Ухвала суду № 137742209, 10.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17034/26

1-кс/760/8058/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , психолога ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва клопотання слідчої 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 12.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026101110000278 у відношенні:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Медвин Київської області, з базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Слідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026101110000278 від 12.03.2026, у якому 13.03.2026 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Медвин Київської області, не зареєстрованому, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що він обґрунтовано підозрюється:

- у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України;

- в умисному знищенні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на цей час.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.03.2026, у громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також із корисливих мотивів, виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.

З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_10 вступив у змову з раніше знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі ОСОБА_10 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Xiaomi» із сім-карткою оператора стільникового зв`язку «Vodafone» ( НОМЕР_1 ), зі свого акаунту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» надіслав повідомлення у застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» невстановленому раніше абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_12», якого йому порадив товариш на ім`я « ОСОБА_11 » з метою пошуку підробітку.

Під час листування невстановлена особа « ОСОБА_12 » запропонувала ОСОБА_10 за грошову винагороду у розмірі 1500 доларів США здійснювати підпали транспортних засобів, що належать або використовуються Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Про вказану пропозицію щодо підпалів автомобілів Збройних Сил України за грошову винагороду ОСОБА_10 повідомив раніше знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Переслідуючи свою мету, яка полягала у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність вказаного діяння, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, прийняли рішення здійснювати підпали транспортних засобів, що належать або використовуються Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Переслідуючи вказану мету, ОСОБА_10 під час спілкування з ОСОБА_7 обговорив подальші дії, необхідні для виконання умов завдання, наданого невстановленою особою через застосунок миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_12 », а також способи отримання грошової винагороди.

Після отримання необхідної інформації від невстановленої особи з нікнеймом « ОСОБА_12 », ОСОБА_10 , переслідуючи корисливий мотив, а також із метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, підшукав транспортний засіб, що відповідав необхідним умовам, та надіслав його для погодження невстановленій особі «ІНФОРМАЦІЯ_12».

У подальшому, увечері 07.03.2026, отримавши погодження від невстановленої особи з нікнеймом « ОСОБА_12 » через застосунок миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», ОСОБА_10 взяв із собою заздалегідь підготовлену суміш горючої рідини, рукавиці та маску «балаклаву», які зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , помістив їх до свого рюкзака та прослідував на зустріч із ОСОБА_7 .

У подальшому, 08.03.2026 не пізніше 01 год. 30 хв., ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_7 , та останні діючи умисно за попередньою змовою, прибули за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 18, де перебував транспортний засіб «Рено Лагуна» з номерним знаком НОМЕР_2 , що мав військове забарвлення та наліпки у вигляді хрестів чорного кольору.

Прибувши до вказаного автомобіля, з метою уникнення відповідальності за запланований злочин, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 одягли підготовлені балаклави та рукавиці.

Розуміючи, що вказаний транспортний засіб належить або використовується Збройними Силами України, ОСОБА_10 , переконавшись у тому, що необхідний йому автомобіль знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 18, близько 01 год. 40 хв. 08.03.2026, діючи умисно та відповідно до попередньої домовленості, надав вказівку ОСОБА_7 облити вказаний автомобіль, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину - суміш горючої рідини.

У свою чергу ОСОБА_10 здійснював відеофіксацію на мобільний пристрій ОСОБА_7 марки «POCP X6 Pro 5G» та дочекавшись, коли останній облив автомобіль сумішшю горючої рідини, здійснив підпал власною запальничкою, при цьому продовжуючи відеофіксацію своїх злочинних дій.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з метою отримання грошової винагороди за вчинення злочину, ОСОБА_10 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», надіслав так званому «куратору» під ім`ям « ОСОБА_13 » відеозапис підпалу транспортного засобу на підтвердження виконання завдання.

У подальшому, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 02 год. 00 хв. 08.03.2026, переконавшись у тому, що вказаний транспортний засіб спалахнув, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_7 залишили місце злочину.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб на всій території України.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на цей час.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07.03.2026, у громадянина України ОСОБА_10 , якому достовірно відомо про збройний напад Російської Федерації на Україну, з метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також із корисливих мотивів, виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період шляхом підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань.

З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_10 вступив у змову з раніше знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надалі ОСОБА_10 , використовуючи власний мобільний телефон марки «Xiaomi» із сім-карткою оператора стільникового зв`язку «Vodafone» ( НОМЕР_1 ), зі свого акаунту під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» надіслав повідомлення у застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» невстановленому раніше абоненту «ІНФОРМАЦІЯ_12», якого йому порадив товариш на ім`я « ОСОБА_11 » з метою пошуку підробітку.

Під час листування невстановлена особа « ОСОБА_12 » запропонувала ОСОБА_10 за грошову винагороду у розмірі 1500 доларів США здійснювати підпали транспортних засобів, що належать або використовуються Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Про вказану пропозицію щодо підпалів автомобілів Збройних Сил України за грошову винагороду ОСОБА_10 повідомив раніше знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Переслідуючи свою мету, яка полягала у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а також із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність вказаного діяння, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою, прийняли рішення здійснювати підпали транспортних засобів, що належать або використовуються Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Переслідуючи вказану мету, ОСОБА_10 під час спілкування з ОСОБА_7 обговорив подальші дії, необхідні для виконання умов завдання, наданого невстановленою особою через застосунок миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» під ім`ям « ОСОБА_12 », а також способи отримання грошової винагороди.

Після отримання необхідної інформації від невстановленої особи з нікнеймом « ОСОБА_12 », ОСОБА_10 , переслідуючи корисливий мотив, а також із метою вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, підшукав транспортний засіб, що відповідав необхідним умовам, та надіслав його для погодження невстановленій особі «ІНФОРМАЦІЯ_12».

У подальшому, увечері 07.03.2026, отримавши погодження від невстановленої особи з нікнеймом « ОСОБА_12 » через застосунок миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», ОСОБА_10 взяв із собою заздалегідь підготовлену суміш горючої рідини, рукавиці та маску «балаклаву», які зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , помістив їх до свого рюкзака та прослідував на зустріч із ОСОБА_7 .

У подальшому, 08.03.2026 не пізніше 01 год. 30 хв., ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_7 , та останні діючи умисно за попередньою змовою, прибули за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 18, де перебував транспортний засіб «Рено Лагуна» з номерним знаком НОМЕР_2 , що мав військове забарвлення та наліпки у вигляді хрестів чорного кольору.

Прибувши до вказаного автомобіля, з метою уникнення відповідальності за запланований злочин, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 одягли підготовлені балаклави та рукавиці.

Розуміючи, що вказаний транспортний засіб належить або використовується Збройними Силами України, ОСОБА_10 , переконавшись у тому, що необхідний йому автомобіль знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Червоної Калини, 18, близько 01 год. 40 хв. 08.03.2026, діючи умисно та відповідно до попередньої домовленості, надав вказівку ОСОБА_7 облити вказаний автомобіль, використовуючи заздалегідь підготовлене знаряддя злочину - суміш горючої рідини.

У свою чергу ОСОБА_10 здійснював відеофіксацію на мобільний пристрій ОСОБА_7 марки «POCP X6 Pro 5G» та дочекавшись, коли останній облив автомобіль сумішшю горючої рідини, здійснив підпал власною запальничкою, при цьому продовжуючи відеофіксацію своїх злочинних дій.

Після вчинення вказаного кримінального правопорушення, з метою отримання грошової винагороди за вчинення злочину, ОСОБА_10 , використовуючи застосунок для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», надіслав так званому «куратору» під ім`ям « ОСОБА_13 » відеозапис підпалу транспортного засобу на підтвердження виконання завдання.

У подальшому, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 02 год. 00 хв. 08.03.2026, переконавшись у тому, що вказаний транспортний засіб спалахнув, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_7 залишили місце злочину.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

12.03.2026 громадянина України ОСОБА_7 затримано відповідно до вимог ст. 208 КПК України.

13.03.2026 громадянину України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України; в умисному знищенні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів, що є достатнім для продовження застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного.

14.03.2026 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_14 застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 10.05.2026 року.

Постановою заступника керівника Київської міської прокуратури строк досудового розслідування у криминальному провадженні № 22026101110000278 продовжено до трьох місяців, тобто до 13 червня 2026 року.

08.05.2026 слідчим суддею Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_15 продовжено до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.06.2026 року.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність достатніх ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, ризиком у кримінальному провадженні є небажані для кримінального провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод такому кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації і таку поведінку неможливо достеменно передбачити. Отже, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.

Так, підозрюваний ОСОБА_7 , будучи обізнаним про вид та розмір покарання може почати переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , вчинив інкримінований йому тяжкий злочин, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, в разі не продовження застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового слідства та суду.

Таким чином враховуючи, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі, є обґрунтовані підстави вважати, що він, усвідомлюючи невідворотність покарання та те, що у разі доведення його вини в суді, буде призначене покарання у вигляді позбавлення волі може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження. Зокрема, враховуючи, що частина доказів у даному кримінальному провадженні має цифровий характер (листування у мобільних додатках, відеозаписи), підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість впливати на збереження таких даних, у тому числі шляхом їх видалення або зміни, що може істотно ускладнити встановлення об?єктивної істини у справі.

Крім цього, під час подальшого досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_7 , для ухилення від можливої кримінальної відповідальності може впливати у будь-який спосіб на свідків адже враховуючи те, що в ході проведення огляду місця події були залучені поняті та підозрюваному надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних на думку сторони обвинувачення підозрюваний може незаконно впливати на свідків з метою зміни показів останніми в ході досудового розслідування та судового розгляду, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризиком. Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя повинен враховати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, перебуваючи на волі, він може вживати заходів для приховування інших осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі невстановлених на даний час осіб, які організували або координували протиправну діяльність. Також існує ризик вчинення дій, спрямованих на штучне створення підстав для уникнення кримінальної відповідальності, зокрема шляхом симуляції захворювання або підроблення відповідних документів. Так, ОСОБА_7 перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, умисно знищив чуже майно, шляхом підпалу, вчинив зазначене кримінальне правопорушення на замовлення невстановленої особи, на ім`я « ОСОБА_12 » в месенджері «Telegram», та може повідомити зазначену особу щодо даних досудового розслідування, які стали відомі підозрюваному ОСОБА_7 , що може сприяти переховуванню, спотворенню або знищенню речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Водночас існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 виходячи з наступного.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та домашнього арешту не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність зазначених ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки, зважаючи на характер вчинення інкримінованих йому дій, останній не буде позбавлений можливості ухилитися від органу досудового розслідування.

Отже, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію зазначених ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та доводи викладені в ньому та пояснила, що підозра, пред`явлена ОСОБА_7 обґрунтована і підтверджується належними доказами. З метою запобігання наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, просила продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки необхідно провести слідчі (розшукові) дії та виконати процесуальні дії, що потребують додаткового часу, і, вказані дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин.

Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти задоволення даного клопотання, оскільки вважали пред`явлену ОСОБА_7 підозру необґрунтованою, а ризики, викладені у клопотанні - безпідставними. Просили суд відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або додатково застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Законний підтримала думку захисника, наголосила про скрутний матеріальний стан, однак свідчить, що готова відшкодувати шкоду в повному обсязі. Повідомила про смерть матері ОСОБА_7 .

Психолог підтримала думку захисника та законного представника. Вважала, що тривале утримання під вартою може зашкодити психологічному здоров`ю неповнолітнього підозрюваного.

Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Вимогами ч.1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені даною статтею.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184, 199 КПК України, а вручення копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 184, ч. 1 ст.199 КПК України.

Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 12.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026101110000278 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України слідчий суддя перевіряє вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

12.03.2026 о 10 годині 14 хвилини ОСОБА_7 затримано в порядку вимог ст. 208-211 КПК України.

13.03.2026, відповідно до вимог ст. ст. 111, 276-278 КПК України, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: речовим доказом, який вилучений в ході проведеного обшуку, а саме мобільний телефон, в якому зафіксовано листування з іншими підозрюваними, оглядом мобільного пристрою, в якому відображено листування із невстановленою особою на ім`я « ОСОБА_12 », показами потерпілого, слідчим експериментом за участю підозрюваного, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_16 інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

При цьому слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, з огляду на викладене слідчий суддя не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а тому докази, які є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри, не обов`язково мають бути настільки ж переконливими та повними, як докази на стадії висунення особі обвинувачення у вчиненні злочину або на стадії судового розгляду такого обвинувачення.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні слідчим надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та інших військових формувань в особливий період, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисного пошкодження, за попередньою змовою групою осіб, чужого майна шляхом підпалу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя пересвідчився у тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, оскільки санкція ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а санкція ч.2 ст. 194 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зауважує, що підозрюваний має молодий вік, групи інвалідності не має, стан здоров`я задовільний.

Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя встановив, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, оскільки не має постійного місця реєстрації, має постійне місце мешкання, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей.

Встановлюючи обставини, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя визначив, що підозрюваний має базову середню освіту, офіційно не працевлаштований.

Щодо репутації підозрюваного, відповідно до вимог п. 6 ч.1 ст.178 КПК України слідчий суддя зазначає, що в ході судового розгляду даних про негативну репутацію підозрюваного не надано.

Щодо майнового стану підозрюваного, в дотримання вимог п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя відзначає, що відомостей про матеріальний стан підозрюваного в ході судового розгляду клопотання не надано.

На виконання вимог п. 8, 9, 10 ч.1 ст. 178 КПК України в ході розгляду клопотання відомостей про наявність у підозрюваного судимостей не встановлено. Даних про застосування до підозрюваного інших запобіжних заходів не надано, як і відомостей про повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Відомості щодо розміру майнової шкоди у даному кримінальному провадженні у матеріалах кримінального провадження відсутні, відповідно до вимог, визначених п. 11 ч. 1 ст.178 КПК України.

На виконання вимог п. 12 ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя зазначає, що відсутній ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризику летальності, що створює підозрюваний, у зв`язку з його доступом до зброї.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, визначеного до п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, характер та зухвалість інкримінованих злочинів, які вчинено в умовах воєнного стану. Не можна залишити поза увагою відомості щодо особи підозрюваного, який не має міцних соціальних зв`язків та має право перетину державного кордону у період дії воєнного стану.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_7 у вчиненні даного кримінального правопорушення «куратор», тому ОСОБА_7 може повідомити про факт виявлення його злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.

Слідчий суддя, також, приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки вчинення інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень пов`язано, в тому числі, з реалізацією корисного мотиву, тому останній, перебуваючи на свободі, може продовжувати вчиняти нові злочини з метою реалізації дій, визначених «куратором».

Вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризиків, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не знайшли об`єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора.

Слідчий суддя, також, враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_7 та вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні тяжкого злочину проти основ Національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вимогами ст. 197 КПК України передбачено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

14.03.2026, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком по 10 травня 2026 року включно.

04.05.202, постановою заступника керівника Київської міської прокуратури, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 13 червня 2026 року включно.

08.05.2026, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком по 13 червня 2026 року включно.

04.05.202, ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 13 вересня 2026 року включно.

Досудове розслідування до цього часу не закінчено у зв`язку з тим, що слід провести ряд слідчих (розшукових) дій та процесуальних дій, за результатами проведення яких прийняти відповідні процесуальні рішення, що потребує додаткового часу.

Дані твердження не оспорюються сторонами по справі.

Слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що в термін дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 завершити досудове розслідування неможливо, оскільки не виконано ряд необхідних слідчих процесуальних дій і вказані дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об`єктивних причин, але при цьому наявність обґрунтованої підозри щодо нього залишається.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України та продовжується в межах строку досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам, які продовжують існувати, і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, враховуючи, що прокурором доведено, що обставини, визначені ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою та не перевищують встановлений ст. 197 КПК України сукупний строк, у зв`язку із чим клопотання підлягає частковому задоволенню

При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Мамедова проти росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23 вересня 2008 р. у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

Слідчий суддя зазначає, що вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не є імперативними та визначають право суду під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Дане твердження узгоджується із рішенням КСУ (Другий сенат) № 7-р(ІІ)/2024 від 20 червня 2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року для працездатних осіб складає 3328 гривні.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що для визначення розміру застави, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, раціонально зіставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому слід мати на увазі, що, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_7 тяжких кримінальних правопорушень, які вчинено в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тривале утримання підозрюваного під вартою, наявності постійного місця мешкання та смерть близьких родичів (матері та бабусі), а також його репутацію, стан здоров`я та неповнолітній вік, мінімальні ризики продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема відсутність ризику летальності, що створює підозрюваний, слідчий суддя не вбачає виключність випадку задля виходу за межі визначеного ч. 5 ст. 182 КПК України розміру застави.

На переконання слідчого судді застава у розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти, та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, що здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання мети та цілей застосування запобіжного заходу, визначених ч. 1 ч. 177 КПК України.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 186, 193, 194, 196, 199, 197, 202, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів по 08 серпня 2026 року включно.

Встановити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 30 (тридцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: отримувач коштів: ДКСУ, м. Київ, код отримувача 26268059, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089 , призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися з м. Київ без дозволу прокурора, слідчого або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_7 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 08 серпня 2026 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1