Рішення № 137740731, 26.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11728/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 Київського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в якому позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд: визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати Київське ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса):а) закінчити виконавче провадження АА №609457; б) зняти арешт накладений на майно домоволодіння 14 частини, адреса: АДРЕСА_1 , боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ); в) виключити відомості про боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.08.2009 року постановою державного виконавця №В-8/934 відкрито виконавче провадження про примусове виконання судового наказу №2-н-482/09, виданого Київським районним судом м. Одеси від 05.06.2009, у межах якого було накладено арешт на 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2009 у справі №2-с-86/09 зазначений судовий наказ скасовано. 03.06.2010 постановою державного виконавця №В-8/44 виконавче провадження закінчено у зв`язку зі скасуванням виконавчого документа, однак арешт з нерухомого майна знято не було. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із заявами про зняття арешту з 1/4 частини домоволодіння за вказаною адресою, однак листами від 23.09.2025 №135087 та від 09.04.2026 №294/03.2-06 отримав відмову з посиланням на необхідність вирішення цього питання у судовому порядку відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що така бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо незняття арешту з майна порушує його право власності та право на вільне користування і розпорядження майном, гарантовані Конституцією України та законами України.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження з урахуванням особливостей ст.287 КАС України.

Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання, призначене на 11.06.2026 року на 14:00 год. з`явився позивач не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою від 11.06.2026 року суд вирішив продовжити розгляд заяви у письмовому провадженні.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини: родичем першої черги споріднення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є його батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 29.05.2003, виданим Відділом реєстрації громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Одеси.

26.09.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , який проходив військову службу як захисник Батьківщини, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27.09.2023.

21.08.2009 постановою №В-8/934 відкрито виконавче провадження Першим Київським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про примусове виконання судового наказу №2-н-482/09, виданого Київським районним судом м. Одеси від 05.06.2009, у межах якого накладено арешт на 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

26.11.2009 ухвалою Київського районного суду м. Одеси у справі №2-с-86/09 зазначений судовий наказ скасовано.

20.05.2010 у зв`язку зі скасуванням виконавчого документа №2-н-482/09 до органу державної виконавчої служби надійшло звернення про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна.

03.06.2010 постановою №В-8/44 виконавче провадження з примусового виконання судового наказу Київського районного суду м. Одеси №2-н-482/09 закінчено, однак арешт з 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 знято не було.

Відповідач листами від 23.09.2025 №135087 та від 09.04.2026 №294/03.2-06 повідомив про необхідність вирішення питання щодо зняття арешту з майна у судовому порядку в порядку позовного провадження відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".}

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" за № 606-ХІV від 21.04.1999 р. (надалі - Закон № 606-ХІV), який втратив чинність у зв`язку з набранням чинності 05.10.2016 р. Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року № 2274/5, а саме Розділу 9 пункту 9.9, норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання до архіву, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягали знищенню.

Суд зазначає, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону №1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню. В свою чергу, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

До матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що на даний час відносно ОСОБА_2 відкриті будь-які виконавчі провадження.

У свою чергу, наявність арешту на майно порушує конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, провадження № 61-12406св21 (ЄДРСРУ № 108296856), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21, ЄДРСРУ № 108653799).

Аналіз положень Закону №1404-VIII, зокрема приписів статей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Визначений ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника є вичерпним, а згідно з ч.5 цієї статті - у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, насамперед порушуються наявністю у відповідних реєстрах інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме: арешту його майна, номер запису про обтяження № 9826094 та арешт з земельної ділянки, номер запису обтяження № 9741076.

Відповідно до ч.2 ст. 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Пунктом 1 ч.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Рішення суду про зняття арешту з майна є підставою для припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстрація чого відноситься до повноважень державного реєстратора.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для існування у реєстрі запису про наявність арешту належного нерухомого майна позивача, оскільки такий арешт за відсутності відкритого виконавчого провадження, виконавчого документа, що підлягає примусовому виконанню, та будь-яких майнових вимог стягувача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню як такий, що обмежує право власника на володіння, користування та розпорядження майном без належної правової підстави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що тривале збереження запису про арешт у відповідних державних реєстрах є непропорційним втручанням у право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а доводи позивача є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) щодо незняття арешту з 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання Київського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з вказаного нерухомого майна; зобов`язання вчинити дії щодо виключення відповідних записів про обтяження з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів, у яких містяться відомості про арешт майна.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи та наданих доказів, відсутні підтвердження існування відкритого виконавчого провадження АА №609457 у стані, що підлягає виконанню на час розгляду справи.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершеною стадією примусового виконання рішень і підлягає закінченню у випадках, прямо визначених законом.

За відсутності відкритого виконавчого провадження або доказів його триваючого виконання, відсутній предмет адміністративного зобов`язання, а відтак і правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо його закінчення.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження АА №609457 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», внесення та виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників є процесуальною дією державного виконавця, яка здійснюється у зв`язку з відкриттям, закінченням або поверненням виконавчого документа стягувачу.

Виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників є похідною дією від завершення виконавчого провадження та не є самостійним способом захисту порушеного права в розумінні статті 5 КАС України, оскільки здійснюється виконавцем автоматично на підставі відповідного процесуального рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності чинного виконавчого провадження та необхідності зняття арешту як основного способу захисту порушеного права, вимога про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників є передчасною та похідною, а тому окремому задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду будь-яких доказів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, не обґрунтував правових підстав для невчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна та виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, відповідачем не надано доказів існування передбачених законом підстав, які б унеможливлювали виконання вказаних вимог позивача або свідчили про наявність триваючого виконавчого провадження, у межах якого могли б зберігатися відповідні обмеження.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 77 КАС України, суд виходить з того, що доводи позивача не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, а тому вважаються доведеними у межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 165, 205, 242-246, 250, 255, 262, 287, 295, 297 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Київського ВДВС у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (вул. Генерала Петрова, 1, м.Одеса, 65065, код ЄДРПОУ 41407330) про визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), яка полягає у незнятті арешту з 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № В-8/934.

Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття арешту з 1/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження № В-8/934.

Зобов`язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) вчинити дії щодо виключення відомостей про обтяження (арешт) із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших відповідних реєстрів, накладеного в межах виконавчого провадження № В-8/934.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 26.06.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка