Рішення № 137742844, 25.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року, м. Харків справа № 520/29645/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті допомоги на поховання, протиправними;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 20 від 04.06.2025 року про відмову ОСОБА_1 , у виплаті допомоги на поховання;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про виплату допомоги на поховання на користь ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування пенсії громадянину України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою розрахунку суми та виплати допомоги на поховання в розмірі, передбаченому ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 , допомогу на поховання в розмірі, передбаченому ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , допомогу на поховання в розмірі, передбаченому ст. 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позиція позивача

Позивач зазначає, що звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою щодо виплати допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 .

Проте, відповідачем прийнято рішення № 20 від 04.06.2025 року про відмову у виплаті

допомоги на поховання, оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не здійснив нарахування та виплату допомоги на поховання, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Заперечення відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначає також, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виплату пенсії припинено з 01.10.2018 згідно списків «АРКАН» та у зв`язку з не підтвердженням фактичного місця проживання згідно списку на отримання інформації з ЄІБДВПО для призначення, відновлення та продовження виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Виплата пенсії ОСОБА_2 не провадилась з 01.10.2018 на підставі відомостей про осіб, які перетнули Державний кордон України, наданих Державною Прикордонною службою України.

За життя ОСОБА_2 з заявою про поновлення виплати пенсії не звертався.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон), у разі смерті пенсіонера, особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

На підставі вищевикладеного, враховуючи норми статті 53 Закону, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято оскаржуване рішення від 04.06.2025 № 20, щодо відмови у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 за заявою № 4807 від 27.05.2025, оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра по справі від 31.03.2025р. № 199/4214/25 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 та копією витягу з ДРАЦС громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 26.05.2025 року.

27.05.2025 р. ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою щодо виплати допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , який є рідним дідом ОСОБА_3 .

За правилами екстериторіальності заява надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято Рішення № 20 від 04.06.2025 року про відмову у виплаті допомоги на поховання, оскільки виплата пенсії на момент смерті не здійснювалась. Відмова мотивована тим, що виплата пенсії ОСОБА_2 не провадилась на підставі відомостей про осіб, які перетнули Державний кордон України, наданих Державною Прикордонною службою України.

У листі від 02.07.2025 №17391-17934/A-04/8-2000/25 відповідач також зазначив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як внутрішньо переміщена особа. Виплата пенсії ОСОБА_2 не провадилась з 01.10.2018 на підставі відомостей про осіб, які перетнули Державний кордон України, наданих Державною Прикордонною службою України. За життя ОСОБА_2 з заявою про поновлення виплати пенсії не звертався.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулася за їх захистом до суду.

Зміст правовідносин: спір виник у зв`язку із протиправним, на переконання позивача, припиненням нарахування та виплати пенсії за віком та у зв`язку з цим невиплатою допомоги на поховання.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1105-XIV). у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Статтею 20 Закону № 1105-XIV закріплено право на допомогу на поховання:

1. Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи або членів сім`ї, які перебували на її утриманні:1) дружини (чоловіка); 2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти із числа осіб, зазначених у цьому пункті, які навчалися за денною формою здобуття освіти, - до 23 років; 3) батька, матері; 4) діда, баби за прямою лінією спорідненості.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про поховання та похоронну службу» від 10.07.2003 № 1102, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про поховання та похоронну службу» виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Статтею 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Тобто, виплата вказаної допомоги відповідно до вимог статті 53 Закону № 1058-IV пов`язується з фактом поховання.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок №22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку № 22-1.

Пунктами 5.1 та 5.2 Порядку №22-1 встановлено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Відповідно до пункту 14-4 розділу XV Закону № 1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Водночас частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачені випадки припинення виплати пенсії.

Судом установлено, що підставою для відмови позивачу в оформленні та виплаті допомоги на поховання була та обставина, що ОСОБА_2 не отримував пенсію на момент смерті.

Суд зазначає, що не є спірними в межах цієї справи питання правомірності припинення виплати пенсії ОСОБА_2 .

Поряд з цим суд наголошує, що призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера.

Навіть при призупиненні нарахування та виплати пенсії, ОСОБА_2 залишався пенсіонером з отриманням всіх гарантій, передбачених ст.46 Конституції України та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що згідно з наведеними вище нормами, виплата спірної допомоги пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на отримання допомоги на поховання має особа, яка здійснила таке поховання. Жодних застережень, обмежень, заборон про виплату такої допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, діюче законодавство не містить.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання, надавши перелік документів згідно з п.5.1 розділу V Порядку № 22-1.

Відтак, позивач виконала усі умови, визначені діючим законодавством, у зв`язку із чим підстави для відмови у виплаті спірної допомоги у відповідача відсутні.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

З урахуванням досліджених судом фактичних обставин в контексті вищенаведених норм, враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у виплаті допомоги на поховання є неотримання ОСОБА_2 пенсії на момент смерті, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання пенсіонера є протиправними.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 20 від 04.06.2025 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії, призначення одноразової допомоги на поховання є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 року щодо виплати допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 20 від 04.06.2025 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.05.2025 року щодо виплати допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.

5. Іншу частину позовних вимог - залишити без задоволення.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант