бойових дій (а.с. 98).

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 15.06.2023 серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 15 червня 2023 року. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_5 (а.с. 100).

ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 101).

Згідно довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та виписки по рахунку, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , на яку 21.10.20240 зараховано кошти у розмірі 4,43 гривень (а.с. 122-123).

ОСОБА_2 перебував на лікуванні у зв`язку з отриманням травм, пов`язаних із захистом Батьківщини (а.с. 134-144)

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями частини третьої статті 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

При цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних реєстрах прав вимоги.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 916/1171/18, від 14 листопада 2018 року у справі №910/8682/18, від 30 серпня 2018 року у справі № 904/8978/17, від 04 березня 2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 Цивільного кодексу України їх правомірність презюмується.

З матеріалів справи встановлено, що договір факторингу № 06022025 від 06 лютого 2025 року, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано.

Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого відповідачем не надано, а суд не встановив, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 157647 від 21.10.2024, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 .

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Нормою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору № 157647 від 21.10.2024 вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки договір № 157647 від 21.10.2024 укладено на сайті позикодавця та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором b919a14f, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір відповідачем не оспорювався у судовому порядку.

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору № 157647 від 21.10.2024 та виконання Кредитодавцем умов пункту 2.2, згідно якого сума (загальний розмір) кредиту становить 24706,00 гривень (двадцять чотири тисячі сімсот шість гривень нуль копійок), що надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 20995,67 гривень для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит № 148389 від 31.07.2024, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 4,43 гривень на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 3705,90 гривень шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно пункту 2.5 індивідуальної частини отримання відповідачем.

Згідно частини першої статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був проведений взаємозалік зобов`язань між сторонами в межах виконання умов кредитного договору.

Отже, як встановлено судом, позикодавець виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором належним чином не виконувала.

Докази, які б спростовували вищевикладене, в матеріалах справи відсутні.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24706,00 гривень згідно кредитного договору №157647 від 21.10.2024.

Враховуючи заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд не вирішує питання про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 6,22 гривень та заборгованості по комісії у розмірі 401,00 гривень.

За наведених обставин суд приходить до висновку про задоволення вимог позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №157647 від 21 жовтня 2024 року у розмірі 24 706,00 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 24 706,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2422,40 гривень (а.с. 75).

Позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2422,40 гривень.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на надання професійної правничої допомоги підтверджуються ордером на надання правничої допомоги (а.с. 17), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 17 зворот, 55), актом прийому-передачі наданих послуг від 26.11.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с. 56), додатковою угодою № 25770859417 від 11.09.2025 договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.57), договором про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.58-59).

Судом взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду заперечення відповідача та на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, тому дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у розмірі 3 000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

На підставі викладеного, відповідно до статей 509, 526, 527, 530, 543, 553, 554, 610-612, 625, 1049, 1054, 1055, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість за кредитним договором №157647 від 21 жовтня 2024 року у розмірі 24706,00 гривень (двадцять чотири тисячі сімсот шість гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , судовий збір у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень нуль копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133 м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4а, офіс 10.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 26 червня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.