Ухвала суду № 137738826, 22.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2074/25

Провадження № 1-кп/461/196/26

УХВАЛА

22.06.2026 року, Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ).,

( ОСОБА_7 )

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_12 , про скасування арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Галицькому районному суді м. Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року, за обвинуваченням:

- ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 -ч. 2 ст. 361 КК України;

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України;

- ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України;

- ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 2 ст. 361 КК України.

Представник ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_8 подав клопотання про скасування арешту майна.

Своє клопотання захисник мотивував тим, що ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03.12.2024 у справі №463/10085/24 накладено арешт на речі, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

Захисник зазначив, що станом на момент проведення обшуку ОСОБА_7 був неповнолітнім, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Крім того, на той час та станом на сьогоднішній день останній є студентом та не здійснював трудової діяльності, не мав власного постійного доходу чи інших джерел заробітку, які б дозволяли придбання вилучених в ході обшуку речей, а саме:

- комп`ютер стаціонарний білого кольору марки «Gamemax», з наліпкою на задній частині блоку з надписом «3А305869»;

- мобільний телефон марки «IPhone», сірого кольору у чохлі чорного кольору з візерунками IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , з сім карткою у телефоні НОМЕР_3 , сім картка «Lifecell» НОМЕР_4 ;

- ноутбук марки «Acer» сірого кольору із серійним номером NX4VUEC00C2061B7237600;

- три флеш-носія: 1 - «Kingston» чорного кольору, об`ємом пам`яті 64 GB, 2 «Kingston» чорного кольору об`ємом пам`яті 32 GB, 3 - «Hator» чорного кольору;

- роутер чорного кольору, марки «Mercusys» з серійним номером 22450R6001813EU/1.20 з MAC 30-16-9D-62-EI-C8 із пристроєм для живлення чорного кольору.

Вище вказане майно було придбано його матір`ю ОСОБА_12 за власні кошти виключно з метою забезпечення сину належних умов для навчання, виконання навчальних завдань, доступу до освітніх ресурсів та дистанційної комунікації, використовувались в процесі навчання та не були набуті за кошти ОСОБА_7 .

Таким чином, захисник вважає, що обставини справи свідчать про відсутність будь-яких підстав вважати, що зазначене майно було придбане за рахунок власних коштів чи коштів здобутих злочинним шляхом. Подальше перебування цього майна під арештом безпідставно обмежує право власності законного власника та позбавляє студента можливості повноцінно здійснювати навчальний процес.

Захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні подане клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що у межах кримінального провадження вже проведено негласні слідчі (розшукові) дії та отримано необхідну інформацію з відповідних носіїв. Вказав, що прокурором не наведено конкретних обставин щодо необхідності подальшого зберігання зазначених речей та їх дослідження як речових доказів. Також зазначив, що обвинувачений визнає свою вину та вживає заходів щодо відшкодування завданої шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_12 підтримали захисника та просили таке клопотання задоволити.

Обвинувачені та їхні захисники клопотання підтримали та просили таке задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання в частині вимог про скасування арешту, накладеного на мобільний телефон та роутер. Зазначив, що мобільний телефон є першоджерелом інформації, а роутер містить відомості щодо здійснених з`єднань, які мають значення для кримінального провадження. На думку прокурора, зазначені речі повинні зберігатися у матеріалах кримінального провадження як речові докази. Щодо арешту, накладеного на флеш-носії інформації, не заперечував.

Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України (в редакції, чинній на час накладення арешту) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою цієї статті визначені випадки, у яких допускається арешт майна:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Із ухвали Личаківського районного суду м. Львова у справі №463/10085/24, провадження №1-кс/463/9544/24 вбачається, що при розгляді слідча суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи дані та врахувавши правові підстави для накладення арешту на майно, а також те, що вищевказане майно визнано речовим доказом, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, знищення, відчуження, з урахуванням зазначених положень діючого КПК України дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення клопотання та накладення арешту на майно, яке вилучено 27.11.2024 під час обшуку.

Разом із тим, слідчим суддею було роз`яснено власнику чи володільцю майна, що КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідний порядок скасування арешту майна закріплений у статті 174 КПК України.

Так, у частині 1, 2 статті 174 КПК України зазначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Реалізація права на звернення до суду з відповідним клопотанням обумовлена не тим, що суб`єкт не погоджується із застосованим заходом забезпечення кримінального провадження, а пов`язано з наявністю двох умов, закріплених у статті 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутністю подальшої потреби в ньому.

При розгляді такого клопотання суд не оцінює ухвалу про арешт майна на предмет її законності, вмотивованості чи обґрунтованості, оскільки це відноситься до компетенції суду апеляційної інстанції під час апеляційного оскарження такої ухвали. Суд встановлює підстави для скасування арешту та впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування, але які не досліджувалися під час накладення арешту на майно в силу відсутності особи, щодо майна якої вирішувалося клопотання про арешт, або ж нові підстави, які виникли після арешту майна та які впливають на його обґрунтованість чи подальше застосування.

У клопотанні адвокат вказує на відсутність подальшої потреби в цьому заході забезпечення кримінального провадження, що обумовлює дослідження і оцінку судом обставин в цих межах.

Обґрунтованість арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.

При розгляді питання про арешт майна слідчий суддя встановив, що майно, яке визнано речовим доказом, пов`язане з обставинами, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, ймовірно набуті кримінально протиправним шляхом та за цим критерієм підпадають під ознаки речового доказу.

Слідчий суддя визнав можливим застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, враховуючи відповідність зазначеного рухомого майна критеріям речових доказів. При чому, як вбачається із змісту ухвали від 03.12.2024 року у справі № 463/10085/24, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна надав оцінку обставинам та з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, відчуження, наклав арешт на майно вилучене під час обшуку.

Можливість накладення арешту з цією метою передбачена пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною 1 статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. Такі приписи логічно витікають із засади безпосередності дослідження речей і документів (стаття 23 КПК України), відповідно до якої суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в речах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Арештоване майно визнано речовим доказом та на даний час судом не досліджено.

На даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024141360000772 від 23.02.2024 року перебуває на стадії судового розгляду (дослідження документів сторони обвинувачення), речові докази не досліджені та остаточне рішення у справі судом не прийнято.

На цьому етапі кримінального провадження потреби виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а тому скасування арешту майна може призвести до знищення речових доказів, що у свою чергу зашкодить подальшому судовому розгляду.

За таких обставин подальша потреба в арешті продовжує існувати.

Керуючись статтями 2, 170-173, 174, 372, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 , в інтересах ОСОБА_12 , про скасування арешту на майно,- відмовити.

Повний текст ухвали проголошено 26 червня 2026 року о 16 год. 45 хв.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1