Рішення № 137739815, 26.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 рокусправа № 380/10189/26м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить суд:

-визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправною, яка полягає у не виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити нарахування та виплату на ім`я ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що з 26.07.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що 17.03.2026 звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 02.04.2026 у її виплаті їй було відмовлено. Вважаючи свої права на належне пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 26.07.2025. Пенсію призначено за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до норм Закону 1058. Право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону 1058 - відсутнє. Окремо зазначає, що нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу, а суд не може підміняти орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій. За таких обставин вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяло в рамках закону, в межах своїх повноважень, відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд встановив такі обставии.

ОСОБА_1 було призначено 26.07.2025 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (робота за списком №2).

Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 8113,75 грн. та обчислений із заробітної плати за період роботи 01.07.2000 по 31.07.2025. Індивідуальний коефіцієнт заробітку 1,26413. Середньомісячний заробіток становить 19490,94 грн. (15057,09 грн. X 1,26413, де 15057,09- показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні по народному господарству за 2022-2024 роки Х 1,024 - коефіцієнт збільшення показника середньої зарплати).

17.03.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у львівській області із заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.04.2026 позивачку повідомлено, що пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону 1058 передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону 1058, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж жінки - 30 років на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати» (далі - Порядок №1191). За результатами розгляду заяви інформуємо, що право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону 1058 відсутнє, оскільки позивач отримуєте пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 згідно Закону 1058.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Пунктом 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е - ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е-ж ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Позивачці з 26.07.2025 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України № 1058.

Тобто, до призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, їй призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена правова позиція узгоджується з позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 у справі №328/1619/17.

Для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги:

- особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.

- на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах.

- особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 по справі № 522/5056/16-а.

Позивачка, встановленого ст. 26 Закону № 1058, пенсійного віку не досягла та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Тому у позивачки відсутнє право на отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058.

Зазначений підхід до застосування пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в аналогічних спорах неодноразово було висвітлено у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17, від 24.04.2019 у справі № 450/3061/16-а, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а, від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, від 06.05.2025 у справі № 520/1949/24 .

Також суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A.303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вищенаведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.06.2026.

Суддя Лунь З.І.