Рішення № 137740747, 20.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22890/24

Провадження № 2/752/691/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування обтяження нерухомого майна та виключення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25.10.2000 вона та її мати ОСОБА_2 купили в рівних частках квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М.. ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_2 померла, спадщину після смерті якої прийняла вона, спадкоємиця за законом, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і не заявила про відмову від неї. 13.06.2024 вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ващенко В.В. для отримання свідоцтва про право власності на вказану квартиру, проте отримала відмову, оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на вищевказану квартиру була накладена заборона на відчуження. З інформаційної довідки № 382768704 від 16.06.2024 їй стало відомо, що підставою обтяження є договір іпотеки № 16254 від 28.07.2024. Реєстратором, що наклав заборону на відчуження нерухомого майна, є приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. Заявником, що звернувся з заявою про накладення заборони на відчуження нерухомого майна є ОСОБА_3 .. Жодного договору іпотеки ні нею, ні ОСОБА_2 не підписувалося. Їй також стало відомо, що наказом Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3.» від 31.03.2006 № 27/5 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 (№ НОМЕР_2 від 12.09.1995), а документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса ОСОБА_3. не передані на відповідне зберігання до Київського державного нотаріального архіву. Місцезнаходження архіву приватного нотаріуса ОСОБА_3 на даний час невідоме. Таким чином, дії та бездіяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.. порушують її (позивача) права, як спадкоємця, а також право на приватну власність, а рішення про накладення заборони на відчуження нерухомого майна прийняте з порушенням загальної засади державної реєстрації прав, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно зі ст. 2-1, 33 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ (в редакції станом на вересень 2018) контроль за організацією нотаріату перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Накладення заборони на нерухоме майно та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує її (позивача) права як власника та позбавляє можливості в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном.

Позивач просить суд скасувати обтяження та вилучити запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером обтяження 82741 на квартиру АДРЕСА_1 , здійснений 28.07.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3..

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 7 листопада 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 32-33). Відповідачам наданий строк для надання відзиву.

24 грудня 2024 року від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 45-52), в якому просять в задоволенні позовних вимог до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначили, що відповідно до позовної заяви, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на квартиру приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ващенком В.В., оскільки згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3. була накладена заборона на відчуження. Підставою обтяження є договір іпотеки № 16254 від 28.07.2004. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. до нотаріуса може звертатися з заяво. Про зняття заборони як іпотекодержатель так і іпотекодавець, за умови подання безспірних доказів виконання зобов`язань. У разі звернення особи до суду з вимогою про звільнення майна з-під арешту вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт - стягувача у виконавчому провадженні. Оскільки договір іпотеки який є підставою обтяження не було закрито, обтяження не може бути знято. Крім того, зазначили, що відповідачем є особа, до якої пред`явлено позовну вимогу. Позивач не обґрунтовує свої вимоги до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), останньою не надано доказів, які б свідчили про виникнення спірних правовідносин між позивачем та Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ). Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем у вказаній справі, оскільки позивачем не доведено, яким чином останнім порушено чи взагалі могло порушити права та інтереси позивача.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у вказаній справі, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 125).

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Закону.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі.

Відповідач Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції м. Київ) про причини неявки представника суд не повідомило.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_3 та її представник адвокат Добраниця В.М. про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження (а.с. 10), свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 11) та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 12).

З копії договору купівлі-продажу від 25.10.2000, посвідченого 25.10.2000 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., зареєстрованого у реєстрі 6349 (а.с. 14-15) та інформаційної довідки КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2024 № 37057 від 18.10.2024 (а.с. 16), судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, спадщину після смерті якої прийняла її дочка, спадкоємиця по закону ОСОБА_1 , яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і не заявила про відмову від неї.

Як зазначила в позовній заяві позивач 13.06.2024 вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ващенко В.В. для отримання свідоцтва про право власності на вказану квартиру, проте отримала відмову, оскільки на вищевказану квартиру була накладена заборона на відчуження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.06.2024 (а.с. 17), 28.07.2004 реєстратором: приватним нотаріусом ОСОБА_3. за № 82741 зареєстровано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 ; підстава: договір іпотеки.

Наказом Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 » від 31.03.2006 № 27/5 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3 (№ НОМЕР_2 від 12.09.1995) та наказом Київського міського управління юстиції «Про анулювання реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу ОСОБА_3» від 03.04.2006 № 63/02 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.; зобов`язано останню передати до Київського державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву (а.с. 19-20.

Відповідно до копії повідомлення Київського державного нотаріального архіву від 05.06.2024 № 2275/02-05 (а.с. 18), станом на 5 червня 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 не передавала документи нотаріального діловодства та архіву на державне відповідальне архівне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Судом встановлено, що арешт на вказану квартиру був накладений приватним нотаріусом ОСОБА_3. на підставі договору іпотеки.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV"Про іпотеку" (далі - Закон про іпотеку), який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону про іпотеку, пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц та від 27 березня 2019 року в справі № 711/4556/16).

Відповідно до статті 74 Закону про нотаріат нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно у зв`язку із: повідомленням кредитора (позикодавця) про погашення позики (кредиту); припиненням, розірванням іпотечного договору, договору застави, ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору, іншого договору, на підставі якого було накладено заборону відчуження; смертю відчужувача за договором довічного утримання (догляду), спадковим договором або смертю другого з подружжя, що уклали спадковий договір; смертю другого з подружжя, яке склало спільний заповіт подружжя; відчуженням майна, переданого під виплату ренти; спливом строку, на який накладено заборону відчуження; рішенням суду; судовим рішенням про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою, про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; зверненням органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; в інших випадках, встановлених законодавством. Нотаріус знімає заборону відчуження рухомого майна у випадках, встановлених законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року в справі № 490/5986/17-ц (у контексті вирішення питання юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора) сформулювала правовий висновок про те, що якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора щодо розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Тому право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може призвести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.

У цій справі вимоги про зняття заборони на відчуження нерухомого майна з виключенням відомостей з відповідних реєстрів стосуються спору між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а не між іпотекодавцем та нотаріусом.

Лише за відсутності спору між іпотекодавцем та іпотекодержателем та у зв`язку із нотаріальною помилкою у суді підлягає вирішенню спір між іпотекодавцем та нотаріусом.

У даній справі позивачем не надано суду доказів відсутності спору між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Позивач у позовній заяві зазначає, що жодного договору іпотеки ні нею, ні ОСОБА_2 не підписувалося.

Разом з тим, позивачем також не надано доказів і того, що інформація про неї або ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі боржників відсутня.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-цта неодноразово підтримано Верховним Судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З огляду на обставини цієї справи, суд вважає що приватний нотаріус ОСОБА_3 та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежними відповідачами.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування обтяження нерухомого майна та виключення запису з державного реєстру речових прав на нерухоме майно залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 );

Відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_3);

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (м. Київ провул. Музейний, 2-Д, код ЄДРПОУ: 43315602).

Суддя К.Г. Плахотнюк