Рішення № 137739337, 25.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Київ справа №320/8302/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «СІНТА-СЕРВІС» з позовом з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

від 25.02.2026 №0013971/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 29020455 грн. та нарахованих штрафних санкцій на суму 7 252615 грн.;

від 19.12.2025 №0117306/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 29 567 888 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 7 391 972 грн.;

від 19.12.2025 №0117302/0706, яким нараховано штрафні санкції на загальну суму 40 920грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

від 19.12.2025 №0117309/0706, яким нараховано штрафні санкції на загальну суму 122400 грн., за платежем податок на додану вартість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві у період з 28.01.2020 по 09.10.2025 (з урахуванням термінів перенесень) на підставі наказу від 15.02.2021 № 1425-п, проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС» за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 16.10.2025 № 89871/Ж5/26-15-07-06-02-20/33542869 (далі - Акт планової перевірки).

Вказана перевірка неодноразово зупинялася та переносилася контролюючим органом.

Так, зокрема, зі змісту Акту планової перевірки слідує, що згідно з наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 29.01.2020 № 1073 «Про перенесення терміну проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СІНТА-СЕРВІС» (код 33542869)» термін проведення розпочатої документальної планової виїзної перевірки було перенесено з 29.01.2020 до дати отримання копій вилучених документів або забезпечення доступу до них. Залишок невикористаних днів перевірки - 19 робочих днів.

Головним управлінням ДПС у м. Києві направлено лист до Національного антикорупційного бюро України від 29.01.2020 №3564/9/26-15-05-07-02-14 щодо надання копій вилучених документів або забезпечення доступу.

Ознайомившись з вилученими документами та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», згідно з наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 10.02.2021 № 1223-п, з 12.02.2021 поновлено документальну планову виїзну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС».

В ході перевірки ПП «СІНТА-СЕРВІС» повідомило ГУ ДПС у м. Києві листом від 15.02.2021 № 15/02-21 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 16.02.2021 № 20561/6) про те, що частина первинних документів за період 2017-2020 роки вилучена слідчим Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві Перепеченко Д.Є. в рамках кримінального провадження № 12018100000001054 від 02.11.2018, згідно опису речей і документів від 17.09.2020 та у відповідності до Ухвали Дніпровського районного суду від 15.09.2020 у справі № 755/19038/19.

ПП «СІНТА-СЕРВІС», не погоджуючись з висновками акту документальної планової виїзної перевірки від 16.10.2025 № 89871/Ж5/26-15-07-06-02-20/33542869, подало заперечення на такий Акт.

За результатами розгляду зазначених заперечень відповідачем призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС» з питань, що стали предметом оскарження.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 12.12.2025 №103896/Ж5/26-15-07-06-02-20/33542869 (далі - Акт позапланової перевірки).

На підставі акту позапланової перевірки відповідачем 19.12.2025 прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

№0117312/0706, яким за порушення п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 29 188 720грн. та нарахованих штрафних санкцій 7 297 181грн.;

№0117306/0706, яким за порушення п. 44.1, 44.2, 44.6 ст. 44, п. 85.2, 85.4 ст. 85, п.п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, 198.3, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 29 567 888грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 7 391 972грн.;

№0117302/0706, яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 40 920грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг);

№0117309/0706, яким нараховано штрафні санкції на загальну суму 122400грн., за платежем податок на додану вартість.

В порядку адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 20.02.2026 №4428/6/99-00-06-01-01-06 скасовано податкове повідомлення рішення від 19.12.2025 №0117312/0706 в частині заниження інших операційних доходів на суму 990 360 грн. по операціях з ТОВ «Аспектінбуд» та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене ппр залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідачем на підставі рішення ДПС України прийнято податкове повідомлення рішення від 25.02.2026 №0013971/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 29020455 грн. та нарахованих штрафних санкцій на суму 7 252615 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, між іншим, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ІІК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК У країн и встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК У країни).

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

З урахуванням наведеного незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.

Судом встановлено, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №53З-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, пунктом 52-2 установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.

У подальшому, 29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу II «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 3 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Отже, виникла колізія між нормами ПК України та постановою КМУ № 89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21 Суд виклав правову позицію, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування постанови КМУ № 89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

При цьому, різниця у предметі спору у цій справі зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом у справах № 420/12859/21 і №140/1846/21, не змінює того, що правовідносини у справах є подібними з різницею лише у часі (етапі) реалізації права платниками податків на оскарження дій контролюючого органу, пов`язаних із призначенням перевірки на підставі положень постанови КМУ № 89. У даній справі, реалізація права на оскарження дій контролюючого органу відбулася вже після фактичного проведення перевірки і прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а у вищенаведених справах, які були предметом розгляду Верховним Судом - до моменту її проведення.

Суд також враховує, що на час здійснення розгляду цієї справи постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (справа № 640/18314/21). Такий висновок судів у наведеній справі обумовлений тим, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України).

Та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови КМУ №89 як такої, що є спеціальним актом.

Отже, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що дії податкового органу при проведені документальної планової перевірки, яка була поновлена у період дії мораторію згідно з наказом ГУ ДПС у м. Києві від 10.02.2021 № 1223-п відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», за результатами якої складено Акт планової перевірки від 16.10.2025 № 89871/Ж5/26-15-07-06-02-20/33542869, є протиправними.

Так, за результатами розгляду поданих позивачем заперечень відповідачем призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СІНТА-СЕРВІС», за результатами якої складено Акт позапланової перевірки від 12.12.2025 № 103896/Ж5/26-15-07-06-02-20/33542869.

У постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/33391/24 суд зазначив, що оскільки, планова документальна перевірка не повинна була відбутися в силу прямої заборони закону і є такою, що не породжує жодних правових наслідків, тому така перевірка не має властивості юридичного факту з яким закон пов`язує виникнення, зміну або припинення прав та обов`язків. Слід зазначити, що з огляду на підстави призначення контролюючим органом вищого рівня позапланових документальних перевірок позивача такі слід вважати повторними, оскільки призначались через виявлення невідповідності висновків попередніх актів перевірки вимогам податкового законодавства та у зв`язку з неповним з`ясуванням питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки, та здійсненням дисциплінарного провадження стосовно посадової особи, яка здійснювала перевірку, та без залучення посадових осіб, які провадили як документальну планову, так і позапланову перевірки. Суди правильно встановили похідний характер повторних перевірок, оскільки кожна наступна не могла бути призначена автономно без врахування планової перевірки як першопричини, так і оскільки призначення кожної наступної обумовлене результатами попередньої, отже згадана планова перевірка була обов`язковою юридичною передумовою для всієї подальшої контрольно перевірочної діяльності контролюючого органу у межах спірних у цій справі правовідносин. Зазначене дає підстави для висновку, що відсутність правових наслідків планової перевірки через протиправність її проведення нівелює будь-які правові наслідки повторних перевірок, як похідних, що були призначені та проведені на її підставі, що може бути самостійною підставою для скасування відповідних рішень відповідача прийнятих за їх результатами. Відтак, Суд зазначає, що перевірка, яка проводиться на підставі пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України за своєю суттю є повторною перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні зовсім або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 04 липня 2024 року у справі № 300/401/22, в якій Суд зазначив, що враховуючи те, що між плановою (первиною перевіркою) та другою повторною перевіркою позивача існує нерозривний зв`язок, Суд, з урахуванням вказаних вище висновків щодо правового регулювання спірних правовідносин, що також встановлених у цій справі фактичних обставин, зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та проведення саме планової (первинної) перевірки можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками, в тому числі - відсутність підстав для проведення повторної перевірки згідно пп. 78.1.12 п.78.1 ст. 78 ПК України (яка за своєю суттю є повторною перевіркою, що має на меті дослідити обставини, які не були дослідженні зовсім або досліджені не в повній мірі під час проведення перевірки або ж перевірити висновки, зроблені за результатами податкової перевірки у випадку встановлення їх невідповідності чинному законодавству), що в свою чергу тягне за собою незаконність спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами другої повторної перевірки.».

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Під час ухвалення постанов від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Отже, позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України вже є сформованою, усталеною і суд не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 33280, 00 грн згідно платіжної інструкції від 23.02.2026 №4145.

Отже, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 33280, 00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 25.02.2026 №0013971/0706, яким Приватному підприємству «СІНТА-СЕРВІС» яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 29 020 455 грн. та нарахованих штрафних санкцій на суму 7 252 615 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.12.2025 №0117306/0706, яким Приватному підприємству «СІНТА-СЕРВІС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 29 567 888 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 7 391 972 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.12.2025 №0117302/0706, яким Приватному підприємству «СІНТА-СЕРВІС» нараховано штрафні санкції на загальну суму 40 920 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 19.12.2025 №0117309/0706, яким Приватному підприємству «СІНТА-СЕРВІС» нараховано штрафні санкції на загальну суму 122 400 грн., за платежем податок на додану вартість.

Стягнути на користь Приватного підприємства «СІНТА-СЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.