Рішення № 137738800, 26.06.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/683/26

Провадження № 2/302/448/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі судді Повідайчика О.І., розглянувши в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

25 травня 2026 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі - ТОВ «ФК «Позика», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтована тим, що 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІРБІС» (далі - ТОВ « ФУ «ІРБІС», кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Кредитний договір № 10900237 (далі - кредитний договір, договір). На підставі цього договору кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4800 грн.. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» був укладений Договір факторингу №01092025/1 (далі - «Договір факторингу»), відповідно до якого цього дня відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 10900237 від 14.06.2021. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором - його заборгованість перед позивачем склала 9 120,00 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 4 800,00 грн; сума нарахованих процентів становить 4 320 грн. Звернувшись із цим позовом ТОВ «ФК «Позика» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29 травня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до вимог частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.

Відзиву від відповідача не надійшло.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд установлено, що 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та позичальником ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10900237 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію». За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 4 800 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п. 3.1.1 та становить 3% відсотків за день від суми наданого Кредиту, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти Термін дії договору до 14.07.2026 (п.4.2 Договору).

Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що у разі несвоєчасного повернення Кредиту, передбаченого за цим Договором, з 1 дня, що визначений в пункті 4.2 Договору Кредит визнається простроченим, за яким відсоткова ставка встановлюється в розмірі 3 % від суми залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту. Проценти за надання кредиту становить 4 320,00 грн..

Пунктом 3.1.1 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Вказаний договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «ФК «ПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 10900237 від 14.06.2021.

Як вбачається з позову та доданих до нього документів, кредитний договір між кредитором та позичальником був підписаний електронним підписом останнього, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 222011, отриманого на номер телефону НОМЕР_1 , тобто був укладений в електронній формі, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

З листа ТОВ «Пейтек» вих. № 3152_251023172307 від 23.10.2025 18:12:07 вбачається, що останнім було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «ФК «ІРБІС»: на суму 4800,00 грн. 14-06-2021 14:13:26 на суму 4 800,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 93621402, призначення платежу: Зачислення 4800 грн на карту НОМЕР_2 .

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243ск20), від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.

Таким чином, суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «ФК «ІРБІС»» та відповідачем ОСОБА_1 договору № 10900237 про надання кредиту від 14.06.2021 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію.

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» був укладений Договір факторингу №01092025/1, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу із додатку №1 до Договору факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року, ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 10900237 в сумі 9 120,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4 800,00 грн; заборгованість за відсотками 4 320,00 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

З договору №10900237 від 14.06.2021 про надання кредиту, укладеного між сторонами вбачається, що відповідно до вимог частини першої статті 638 ЦК України сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з договору №10900237 від 14.06.2021 про надання кредиту, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст. 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 4 800,00 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним при укладенні договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 9120 грн на користь ТзОВ «ФК «Позика». Позивач, надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконав.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 4800 грн.

Пунктом 3.1. договору було визначено графік платежів, відповідно до якого кредит надано на строк 30 днів, з установленням відсоткової ставки в розмірі 3%, розмір відсотків за вказаний період становить 4 320,00 грн. Матеріали справи не містять доказів погашення нарахованих відсотків, а тому суд визнає обгрунтованою вимогу про стягнення з відповідачки процентів у сумі 4 320,00 грн та про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми 9120,00 грн, з яких: 4 800,00 грн - основного боргу та 4 320,00 грн - нараховані проценти.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем долучено договір № 39493634/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 02 січня 2026 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (виконання робіт, надання послуг) від 02 січня 2026 року відповідно до яких фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надала позивачу правову допомогу загальна вартість якої становить 5 500,00 грн. Водночас позивачем додано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України, якими доводиться, що Лівак Іванна Миколаївна має статус адвоката та має право займатись адвокатською діяльністю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги всі обставини справи в сукупності, зокрема види й обсяги наданої правової допомоги, техніку оформлення позовної заяви щодо викладення обставин справи, їх аргументацію, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і співмірним може уважатися розмір судових витрат у розмірі, який не перевищує суму 1 500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи законодавець відносить витрати на професійну правничу допомогу, а не будь-які юридичні послуги, які були отримані/спожиті сторонами у зв`язку з судовим спором. З положень вказаної правової норми в системному взаємозв`язку з приписами статті 137 ЦПК України слідує, що витрати на юридичні послуги надані стороні в справі іншою особою ніж адвокат не є витратами на професійну правничу допомогу та не підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що наявність у особи статусу адвоката не виключає можливості здійснення нею господарської діяльності як фізичною особою підприємцем й не надає оцінку відмінності вказаних статусів у аспекті обліку доходів і витрат, податкового обліку та щодо сплати податків.

Водночас належить звернути увагу на такому.

Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. При цьому підприємницька діяльність є самостійною, ініціативною діяльністю, яка спрямована на отримання прибутку.

Згідно з положеннями ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначення статусу адвоката, видів і порядку здійснення адвокатської діяльності, гарантій, відповідальності тощо регламентовані, зокрема, Конституцією України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012.

При наданні юридичних послуг під час здійснення підприємницької діяльності сторони, керуються нормами цивільного законодавства, власними інтересами та вільні у визначенні змісту договору й установленні відповідальності за порушення умов договору.

Адвокат, при наданні послуг з професійної правничої допомоги, не має на меті отримання прибутку, отримує за надані послуги плату у виді гонорару та зобов`язаний при здійсненні діяльності дотримуватись, зокрема, Присяги, положень профільного закону й Правил адвокатської етики, за порушення яких може нести відповідальність. Такі вимоги установлені законодавцем, серед іншого, мають на меті забезпечення належної якості професійної правничої допомоги.

Суд зауважує, що з наданих позивачем документів слідує, що правова допомога та юридичні послуги йому були надані під час здійснення підприємницької діяльності, а не адвокатом у виді професійної правничої допомоги під час здійснення адвокатської діяльності, її умовами не передбачено виплати гонорару, а виконавець послуг під час їх надання не підпадає під дію законодавства про адвокатуру й Правил адвокатської етики.

Окремо суд зауважує, що всі процесуальні документи підписані й подані керівником позивача в порядку самопредставництва, адвокат Лівак І.М. не здійснювала представництва позивача в суді. Відтак, не ставлячи під сумнів реальність отримання позивачем юридичної допомоги в цій справі, суд констатує, що зазначеними доказами не підтверджується факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства.

З врахуванням наведеного суд не відносить зазначені витрати до судових і доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування на користь позивача витрат, понесених на отримання юридичної допомоги, та, вирішуючи питання розподілу судових витрат, залишає їх за відповідачем.

З врахуванням наведеного суд висновує про наявність підстав для часткового задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова коиманія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ПОЗИКА" (ЄДРПОУ:39493634, адреса для листування: 7406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN НОМЕР_4 у ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО:380634) заборгованість за Кредитним договором № 10900237 від 14.06.2021 в розмірі 9 120,00 грн (дев`ять тисяч сто двадцять гривень 00 коп.) та на відшкодування понесених судових витрат у виді судового збору суму 2 662,40 грн (дві тисячі шістстот шістдесят дві грн. 40 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 26 червня 2026 року.

Суддя О. І. Повідайчик