Рішення № 137740312, 23.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/31163/25

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук Ю.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хейніса О.Г.,

представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Костенко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Перша вінницька державна нотаріальна контора Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд зняти арешт, накладений постановою слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області у кримінальній справі №12340041 від 30.08.2012 (реєстраційний номер обтяження №12954873, зареєстрований Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 05.09.2012).

Позов мотивовано тим, що постановою слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області у кримінальній справі №12340041 від 30.08.2012 накладено арешт на майно позивача.

На підставі вказаної постанови Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження №12954873 від 05.09.2012.

Наявність вказаного арешту перешкоджає позивачу користуватись та розпоряджатись своїм майном, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження у справі. (а.с. 27)

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області Костенко Ю.О. подала заяву про закриття провадження у справі, оскільки даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Арешт на майно позивача накладено в межах процедури, визначеної кримінальним законодавством, а тому дані вимоги повинні розглядатися в порядку КПК України, та відзив, у якому навела аргументи, аналогічні викладеним у вказаній вище заяві. Крім цього, зазначила, що ГУНП у Вінницькій області не є належним відповідачем у справі. (а.с.34-37, 44-47)

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хейніса О.Г. про витребування доказів.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хейніс О.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Костенко Ю.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першої вінницької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що постановою старшого слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області майора міліції Дідика А.А. у кримінальній справі №12340041 від 11.07.2012 ОСОБА_1 притягнуто в якості обвинуваченого та пред`явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. (а.с.120-121)

Постановою старшого слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області майора міліції Дідика А.А. у кримінальній справі №12340041 від 30.08.2012 накладено арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_1 , у т.ч. на 1/750 частку будинку по АДРЕСА_1 . Копію постанови направлено на виконання до КП «ВМБІТ» та Першої вінницької державної нотаріальної контори. (а.с.80)

На виконання вказаної постанови Першою вінницькою державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження №12954873 від 05.09.2012, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. (а.с.7)

Постановою старшого слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області майора міліції Дідика А.А. у кримінальній справі №12340041 від 18.09.2012 кримінальну справу №12340041 закрито на підставі ч.1 п.2 ст.6 КПУ України, за відсутності в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. (а.с.119)

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Проте, арешт на майно було накладено старшим слідчим Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області майором міліції Дідиком А.А. у кримінальній справі №12340041 на підставі положень КПК України 1960 року.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном. Зокрема, відповідно до ст.126 КПК 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Правова природа арешту майна не змінилась і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження. Зокрема, згідно зі ст.170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними внаслідок існування арешту майна, ОСОБА_1 має правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом.

Існування арешту перешкоджає позивачу реалізувати своє право власності на майно.

За результатами розгляду кримінальної справи, в межах якої було накладено арешт, кримінальну справу №12340041 закрито на підставі ч.1 п.2 ст.6 КПУ України, за відсутності в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

З урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 р., тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 р. очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Отже, вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.05.2019 (справа №372/2904/17-ц).

Щодо позиції ГУНП у Вінницькій області про те, що воно є неналежним відповідачем, суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14. У цих постановах Верховний Суд України вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Отже, ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС.

Суд відхиляє доводи сторони про те, що ГУНП у Вінницькій області є неналежним відповідачем, оскільки саме воно виконує завдання і функції УМВС України в Вінницькій області, постановою слідчого якого було накладено арешт на належне позивачу майно.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про скасування арешту майна.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.126 КПК 1960 року, ст. 13, 49, 76-81, 141, 206, 247, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Перша вінницька державна нотаріальна контора Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт, накладений постановою слідчого Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області у кримінальній справі №12340041 від 30.08.2012 (реєстраційний номер обтяження №12954873, зареєстрований Першою вінницькою державною нотаріальною конторою 05.09.2012).

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40108672, місце знаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Театральна, 10;

третя особа Перша вінницька державна нотаріальна контора Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 02885735, місце знаходження юридичної особи: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.

Повний текст судового рішення складено 26.06.2026.

Суддя