Рішення № 137739150, 26.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. справа № 300/9579/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дії щодо прийняття рішення від 07.10.2024 № 926160809365, яким відмовлено у переведенні з пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а також відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням оновлених довідок про складові заробітної плати від 24.09.2024; скасування рішення від 07.10.2024 № 926160809365 про відмову в переведенні з пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу», а також відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням оновлених довідок про складові заробітної плати від 24.09.2024; зобов`язання перевести з пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу»; зобов`язання здійснити з 30.09.2024 перерахунок пенсії на підставі довідок від 24.09.2024 за №7.21-1/22/10/Б-24/20.

25.12.2024 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно, оскаржуваним рішенням про відмову в перерахунку пенсії від 07.10.2024 № 926160809365, відмовило у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням довідок Івано-Франківської митниці Державної митної служби України від 24.09.2024 за №7.21-1/22/10/Б-24/20. Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Вважає такі дії відповідача неправомірними у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодилися, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просили в задоволенні позову відмовити, з мотивів викладених у відзивах.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2011 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2019 переведена па пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30.09.2024 позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", надавши нові довідки про складові заробітної плати станом на серпень 2024 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, видані Івано-Франківською митницею. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2024 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії в зв`язку відсутністю правових підстав. Оскільки позивачу вже призначалася пенсія державного службовця, то у неї відсутнє право на перерахунок пенсії з врахуванням нових довідок про розмір складових заробітної плати. Крім того, у зв`язку із призначенням пенсій за принципом екстериторіальності та єдиної черги завдань, заява щодо переходу на пенсію державного службовця розглядалася на стані призначення спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Головне управління Пенсійною фонду України в Івано-Франківській області не здійснювало розгляд заяви позивача від 30.09.2024, не приймало рішення про відмову в призначенні пенсії а тому, відсутні правові та фактичні підстави для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обґрунтований тим, що розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 07.10.2024 прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії за № 9261600809365, оскільки у заявника право на переведення на пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII не підтверджено, так як на 01.05.2016 необхідний стаж державної служби відсутній. Право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Умовний стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, станом на 01.05.2016 складає 00 років 06 місяців 24 дні (за період роботи з 17.09.1996 по 10.04.1997), що є недостатнім для переведення на інших вид пенсії. Так, відповідно до записів трудової книжки позивач у період з 11.04.1997 до 21.03.2011 працювала у Державній митниці України Івано-Франківська митниця. Цей період не зараховано до стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. З огляду на викладене, Головне управління, приймаючи рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, керувалося нормами чинного законодавства.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2011 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2019 її переведено па пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30.09.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та довідками Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.09.2024 за №7.21-1/22/10/Б-24/20; про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 24.09.2024 за №7.21-1/22/10/Б-24/20, про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вказану заяву, після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатом розгляду заяви позивача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії від 07.10.2024 за № 926160809365 відмовлено позивачу у задоволенні її заяви.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянута заява позивача від 30.09.2024 № 13512 щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIІІ (далі Закон № 899). З 1 травня 2016 року набув чинності Закон № 899. яким передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Пунктом 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723) для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889, станом на 01.05.2016, обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на день набрання чинності Законом № 889, мали не менше, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Статтею 25 Закону № 3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких встановлюються ранги державних службовців. Відповідно до статті 573 Митного Кодексу України, посадовим особам контролюючих органів присвоюють спеціальні звання. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до частини другої цієї статті, надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Згідно статті 3 Закону № 889, його дія не поширюється до осіб рядового складу і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюється спеціальне звання, якщо інше не передбачене Законом. До стажу державної служби заявниці можливо зарахувати період роботи з 17.09.1996 до 10.04.1997, який становить 00 років 06 місяців 24 дні. Відповідно до даних трудової книжки період з 11.04.1997 до 21.03.2011 заявниця працювала у Державній митній службі України Івано-Франківська митниця. Цей період не зараховано до стажу державної служби, оскільки періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії від 07.10.2024 за № 926160809365 та дії щодо його прийняття протиправними, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.

10 грудня 2015 року прийнято Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: досягли певного віку; мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі Порядок № 622).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.

Наведені положення спрямовані на збереження права особи на призначення пенсії державного службовця та визначають умови реалізації такого права.

Водночас ні Закон №889-VIII, ні стаття 37 Закону №3723-ХІІ не містять положень, які б передбачали можливість після призначення та отримання пенсії державного службовця, подальшого переходу на інший вид пенсійного забезпечення, а потім повторного призначення пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати.

Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату. Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі №745/458/16-а, від 13 лютого 2018 року у справі №697/2282/17.

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України та з 2011 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2019 її переведено па пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 30.09.2024 позивач звернулася із заявою та довідками про складові заробітної плати для державного службовця про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Таким чином, право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ вже було реалізовано позивачем, оскільки така пенсія була їй призначена та виплачувалася у період з 2011 року до 01 березня 2019 року.

Звертаючись 30.09.2024 до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та подавши довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.09.2024 за №7.21-1/22/10/Б-24/20, позивач фактично ініціювала питання про повернення до раніше призначеної їй пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нових показників заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.

Отже, суд вважає, що для правильного вирішення цього спору визначальним є встановлення правової природи звернення позивача від 30.09.2024. Предметом спору у цій справі є не первинне призначення пенсії державного службовця та не перерахунок уже призначеної пенсії державного службовця, а питання щодо наявності у позивача права після переходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV повторно реалізувати право на пенсійне забезпечення за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ шляхом повернення до раніше призначеної пенсії державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати.

Суд зазначає, що сама лише обставина, що позивачка визначила своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.

Як зазначено судом вище, позивачу з 2011 року була призначена пенсія за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до 01 березня 2019 року. У подальшому за її заявою її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

За таких обставин звернення позивача від 30.09.2024 не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право вже було реалізоване нею раніше шляхом призначення та отримання пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 30.09.2024 позивач подала довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.09.2024 за №№7.21-1/22/10/Б-24/20, складених на підставі актуальних на час звернення показників заробітної плати.

Наведене свідчить про те, що звернення позивача було спрямоване не на поновлення виплати раніше призначеної пенсії державного службовця у попередньо визначеному розмірі, а на визначення розміру такої пенсії з урахуванням нових довідок про складові заробітної плати та актуальних показників оплати праці державних службовців.

Відтак подана позивачем заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізоване.

Сам факт призначення і виплати позивачу пенсії державного службовця у 2011-2019 роках свідчить, що право на таку пенсію вже було реалізоване, а тому повторна перевірка стажу державної служби, не впливає на правову природу її звернення від 30.09.2024 та не може змінити висновок щодо відсутності правових підстав для повторної реалізації права на пенсію державного службовця.

Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постановах від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, від 16 червня 2026 у справі №560/14905/24, у яких зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у зазначених справах є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після переведення на пенсію за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.

У справі №140/5363/24 Верховний Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.

Наведені висновки Верховного Суду підлягають застосуванню і у даній адміністративній справі, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачу вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а подана 30.09.2024 заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати.

Суд зазначає, що Закон №889-VIII, стаття 37 Закону №3723-ХІІ та Порядок №622 не містять норм, які б надавали особі право після переведення на інший вид пенсійного забезпечення повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця на підставі тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.

Наведені положення Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.

Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі №400/8750/24, у якій зазначив, що пункти 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця за визначених законом умов, однак не створюють правових підстав для повторного призначення такої пенсії після того, як вона вже була призначена та особа перейшла на інший вид пенсійного забезпечення.

Відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні заяви від 30.09.2024, послався виключно на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, не перевіривши та не надавши належної оцінки обставинам, з якими закон пов`язує наявність у особи права на пенсію державного службовця, зокрема щодо відповідності позивача вимогам статті 37 Закону №3723-ХІІ та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, зокрема, стосовно стажу державної служби.

Суд зазначає, що посилання відповідача виключно на те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не може вважатися належним правовим обґрунтуванням відмови. Разом з тим формальні недоліки мотивування рішення суб`єкта владних повноважень не звільняють суд від обов`язку перевірити, чи надають норми Закону №3723-ХІІ та Закону №889-VIII позивачу право на повторну реалізацію права на пенсію державного службовця після того, як таке право вже було реалізоване шляхом призначення відповідного виду пенсії.

При цьому суд зазначає, що частиною 1 статті 569 Митного кодексу України встановлено, що працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відповідно до частини 1 статті 573 Митного кодексу України посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання.

Таким чином, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики) - дійсно перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Крім того, період роботи позивача в органах державної митної служби вже був врахований органом пенсійного фонду при первинному призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, у 2011 році.

За встановленими судом обставинами справи та наведеного вище правового регулювання, позивач не мала права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як таке право вже було реалізовано нею раніше, а чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення такої пенсії із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати.

За таких обставин сам по собі недолік мотивувальної частини спірного рішення за встановлених у цій справі обставин не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки правильним по суті є висновок відповідача про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.

Наведений висновок узгоджується з частиною третьої статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX, за змістом якої Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта. У спірних правовідносинах недоліки мотивувальної частини оскаржуваного рішення не змінюють висновку про відсутність у позивачки матеріально-правових підстав для задоволення поданої заяви, а відтак не можуть бути самостійною підставою для його скасування.

За таких обставин, спірне рішення відповідача є правомірним по суті, оскільки за встановлених у цій справі обставин позивач не мала матеріально-правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця або визначення її розміру за новими довідками про заробітну плату.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову потрібно відмовити.

Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (індекс 49094, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, місто Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.