Ухвала суду № 137742308, 26.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/3001/26

26 червня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області №083097 від "28" квітня 2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою судді від 26.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

24.06.2026 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області № 083097 від 28 квітня 2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, яка перебуває на примусовому виконанні ВП №81213955 до набрання судовим рішенням у справі законної сили. Серед іншого, поросить врахувати, що звернення відповідачем оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу для примусового виконання до вирішення справи судом та набрання законної сили удовим рішенням, може призвести до фактичного стягнення з позивача штрафу. Також, вважає, що оскаржувана постанова Укртрансбезпеки, має очевидні ознаки протиправності з огляду на те, що підстави для штрафу відсутні.

Згідно із частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Таким чином, суд розглядає заяву позивача про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої, другої ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд враховує, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Так, постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби з безпеки на транспорті від 28.04.2026 № 083097 на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Суд зазначає, що в силу положень пункту 23 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Водночас за змістом пунктів 25-26 вказаного Порядку скарга на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та на припис подається до Укртрансбезпеки (у паперовій чи електронній формі на електронну пошту чи засобами інформаційно-комунікаційних систем, особисто чи на поштову адресу) протягом 10 календарних днів з дня набрання ними чинності.

Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та припису до розгляду скарги по суті.

В цьому контексті необхідно також врахувати положення ч. 4 ст. 150 КАС України, за змістом яких подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Також судом приймається до уваги і те, що стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" не містить таких підстав для зупинення виконавчого провадження, як оскарження виконавчого документу, яким в даному випадку є постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області від 28.04.2026 № 083097, в судовому порядку, а тому зупинення стягнення за оспорюваною постановою (виконавчим документом) можливе лише шляхом вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, згідно з нормами релевантного законодавства, що регулює спірні правовідносини, сам факт оскарження суб`єктом господарювання до суду постанови про накладення штрафу не зупиняє її виконання. Але разом з тим обов`язок зі сплати штрафу виникає у такого суб`єкта господарювання після ухвалення судом рішення, у разі відмови у задоволенні позову про скасування постанови про накладення штрафу.

Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер і захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.

Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Щодо співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, то суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржуваної постанови про накладення штрафу, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб. Застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми штрафу, визначеного у вищевказаній постанові, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів), у зв`язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 29.06.2006 в справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та можливість виникнення ситуації, при якій ефективний захист або відновлення прав позивача, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи неможливим.

Відтак існують підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.

Суд зазначає, що позов належить забезпечити у спосіб, передбачений пунктом 5 частини другої статті 151 КАС України, шляхом зупинення дії постанови Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області № 083097 від 28 квітня 2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Щодо покликання позивача на те, що оскаржувана постанова Укртрансбезпеки, має очевидні ознаки протиправності, то суд зауважує, що оцінка правомірності оскаржуваної постанови буде надано судом в ході розгляду даної справи по суті, а тому це не є беззаперечною підставою для забезпечення позову.

Таким чином, у сукупності наведених вище обставин та норм, суд дійшов висновку, за заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області № 083097 від 28 квітня 2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/3001/26.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 26 червня 2026 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.