Постанова № 137740208, 24.06.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1431/26

Провадження № 3/930/556/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.06.2026 року Суддя Немирівського районного суду

Вінницької області Алєксєєнко В.М.

розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , старшого стрільця - оператора безпілотних літальних апаратів 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, призваного ІНФОРМАЦІЯ_3 27.01.2025,

за ч.3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про військове адміністративне правопорушення серії ОДК № 116 від 03.06.2026 року за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, у якому зазначено, що за результатами перевірки, проведеної ІНФОРМАЦІЯ_4 , у діях військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 встановлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Згідно з протоколом, 26.05.2026 року близько 11 год. 20 хв. під час перевірки наявності особового складу військової частини НОМЕР_2 , поблизу АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність відрядженого до зазначеної військової частини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця оператора безпілотних літальних апаратів 2 піхотного відділення 3 піхотного взводу 3 піхотної роти НОМЕР_3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який самовільно залишив місце служби без зброї, нікого про це не повідомивши.

30.05.2026 року солдат ОСОБА_1 самостійно повернувся до тимчасового місця розташування 3 піхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу населеного пункту Кіровоградської області (точне місце дислокації не розголошується).

Під час опрацювання інформації щодо випадків самовільного залишення військових частин посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно був відсутній на військовій службі протягом трьох діб з 26.05.2026 року по 30.05.2026 року.

У протоколі також зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст.ст. 11, 12, 16, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та п.п. 13 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», умисно був відсутній на військовій службі без поважних причин протягом трьох діб, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його участю не подавав.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи завдання провадження в справі про адміністративне правопорушення, правові висновки ЄСПЛ, суддя вважає за можливе та необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.ст. 245,280 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю наявних у справі доказів.

Зокрема, вина ОСОБА_1 підтверджується: протоколом про військове адміністративне правопорушення серії ОДК № 116 від 03.06.2026 року; довідками про відсутність на військовій службі військовослужбовця солдата ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у яких він визнав свою вину, підтвердив факт самовільної відсутності на військовій службі та зазначив, що усвідомив протиправний характер своїх дій; матеріалами службової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також іншими матеріалами справи.

Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суд приходить до висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та взаємоузгодженими між собою. Письмові пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема з протоколом про адміністративне правопорушення та довідками про його відсутність на військовій службі, а тому суд бере їх до уваги як один із доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, а адміністративне правопорушення вчинено під час дії в Україні особливого періоду, що є кваліфікуючою ознакою складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу в.о. Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України, продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».

Згідно із Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє і на даний час.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП як самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах особливого періоду.

Враховуючи положенняст. 33 КУпАП, при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нею, а також іншими особами нових правопорушень, суд враховує: характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної шкідливості, особу порушника, ступінь його вини. А тому суд вважає за доцільне задля досягнення мети адміністративного стягнення, визначеної у статті 23 КУпАП, застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, визначеному в межах санкції статті.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави Україна підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 грн 60 коп., сплата якого передбачена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ч. 3 ст. 172-11, статтями 7, 9-12, 23, 33-35, 40-1, 221, 245, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником в установу банку України (отримувач коштів: ГУК у Вінницькій області/м.Немирів/ 21081100; код за ЄДРПОУ: 37979858; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA 768999980313040106000002796; код класифікації доходів бюджету: 21081100, призначення платежу: адміністративні штрафи, Немирівський районний суд), не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Постанова підлягає зверненню до виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня її винесення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Алєксєєнко