Ухвала суду № 137741817, 26.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

пр. № 1-кс/759/6294/26

ун. № 759/17070/26

26 червня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2026 у справі №759/16011/26 в рамках кримінального провадження №42025110000000452 внесеного 28.11.2025 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Святошинського районного суду м. Києва 23.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2026 у справі №759/16011/26 в рамках кримінального провадження №42025110000000452 внесеного 28.11.2025 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання заявником зазначено, що 10 червня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 759/12469/26 було проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, оф. 25 за місцем здійсненням діяльності ТОВ «Укрбудінжинірінг» ЄДРПОУ 38800331.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року було надано дозвіл на відшукання документів ТОВ «Укрбудінжинірінг» (договорів, угод, розрахунків, листування між підрядником та замовником, рахунків, видаткових накладних, кошторисів, платіжних доручень, чорнових записів, тощо) пов`язаних з договором № KV05В_11 від 01.11.2024 по об`єкту будівництва «Капітальний ремонт будівлі Маковищенської гімназії Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області» за адресою: Київська область, Бучанський район с. Маковище, вул. Центральна, 46-б.

Відповідно до протоколу обшуку від 10.06.2026 року під час обшуку офісу 25, по вул. Рейтарська, буд. 18, було вилучено грошові кошти у сумі 1 050 000 гривень в сейфі, що знаходився в кабінеті ОСОБА_4 .

Під час вилучення грошових коштів були додані зауваження до протоколу обшуку, в яких зазначено, що ухвалою про надання дозволу на проведення обшуку не надавався дозвіл на вилучення готівкових грошових коштів, були надані документи на підтвердження походження грошових коштів, а саме договір позики від 09.09.2025 року, укладений між ОСОБА_3 (Позикодавець) да ОСОБА_4 (Позичальник) на суму 25 000 доларів США. Також, ОСОБА_3 який прибув на місце проведення обшуку, надав для огляду свій екземпляр договору позики, а також нотаріально посвідчений договір іпотеки приміщення 25 по вул. Рейтарській 18 в м. Києві, яким ОСОБА_5 передавала в іпотеку приміщення з метою забезпечення договору позики.

Також, були надані пояснення, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_3 в якості повернення позики.

15.06.2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва розглянув клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та наклав арешт на вилучене під час обшуку майно серед якого були грошові кошти, що належать ОСОБА_3 .

Власник майна звертає увагу суду, що сама наявність постанови слідчого про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні не є беззаперечним доказом, та слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному проваджені постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

На підтвердження походження готівкових грошових коштів, власником майна були надані документи на підтвердження походження грошових коштів, а саме договір позики від 09.09.2025 року, укладений між ОСОБА_3 (Позикодавець) да ОСОБА_4 (Позичальник) на суму 25 000 доларів США, а також нотаріально посвідчений договір іпотеки приміщення 25 по вул. Рейтарській 18 в м. Києві, яким ОСОБА_5 передавала в іпотеку приміщення з метою забезпечення договору позики. Також, були надані пояснення, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_3 в якості повернення позики.

Власник майна вважає, що потреба утримання майна на даний час відпала та арешт підлягає скасуванню, так як вилучені грошові кошти не мають жодного відношення до кримінального провадження, що свідчить про їх легальне походження.

У судовому засіданні власник майна ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив та подав до суду заяву про можливість розгляду справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Враховуючи, що клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя не пізніше трьох днів після його надходження до суду, а неявка учасників судового процесу в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали клопотання, наявні докази, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року було надано дозвіл на відшукання документів ТОВ «Укрбудінжинірінг» (договорів, угод, розрахунків, листування між підрядником та замовником, рахунків, видаткових накладних, кошторисів, платіжних доручень, чорнових записів, тощо) пов`язаних з договором № KV05В_11 від 01.11.2024 по об`єкту будівництва «Капітальний ремонт будівлі Маковищенської гімназії Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області» за адресою: Київська область, Бучанський район с. Маковище, вул. Центральна, 46-б.

Відповідно до протоколу обшуку від 10.06.2026 року під час обшуку офісу 25, по вул. Рейтарська, буд. 18, було вилучено грошові кошти у сумі 1 050 000 гривень в сейфі, що знаходився в кабінеті ОСОБА_4 .

Під час вилучення грошових коштів були додані зауваження до протоколу обшуку, в яких зазначено, що ухвалою про надання дозволу на проведення обшуку не надавався дозвіл на вилучення готівкових грошових коштів, були надані документи на підтвердження походження грошових коштів, а саме договір позики від 09.09.2025 року, укладений між ОСОБА_3 (Позикодавець) да ОСОБА_4 (Позичальник) на суму 25 000 доларів США. Також, ОСОБА_3 який прибув на місце проведення обшуку, надав для огляду свій екземпляр договору позики, а також нотаріально посвідчений договір іпотеки приміщення 25 по вул. Рейтарській 18 в м. Києві, яким ОСОБА_5 передавала в іпотеку приміщення з метою забезпечення договору позики.

Також, були надані пояснення, що вилучені грошові кошти належать на праві власності ОСОБА_3 в якості повернення позики.

15.06.2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва розглянув клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та наклав арешт на вилучене під час обшуку майно серед якого були грошові кошти, що належать ОСОБА_3 .

Згідно мотивувальної частини вищезгаданої ухвали слідчого судді, згадане майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки містить інформацію, необхідну для досудового розслідування та встановлення істини у кримінальному провадженні, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.

Відповідно до ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені клопотання. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Приписами ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 року та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, учасником яких є Україна.

Приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Вгопіо\Узкі) проти Польщі» від 22.06.2004).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, органом досудового розслідування не надано.

У відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Зважаючи, що слідчими органами, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання власника майна та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст.ст. 3, 7, 131, 132, 170-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.06.2026 у справі №759/16011/26 в рамках кримінального провадження №42025110000000452 внесеного 28.11.2025 року до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 15.06.2026 у справі № 759/16011/26 в частині арешту грошових коштів в сумі 1 050 000 гривень (1900 купюр номіналом 500 гривень та 500 купюр номіналом 200 гривень) вилучених під час обшуку 10.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1