Постанова № 137744161, 24.06.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1099/26

Провадження № 3/935/498/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2026 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Служби у справах дітей Коростишівської міської ради, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Коростишівського районного суду Житомирської області 17.04.2026 від Служби у справах дітей Коростишівської міської ради надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення № М-1 від 15.04.2026, 31.03.2026, 06.04.2026, 14.04.2026 ОСОБА_1 батько дитини за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , не передав дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері ОСОБА_3 , у зв`язку з чим порушив рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 22.02.2021 № 35 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про порядок участі у вихованні дитини», ОСОБА_1 пояснив, що дитина відмовилась повертатись до матері, чим вчинивадміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не перешкоджав матері забирати дитину, дитина сама відмовилась їхати до матері, оскільки проживала з ним чотири роки, крім того матір змінила місце проживання та надала документи про зміну адреси проживання після складання протоколу про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 не заперечує щодо рівного виховання дитини батьками.

У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що дві години чекала під будинком ОСОБА_1 , ніхто не віддавав їй дитину згідно встановленого графіку, тому вона викликала працівників поліції. Вітчим ОСОБА_1 забирав дитину за її новим місцем проживання, тому вони знали куди потрібно повертати дитину. Крім того, сім`я ОСОБА_1 налаштовують дитину проти матері, про що їй говорила сама дитина.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 . Давиденко Л. А. просила закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки у діях ОСОБА_1 відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення, оскільки невиконання передачі дитини було зумовлено обставинами, які не залежали від волі батька, а саме відсутність інформації про місце проживання матері та поведінка дитини, яка не хотіла їхати від батька. Крім того, ОСОБА_3 змінила місце проживання та не повідомила ОСОБА_1 її нову адресу.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області від 12.02.2021 № 35 Про затвердження висновку органу опіки та піклування про порядок участі у вихованні дитини вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з додатком, а саме батько має право забирати ОСОБА_2 на І та ІІІ тиждень місяця з 10:00 години суботи до 17:00 години понеділка, з ночівлею за місцем проживання батька.

У судовому засіданні досліджено відеозапис, долучений працівниками поліції, які здійснювали фіксацію обставин вчинення правопорушення, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 перебувала за адресою місця проживання ОСОБА_1 тривалий час, телефонувавши при цьому останньому та його сестрі і матері з проханням вивести їй дитину до воріт. ОСОБА_1 під час телефонної розмови повідомив, що він перебуває на роботі, а дитину матері згодом виведуть.

Згідно долученої від сторони захисту відповіді № 49155-2026 від 10.04.2026 (1064263) за результатами розгляду матеріалів зареєстрованих в ЄО № 3063 від 31.03.2026 31.03.2026 до ВП №1 Житомирського районного управління поліції №2 ГУНП в Житомирській області надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_3 про те, що її чоловік не виконує рішения про порядок участі у вихованні дитини, яке було зареєстроване в Журналі єдиного обліку за № 3063 від 31.03.2026. На підставі рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради №35 від 12.02.2021 було визначено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього ОСОБА_2 31.03.2026 надійшло телефонне повідомлення, що ОСОБА_1 не повертає дитину матері. На даний виклик було направлено наряд СРПП ВП №1 ЖРУП № 2 ГУНП в Житомирській області, під час опрацювання виклику постійно проводилася відеозйомка на портативний відеореєстратор поліцейського Моторола 857932. Дитина в присутності поліцейських категорично відмовилася йти до матері. При цьому батько ОСОБА_2 не чинив перешкод, щоб заявниця мала можливість забрати, але ОСОБА_3 сама не забрала дитину, посилаючись на те, що вона не хоче травмувати сина. 06.04.2026 надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_3 , про те, що її колишній чоловік не повертає дитину, чим вчиняє домашнє психологічне насильство. На даний виклик було направлено наряд СРПП ВП№1 ЖРУП№2 ГУНП в Житомирській області, під час опрацювання виклику постійно проводилася відеозйомка на портативний відеореєстратор поліцейського Моторола 857927. На місці події було складено форму оцінки ризиків. Факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження.

Згідно долучених стороною захисту аудіозаписів встановлено, що дитина відмовлялась повертатись до матері, висловлювала бажання залишитись у батька.

Згідно долученої ОСОБА_3 копії рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради Житомирської області від 09.06.2026 № 176 Про встановлення порядку участі батька у вихованні малолітньої дитини вирішено: встановити необмежене спілкування батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_2 за графіком: побачення батька з сином кожної ІІ та IV суботи місяця в присутності матері, за попередньою домовленістю між батьками про місце та час побачень з дитиною; визнати таким, що втратило чиність рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 12 лютого 2021 року № 35 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про порядок участі у вихованні дитини».

Диспозиція ч. 5 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тягне за собою адміністративну відповідальність.

З аналізу змісту частини 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення убачається, що суб`єктом адміністративного правопорушення є один із батьків (або особа, що їх замінює), який проживає разом із дитиною та чинить перешкоди у спілкуванні з нею іншому з батьків.

Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Дослідивши надані докази, суд вважає недоведеним, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідальність за ч. 5 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення в контексті інкримінованого ОСОБА_1 діяння настає у разі невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, судом не встановлено умисного перешкоджання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 матері ОСОБА_3 забрати дитину від батька, враховуючи поведінку дитини, яка не хотіла йти до матері та бажала залишитись у батька.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі "Лучанінова проти України", від 15.05.2018 у справі "Надточій проти України", який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі N 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Інших доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до протоколу не додано.

При цьому у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до положень частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого звинувачено у вчинені адміністративного правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Малофєєва проти Росії» ЄСПЛ серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_4 батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Отже, враховуючи, що обставини, які викладені у вищевказаному протоколі не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі стосовно ОСОБА_1 слід закрити у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження.

Керуючись статтями 7, 9, 184, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

постановив:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення 31.03.2026, 06.04.2026, 14.04.2026 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. В. Щербаченко