Рішення № 137740237, 26.06.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/312/26

Провадження № 2/145/545/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"26" червня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Чухіля Сергія Сергійовича, місце знаходження: пров. Цегельний, 8, м. Вінниця Вінницька область, Код ЄДРПОУ 02909909,

який діє в інтересах держави, в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, адреса електронної пошти: vinnytsia@land.gov.ua, Код ЄДРПОУ 39767547,

до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,

про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Чухіля Сергія Сергійовича, який діє в інтересах держави, в особі позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.05.2004 № 1565 успадкував від ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в розмірі 3,08 в умовних кадастрових гектарах, яке належало останній відповідно до сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0199729, що підтверджується відповідним записом під номером 342 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

В подальшому розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 15.05.2005 № 191 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю 3,1226 га, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Яришівській сільській раді (ПСП «Агро-Союз Яришівський» с. Яришівка)» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки членам ПСП «Агро-Союз Яришівський», передати безоплатно власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель спільної власності членам ПСП «Агро-Союз Яришівський» та видати державні акти на право власності на земельні ділянки згідно з додатком 1. Відповідно до додатку 1 до вказаного розпорядження ОСОБА_1 належить до видачі державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,1226 га, в тому числі ріллі 3,1226 га.

На підставі вищевказаного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт від 15.06.2006 серії ЯА № 108180 на право власності на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035, площею цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

При цьому, відповідно до ст. 126 ЗК України (чинного на час отримання відповідачем державного акту) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Водночас в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яка інформація щодо речових прав на вищевказану земельну ділянку відсутня.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру категорія вищевказаної земельної ділянки - «Землі сільськогосподарського призначення», цільове призначення - 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Водночас відповідно до інформації, отриманої від Управління Державної міграційної служби України у листі від 16.05.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України не набував та не припиняв, документами, які б підтверджували громадянство України, та посвідками на постійне проживання документований не був.

Разом з тим, перебування земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності іноземного громадянина суперечить вимогам Земельного кодексу України, у зв`язку з чим такі земельні ділянки підлягають конфіскації на користь держави, виходячи з наступного.

Оскільки ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035 протягом року, така земельна ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи викладене позивач просить припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина російської федерації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035, площею 3,1226 га, що розташована на території колишньої Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури (ІВАЛ ПА 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору за пред`явлення цього позову.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 09.03.2026 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами позовного загального провадження у відкритому судовому засіданні.

31.03.2026 представником ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області Рябцуном С.В. подано до суду пояснення щодо позову, у яких останній зазначив, що, ознайомившись із матеріалами позовної заяви, Головне управління вважає її обґрунтованою з огляду на наступне.

Як вбачається із позовної заяви, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.05.2004 №1565, ОСОБА_1 успадкував від ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035 площею 3,1226 га, яка розташована на території колишньої Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Згідно розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 15.05.2005 № 191 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Яришівській сільській раді (ПСП «Агро-Союз Яришівський» с. Яришівка» ОСОБА_1 видано державний акт на паво власності на земельну ділянку ЯА № 10818 площею 3,1226 га, з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035, що розташована на території колишньої Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15.06.2006 року вказаний державний акт було зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент видачі державного акту), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Тому, право власності на земельну ділянку площею 3,1226 га виникло у Відповідача 15.06.2006 року.

На момент успадкування зазначеної земельної ділянки, державної реєстрації права власності, та по теперішній час, згідно з інформацією Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області №0501.17-1202/05.2-26 від 16.02.2026, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство України не набував та не припиняв, документами, які б підтверджували громадянство України, та посвідками на постійне проживання документований не був.

Водночас, за доданими до позовної заяви документами, свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку відсутнє, що свідчить про відсутність належного підтвердження набуття права власності на неї в порядку спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Положеннями частини 2,3 статті 81 ЗК України визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно частини 4 статті 81 даного Кодексу, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Враховуючи викладене, Головне управління при розгляді даної справи покладається на розсуд суду. Просить позов задовольнити, судові засідання по даній справі проводити без участі представника Головного управління.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30.04.2026 підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання прокурор Вітковська Л.Ф. не з`явилася, подала заяву, у якій просить розгляд справи провести за її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, згідно з поданою заявою просить розгляд справи проводити за його відсутності, позов просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату і час судового засідання повідомлений у порядку, встановленому законом порядку. 11.03.2026, 03.04.2026, 06.05.2026, 26.05.2026 судом на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду.

Частиною 11 ст. 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів про спірні правовідносини сторін, а тому за згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що відповідає положенню ч. 3 ст. 211 та ст. 280-282 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та правовідносини, які врегульовані нормами права, що їм відповідають, та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Позов правомірно пред`явлено прокурором в інтересах держави відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, ч. 4 ст. 56 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Законність представництва прокурором інтересів держави обґрунтована в позові та підтверджується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у Постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використанні громадянином російської федерації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Судом установлено, що громадянин рф ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.05.2004 № 1565 успадкував від ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) в розмірі 3,08 в умовних кадастрових гектарах, яке належало останній відповідно до сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0199729, що підтверджується відповідним записом під номером 342 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с.7).

У подальшому розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 15.05.2005 № 191 «Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю 3,1226 га, власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Яришівській сільській раді (ПСП «Агро-Союз Яришівський» с. Яришівка)» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельні ділянки членам ПСП «Агро-Союз Яришівський», передати безоплатно власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель спільної власності членам ПСП «Агро-Союз Яришівський» та видати державні акти на право власності на земельні ділянки згідно з додатком 1. Відповідно до додатку 1 до вказаного розпорядження ОСОБА_1 належить до видачі державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,1226 га, в тому числі ріллі 3,1226 га. (а.с.8).

Відповідно до запису під номером 238 у додатку 1 до розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 18.05.2005 № 191 "Про затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) по Яришівській сільській раді (ПСП "Агро-Союз Яришівський" с. Яришівка)" ОСОБА_1 передається у власність земельна ділянка площею 3,1227 га, в тому числі ріллі 3,1227 га, згідно з сертифікатом серії ВН № 0199729 (а.с.9-16).

На підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області від 15.05.2005 № 191, ОСОБА_1 видано державний акт від 15.08.2006 серії ЯА № 108180 на право власності на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 0524587900010040035, площею 3,1226 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а.с.17), що також стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0517649622019 від 28.11.2019 (а.с.18-20).

Водночас в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яка інформація щодо речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером: 0524587900:01:004:0035 відсутня, що стверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 465475403 від 24.02.2026 (а.с.22).

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, за відомостями про земельну ділянку з кадастровим номером: 0524587900:01:004:0035 (а.с.21), категорія вищевказаної земельної ділянки "Землі сільськогосподарського призначення", цільове призначення 01.01 "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

На момент успадкування зазначеної земельної ділянки та по теперішній час відповідач є громадянином російської федерації, за обліками Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області ОСОБА_1 не значиться, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон, тимчасовим посвідченням громадянина України ОСОБА_1 - не документувався, що стверджується інформацією Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 16.02.2026 № 0501.17-1202/05.2-26 (а.с.24).

За вказаних обставин прокурором виявлено порушення ст. 13, 14, 41 Конституції України та ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з положенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У статті 26 Основного закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується.

Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 та 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно - правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п.«е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п."в" ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Такий позов подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах, а ціна проданої земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Приписами статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Отже, підставою виникнення зобов`язання є, зокрема, закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта. Невиконання обов`язкових дій цим суб`єктом, забезпечується відповідальністю.

Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Водночас зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 ЗК України.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92 цс 13), зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11.03.2003 «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, протягом року з моменту переходу права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, починаючи з 15.06.2006, не відчужив її відповідно до вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, тому позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Суд вважає, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки такий мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак у встановлений законом строк земельну ділянку не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, на підставі п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3328,00 гривень.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Сергія Чухіля, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації - задоволити.

Припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0524587900:01:004:0035, площею 3,1226 га, що розташована на території колишньої Яришівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (IBAN UA 568201720343110002000003988 в банку - Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Вінницька окружна прокуратура Вінницької області, місце знаходження: пров. Цегельний, 8, м. Вінниця Вінницька область, Код ЄДРПОУ 02909909

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, місце знаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, адреса електронної пошти: vinnytsia@land.gov.ua, Код ЄДРПОУ 39767547

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин російської федерації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя Патраманський І. І.