Рішення № 137740990, 26.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8731/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо ненарахування пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення виплати - 01.06.2023 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати нарахувати пенсію ОСОБА_2 з моменту припинення виплати - 01.06.2023 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є донькою покійної пенсіонерки - ОСОБА_2 , яка перебувала на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, та якій з 01.06.2023 року було припинено виплату пенсії у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

При цьому, позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини своєї матері. Водночас, постановою від 18.03.2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не надані документи, що підтверджують належність недоотриманої пенсії померлій.

Не погоджуючись із фактом невиплати пенсії з 01.06.2023 року померлій матері, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду у справі №420/8731/26 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до норм чинного законодавства ОСОБА_2 не зверталась, повідомлення про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації у Головного управління відсутнє. Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням правомірно припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2023 року, відповідно до ч.1 ст.49 Закону №1058, а своїм правом щодо поновлення виплати пенсії згідно норм чинного законодавства померла не скористалась Відповідач наголошує, що статтею 25 ЦК України передбачено, що у зв`язку із смертю фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність. Враховуючи факт смерті ОСОБА_2 29.03.2025, у органів Пенсійного фонду України відсутні підстави для поновлення пенсійних виплат.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку від пенсійного органу не надходило.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області, та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.06.2023 року пенсіонерці було припинено виплату пенсії у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 (далі позивач) є донькою померлої, що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.

Враховуючи факт настання смерті пенсіонерки, позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини своєї матері. Водночас, постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори від 18.03.2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не надані документи, що підтверджують належність недоотриманої пенсії померлій.

На підтвердження факту відсутності у ОСОБА_2 на день її смерті недоотриманої суми пенсії надано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.10.2025 року.

Не погоджуючись із вищевказаною бездіяльністю пенсійного органу щодо непоновлення та невиплаті з 01.06.2023 року пенсії її померлій матері, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

За ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до ч.1 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

За ч.1 ст.47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Згідно ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Варто зазначити, що судом за час розгляду справи було встановлено, що з 01.06.2023 року ОСОБА_2 було припинено виплату пенсії у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Водночас, матеріли справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії, як і не містить доказів прийняття рішення територіальним органом Пенсійного фонду України про поновлення пенсії матері позивача до моменту її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом також встановлено, що після настання смерті ОСОБА_2 , позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини своєї матері. Водночас, постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори від 18.03.2026 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки не надані документи, що підтверджують належність недоотриманої пенсії померлій.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частиною 1 ст.52 Закону №1058-IV встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Отже, з наведених норм вбачається, що донька померлої спадкодавці мала б першочергове право на спадкування суми пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була нею одержана за життя.

Ключовим в цьому є те, що спадкоємець має право на недоотриману суму пенсії спадкодавиці лише в тому випадку, якщо вказана сума належить спадкодавцю, тобто нарахована, або її нарахування передбачено рішенням суду або рішенням іншого суб`єкту владних повноважень, але залишилася невиплаченою, недоотриманою у зв`язку з її смертю.

Водночас, як було вже встановлено судом вище, питання про поновлення ОСОБА_2 права на отримання пенсії, починаючи з 01.06.2023 року, за її життя не вирішувалось, будь-яких рішень по суті питання або про зобов`язання пенсійного органу поновити нарахування та виплату їй пенсії не приймалося.

Таким чином, пенсія ОСОБА_2 , починаючи з 01.06.2023 року, про яку звертається позивач в даній справі, не нараховувалась, а тому не є недоотриманою у зв`язку з її смертю.

Згідно п.4 ч.1 ст.1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

З наведеної статті вбачається, що право на пенсію нерозривно пов`язано з особою спадкодавця, а тому саме спадкодавець має право звертатися до суду за захистом свого порушеного права на пенсію.

Аналогічного висновку дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.06.2021 року по справі №540/4101/20.

Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо вмотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

За таких підстав суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057).

Суддя О.В. Білостоцький

.