Рішення № 137741266, 16.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3512/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.,

представника позивача Клименка В.В.,

представника відповідача Борисенко С.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" до Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ"" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області в якій просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009830701, яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ у розмірі 10200 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009820701, яким збільшено ПДВ у розмірі 3260587,50 грн (основний платіж - 2608470 грн, штрафна санкція - 652117,50 грн);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009810701, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 83291,25 грн (основний платіж - 66633 грн, штрафна санкція - 16658,25 грн);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009860701, яким застосовано адміністративні штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що податковий орган порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкових зобов`язань.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту планової документальної планової виїзної перевірки від 17.12.2025 №17629/16-31-07-01-01/38874670 (надалі також - Акт перевірки), що складений ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі якого застосовано штрафну санкцію з ПДВ у розмірі у розмірі 10200 грн, від 27.011.2026 № 00009820701, яким ПДВ у розмірі 3260587,50 грн ( основний платіж - 2608470 грн, штрафна санкція - 652 117,50 грн), від 27.01.2026 №00009810701, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 83291 ,25 грн (основний платіж-66633 грн, штрафна санкція - 16658,25 грн) та від 27.01.2026 №00009860701, яким застосовано адміністративні штрафні санкції у розмірі 1020 грн. Позивач не погоджуючись з викладеним в Акті порушенням, зазначає, вказує на упередженість відповідача та ігнорування ним первинної бухгалтерської документації, наданої Товариством на перевірку та приписів діючого законодавства. Вказує, що твердження контролюючого про ненадання Товариством результатів позапланової інвентаризації під час проведення перевірки є необrрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Щодо висновків контролюючого органу, що завищено рядок 2270 «Інші витрати» за рахунок безоплатного включення витрат про надання благодійної допомоги у вигляді ТМЦ на суму 433306,43 грн, позивач зазначає, що Товарно матеріальні цінності на суму 433306,40 rрн були передані БФП «Милосердя», яка перебуває Реєстрі неприбуткових установ та організацій з 27.02.2020. БФП «Милосердя» займається допомоrою для Збройних Сил України, медичних закладів та допомаrає людям, які постраждали від збройної аrресії російської федерації, отже, доводи податковоrо орrану про те, що ТМЦ на заrальну суму 433306,40 rрн були передані БФП «Милосердя» не Збройним Силам України або іншим збройним формуванням, не спростовують правильність висновків що вказана операція підпадає під дію пункту п.п. 69.6 п. 69 підрозділу 10 розділі ХХ ПК України ПК України. Щодо тверджень в акті перевірки, що БФП «Милосердя» є фігурантом кримінальних проваджень» позивач зазначає, що притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що були вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим, використання у господарській діяльності робіт, фактичний рух активів та реальність господарських операцій, підтверджується документами, які були надані під час перевірки. Також позивач наголошує, що під час перевірки Товариством у повному обсязі надано первинні документи та бухгалтерські регістри за відповідними рахунками, що також підтверджують і наявність у бухгалтерському обліку уцінених товарів. Позивач зазначає, що суми податку на додану вартість за відповідними господарськими операціями були фактично відображені у бухгалтерському обліку Товариства та включені до складу податкових зобов`язань у відповідних податкових деклараціях, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями та податковою звітністю. Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань на суму 401233,44 є безпідставними, такими що суперечать Порядку №21 та нормам Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що контролюючим органом допущено системне неправильне застосування норм ПК України при оцінці формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість. Зокрема, у всіх епізодах, пов`язаних із розрахунками коригування (листопад 2021 року, грудень 2021 року, червень 2022 року), контролюючим органом було застосовано однаковий підхід, який суперечить вимогам пункту 192.1 Податкового кодексу України, а саме ототожнення дати складання розрахунку коригування з датою виникнення податкових насідків. Водночас відповідно до вимог податкового законодавства, обов`язок платника податку щодо коригування податкового кредиту виникає виключно після реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Фактичні обставини, встановлені самим контролюючим органом у акті перевірки, підтверджують, що у всіх зазначених випадках: розрахунки коригування, складені у листопаді 2021 року, були зареєстровані лише у грудні 2021 року; розрахунки коригування, складені у грудні 2021 року , були зареєстровані лише у січні 2022 року; розрахунки коригування, складені у червні 2022 року , були зареєстровані лише у серпні 2022 року. Таким чином, станом на податкові періоди, визначені контролюючим органом як порушення, відповідні розрахунки коригування не були зареєстровані в ЄРПН, а отже у Товариства був відсутній обов`язок щодо зменшення податкового кредиту.

Ухвалою від 31.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3512/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження /том 3, а.с. 6/.

У відзиві на позов /том 3, а.с. 12 - 17/ представник відповідача стверджував про правомірність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зазначав, що перевіркою встановлено, що БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ПОЛТАВЩИНИ «МИЛОСЕРДЯ» (п.н. 43536715) перебуває на обліку 1601.ГУДПС у Полтавській області, Полтавська ДПІ, вид діяльності _88.99-надання iншої соцiальної допомоги без забезпечення проживання, н.в.i.у., благодійний фонд зареєстровано від 27.02.2020 року, але за весь час жодної звітності не подано, крім того згідно Реєстру судових рішень має низьку відкритих кримінальних проваджень.

Таким чином, надання благодійної допомоги, а також безкоштовне надання матеріальних цінностей на користь Сил оборони України мають бути оформлені первинними документами, що підтверджують ціль таких операцій. До перевірки не надано: інформацію про отримувача допомоги та цільове її призначення, осіб відповідальних за передачу та отримання допомоги. Зазначив, що якщо підприємством були придбані товари у платників ПДВ для передачі в якості благодійної допомоги, то воно має право включити суму ПДВ до податкового кредиту на підставі податкової накладної, наданої постачальником та зареєстрованої в ЄРПН. При цьому додатково податкові зобов`язання нараховуються (п.198.5 ПК України).

Таким чином, ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» на порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 ПК України занижено суму податкового зобов`язання за березень 2022 на 86661 грн., що призвело до заниження ПДВ в березні 2025 на суму 86661 грн. В порушення п.201.1, 201.7, 201.10. ст.201 ПК України, ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних обсяги зобов`язань з постачання товарів на суму 86661 грн. податку на додану вартість, в т.ч. по періодам: за березень 2025 86661 грн. Окрім цього, вході проведення перевірки рахунків бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі», 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» та актів інвентаризації уцінки ТМЦ встановлено, що за результатами інвентаризації в грудні 2023 року та червні 2025 було складено описи-акти уцінки товарів, що залежалися більше одного року. У разі списання втрат, що виникли при зберіганні готової продукції та придбаного товару понад межі їх природного убутку та у разі коли суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, необхідно визначати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України. ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» не нарахувало «компенсуючий» ПДВ на суми різниць списаних матеріалів сільськогосподарського призначення в розмірі 1948 151,94 грн. в т.ч. за грудень 2023 1059903,7 грн., за червень 2025 888248,24 грн. Враховуючи вищевикладене, на виконання вимог п. 198.5 ПК України підприємство у грудні 2023 та червні 2025 року зобов`язано скласти податкову накладну та включити до складу податкового зобов`язання податок на додану вартість в сумі 1948 151,94 грн. Таким чином, внаслідок не нарахування підприємством самостійно «компенсуючих» податкових зобов`язань з ПДВ від вартості товару, який списано (ЗЗР, насіння), що унеможливлює їх використання у господарській діяльності товариства, ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» порушено вимоги пп. 198.5 ст. 198 ПК України, що зумовило заниження податкового зобов`язання за перевірений період на 1948151,94 грн. Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» порушено вимоги п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на додану вартість в розмірі 1 948 151,94 грн. в т.ч. за грудень 2023 1059903,7 грн., за червень 2025 888248,24 грн., та в порушення абз. 4 п. 120.1.2. ст. 120 1 п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповіді на відзив ( том 3, а.с. 105 113) представник позивача стосовно надання ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» благодійної допомоги для Збройних сил України через Благодійну організацію «Благодійний фонд Полтавщини «Милосердя» (далі- БФП «Милосердя», Благодійний фонд) на суму 433 306 гривень, зазначає, що на адресу Товариства надійшов лист БФП «Милосердя» № 03925 від 03.03.2025 з проханням надати благодійну допомогу у вигляді товарно-матеріальних цінностей для підрозділів Збройних Сил України з метою підвищення обороноздатності та соціального захисту військовослужбовців, які перебувають під протекцією Фонду у зв`язку з воєнним станом в Україні, а також для медичних закладів, яким Фонд надає гуманітарну допомогу. На підставі звернення БФП «Милосердя», ТОВ «Компанія «Серпень» було видано наказ від 10.03.2025 № 10/03/2025-1 про надання благодійної допомоги, що відповідає потребам Благодійного фонду, зазначеним у листі від 03.03.2025 № 03925. Відповідно до акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 28.03.2025 підтверджується передача товарно-матеріальних цінностей згідно з переліками, відображеними в додатках до акта від 28.03.2025 № 1 та № 2, таким чином, висновок, що документи не містять інформації, яка б підтверджувала ціль таких операцій, до перевірки не надано інформацію про отримувача допомоги та цільове її призначення, не встановлено передача ТМЦ на потреби ЗСУ, не відповідають дійсності. В Акті перевірки податковий орган не спростовує, а навпаки підтверджує, що всі витрати понесені у зв`язку передачею благодійної допомоги Благодійному фонду та підтверджені документами. Таким чином, Товариство не порушувало жодної вимоги ПК України щодо формування витрат та інших показників фінансової та податкової звітності. Щодо уцінки у грудні 2023 та червні 2025 року товарів, які залежалися на складі більше одного року, представник позивача зазначає, що уцінка товарів не є операцією з постачання те не утворює об`єкта оподаткування ПДВ.

У додаткових поясненнях (том 3 а.с. 128 132) представник відповідача зазначав, що надання благодійної допомоги, а також безкоштовне надання матеріальних цінностей на користь Сил оборони України мають бути оформлені первинними документами, що підтверджують ціль таких операцій. До перевірки не надано: інформацію про отримувача допомоги та цільове її призначення, осіб відповідальних за передачу та отримання допомоги. ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» не підтвердило документально, що товари дійсно передавались військовим для оборонних потреб. Окрім цього, внаслідок не нарахування підприємством самостійно «компенсуючих» податкових зобов`язань з ПДВ від вартості товару, який списано (ЗЗР, насіння), що унеможливлює їх використання у господарській діяльності товариства, ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» порушено вимоги п.п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що зумовило заниження податкового зобов`язання за перевірений період на 1948151,94 грн.

19 травня 2026 року суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду по суті, призначено судове засідання на 16 червня 2026 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідача заперечував задоволення позову з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРПЕНЬ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

05.08.2013 за адресою: 36014, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська 21, як платник податків перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області, є платником податку на додану вартість. Зареєстрованими видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: основний 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2025 з питань правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на заrальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2025 року.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ» від 17.12.2025 № 17629/16-31-07-01-01/38874670.

06.01.2026 ТОВ «Компанія «Серпень» було подано заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки за №17629/16-31-07-01-01/38874670. Головне управління ДПС у Полтавській області, врахувавши зауваження та додаткові матеріали, які були наведені ТОВ «Компанія «Серпень» в запереченні до акта перевірки та при його розгляді, висновки акта перевірки від 03.11.2025 №17629/16-31-07-01-01/38874670 скасовано в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 11 362 грн, у т.ч. за 9 місяців 2025 року 11362 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 1062 727 грн., у т.ч. за грудень 2023 967458 грн, червень 2025 95269 грн та не реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму обсягу постачання 4901571,23 грн в т.ч. по періодам: за грудень 2023 4425227,68 грн, за червень 2025 476343,55 грн, в іншій частині акт перевірки залишено без змін, а заперечення частково задоволено.

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України), п. 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказам Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73. п. 6, п. 19 Національного Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 77995 грн, у тому числі за 9 місяців 2025 року - 77995 гривень.

2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189. пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п.198.1 п. 198.2, 198.3, 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 п. 201.10 ст. 201, п.69.1, п. 691 п. 69 підрозділу10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 3 671 197 грн, в т.ч. за квітень 2020 - 21 519 грн, квітень 2021 - 7 620 грн., лютий 2022 - 131 167 грн, березень 2022 - 214411 грн. травень 2022 - 113 268 грн. червень 2022 - 3412 грн, грудень 2022 - 52634 грн, січень 2023 - 11709 грн, грудень 2023 - 2027 362 грн, березень 202528001 грн, квітень 2025 - 39902 грн, травень 2025 -18 758 грн, червень 2025 - 983517 тис грн.

3. абз. 4 п. 120'.п. 98.5 ст.198 п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму обсягу постачання 15504979.91 грн в т.ч. по періодам за грудень 2023 -10587395,23 грн, червень 2025 4912584,74 гривні.

4. п. 201.1 п. 201.7, п 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстровано в ЄРПН обсяги зобов`язання з постачання товарів на суму 86 661 грн, а саме у березні 2025 - 86661 гривня.

5. п. 201.10 ст. 201, п:.69.1, п 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування iз затримкою до 365 днів за лютий 2025 року на суму ПДВ 86 619,47 грн, за квітень 2025 на суму ПДВ -1 533,34 грн, за червень 2025 на суму ПДВ - 30 000 гривень.

6. пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16, пп. 20.1.3, пп. 20.1.6 п. 20 ст. 20, п. 85.2 ст. 85 ПК України. а саме ненадання копій документів, що свідчать про заниження та несплату податків та зборів, платежів.

На підставі Акта від 17.12.2025 №17629/16-31-07-01-01/38874670 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009830701, яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ у розмірі 10200 грн;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009820701, яким збільшено ПДВ у розмірі 3260587,50 грн (основний платіж - 2608470 грн, штрафна санкція - 652117,50 грн);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009810701, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 83291,25 грн (основний платіж - 66633 грн, штрафна санкція - 16658,25 грн);

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009860701, яким застосовано адміністративні штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.01.2026 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з положенням пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу. Резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено: фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 140.4.4. пункту 140.4 статті 140 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від`ємного значення об`єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.

Великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашення у такому порядку.

Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не погашена позитивним значенням об`єкта оподаткування податкового (звітного) року, зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток або нульове значення) майбутніх податкових (звітних) періодів у розмірі не більше 50 відсотків такої непогашеної суми до її повного погашення.

Якщо непогашена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років становить не більше 10 відсотків позитивного значення об`єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, обрахованого відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, така сума від`ємного значення зменшує фінансовий результат до оподаткування цього податкового (звітного) періоду в повному обсязі.

Положення цього підпункту застосовуються з урахуванням пунктів 3 та 4-2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту погашеними вважаються суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, для яких одночасно виконуються дві такі умови:

а) ці суми були включені до розрахунку об`єкта оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів;

б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об`єкта оподаткування (прибуток) відповідних податкових (звітних) років, обраховане відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу без урахування непогашеного від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.

Абзацом першим підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується платником податку на прибуток на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих

послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об' єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об' єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 пункту 140.5 статті 140 Кодексу), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Пунктом 72 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, передбачено, що установити, що за звітні (податкові) періоди, з 2025 року до кінця календарного року, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, коригування, встановлені абзацом першим підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не проводяться щодо сум коштів та/або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), у розмірі, що не перевищує 8 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за умови що з цієї суми (вартості) більше 4 відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року було перераховано (передано) благодійним організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Водночас тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до пп. 69.6 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України коригування, встановлені підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів У країни, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв' язку та захисту інформації У країни, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з ' єднанням , військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти У країни, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Зважаючи на вимоги п.п. 69.6 п. 69 підр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» ПК України проведення коригувань фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України не поширюються на операції з добровільного передання (перерахування), зокрема щодо:

- сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням , військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави ;

- наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавств України про гуманітарну допомогу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

- сум коштів, перерахованих на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Отже, коригування, встановлені п.п. 140.5.9 п . 140.5 ст.140 ПК України, не проводяться щодо товарів (послуг) добровільно переданих (наданих) Збройним Силам України, сум коштів, перерахованих на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів, сум наданої платником гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації правові та організаційні засади процедур отримання, надання, оформлення, гуманітарної допомоги було істотно спрощено, відповідна регламентація запроваджена як на рівні закону, так і підзаконних нормативно-правових актів.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України « Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про гуманітарну допомогу» набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.

Набувачі гуманітарної допомоги з статусом юридичної особи визначаються відповідно до пунктів « а», «б», « в» , «r», «r» абзацу п`ятого цієї статті, а саме:

а) підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці , а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування ;

б) благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;

в) громадські організації осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста У країни та його обласні організації, творчі спілки , а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності;

г) релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України « Про свободу совісті та релігійні організації»

д) реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають відповідну ліцензію на здійснення реабілітаційних послуг, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форм власності.

Судом встановлено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія» СЕРПЕНЬ» надійшов лист БФП «Милосердя» №03925 від 03.03.2025 з проханням надати благодійну допомогу у вигляді товарно-матеріальних цінностей для підрозділів Збройних Сил України з метою підвищення обороноздатності та соціального захисту військовослужбовців, які перебувають під протекцією Фонду у зв`язку з воєнним станом в Україні, а також для медичних закладів, яким Фонд надає гуманітарну допомогу.

На підставі звернення БФП «Милосердя» Товариством було видано наказ від 10.03.2025 №10/03/2025-1 про надання благодійної допомоги, що відповідає потребам Благодійного фонду, зазначеним у листі від 03.03.2025 № 03925.

Відповідно до акта приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 28.03.2025 підтверджується передача товарно-матеріальних цінностей, що не заперечується відповідачем.

Таким чином матеріалами справи підтверджена ціль проведеної операції, а саме надання благодійної допомоги у вигляді товарно-матеріальних цінностей для підрозділів Збройних Сил України з метою підвищення обороноздатності та соціального захисту військовослужбовців, які перебувають під протекцією Фонду у зв' язку з воєнним станом в Україні, а також для медичних закладів, яким Фонд надає гуманітарну допомогу.

Передані позивачем товари підпадають під наведене в законі визначення гуманітарної допомоги, - цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв`язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Товарно-матеріальні цінності на суму 433 306,40 rрн були передані БФП «Милосердя», яка перебуває в Реєстрі неприбуткових установ та організацій з 27.02.2020. БФП «Милосердя» займається допомогою для Збройних Сил України, медичних закладів та допомагає людям, які постраждали від збройної агресії російської федерації.

Отже, доводи податковоrо орrану про те, що ТМЦ на загальну суму 433306,40 rрн були передані БФП «Милосердя» не Збройним Силам України або іншим збройним формуванням, не спростовують правильність висновків що вказана операція підпадає під дію пункту п.п. 69.6 п. 69 підрозділу 10 розділі ХХ ПК України ПК України.

Отже, вказані операції відповідають умовам, які визначені у п.п. 69.6 п. 69 підрозділу 10 розділі ХХ ПК України та відповідно коригування фінансового результату, відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України, на вказані суми не проводяться.

Аналогічні висновки висновлюються у постановах Верховного Суду від 12.11.2025 № 320/38134/24, від 27.01.2026 № 320/37866/24

Щодо доводів відповідача про заниження податкового зобов`язання з ПДВ по операціях з БФП «Милосердя», суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 4 п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ « Перехідних положень» ПК України, передбачено, що не є постачанням товарів та послуг операції з безоплатної (без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації) передачі/надання товарів та послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України , Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України , Міністерству внутрішніх справ України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладів охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, крім випадків, якщо такі операції з постачання товарів та послуг оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Приписами пункту 198.5. статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни , встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, -у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу ХХ цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197 .1.28 пункту 197 .1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 1 97 .11 статті 197 цього Кодексу).

Згідно із п.п. 197.1.15 п . 197.1 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги , зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам ( суб`єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації.

Факт передачі товарно-матеріальних цінностей благодійній організації підтверджується актом приймання-передачі від 28.03.2025 з додатком № 1 та № 2; наказом Товариства від 10.03.2025 №10/03/2025-1; листом благодійного фонду №03925 від 03.03.2025 .

Щодо тверджень відповідача про те, що БФП «Милосердя» є фігурантом кримінальних проваджень, суд зазначає що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі N2a-9375/l l/1370, від 13.03.2018 у справі N826/13582/13-a, від 27.03.2018 у справі №816/809/17, факт відкриття кримінального провадження не є беззаперечним та достатнім фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених відповідним контрагентом.

Так, Верховним Судом у постанові від 05.09.2023 № 280/4485/19 зазначено, що Акт перевірки не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача - для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними. Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагентів по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкового-повідомлення рішення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

У постановах Верховного Суду від 25.07.2025 № 420/4913/19, від 23.07.2025 № 280/4117/19 колегіями суддів зроблено висновок, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні доходи (витрати) у зв`язку з реалізацією (придбанням) товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи праві ведення господарської діяльності не може бути підставою для. висновку про порушення покупцем (продавцем) товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат (доходів), тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування доходів чи витрат, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Таким чином суд, вважає безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем п.п.140.5.9 п.104.5 ст. 140, п.71 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України.

Суд наголошує, що платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами господарювання, а відтак несуть відповідальність окремо один від одного.

Щодо висновку відповідача про порушення Товариством вимог податкового законодавства у зв`язку з уцінкою товарів, зокрема щодо необхідності коригування податкового кредиту та нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, суд зазначає наступне.

Уцінка товару -це процес зниження вартості, що проводиться, коли ринкова ціна впала, товари застаріли, зіпсовані або втратили початкові якості. Це облікова процедура, що зменшує балансову вартість запасів, які не мають попиту або пошкоджені, але залишаються функціональними.

Відповідно сигнальної довідки матеріально відповідальної особи від 30.11.2023 встановлено, що на обліку та на складі Товариства перебуває товар, який нереалізований більше одного року.

На підставі наказу від 01.12.2023 № 01/12/2023 «Про проведення інвентаризації та уцінки» позивачем проведено інвентаризацію та уцінку запасів, які не реалізовані більше року.

Під час проведення інвентаризації виявлено товари, що підлягають уцінці на суму 10587 395,23 грн, які уцінені до нової вартості 4425227,68 грн.

Проведення уцінки товару підтверджується описом актом уцінки товарів, що залежалися на складі більше одного року від 27.12.2023 року.

Відповідно сигнальної довідки матеріально відповідальної особи від 18.06.2025, на обліку та на складі Товариства перебуває товар, який нереалізований більше одного року.

На підставі наказу від 23.06.2025 № 23/06-1 «Про проведення інвентаризації та уцінки» Товариством проведено інвентаризацію та уцінку запасів, які не реалізовані більше року.

Під час проведення інвентаризації виявлено товари, що підлягають уцінці на суму 4917053,29 грн, які уцінені до нової вартості 476343,55 грн.

Проведення уцінки товару підтверджується описом актом уцінки товарів, що залежалися на складі більше одного року від 30.06.2025 року.

Суд зазначає, що уцінка товарів не є об`єктом оподаткування ПДВ, адже вона не змінює первісного призначення товарів, не відбуваються операції постачання та товар залишається у власності і продовжує використовуватися у господарській діяльності Товариства.

Вказана обставина підтверджується оборотно сальдовою відомістю по рахунку 281 «Товари на складі».

Уціненні товари, як і раніше, призначені для використання в оподаткованих операціях у рамках господарської діяльності товариства. Тому податковий кредит з ПДВ, відображений при придбанні товарів, на які згодом знижена ціна, не підлягає компенсації за механізмом передбаченим п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Отже, уцінка товарів не є операцією з постачання та не утворює об`єкта оподаткування ПДВ.

Уцінка не впливає на виникнення права на податковий кредит.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3 Податкового кодексу України, право на податковий кредит виникає на дату першої події за умови придбання товарів/послуг для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На момент придбання товарів: товари були призначені для використання у господарській діяльності; податок на додану вартість був фактично сплачений у складі вартості; податкові накладні були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Подальша уцінка товарі: не змінює первісного призначення товару; не свідчить про використання товару в неоподатковуваних операціях; не анулює право платника податків на податковий кредит.

Відсутні підстави для застосування пункту 198.5 ПК України.

Контролюючий орган фактично застосовує пункт 198.5 ПК України, вважаючи, що уцінка товарів свідчить про використання товарів поза межами господарської діяльності.

Водночас відповідно до зазначеної норми, обов`язок нарахування податкових зобов`язань виникає лише у разі, якщо товари:

починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

використовуються в неоподатковуваних операціях;

використовуються поза межами господарської діяльності платника податку.

Проте, уцінені товари не змінюють первісного призначення товарів, не відбуваються операції постачання та товар залишається у власності і продовжує використовуватися у господарській діяльності.

Уцінка товарів є наслідком зміни ринкових, споживчих або якісних характеристик товару, здійснюється з метою можливості подальшої реалізації та є складовою звичайної господарської діяльності.

Контролюючим органом не доведено факту використання товарів у неоподатковуваних операціях або поза межами господарської діяльності, що є обов`язковою умовою для застосування пункту 198.5 ПК України.

Уцінка відображає зменшення корисності запасів та їх чистої вартості

реалізації, а тому є обґрунтованою та правомірною обліковою операцією, яка не створює податкових наслідків з ПДВ.

Таким чином, враховуючи що уцінка товарів не є списанням активу та не є операцією з постачання товарів відповідно до вимог пп. 14.1.191 ПК України та відповідно і не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні п.185.1 ПК України, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов`язку за даних обставин нарахувати податкові зобов`язання на підставі пп. г п. 198.5 ПК України.

Таким чином, у Товариства відсутності обов`язок нараховувати компенсуючі податкові зобов`язання з ПДВ у порядку пункту 198.5 статті 198 ПК України на уцінку запасів, оскільки уцінений товар може бути використаним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Зважаючи на викладене, висновки податкового органу щодо порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст, 189, п. 198.5 ст.198 ПК України та ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1948152,00 грн є помилковими.

Таким чином, контролюючим органом неправомірно донараховано податковим повідомленням - рішенням №00009820701 від 27.01.2026 зобов`язання з податку на додану вартість.

Враховуючи помилковість висновку контролюючого органу щодо не нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суми проведеної уцінки запасів на загальну суму також є помилковими висновки щодо порушення позивачем пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, зокрема, нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних неправомірно застосовано штрафну санкцію податковим повідомленням - рішення №00009830701 від 27.01.2023 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки від 17.12.2025 № 17629/16-31-07-01-01/38874670 не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 27.01.2026 №00009830701, яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ у розмірі 10200 грн; від 27.01.2026 №00009820701, яким збільшено ПДВ у розмірі 3260587,50 грн (основний платіж - 2608470 грн, штрафна санкція - 652117,50 грн); від 27.01.2026 №00009810701, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 83291,25 грн (основний платіж - 66633 грн, штрафна санкція - 16658,25 грн); від 27.01.2026 №00009860701, яким застосовано адміністративні штрафні санкції у розмірі 1020 грн, було винесені відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування, не довів правомірності власних рішень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Компанія «СЕРПЕНЬ».

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 33280,00 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 33280,00 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду надано: договір про надання юридичних послуг від 30.12.2025, акт прийому-передачі виконаних робіт від 02.01.2026, додаток до акту приймання-передачі виконаних послуг від 30.12.2025, рахунок-фактура №02/01-26 від 02.01.2026 на суму 20000 грн , платіжна інструкція №1 від 02.01.2026 на суму 20000,00 грн

Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат у заявленому розмірі 20000,00 є співмірним із складністю справи і таким, що підпадає під критерій розумності, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" (вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄРДПОУ 38874670) до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄРДПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009830701, яким застосовано штрафну санкцію з податку на додану вартість у розмірі 10200 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009820701, яким збільшено податок на додану вартість у розмірі 3260587,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009810701, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 83291,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.01.2026 №00009860701, яким застосовано адміністративні штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СЕРПЕНЬ" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 33280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2026.

Суддя С.С. Бойко