Рішення № 137746109, 17.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/555/26

Номер провадження2/173/1088/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

17 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Салтикової С.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Власенко Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОТКАНЬ АГРО» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведення земельних торгів набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1221081800:01:035:0708, площею 9,0100 га, яка з 25.10.2024 перебуває в оренді ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО».

Позивач вказує, що 25.10.2024 ним прийнято рішення про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки у зв`язку з наміром здійснювати її самостійний обробіток, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача з відповідною пропозицією.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач повідомив про відсутність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди.

Надалі позивачем було ініційовано проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки з метою визначення її якісного стану. За результатами аналізу Агрохімічного паспорта від 12.11.2025, порівняно з попереднім Агрохімічним паспортом 2008 року, встановлено погіршення агрохімічних показників земельної ділянки. До того ж, спірний договір оренди не відповідає Типовій формі договору оренди, затвердженої Постановою КМУ № 220 від 03.03.2004 р.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки.

Провадження у справі відкрито 26.02.2026.

Представник відповідача подала до суду відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначила, що спірний договір оренди землі містить усі істотні умови, передбачені чинним законодавством України, та відповідає його вимогам. Вказує, що підставою позову позивач визначає нібито погіршення агрохімічних показників земельної ділянки внаслідок господарської діяльності відповідача порівняно з показниками, зафіксованими в агрохімічному паспорті 2008 року. Разом із тим зазначає, що відповідно до законодавства агрохімічна паспортизація є обов`язковою під час передачі в оренду земель державної та комунальної власності, тоді як щодо земель приватної власності вона здійснюється лише за бажанням сторін. При цьому спірний договір оренди не містить умов щодо обов`язкового виготовлення агрохімічного паспорта, а тому під час його укладення такий паспорт не оформлювався. Представник відповідача також звертає увагу, що договір оренди земельної ділянки був укладений із попереднім власником 25 жовтня 2024 року, а право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06 листопада 2024 року. Відтак саме з цієї дати, відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі», у відповідача виникло право оренди земельної ділянки, а також пов`язані з ним права та обов`язки, зокрема щодо збереження родючості ґрунтів. З огляду на наведене представник відповідача вважає безпідставними доводи позивача про відповідальність відповідача за погіршення агрохімічних показників земельної ділянки, зафіксованих у порівнянні з показниками 2008 року, оскільки відповідач набув права оренди лише у листопаді 2024 року. Крім того, зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача були порушені його права як нового власника земельної ділянки чи що саме господарська діяльність відповідача спричинила погіршення агрохімічних показників земельної ділянки.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій просив відхилити наведені відповідачем заперечення. Зазначив, що відповідач помилково пов`язує підстави позову зі зміною власника земельної ділянки, тоді як позовні вимоги ґрунтуються на істотному порушенні умов договору оренди, яке полягає у погіршенні якісного стану земельної ділянки, що, на думку позивача, є самостійною підставою для розірвання договору. Також вказав, що агрохімічний паспорт є належним джерелом інформації про якісний стан ґрунтів, а тому його результати можуть використовуватися як доказ у справі. При цьому визначальне значення має не обов`язковість виготовлення такого паспорта під час укладення договору, а встановлений ним факт погіршення агрохімічних показників земельної ділянки. Позивач наголосив, що показники агрохімічного паспорта 2008 року використовуються виключно як базові для оцінки змін стану ґрунтів, а не як підстава для покладення на відповідача відповідальності за весь період з 2008 року. Крім того, позивач зазначив, що належне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди не спростовує можливого порушення обов`язку щодо забезпечення збереження родючості ґрунтів, який є самостійним обов`язком орендаря. Також позивач звернув увагу на наявність організаційної та економічної пов`язаності між ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» та ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО», що, на його думку, підтверджується спільним кінцевим бенефіціарним власником, подібністю найменувань та узгодженістю господарської діяльності. З огляду на це вважає, що саме відповідач повинен довести відсутність своєї вини у погіршенні стану земельної ділянки.

Ухвалою від 25.03.2026 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Також пояснив, що для відібрання зразків ґрунту для проведення експертизи виїжджав представник установи, яка проводила експертизу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Свої заперечення мотивувала тим, що, на її думку, справжньою причиною звернення позивача до суду є небажання виконувати умови укладеного договору оренди земельної ділянки. Зазначила, що договір оренди було укладено попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 . До укладення спірного договору у 2024 році земельна ділянка перебувала в оренді іншого підприємства, яке має із відповідачем спільного кінцевого бенефіціарного власника. При цьому попередній власник земельної ділянки будь-яких претензій щодо її якості, стану чи належного виконання орендарем умов договору не висловлював. Також представник відповідача зазначила, що орендодавці земельних ділянок, які проживають поблизу, особисто контролюють процес внесення мінеральних добрив, а діяльність відповідача протягом тривалого часу не була предметом судових спорів, пов`язаних з орендою земельних ділянок. За її словами, підприємство своєчасно та у необхідних обсягах вносить мінеральні добрива, оскільки контрагенти, які закуповують вирощену сільськогосподарську продукцію, висувають високі вимоги до її екологічної якості. Крім того, представник відповідача наголосила, що договори оренди земельних ділянок укладаються на тривалий строк, тому виснаження ґрунтів суперечило б економічним інтересам підприємства, яке планує здійснювати господарську діяльність на цих землях протягом багатьох років. Також пояснила, що відповідач забезпечує виготовлення агрохімічних паспортів земель комунальної власності, при цьому відбір зразків ґрунту здійснюється комісійно, за участю старости громади та інших уповноважених осіб. Водночас чинним законодавством не передбачено обов`язку виготовлення агрохімічних паспортів земель приватної власності, а власники таких земель, як правило, не наполягають на їх оформленні. Звернула увагу суду на те, що агрохімічні показники ґрунту можуть змінюватися залежно від пори року, у зв`язку з чим окремі показники можуть перебувати як у межах допустимих значень, так і виходити за їх межі. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зразки ґрунту, на підставі яких складено відповідний висновок, були відібрані саме зі спірної земельної ділянки. Також зазначила, що на агрохімічні показники ґрунтів можуть впливати наслідки воєнних дій на території України. Окремо представник відповідача зазначила, що проведення позивачем відповідного дослідження було ініційовано лише після того, як відповідач відмовився безпідставно розірвати договір оренди, що, на її думку, свідчить про намір позивача будь-яким способом відшукати підстави для припинення договірних відносин. На завершення зазначила, що, набуваючи право власності на спірну земельну ділянку, позивач був обізнаний про існування чинного договору оренди, однак після набуття права власності фактично не бажає виконувати умови такого договору.

Вислухавши сторони, дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО» (орендарем) та ОСОБА_3 (орендодавцем) 25.10.2024 року укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться на території Боровківської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, площею 9,010 га ріллі, грошова оцінка земельної ділянки 185413,75 грн. на момент укладення договору.

Відповідно до п. 8, Договір укладено строком на сім років, починаючи з дня його реєстрації. Орендна плата складає 14,01% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 25976,47 грн. на рік (п. 9 Договору). Орендна плата вноситься не пізніше 30 грудня кожного року.

Згідно п. 21 Договору земельна ділянка повертається після припинення дії договору в стані, не гіршому, порівняно з тим, яку він одержав в оренду. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки з вини орендаря, має право на відшкодування збитків.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку від орендодавця до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (п. 40 Договору).

Відповідно до п. 52 договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за записом № 57440422 від 06.11.2024 р.

Земельна ділянка була передана орендарю 09.11.2024 згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди між ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО» та ОСОБА_3 .

Витяг з Державного реєстру речових прав № 403369496 від 12.11.2024 підтверджує, що земельна ділянка на території Боровківської сільської ради з кадастровим номером 1221081800:01:035:0708, площею 9,01 га, перебуває в оренді ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО», строк дії оренди: 25.10.2031, орендодавець: ОСОБА_3 .

02.06.2025 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований у реєстрі за № 1209, згідно з умовами якого переможець електронного аукціону ОСОБА_1 , за результатами проведених земельних торгів придбав у власність земельну ділянку загальною площею 9,01 га, кадастровий номер 1221081800:01:035:0708, цільове призначенні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав № 429569429 від 02.06.2025 земельна ділянка на території Боровківської сільської ради з кадастровим номером 1221081800:01:035:0708, площею 9,01 га, належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу 2-1209 від 02.06.2025.

У Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровий номер 1221081800:01:035:0708 зазначено категорію земель: землі сільськогосподарського призначення, вид: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник: ОСОБА_1 , орендар: ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО», строк дії речового права 25.10.2031.

Додано кадастровий план земельної ділянки, координати повторних точок, Агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки за 2025 рік та еколого-агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки № 3 за 2008 рік.

Позивач листом повідомив відповідача про зміну власника земельної ділянки, попросив надати копію договору оренди та надав реквізити для внесення орендної плати.

Листом від 16.07.2025 № 1/16-07 відповідачем надана позивачеві копія договору оренди.

Згідно платіжної інструкції від 30.09.2025, доданої до відзиву, позивачеві було перераховано орендну плату у розмірі 22399,83 грн. на надані реквізити.

Листом від 31.07.2025 позивач повідомив ОСОБА_4 про дострокове припинення договору оренди від 25.10.2024, оскільки бажає сам її обробляти та надав для підписання Угоду про дострокове припинення земельної ділянки та Акт прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно листа № 01/08-08 від 08.08.2025 ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО» заперечило проти дострокового розірвання договору оренди.

04.11.2025 позивач звернувся до Директора Південно-Східного міжрегіонального центру ДУ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» з проханням про проведення агрохімічного обстеження земельної ділянки та видачі агрохімічного паспорту.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру 04.11.2025 надана Інформації Державного земельного кадастру, згідно з якою ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:035:0708, а орендарем є ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО» та додані супутникові знімки земельної ділянки.

На запит позивача Директором Південно-Східного міжрегіонального центру ДУ «ДЕРЖГРУНТОХОРОНА» повідомлено, що агрохімічне обстеження згідно «Методики проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення», проводився у 2008 році. На момент обстеження земельна ділянка знаходилася у користування ТОВ «Унірем-Агро». Також надано Еколого-агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки № 3, у якому зазначені показники стану ґрунту та зазначені оптимальні показники.

12.12.2025 позивачем пред`явлена претензія до відповідача та заявлена вимога про дострокове розірвання договору у зв`язку з погіршенням агрохімічних показників ґрунтів.

13.01.2023 за вих. № 1/13-01 відповідачем надана відповідь позивачеві щодо результатів розгляду претензії, згідно якої відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання діючого договору оренди земельної ділянки від 24 жовтня 2024 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, що порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків, а також інші способи, встановлені законом або договором.

З урахуванням наведених норм право на звернення до суду належить особі у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а суд зобов`язаний встановити наявність такого порушення та залежно від установленого вирішити питання щодо задоволення або відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України та Законом України «Про оренду землі».

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою розбавляється того, а що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічна норма закріплена і вст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з п. г ч. 1ст. 141 Земельного кодексу України використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів,негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г)застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані в тому числі: додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону землі» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що погіршення якісного стану земельної ділянки внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язків за договором та вимог земельного законодавства може свідчити про істотне порушення договору і бути підставою для його дострокового розірвання у судовому порядку за умови доведення таких обстави.

При цьому суд звертає увагу, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Як встановлено ч.ч. 2-4 вказаної статті учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні вимоги що обов`язку доказування визначено ч. 1 ст. 81 ЦК України.

За загальним правилом, визначеним частиною другою статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при його укладенні.

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що при вирішенні питання щодо дострокового розірвання договору оренди з підстав, передбачених частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі), застосуванню підлягають також положення частини другої статті 651 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, посилається на те, що внаслідок використання земельної ділянки відповідачем відбулося погіршення її агрохімічного стану та зниження показників родючості ґрунту.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 319/1340/18 (провадження № 61-8967св19), відповідно до якого для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки недостатньо встановлення лише факту зміни окремих агрохімічних показників ґрунту. Необхідним є доведення того, що такі зміни призвели саме до істотного погіршення стану земельної ділянки, втрати її корисних властивостей, а також перебувають у причинному зв`язку з діями орендаря та свідчать про істотне порушення умов договору.

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу, що сам по собі висновок про зменшення окремих показників ґрунту не є достатнім для висновку про порушення орендарем умов договору, якщо такий висновок не підтверджує, що стан земельної ділянки став незадовільним, що вона втратила свої корисні властивості або що такі зміни є наслідком саме неналежного використання земельної ділянки орендарем.

У цій справі надана позивачем характеристика агрохімічного стану земельної ділянки містить відомості щодо окремих показників ґрунту, зокрема вмісту гумусу, фосфору, калію, мікроелементів та інших складових.

Разом з тим, сам факт наявності певних змін окремих показників не свідчить автоматично про істотне погіршення якісного стану земельної ділянки. Оцінка стану ґрунту має здійснюватися комплексно, з урахуванням сукупності агрохімічних, агрофізичних та екологічних показників, а також з урахуванням причин виникнення відповідних змін.

Із наданих матеріалів вбачається, що окремі показники стану ґрунту не підтверджують однозначної негативної динаміки, яка б свідчила про істотне зниження родючості земельної ділянки. Водночас матеріали справи не містять належних доказів того, що земельна ділянка втратила свої продуктивні властивості, стала непридатною або суттєво обмежено придатною для використання за цільовим призначенням.

Суд також бере до уваги доводи відповідача щодо порядку проведення дослідження агрохімічного стану ґрунту, на підставі якого були сформовані відповідні показники.

Матеріали справи не містять відомостей щодо дотримання усіх вимог процедури відбору зразків ґрунту, зокрема щодо місця відбору, кількості зразків, глибини відбору та інших обставин, які мають значення для оцінки достовірності отриманих результатів.

З огляду на положення ДСТУ ISO 10381-2:2004 «Якість ґрунту. Відбирання проб. Частина 2. Настанови щодо методів відбору проб», дотримання процедури відбору проб ґрунту є важливою умовою для забезпечення достовірності результатів подальших лабораторних досліджень.

За таких обставин агрохімічний паспорт поля (земельної ділянки) за 2025 рік та еколого-агрохімічний паспорт поля № 3 за 2008 рік, оцінені у сукупності з іншими матеріалами справи, не можуть бути визнані достатніми та безумовними доказами на підтвердження істотного погіршення стану земельної ділянки та істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі.

Крім того, питання щодо причин зміни агрохімічних показників ґрунту, наявності істотного погіршення його стану та причинного зв`язку між такими змінами і діяльністю орендаря потребують спеціальних знань у сфері ґрунтознавства та агрохімії.

Разом з тим, позивачем не заявлялося клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, яка могла б надати відповідь на питання щодо причин виникнення встановлених змін та їх істотності.

Також суд враховує, що договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем укладено у 2024 році. За таких обставин навіть у разі встановлення певних відмінностей між показниками ґрунту у різні періоди, такі зміни не можуть автоматично свідчити про їх виникнення саме внаслідок діяльності відповідача, оскільки земельна ділянка перебуває у його користуванні нетривалий час.

Щодо доводів позивача про наявність організаційної та економічної пов`язаності між ТОВ «УНІРЕМ-АГРО ПЛЮС» та ТОВ «САМОТКАНЬ АГРО», суд зазначає, що сам по собі факт корпоративного чи іншого зв`язку між суб`єктами господарювання не підтверджує порушення відповідачем умов договору оренди та не свідчить про те, що саме його діями спричинено погіршення стану земельної ділянки. Відповідні обставини не звільняють позивача від обов`язку довести наявність істотного порушення договору саме відповідачем.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту істотного погіршення стану земельної ділянки, не встановлено причинного зв`язку між такими змінами та діями відповідача, а також не доведено істотного порушення умов договору оренди землі.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення судові витрати, понесені відповідачем, якщо позивач звільнений від їх сплати, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у зв`язку зі статусом учасника бойових дій.

Оскільки відповідачем не заявлено вимог про відшкодування інших судових витрат, підстави для їх розподілу між сторонами відсутні.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОТКАНЬ АГРО» (Дніпропетровська область, Кам`янський район, с. Боровківка, вул. Квака А.Ф., буд. 6/2, ЄДРПОУ 41945332) про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст рішення складений 26.06.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв