Рішення № 137744369, 26.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/17022/23

Провадження № 2/369/933/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Осіпова В.І.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення нерухомого майна з під-арешту,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року позивачі звернулись до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом. Свої вимоги мотивували тим, що вони є співвласниками по частки кожний домоволодіння та земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:03060051, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка та домоволодіння придбане за договорами купівлі-продажу, укладених ще 23 вересня 2014 року.

Як стало їм відомо, 24 грудня 2016 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області накладений арешт у виконавчому провадженні №53187639. Особа в інтересах якої накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , Боржник особа майно якої обтяжується ОСОБА_5 . На даний час відповідно до Відомостей з АСВП виконавче провадження №53187639, стягувачем за яким був ОСОБА_2 , а Боржником ОСОБА_5 є завершеним.

Оскільки нерухоме майно належить не боржнику по виконавчому провадженню, а їм на підставі укладених договорів купівлі-продажу, тому в силу ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» майно підлягає звільненню з-під арешту в судовому порядку.

Просили суд: зняти арешт з нерухомого майна, а саме:

домоволодіння, загальною площею 475,6 кв.м., житлова площа 176, 3 кв.м., Опис: Житловий будинок р.п.2006- «А», свердловина «1», каналізаційна яма «2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, серія та номер 1268, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А., зареєстрованого на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження серія та номер 53187639, виданий 23.12.2016 року, видавник: Києво-Святошинський РВ ДВС шляхом внесення відомостей про припинення обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно - номер запису про обтяження 18276254 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33153974 від 24.12.2016 22:35:02, ОСОБА_6 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Києво-Святошинський ДВС., юстиції у Київській області;

земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:03060051, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1269, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А шляхом внесення відомостей про припинення обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно - номер запису про обтяження 18276254 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33153974 від 24.12.2016 22:35:02, Чубарев Олександр Олександрович, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Києво-Святошинський ДВС., юстиції у Київській обл.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2023 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

26 жовтня 2023 року до суду надійшла заява щодо усунення недоліків.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 26 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 895 від 30.07.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/17022/23 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 року у зв`язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т.В. вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського району Київської області від 17 квітня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримала та просила суд задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, оскільки станом на час розгляду справи заборгованість ОСОБА_5 не погашена. Тому зняття арешту порушить його права. Просив відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання відповідач ОСОБА_5 та представник Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явились. Про розгляд справи судом були повідомлені належним чином, відзивів на позовну заяву не направили.

Інших заяв клопотань від учасників справи, пов`язаних з розглядом справи, до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками по частки нерухомого майна а саме: по частки земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:03060051, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1269, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А.; та по частини домоволодіння, загальною площею 475,6 кв.м., житлова площа 176, 3 кв.м., Опис: Житловий будинок р.п.2006- «А», свердловина «1», каналізаційна яма «2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, серія та номер 1268, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набули права власності на спірну земельну ділянку та житловий будинок. Докази нікчемності, недійсності правочину матеріали справи не містять. При розгляді справи відповідачами не оспорювалось ні укладений правочин, ні набуття права власності позивачами на нерухоме майно.

Відповідно з Інформаційної довідки від 14.08.2023 року №342741325 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень: на вищевказане нерухоме майно накладений арешт 24 грудня 2016 року Києво-Святошинським районним відділом державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській область , підстава накладення арешту Постанова про відкриття Виконавчого провадження №53187639, виданий 23.12.2016 року. Номер запису про обтяження:18276254 (спеціальний розділ).

Особа, майно/майнові права якої обтяжуються: ОСОБА_5 .

Відповідно до даних АСВП за виконавчим провадженням №53187639, сторонами є Стягувач: ОСОБА_2 , Боржник: ОСОБА_5 , стан виконавчого провадження завершене.

На час вирішення спору, з відкритих даних АСВП відкритих виконавчих провадження по стягувачу ОСОБА_2 не встановлено.

Суд під час розгляду справи керується принципом верховенства права та розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено те, що Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено насліди закінчення виконавчого провадження, в тому числі, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Підпункт 2 пункту 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень» визначає, що державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, в тому числі, арешт.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зроблених в Постанові від 29.06.2023 року у справі №208/9810/21

«Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

мотивована оцінка та висновки суду

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися учасники, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви заяви з таких підстав.

Позивачі є співвласниками нерухомого майна , на яке накладено арешт виконачою службою в межах виконавчого провадження №53187639, боржниками за яким, вони не є. Право спільної часткової власності Позивачів зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак в силу п.1.ч.1.ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» - офіційно визнані і підтверджені державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 , що боржниця ОСОБА_5 не погасила перед ним грошові зобов`язання і арешт в такому разі забезпечує обов`язок ОСОБА_5 виконати рішення суду, адже в силу ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконуються за рахунок звернення стягнення на майно Боржника, а тому, наявність арешту на майно Позивачів, суд розцінює як безпідставне втручання в їх зміст права власності на мирне володіння цим майном.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 258-265 Цивільно- процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення нерухомого майна з під-арешту задоволити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме:

домоволодіння, загальною площею 475,6 кв.м., житлова площа 176, 3 кв.м., Опис: Житловий будинок р.п.2006- «А», свердловина «1», каналізаційна яма «2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння, серія та номер 1268, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А., зареєстрованого на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження серія та номер 53187639, виданий 23.12.2016 року, видавник: Києво-Святошинський РВ ДВС шляхом внесення відомостей про припинення обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно - номер запису про обтяження 18276254 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33153974 від 24.12.2016 22:35:02, ОСОБА_6 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Києво-Святошинський ДВС., юстиції у Київській області;

земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:03060051, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 1269, виданий 23.09.2014 року, видавник ПН КМНО Буряк О.А шляхом внесення відомостей про припинення обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно - номер запису про обтяження 18276254 (спеціальний розділ), підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:33153974 від 24.12.2016 22:35:02, ОСОБА_6 , Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління Києво-Святошинський ДВС., юстиції у Київській області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2026 року.

Позивачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа:

Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса: Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86, код ЄДРПОУ 34903037.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ