Ухвала суду № 137740724, 26.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38460/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши справу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа №420/38460/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України від 25.03.2025 року №5101110100017055.

Ухвалою від 21.05.2026 року судом залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

На виконання ухвали суду від 21.05.2026 року представником позивача надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви представник позивача зазначає про те, що позивач, не маючи юридичної освіти, не знав та не усвідомлював про наявність заборони в`їзду в Україну, оскільки: 04.03.2025 року відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та прийнято рішення про примусове видворення, після чого згідно із рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2025 року позивача було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України та поміщено до Миколаївського ПТПІ, і лише 25.03.2025 року додатково було прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну, незважаючи на те, що накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. було виконано 17.03.2025 року, тобто позивачем добровільно сплачено до бюджету зазначену суму. Тобто, відповідач, приймаючи 04.03.2025 року рішення про примусове видворення громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 , чомусь не прийняв того ж числа, як це передбачено законом, рішення про заборону в`їзду в Україну, а прийняв його лише 25.03.2025 року, про яке не повідомив позивача, а натомість негайно доставив його до пункту пропуску «Маяки-Удобне» (Одеська область), у якому позивач у ніч з 25.03.2025 року на 26.03.2025 року перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Молдова. Тому, перебуваючи в Республіці Узбекистан і, не будучи обізнаним про наявність додаткового рішення про заборону в,їзду в Україну, прийнятого чомусь напередодні виконання його примусового видворення 25.03.2025 року, намагався 29.04.2025 року в`їхати з дружиною ОСОБА_3 в Україну. Тобто, позивач дізнався про наявність заборони в`їзду в Україну із рішення про відмову в перетині державного кордону України від 29.04.2025 року і аж ніяк не міг про неї дізнатись у ніч з 25.03.2025 року на 26.03.2025 року коли відбулось фактичне примусове видворення. Копії рішення та сторінки паспортного документа позивача із відміченою датою 29.04.2025 року додає. Посилання відповідача про наявність у нього копії свідоцтва на повернення без сплати консульського збору, тобто міжнародного сертифікату (проїзного документу) на повернення громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 до країни походження Республіки Узбекистану строком дії з 14.03.2025 року по 30.04.2025 року з оформленою транзитною візою та придбаним авіаквитком в Республіці Молдова на дату 26.03.2025 року за напрямком Кишинів - Істанбул Ташкент не є релевантним, доречним, оскільки всі ці документи були на руках у відповідача, а не позивача, і вони жодним чином не свідчать про обізнаність позивача про заборону в,їзду в Україну. Крім того, в подальшому через іншого представника позивач помилково оскаржував рішення ДПСУ про відмову в перетині державного кордону України від 29.04.2025 року, залучивши як відповідача ДПСУ. Далі, на неодноразові звернення позивача до ГУ ДМС в Одеській області, АДПСУ, УСБУ в Одеській області отримано 15 та 16 жовтня 2025 року відповіді та копія оскаржуваного рішення прийнятого відповідачем щодо позивача, з яких позивач і його представник дізнались (переконались) про порушення прав позивача лише 16.10.2025 року, коли представник позивача адвокат Богуш І.М. отримав відповідь ГУ ДМС в Одеській області, з якої чітко вбачається, що 25.03.2025 року відповідачем щодо позивача було додатково прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну від 25.03.2025 року №5101110100017055 строком на 5 років. Таким чином, звернення із позовом 18.10.2025 року відбулось в межах передбаченого законом 6-ти місячного терміну від 29.04.2025 року, коли позивач дізнався про заборону в`їзду, і від 16.10.2025 року, коли представник позивача і позивач фактично дізнались і переконались у наявності такої заборони. Попередньо із відповіді НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 07.10.2025 року такого не вбачалось, було запропоновано звернутись до АДПСУ.

Відповідно до ст. 118, ч. 1 ст. 119, ч. 1, ч. 2 ст. 122, ч. 6 ст. 161 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Предметом спору у цій справі є скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про заборону в`їзду на територію України від 25.03.2025 року №5101110100017055.

З матеріалів справи вбачається, що після завершення процедури ідентифікації, документування ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) свідоцтвом на повернення в Республіку Узбекистан №456818 виданим Посольством Республіку Узбекистан 14.03.2025 року терміном дії до 30.04.2025 року, 26.03.2025 року позивача було видворено за межі території України через КПП «Маяки - Удобне».

З наданого до суду представником відповідача свідоцтва ОСОБА_1 (RAKHMATKHANOV SANJARKHON) на повернення в Республіку Узбекистан №456818 виданого Посольством Республіки Узбекистан 14.03.2025 року терміном дії до 30.04.2025 року, яке було вручено позивачу 26.03.2025 року при перетину кордону України через КПП «Маяки - Удобне», вбачається проставлення штампів про прийняття рішення про примусове видворення від 04.03.2025 року та про заборону в`їзду до 25.03.2030 року.

Таким чином, позивач 26.03.2025 року, а саме в день перетину кордону України, був обізнаний про прийняття ГУ ДМС в Одеській області рішення про заборону в`їзду на територію України від 25.03.2025 року №5101110100017055.

Надані докази безперечно підтверджують те, що позивач дізнався про порушення своїх прав саме 26.03.2025 року, однак звернувся до суду 24.10.2025 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Таким чином наведені в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду з цим позовом та не можуть бути визнані такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду.

Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 171, 248, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними обставини, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про заборону в`їзду на територію України залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА