Рішення № 137739875, 11.06.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/437/26

Номер провадження по справі 2/387/637/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

представника відповідача (в режимі відеоконференції) Тальчук П.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 27.03.2026 надійшов позов зі змісту якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26895 грн., за кредитним договором № 29.08.2025-100001326.

Свій позов ТОВ "Споживчий центр" обґрунтовує тим, що між між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 , 29.08.2025 укладено кредитний договір №29.08.2025-100001326. Відповідно до договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 гривень, строком на 140 днів зі сплатою відсотків. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 26895 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглядати за його відсутності.

У поданій відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень чи на спростування доводів позивача.

Позивач вказував, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.08.2025 було укладено кредитний договір № 29.08.2025-100001326, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надано документи щодо видачі кредитних коштів, які, на його думку, є первинними платіжними документами у розумінні Закону України «Про платіжні послуги» та містять усі необхідні відомості про здійснену платіжну операцію.

Крім того, позивач зазначив, що відповідач не заперечує належність йому засобу зв`язку, який використовувався при укладенні кредитного договору, та не надав доказів втрати зазначеного номера телефону чи користування ним іншою особою.

Також позивач наголосив, що відповідач, заперечуючи факт отримання кредитних коштів, не надав суду виписок з банківських рахунків або інших доказів, які б спростовували факт перерахування йому кредитних коштів чи підтверджували відсутність руху коштів за відповідний період.

Враховуючи наведене, позивач вважає доведеним факт укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів, у зв`язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені у відзиві та поданих до суду поясненнях. Зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору, факт отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що надані позивачем копії електронного кредитного договору не містять кваліфікованого чи удосконаленого електронного підпису сторін, а тому не дають можливості перевірити достовірність, цілісність та незмінюваність електронного документа.

На думку представника відповідача, позивач не надав доказів направлення примірника кредитного договору відповідачу, доказів направлення та використання одноразового ідентифікатора «Е826» та «К467», а також не довів, що номер телефону, на який надсилались одноразові ідентифікатори, належить саме відповідачу.

Крім того, представник відповідача звернув увагу на суперечності у наданих позивачем документах, оскільки в одних документах зазначено номер телефону позичальника « НОМЕР_1 », а кредитний договір нібито підписано за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого на інший номер телефону.

Також відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів здійснення ідентифікації відповідача за допомогою системи BankID НБУ та передачі банком персональних даних відповідача за його згодою.

Представник відповідача вказував, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт перерахування кредитних коштів, розмір заборгованості та порядок нарахування процентів.

На думку відповідача, позивач не довів належними доказами факт видачі кредитних коштів, а відтак відсутні правові підстави для стягнення як тіла кредиту, так і процентів та інших платежів за договором.

Крім того, представник відповідача вважав, що нараховані проценти є надмірними та такими, що порушують вимоги законодавства про захист прав споживачів, оскільки сума процентів перевищує встановлені законом межі та не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості.

Також відповідач заперечував проти стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що їх нарахування здійснювалося в період дії воєнного стану.

Крім того, представник відповідача просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що заявлена до стягнення сума у розмірі 6 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних представником позивача робіт.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення кредитного договору відповідачем було пройдено ідентифікацію із використанням Системи BankID Національного банку України. З наданої позивачем інформації, отриманої із центрального вузла Системи BankID НБУ, встановлено, що під час ідентифікації були отримані персональні дані позичальника, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження, паспортні дані та адреса реєстрації, які відповідають даним відповідача у справі.

Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів за користування кредитом. Процентна ставка за договором є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом протягом усього строку кредитування. Умовами договору передбачено, що розмір процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку.

01.09.2025 між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №29.08.2025-100001326, відповідно до якого за ініціативою позичальника сторони дійшли згоди щодо збільшення суми кредиту на 3 500 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становила 7 500 грн, а строк кредитування визначено у 137 днів.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2503 від 25.03.2026, з яких убачається, що: 29.08.2025 о 13 год. 28 хв. 50 сек. на платіжну картку № НОМЕР_2 було успішно перераховано 4 000 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 29.08.2025-100001326»; 01.09.2025 о 16 год. 44 хв. 15 сек. на цю ж платіжну картку було успішно перераховано 3 500 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 29.08.2025-100001326».

Крім того, матеріали справи містять відомості про те, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є фінансовою установою, яка на підставі договору про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 здійснювала переказ коштів на користь клієнтів ТОВ «Споживчий центр».

На підтвердження умов кредитування та розміру зобов`язань позивачем також надано: заявку на отримання кредиту; паспорт споживчого кредиту; таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки; довідку-розрахунок заборгованості станом на 15.01.2026; платіжну інструкцію про сплату судового збору; інформацію щодо ідентифікації позичальника через систему BankID НБУ.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №29.08.2025-100001326 від 29.08.2025, станом на 15.01.2026 заборгованість відповідача становить 26 895 грн та складається із: 7 500 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 10 395 грн проценти за користування кредитом; 1 500 грн комісія за надання кредиту; 7 500 грн неустойка (відсотки, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 7 500 грн, що підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у передбачені договором строки не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному чи кількох документах, у тому числі електронних, та якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі.

Пунктами 6 та 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором та одноразовий ідентифікатор є способами підписання та підтвердження волевиявлення особи при укладенні електронного договору.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір має містити істотні умови відповідного договору, а електронний договір укладається шляхом прийняття такої пропозиції (акцепту).

Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що договір про споживчий кредит може бути укладений у письмовій формі, у тому числі в електронному вигляді.

Отже, укладення договору про споживчий кредит в електронній формі саме по собі не суперечить вимогам законодавства та породжує для сторін цивільні права й обов`язки за умови належного підтвердження факту його укладення та виконання сторонами своїх зобов`язань.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 29.08.2025 та 01.09.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" з дотриманням наведених норм законодавства було укладено договір про споживчий кредит та відповідач був ознайомлений з усіма його істотними умовами та прийняв їх.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 4 000 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом.

Крім того, 01.09.2025 між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого за ініціативою позичальника збільшено суму кредиту на 3 500 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту склала 7 500 грн, а строк кредитування становив 137 днів.

З наданої позивачем інформації, отриманої із центрального вузла Системи BankID Національного банку України, встановлено, що під час укладення кредитного договору здійснювалася ідентифікація позичальника із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 , а саме її прізвища, ім`я, по батькові, дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, паспортних даних, місця проживання та номера телефону.

Також матеріали справи містять листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2503 від 25.03.2026, з яких убачається, що: 29.08.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 було перераховано 4 000 грн із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту №29.08.2025-100001326»; 01.09.2025 на цю ж платіжну картку було перераховано 3 500 грн із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту №29.08.2025-100001326».

Позивач також надав довідку-розрахунок заборгованості, таблицю обчислення загальної вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту, додатковий договір, платіжну інструкцію про сплату судового збору та інші документи на підтвердження своїх вимог.

Разом із тим, суд вважає за необхідне надати оцінку запереченням відповідача щодо належності та достатності наданих доказів.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а відповідно до статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд бере до уваги, що сам по собі факт укладення електронного кредитного договору та проходження відповідачем ідентифікації через систему BankID підтверджує волевиявлення сторін на укладення договору, однак не є безумовним доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.

Із наданих позивачем листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» убачається лише факт здійснення переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначена банківська картка належить саме відповідачу.

Позивачем не надано: виписки банку по рахунку відповідача; довідки банку про відкриття карткового рахунку; доказів належності платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; первинних банківських документів, які підтверджують зарахування спірних коштів саме на рахунок відповідача.

При цьому відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів та посилається на недоведеність належності платіжної картки саме їй.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, а також висновки Черкаського апеляційного суду у постанові від 23.10.2025 у справі №702/428/25, відповідно до яких належними доказами фактичного отримання кредитних коштів є, зокрема, банківські виписки, документи щодо відкриття рахунку та інші первинні банківські документи, які дають можливість встановити належність рахунку позичальнику та факт зарахування на нього кредитних коштів.

Натомість листи платіжної організації та внутрішній розрахунок заборгованості, складений самим позивачем, за відсутності доказів належності платіжної картки відповідачу, не можуть бути достатніми доказами фактичного отримання останньою кредитних коштів.

Крім того, довідка-розрахунок заборгованості складена самим позивачем та не є первинним бухгалтерським документом, який беззаперечно підтверджує виникнення та розмір заборгованості.

Суд також враховує, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про витребування у банківської установи відомостей щодо належності платіжної картки відповідачу та виписок по рахунку, однак таким процесуальним правом не скористався.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Позивач не був позбавлений можливості надати додаткові докази або заявити клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки відповідачу та руху коштів по рахунку, однак таким процесуальним правом не скористався.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» є недоведеними, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору . та за правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи.

В порядку п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, місто Київ вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.