Рішення № 137739129, 26.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р. справа № 300/3496/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та Закону України "Про адміністративну процедуру", неналежно розглянув його заяву від 24.03.2026, а саме: не зареєстрував скаргу, не повідомив про час і день розгляду скарги, не роз`яснив прав і обов`язків, не довів до відома позивача свій адміністративний акт згідно статей 74, 75 Закону України "Про адміністративну процедуру", приховав рішення. Тому, просить суд, визнати лист відповідача без номеру і дати про розгляд звернення ОСОБА_1 від 24.03.2026, адміністративним актом у формі рішення суб`єкта про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги позивачу по ч.5 ст. 23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та скасувати як незаконне рішення. Як наслідок, просить зобов`язати відповідача невідкладно розглянути заяву-скаргу позивача від 24.03.2026 у відповідності до вимог Закону України "Про адміністративну процедуру", яким вирішити ініційовані позивачем питання про заміну адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 35 000 євро

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 звільнено позивача від сплати судового збору, відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано письмові докази у відповідача.

15.06.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому із заявленими вимогами не погоджується у повному обсязі. Зазначає, що на заяву позивача від 24.03.2026, відповідач листом від 21.04.2026 надав позивачу обґрунтовану відповідь, що відповідає суті самого звернення і вимогам чинного законодавства. З цих підстав просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, зазначає таке.

ОСОБА_1 24.03.2026 звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою, в якій повідомив про неналежне виконання адвокатом Белей О.Б. своїх обов`язків з надання безоплатної вторинної правової допомоги та просив відповідача, через відділ моніторингу і супроводу надання безоплатної вторинної правової допомоги, невідкладно провести роз`яснювальну роботу з представником Белей О.Б. у спосіб визначений наказом №49 "Про моніторинг" (а.с.14,15).

Листом від 21.04.2024 за №Д-160/017/126, відповідач надав ОСОБА_1 інформацію щодо стану надання безоплатної вторинної правничої допомоги та відмови адвоката Белей О.Б. представляти інтереси, а також вказав на неможливість проведення моніторингу з підстав відсутності такої форми як роз`яснювальна робота (а.с.16,17).

Вказана відповідь направлена на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджується списком поштових відправлень (а.с.58).

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в неналежному розгляді його заяви, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою 2 статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, а також забезпечення громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, регулюються Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Так, вимоги до звернення встановлені статтею 5 вказаного Закону, у якій зазначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (частина 3 статті 7 Закону № 393/96-ВР).

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Згідно з вимогами частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

В контексті, наведених норм, суд зазначає, що спірні правовідносини в межах даної справи, регулюються саме положеннями Закону України "Про звернення громадян", а не як вважає позивач, Законом України "Про адміністративну процедуру".

Відтак, надана позивачу відповідь не є адміністративним актом у формі рішення.

Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 24.03.2026 звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою, в якій повідомив про неналежне виконання адвокатом Белей О.Б. своїх обов`язків з надання безоплатної вторинної правової допомоги та просив відповідача через відділ моніторингу і супроводу надання безоплатної вторинної правової допомоги, невідкладно провести роз`яснювальну роботу з представником Белей О.Б. у спосіб визначений наказом №49 "Про моніторинг" (а.с.14,15).

Листом від 21.04.2024 за №Д-160/017/126, відповідач надав ОСОБА_1 інформацію щодо стану надання безоплатної вторинної правничої допомоги та відмови адвоката Белей О.Б. представляти інтереси, а також вказав на неможливість проведення моніторингу з підстав відсутності такої форми як роз`яснювальна робота (а.с.16,17).

Вказана відповідь направлена на адресу позивача рекомендованим листом, що підтверджується списком поштових відправлень (а.с.58).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем своєчасно надано повну і вмотивовану відповідь на звернення позивача в частині поставлених питань, які врегульовані Законом України "Про звернення громадян".

Окремо слід зазначити, що єдиною вимогою, викладеною у заяві позивача від 24.03.2026 є вимога щодо проведення моніторингу, однак Порядок організації проведення моніторингу дотримання адвокатами стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджений наказом Координаційного центру з надання правової допомоги 09.04.2021 № 49, не визначає звернення отримувача безоплатної вторинної правничої допомоги як самостійну підставу для ініціювання процедури моніторингу дотримання адвокатом Стандартів якості, а також не передбачає такої форми моніторингу як роз`яснювальна робота.

Відтак, суд констатує, що відповідачем не допущено бездіяльності щодо розгляду заяви позивача.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (код ЄДРПОУ 38357766, вул. За Рудкою, 33 м. Тернопіль, 46003) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.