Рішення № 137739804, 17.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 рокусправа № 380/2240/26 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Мричко Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Лютої В.Р.,

представників позивача Кузьмука О.П., Жовтана А.І.,

представника відповідача Бромберг О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» (далі за текстом позивач, ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське») до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі за текстом відповідач,, Західне МУ ДПС по роботі з ВПП), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про застосування до Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» штрафних санкцій на загальну суму 735396,90 грн, в тому числі:

- податкове повідомлення-рішення №76/33-00-07-03 від 26.01.2026 про застосування штрафних санкцій у сумі 704355, 90 грн;

- податкове повідомлення-рішення №77/33-00-07-03 від 26.01.2026 про застосування штрафних санкцій у сумі 25941 грн;

- податкове повідомлення-рішення №78/33-00-07-03 від 26.01.2026 про застосування штрафних санкцій у сумі 5100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірка позивача проведена за відсутності законних підстав, передбачених пунктом 80.2 статті 80 ПК України. Наказ начальника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 284 від 16.12.2025 року «Про проведення фактичної перевірки Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське», на думку позивача, є незаконним, складеним з порушенням вимог статті 80 ПК України, що є наслідком безпідставної та незаконної фактичної перевірки підприємства на підставі цього наказу і, відповідно, є безпідставним та незаконним Акт перевірки.

Позивач також вважає, що висновки зроблені відповідачем в Акті фактичної перевірки суперечать законодавству України, не грунтуються на даних фактичної перевірки, не відповідають фактичним даним щодо відсутності/наявності обов`язкових реквізитів фіскального чека, цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, та не підтверджені належними доказами.

Звертає увагу, що перевірка реєстратора розрахункових операцій фіскальний №3000901197 (далі - РРО), як випливає з Акту фактичної перевірки, проведена в результаті аналізу електронних копій фіскальних чеків при реалізації підакцизних товарів поданих до ДПС України за минулий, стосовно проведеної перевірки, період, а саме з 01.01.2023 до 30.11.2025, та не носить характеру фактичної перевірки. Такі дії як проведення аналізу електронних копій фіскальних чеків при реалізації підакцизних товарів поданих до ДПС України здійснюються лише в рамках інших (не фактичних) перевірок, а - камеральних, документальних.

Відтак, позивач вважає, що порушення, зазначені у Акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачені підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 ПК України, порушують статтю 19 Конституції України та підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України.

З приводу аналітичних матеріалів податкового органу за період з 01.01.2023 року по 30.11.2025 року позивач вважає, що за своєю суттю такі є податковою інформацією, яка може використовуватися в роботі податкового органу, але не є належним доказом податкового правопорушення, і наявність такої інформації не може бути підставою для звинувачення платника податків у скоєнні правопорушення та притягнення його на підставі цієї інформації до відповідальності.

Висновок податкового органу в Акті фактичної перевірки про те, що за період з 01.01.2023 по 30.11.2025 встановлено реалізацію алкогольних напоїв із відсутніми обов`язковими реквізитами та із зазначенням у фіскальних чеках (розрахункових документах) марок акцизного податку не встановленого зразка на загальну суму 469570,60 грн, на думку позивача, є неправильним та незаконним. Зазначає, що реалізацію алкогольних напоїв підприємство здійснювало зі всіма обов`язковими реквізитами фіскальних чеків, в тому числі із зазначенням в них цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер). Тобто, алкогольні напої продані підприємством через реєстратор розрахункових операцій фіскальний №3000901197 є такими, що належно промарковані марками акцизного податку, які мали всі обов`язкові реквізити латинським шрифтом, марки акцизного податку перебували у базі даних ДПС, і при реалізації алкогольних напоїв реквізити марок акцизного податку, зчитувалися з допомогою технічних засобів - сканера штрих-кодів РРО та зазначалися у фіскальних чеках. З приводу того, що реквізити марок акцизного податку в інформаційні програмі ДПС СОД РРО з технічних причин виявилися не латинським шрифтом, а кирилицею, на думку позивача, не робить їх такими що не мають обов`язкових реквізитів чи є марками акцизного податку не встановленої форми, адже серія і номер у марках акцизного податку фактично є, вони не надумані, а відповідають даним бази МАП ДПС і легко ідентифікуються в ручну, шляхом переключення клавіатури комп`ютера з кирилиці на латиницю, чи з допомогою пошукової програми Google.

Звертає увагу, що позивач проаналізував вищевказані Додатки ДПС з відсутніми обов`язковими реквізитами у фіскальних чеках РРО фіскальний № 3000901197, за період з січня 2023 року по листопад 2024 року, та ідентифікував всі серії та номер МАП (обов`язкові реквізити) за даними інформаційної бази підприємства, та сформував на базі Додатків ДПС власні Уточнюючі Реєстри фіскальних чеків за період з січня 2023 року по березень 2024 року включно, в яких у стовпцях поруч з серіями та номерами МАП, що вказані представниками ДПС шрифтом кирилицею, вказано серії та номери МАП латинським шрифтом (Зведені уточнені дані до заперечення на Акт фактичної перевірки від 23.12.2025 року та Уточнені Реєстри фіскальних чеків за період з січня 2023 року по березень 2024 року включно (Фірмовий магазин Оболонь 2, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, РРО №3000901197).

Позивач продовжує, що посадовими особами контролюючого органу не досліджувалися під час перевірки фіскальні чеки від 11.05.2024 №160008 та від 13.05.2024 №160205 по місцю фактичної перевірки в Фірмовому магазині Оболонь № 2, Хмельницька обл., м.Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22. Отже, на думку позивача, факт вчинення ним правопорушень ґрунтується на припущеннях відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує, що перевіряючими особами проведено фактичну перевірку господарської одиниці Фірмовий магазин Оболонь №2, розташованого за адресою Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22 суб`єкта господарської діяльності ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське».

За результатами перевірки вищезазначеної господарської одиниці: складено акт від 23.12.2025 №558ж5//33-00-07-03-РРО/22985686.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- пункту 226.7 статті 226 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Щодо призначення та проведення фактичної перевірки відповідач зазначив, що Західне МУ ДПС по роботі з ВПП мало законне право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій (відповідно до положень пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України), визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та рішення керівника контролюючого органу.

Під час проведення фактичної перевірки проведено аналіз фіскальних чеків із СОД РРО та встановлено, що у період з 01.01.2023 по 30.11.2025, при здійсненні розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено належне відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 469570,60 грн.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначає доводи, аналогічні до викладених у позовній заяві. Додатково зіслався на неправомірність використання відповідачем даних інформаційної системи СОД РРО під час проведення перевірки

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 12.02.2026 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 19.02.2026 суддя відкрила провадження у справі та призначила до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи у їх повному взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

На підставі наказу Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 16.12.2025 №284 «Про проведення фактичної перевірки Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» (код ЄДРПОУ 22985686)», направлень на перевірку від 17.12.2025 №621/33-00-07-03, №622/33-00-07-03, у період з 17.12.2025 до 23.12.2025, проведено фактичну перевірку магазину за адресою: Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Грушевського, буд. 22 де здійснює господарську діяльність ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське».

За результатами перевірки позивача складено Акт від 23.12.2025 №558/ж5/33-00-07-03-РРО/22985686 (далі за текстом Акт перевірки). Перевіркою встановлено порушення вимог:

- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями);

- пункту 226.7 ст.226 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивачем подано заперечення від 05.01.2026 №10.

За результатами розгляду заперечення, комісією з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок 21.01.2025 прийнято рішення, яким висновки, викладені в Акті перевірки від 23.12.2025 №588/ж5/33-00-07-03-РРО/22985686, залишено без змін, а заперечення до акта перевірки, - без задоволення.

За результатами фактичної перевірки, Західним МУ ДПС по роботі з ВПП винесені податкові повідомлення рішення від 26.01.2026 №76/33-00-07-03 на суму 704355,90 грн, №77/33-00-07-03 на суму 25940,00 грн та №78/33-00-07-03 на суму 5100 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України).

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст.21 ПК України, контролюючі органи зобов`язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами визначений статтею 80 ПК України.

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5).

Зі змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України слідує, що він визначає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

У цьому випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального).

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.08.2021 у справі №140/14625/20.

Права контролюючого органу визначені статтею 20 ПК України, серед них здійснення щоденної обробки даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку (підпункт 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Згідно з підпунктом 72.1.1.4 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв`язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам`яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам`яті модемів, які до них приєднані.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Цією ж нормою визначено, що непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №640/7480/19 зазначив, що питання дотримання відповідачем процедури призначення та проведення фактичної перевірки згідно з наказом є істотним для правильного вирішення справи, а обставини дотримання контролюючим органом процедури видачі наказу, проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню.

Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як зазначено, положеннями абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України визначено, що у наказі, серед іншого, зазначається період діяльності, який буде перевірятися.

У наказі №284 від 16.12.2025 «Про проведення фактичної перевірки Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське»», крім посилання на норми, що регулюють питання її призначення (п.п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, ст. 81, п. 82.3 ст.82 Податкового кодексу), вказаний період її проведення (за період діяльності з 01.01.2023 року по дату закінчення перевірки) конкретні фактичні підстави її призначення (з метою перевірки дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками)). Також у наказі зазначено, що фактичну перевірку ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське» провести з 17.12.2025 за місцем здійснення діяльності: Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Грушевського, 22, 5 тривалістю не більше 10 діб.

Відповідно до абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Зі змісту викладеного слідує, що ПК України не встановлені обмеження щодо максимального періоду, що може перевірятися з питань порушень вимог податкового законодавства, не пов`язаних з декларуванням, а також порушень вимог іншого законодавства. Але, притягнути до відповідальності можна лише за порушення вчинені в 1095-денний строк.

Враховуючи наведене, твердження позивача щодо того, що перевірка за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому, такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій є необґрунтованими.

Встановлені обставини свідчать про дотримання відповідачем встановленого порядку проведення фактичної перевірки.

З приводу доводів позивача щодо неправомірності використання даних інформаційної системи СОД РРО під час проведення перевірки, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 № 477 затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі за текстом Порядок).

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних. СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача). Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Отже, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 09.09.2024 у справі №280/6832/23, від 19.02.2025 у справі №280/2619/24.

Водночас, суд враховує, що наказ від №284 від 16.12.2025 «Про проведення фактичної перевірки Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське»» реалізований шляхом проведення відповідної перевірки та складання за її результатами Акта фактичної перевірки від 23.12.2025 №558/ж5//33-00-07-03-РРО/22985686.

На підставі Акта перевірки, Західним МУ ДПС по роботі з ВПП винесені податкові повідомлення рішення:

1. №76/33-00-07-03 від 26.01.2026, яким за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 704355,90 грн;

2. №77/33-00-07-03 від 26.01.2026, яким за порушення пункту 226.7 статті 226 ПК України застосовано до позивача адміністративні штрафи та інші санкції на суму 25941,00 грн;

3. №78/33-00-07-03 за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 5100,00 грн.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.01.2026 №76/33-00-07-03, суд зазначає та враховує таке.

Як видно з Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час проведення фактичної перевірки проведено аналіз фіскальних чеків із СОД РРО та встановлено, що при здійсненні розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, у фіскальних чеках РРО не забезпечено належне відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 469570,60 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються штрафні санкції у разі встановлення в ході перевірки факту:- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/ або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає суду підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Обов`язкові реквізити фіскального чеку встановлені у Положенні про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі за текстом Положення №13).

Одними із обов`язкових реквізитів марки акцизного податку нового зразка для маркування алкогольних напоїв є штрих-код та QR-код, які містять інформацію про серію та номер марки.

Положенням статті 8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі за текстом РРО) або програмних РРО (далі за текстом ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13 визначено форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту, зокрема: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, мають відповідати його вимогам.

Абзацом першим пункту 3 розділу І Положення № 13, установлені вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу I Положення №13).

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів», який набув чинності 01.07.2021, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої», який зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9).

Законом України від 30.11.2021 № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 01.01.2022 набувають чинності зміни до пункту 11 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через РРО та/або через програмні РРО для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Отже, з 01.01.2022 у суб`єктів господарювання, що здійснюють роздрібний продаж алкогольних напоїв, які відповідно до діючого законодавства підлягають маркуванню марками акцизного податку, з`явився обов`язок відображати у фіскальних касових чеках цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер).

Як видно з Акта перевірки, під час здійснення аналізу розрахункових документів позивача, проведених через РРО (дані з СОД РРО) фіскальний №3000901197 за період з 01.01.2023 по 30.11.2025, який здійснював продаж алкогольних напоїв, при цьому у відповідній графі почекових даних РРО для реквізитів марки акцизного податку (далі за текстом МАП) інформація про серію та номер МАП відображена в порушення норм.

Відповідно до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого Постановою КМ України від 27.12.2010 №1251, із змінами та доповненнями, кожна марка акцизного податку повинна містити такі реквізити, зокрема: індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції); серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах) через скісну риску; сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв) (абзац 9 пункту 5 Положення №1251). Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), а також посилання на веб-ресурс для перевірки марки.

Позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків відповідача, що реквізити серій та номерів МАП - які відображені у фіскальних чеках згідно додатків до Акта перевірки з відсутніми обов`язковими реквізитами у фіскальних чеках (номер та серія прописані кирилицею) не відповідають Штрих-кодам та QR-кодам, які зазначені на МАП, тому згідно з абзацом 3 пункту 226.9 статті 226 ПК України, алкогольні напої вважаються такими, що немарковані МАП.

Отже, матеріалами справи підтверджується висновок податкового органу, що у період з 01.01.2023 по 30.11.2025 позивач реалізовував алкогольні напої із відсутніми обов`язковими реквізитами та із зазначенням у фіскальних чеках (розрахункових документах) марок акцизного податку не встановленого зразка, на загальну суму 469570,60 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 №76/33-00-07-03 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.01.2026 №77/33-00-07-03, суд зазначає та враховує таке.

Як видно з Акта перевірки, контролюючим органом встановлено, що через реєстратор розрахункових операцій Марія-304Т із фіскальним номером №3000901197 та заводським номером №ЗМ1001049244 реалізовано алкогольні напої, які марковані однією і тією ж маркою акцизного податку:- AGKH740552 в кількості 2 рази (від 11.05.2024 чек №160008; від 13.05.2024 чек №160205).

Відповідно до пункту 226.7 статті 226 ПК України, кожна марка акцизного податку повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Отже, марка акцизного податку використовується одноразово, не допускається її дублювання чи повторне використання.

Оскільки марки акцизного збору не можуть мати однакових реквізитів, то реалізація таких алкогольних напоїв вважається здійсненою без марок акцизного податку встановленого зразка.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.11.2025 у справі №160/20070/23.

Суд акцентує, що на момент вчинення позивачем встановленого вище правопорушення (11.05.2024, 13.05.2024), діяв Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин використовуються в електронних сигаретах та пального» (втратив чинність 01.01.2025).

Відповідно до його положень алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку визначеному законодавством (абзац 3 частина четверта статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин використовуються в електронних сигаретах та пального».).

Як слідує з матеріалів справи, ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське» реалізовувало алкогольні напої з використанням лише однієї марки акцизного податку з реквізитами серія та № AGKH740552 в кількості 2 рази, що на думку суду, є порушенням вимоги пункту 226.7 статті 226 ПК України та абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями).

Пунктом 228.9 статті 228 ПК України встановлено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Відповідальність за порушення передбачена пункту 11 статті 73 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня.

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу в цій частині.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 №77/33-00-07-03 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Досліджуючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.01.2026 №78/33-00-07-03, суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Аналіз наведеного вказує на те, що платник податку зобов`язаний під час проведення розрахункової операції щодо підакцизного товару використовувати відповідний реєстратор з правильним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей, у тому числі код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД .

Обов`язок зазначення коду УКТ ЗЕД у фіскальних чеках передбачений у пункті 2 14 розділу ІІ та додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями.

Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі за текстом УКТ ЗЕД ) визначає Порядок, затверджений постановою КМ України від 21.05.2012 року №428.

Так, відповідно до пункту 2 УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пояснення та перехідні таблиці до УКТ ЗЕД оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держмитслужби. Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном. На офіційному веб-сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз`яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД (пункти 14-16 вказаного вище Порядку).

Відповідно до абзацу 3 пункту 215.1 статті 215 ПК України розділу VI «Акцизний податок» тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну належать до підакцизних товарів.

Згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань щодо реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, а у разі реалізації товарів фізичними особами підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар, а для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб`єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, - дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факти.

Податок справляється з таких товарів та обчислюється за ставками, визначеними в підпункті 215.3.2 пункту 215.3 ПК України.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Код 2403 99 90 00 це загальна категорія для інших тютюнових виробів, код 2403 99 90 00 це специфічний код, створений саме для тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням.

Як видно з фіскального чеку від 18.02.2023 №98269, позивач реалізував тютюнові вироби, зокрема, «Стiки тютюнові HEETS Silver Selection» із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для тютюнових виробів 2403999000. Проте, згідно з Митним тарифом України, правильним кодом УКТ ЗЕД повинно бути зазначено 2403999010.

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу в цій частині.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), а саме у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД із зазначенням, ціни товару та обліку його кількості, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, суб`єкт господарювання притягується до відповідальності за продаж підакцизного товару без використанням запрограмованого коду УКТ ЗЕД саме конкретного підакцизного товару, ціни та його кількості.

Як слідує з матеріалів справи, позивач реалізовував тютюновмісний товар без запрограмованого коду УКТ ЗЕД для товару.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.01.2026 №78/33-00-07-03 є правомірним та, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що винесені Західним МУ ДПС по роботі з ВПП податкові повідомлення -рішення від 26.01.2026 №76/33-00-07-03, №77/33-00-07-03 та №78/33-00-07-03 є правомірними та не підлягають скасування.

Відтак суд відмовляє у позові ДП ПрАТ «Оболонь» «Красилівське».

Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, що підлягають розподілу за наслідками вирішення цього спору.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові Дочірнього підприємства приватного акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суд складене 26.06.2026

СуддяМричко Н.І.